КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Центральні органи виконавчої влади спеціальної компетенції
Суб'єкти адміністративно-правового регулювання в агропромисловому комплексі Агропромисловий комплекс, як уже зазначалося раніше, є комплексним утворенням, яке охоплює низку галузей народного господарства 3 метою належного державного впливу на АПК в Україні діють певні органи та організації, метою яких є здійснення адміністративно-правового регулювання АПК. Суб'єкти, повноваження яких визначено в Конституції України, здійснюють адміністративно-правове регулювання в АПК за рахунок втілення у життя відповідних норм Основного Закону держави. Це ж стосується і суб'єктів, повноваження яких визначено в інших нормативно-правових актах (загальної компетенції) їх правовий статус визначено у положеннях про них, затверджених Президентом України чи Кабінетом Міністрів України. Особливої значущості набуває питання реалізації повноважень органів спеціальної компетенції, повноваження яких визначено в різних нормативно-правових актах. І. Міністерство аграрної політики України (Мінагрополітики) - це головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової та переробної промисловості, рибного господарства та комплексного розвитку сільських територій Основними завданнями Мінагрополітики є: · формування та реалізація державної аграрної політики, організація розроблення та здійснення заходів із забезпечення продовольчої безпеки держави, · здійснення державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової і переробної промисловості, рибного господарства,
· розроблення і здійснення заходів, спрямованих на комплексний розвиток галузей агропромислового виробництва і сільських територій, · участь у формуванні та реалізації інноваційної, інвестиційної і соціальної політики у сільській місцевості, · координація діяльності органів виконавчої влади з питань реалізації державної аграрної політики, забезпечення продовольчої безпеки держави та удосконалення структури галузей агропромислового виробництва (постанова Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2006 р. № 1541 «Про затвердження Положення про Міністерство аграрної політики України»). 2. Державний комітет рибного господарства (Держкомрибгосп) - це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики. У своїй історії вказаний комітет пройшов декілька реорганізацій, в результаті останньої він діє на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 р. № 42 «Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України». Основними завданнями Держкомрибгоспу є: · участь у формуванні та забезпечення проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості; · розроблення та здійснення комплексних заходів щодо забезпечення пріоритетного розвитку рибництва, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів у рибогосподарських водоймах України, вивчення стану їхніх запасів та організація рибальства у винятковій (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі України, а також у водах за межами юрисдикції України відповідно до міжнародних договорів України;
· здійснення державного управління, регулювання та контролю у сфері охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів; · здійснення державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства, контролю за ефективністю функціонування системи моніторингу риболовних суден. 3. Державний комітет України по земельних ресурсах (Держкомзем України) - це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Основними завданнями Держкомзему України є: · підготовка пропозицій щодо формування державної політики У сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру та забезпечення її реалізації; · координація проведення земельної реформи в Україні; · здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, · організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою, · розроблення та участь у реалізації державних, галузевих і регіональних програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання, охорони та моніторингу земель, відновлення родючості грунтів, ведення державного земельного кадастру (Указ Президента України від 14 серпня 2000 р № 970/2000 «Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах»). Урядові органи державного управління у складі Міністерства аграрної політики України. 1. Державна служба з охорони прав на сорти рослин (Держсортслужба) - це урядовий орган державного управління, що діє у складі Мінагрополітики, йому підпорядковується та бере участь у реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин У підпорядкуванні Держсортслужби перебувають: 1) Український інститут експертизи сортів рослин, 2) Державна інспекція з охорони прав на сорти рослин, 3) Державний центр Автономної Республіки Крим з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Автономної Республіки Крим, 4) обласні державні центри експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин областей,
5) державні сортодослідні станції, лабораторії та інші заклади експертизи Основними завданнями Держсортслужби є: · участь у межах своєї компетенції у реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин, · здійснення державного контролю за набуттям прав на сорти рослин та їх реєстрацією і реалізацією, проведенням експертизи сорпв рослин в Україні на наявність генетично модифікованих організмів, у тому числі під час сертифікації сортів рослин, що ввозяться або вивозяться, · забезпечення державного контролю та нагляду за збереженістю сортів рослин, реєстрацією ліцензійних договорів на їх використання та виплатою авторської винагороди, · проведення державної науково-технічної експертизи сортів рослин як об'єктів інтелектуальної власності, · організація та здійснення державного випробування сортів рослин з метою визначення придатності для поширення їх в Україні; · здійснення контролю за додержанням юридичними і фізичними особами законодавства з питань охорони прав на сорти рослин; · участь у проведенні науково-технічної, технологічної та інноваційної політики, впровадженні досягнень науки і передового досвіду у галузях промислового виробництва, охорони прав на сорти рослин та поширення їх в Україні; · здійснення науково-методичного керівництва державною експертизою сортів рослин {постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1182 Про затвердження Положення про Державну службу з охорони прав на сорти рослин»). 2. Державний департамент ветеринарної медицини {Держветмедицини) - це урядовий орган державного управління, що діє у складі Мінагрополітики, йому підпорядковується та бере участь у реалізації державної політики в галузі ветеринарної медицини. Основними завданнями Держветмедицини є: · участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у галузі ветеринарної медицини; · здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за якістю та безпекою сировини, продовольчої сировини, продуктів і харчових продуктів тваринного походження, а також охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;
· узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розроблення пропозицій щодо вдосконалення цього законодавства; · розроблення та реалізація в установленому порядку комплексу заходів щодо: · охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин; · профілактики, діагностики інфекційних, інвазійних і незаразних захворювань тварин та їх лікування; · захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей; · державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за виробництвом доброякісної у ветеринарно-санітарному відношенні продукції тваринного походження; · державного ветеринарно-санітарного контролю за якістю ветеринарних медикаментів і препаратів, кормів, кормових добавок; · ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, що призначається для харчування людей, подальшої переробки, кормів, кормових добавок, а також у разі їх внутрішньодержавних перевезень, експорту, імпорту, транзиту та видачі відповідних ветеринарних документів (свідоцтв, сертифікатів, довідок тощо), · бактеріологічного, радіологічного і токсикологічного контролю за якістю продукції тваринного походження на м'ясокомбінатах, у холодильниках та на базах заготівлі, зберігання і реалізації, а на ринках і продукції рослинного походження, · контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини, у тому числі шляхом обстеження виробничої бази підприємств, · підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини та впровадження в практику досягнень ветеринарної науки і передового досвіду, · розвитку міжнародного співробітництва з питань ветеринарної медицини (постаново Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 р № 641 «Деякі питання Державного департаменту ветеринарної медицини»). Керуючись реалізацією повноважень у сфері охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин, Держветмедицини займався питаннями попередження пташиного грипу у нашій державі Також слід навести приклад стосовно інспектування м'ясо-переробних підприємств інших країн (Білорусі, Молдови, Польщі тощо), які поставляють свою продукцію на український ринок 3. Державна служба з карантину рослин України - це орган, що здійснює державне управління у сфері карантину рослин, діє у складі Мінагрополітики, йому підпорядковується та бере участь у реалізації державної політики, спрямованої на запобігання занесенню та/або поширенню регульованих шкідливих організмів Під карантином рослин необхідно розуміти систему заходів, спрямованих на запобігання занесенню та/або поширенню регульованих шкідливих організмів або забезпечення контролю за ними (локалізації) Карантин як система заходів з попередження завезення та розповсюдження шкідливих організмів застосовується ще з XIV ст (1374 рік) Термін «карантин» походить від італ quarant, що означає 40-денний термін, протягом якого витримували на віддаленому рейді кораблі, що прибували до портів Італії зі східних країн Це правило було встановлено з метою попередження завезення небезпечної хвороби людини - чуми, «чорної смерті». Державна служба з карантину рослин України містить: 1) Головну державну інспекцію з карантину рослин України, що діє у складі Міністерства аграрної політики України і підпорядковується йому; 2) Центральну науково-дослідну карантинну лабораторію і Центральний фумігаційний загін, які є у віданні Головної державної інспекції з карантину рослин України; 3) державні інспекції з карантину рослин Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, підпорядковані Головній державній інспекції з карантину рослин України; 4) пункти пропуску з карантину рослин на державному кордоні України при морських і річкових портах (на пристанях), на залізничних станціях і в аеропортах (на аеродромах), на підприємствах поштового зв'язку, автомобільних дорогах (автовокзалах, автостанціях), зональні та обласні карантинні лабораторії, обласні фумігаційні загони. Основними завданнями Державної служби з карантину рослин України є: · охорона території України від занесення або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних організмів; · своєчасне виявлення, локалізація і ліквідація карантинних організмів; · запобігання проникненню карантинних організмів з карантинної зони в регіони України, де вони відсутні; · здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму і проведенням заходів з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, перевезенні, зберіганні, переробці, реалізації і використанні підкарантинних матеріалів та об'єктів (наказ Міністерства аграрної політики України від 11 грудня 2003 р. № 439 «Про затвердження Положення про Державну слуэ/сбу з карантину рослин України»). Таким чином, слід наголосити, що основне призначення Державної служби з карантину рослин України - запобігання занесенню та поширенню шкідливих організмів. Виходячи з цього служба готує такий перелік регульованих шкідливих організмів: а) карантинні організми, відсутні в Україні (список 1); б) карантинні організми, обмежено поигирені в Україні (список 2); в) регульовані некарантинні шкідливі організми Перелік регульованих шкідливих організмів встановлюється на основі переліків шкідливих організмів, що занесені до списків А1 та А2 Європейської та Середземноморської організації захисту рослин та/або списків інших відповідних міжнародних організацій, якщо на основі оцінки фітосанітарного ризику встановлено високий рівень загрози занесення або поширення таких шкідливих організмів для рослин на території України Рівень присутності регульованих не-карантинних шкідливих організмів, який становить зараження, визначається для кожного виду насіннєвого та садивного матеріалу 4. Д ержавний департамент харчової промисловості та продовольчого ринку - це урядовий орган державного управління, що діє у складі Мінагрополітики, йому підпорядковується та бере участь у реалізації державної політики у сфері харчової промисловості та функціонування продовольчого ринку Вказаний департамент створено з метою вдосконалення структури управління харчовою промисловістю і підвищення ефективності функціонування продовольчого ринку (постанова Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 р № 1380 «Про утворення Державного департаменту харчової промисловості та продовольчого ринку») Основними завданнями Державного департаменту харчової промисловості та продовольчого ринку є: · участь у розробленні пропозицій з основних напрямів аграрної та промислової політики, реалізація державної політики у сфері розвитку харчової промисловості, · розроблення пропозицій щодо оптимального територіального розміщення виробництва продовольчих товарів, · участь у розробленні та реалізації заходів щодо впровадження сучасних механізмів вирішення функціональних питань галузевого та міжгалузевого характеру, структурної перебудови харчової та переробної промисловості, реформуванні майнових і земельних відносин на основі збереження та якісного оновлення наявного ресурсного потенціалу, у подоланні негативних кризових явищ, · проведення науково-технічної, технологічної та інноваційної політики, впровадження досягнень науки і передового досвіду у галузях агропромислового виробництва, · участь у формуванні та вдосконаленні функціонування продовольчого ринку, оптимізації балансів сировини та продовольства, розроблення заходів, спрямованих на активізацію зовнішньоекономічної діяльності 3. Державний контроль і нагляд в агропромисловому комплексі Орієнтуючись на важливість діяльності агропромислового комплексу в житті суспільства, доцільно проаналізувати механізм здійснення державного контролю і нагляду в зазначеній сфері Якщо ми говоримо про продовольчу безпеку як фактор забезпечення національної безпеки, то, відповідно, важливим убачається контроль і нагляд з боку держави за тим, яким чином забезпечується продовольча компонента національної безпеки На підставі чинного законодавства, нині основними напрямами державної політики у сфері забезпечення продовольчої безпеки держави є такі: · забезпечення належної якості й безпеки продовольчої продукції, що реалізується на внутрішньому ринку, та її цінової доступності для населення України, · стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження відповідно до потреб населення шляхом підвищення рівня забезпеченості аграрно-промислового комплексу матеріально-технічними ресурсами, · дальше реформування аграрної сфери економіки, утвердження ринкових засад функціонування агропромислового комплексу, · забезпечення раціонального використання та належної охорони земель сільськогосподарського призначення, · розвиток інфраструктури аграрного ринку, зокрема біржової торгівлі продовольчими ресурсами, із залученням до участі в такій торгівлі сільськогосподарських підприємств, фермерських та особистих селянських господарств, врегулювання діяльності оптових продовольчих ринків, · підвищення мотивації до продуктивної пращ у сільському господарстві, забезпечення розвитку інфраструктури сільських територій та соціальної сфери села, · вдосконалення державної підтримки сільською господарства, забезпечення її спрямування на зростання продуктивності, підвищення конкурентоспроможності та технологічного рівня сільськогосподарського виробництва, · стимулювання залучення інвестицій в агропромисловий комплекс, · забезпечення формування в повному обсязі га ефективності використання державного резерву продовольства (Указ Президента України від 28 грудня 2005 p. № 1867/2005 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 грудня 2005 року «Про стан агропромислового комплексу та заходи щодо забезпечення продовольчої безпеки України»). З огляду на зазначене вище, а також на комплексний характер АПК України, існує велика кількість об'єктів контролю і нагляду в агропромисловому секторі економіки держави. Створена і діє низка органів та організацій, для яких контроль чи нагляд є або головним завданням, або одним із декількох. Суб'єкти адміністративно-правового регулювання в АПК беруть участь і в реалізації контроль-но-наглядової діяльності. Далі буде відзначено основні суб'єкти, серед повноважень яких є контроль та/чи нагляд у сфері АПК. До них належать: І. Міністерство аграрної політики України та його структурні підрозділи. Керуючись Положенням про Мінагрополітики, воно забезпечує в установленому законодавством порядку здійснення державного контролю і нагляду: за якістю та безпекою сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства, їх зберіганням і продажем;у сфері закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти;за охороною і відтворенням водних живих ресурсів, регулюванням рибальства. а) Державна служба з охорони прав на сорти рослин (Держсортслужба), має такі повноваження: здійснювати державний контроль за набуттям прав на сорти рослин та їх реєстрацією і реалізацією, проведенням експертизи сортів рослин в Україні на наявність генетично модифікованих організмів, зокрема під час сертифікації сортів рослин, що ввозяться або вивозяться; забезпечувати державний контроль і нагляд за збереженістю сортів рослин, реєстрацією ліцензійних договорів на їх використання та виплатою авторської винагороди. б) Державний департамент ветеринарної медицини (Держветмедицини). Посадові особи Держветмедицини мають право здійснювати державний ветеринарно-санітарний контроль і нагляд. При цьому під державним ветеринарно-санітарним контролем необхідно розуміти спостереження та перевірку лікарями державних установ ветеринарної медицини правомірності діяльності, а також додержання ветеринарно-санітарних правил суб'єктами господарювання з можливістю втручатися в оперативно-господарську та виробничу діяльність для усунення виявлених вад. Своєю чергою, під державним ветеринарно-санітарним наглядом необхідно розуміти діяльність інспекторів ветеринарної медицини з метою виявлення та попередження правопорушень стосовно до організаційно не підпорядкованих об'єктів. Відповідно до вимог чинного законодавства, основними об'єктами ветеринарно-санітарного контролю і нагляду виступають: · якість ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок і засобів ветеринарної медицини; · надходження і забій тварин, переробка, зберігання, транспортування та реалізація продукції тваринного походження; · зоологічні ринки, інші підприємства торгівлі, де організовано продаж тварин, продукції тваринного і рослинного походження; · державний кордон і транспорт; · мисливські угіддя тощо. в) Державна служба з карантину рослин України та її структур ні підрозділи забезпечують: · здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму і проведенням заходів з карантину рослин у вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, транспортуванні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні об'єктів регулювання; · контроль за проведенням обробки і фумігації (знезараження) рослин, продуктів рослинного походження та інших об'єктів регулювання, які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони; · проведення інспектування та фітосанітарної експертизи об'єктів регулювання тощо. г) Українська державна насіннєва інспекція Міністерства аграрної політики України (Укрдержнасінінспекція) - це самостійний структурний підрозділ Міністерства аграрної політики України, що очолює службу державного контролю України у сільськогосподарському насінництві. Основними його завданнями є: · визначення перспектив розвитку державного контролю в насінництві, направленого на сприяння відповідним суб'єктам господарювання у створенні насіннєвих фондів із високими сортовими, гібридними і посівними якостями та на застереження від розповсюдження найбільш злісних і шкідливих бур'янів, шкідників і хвороб рослин; · здійснення державного контролю за діяльністю суб'єктів усіх форм власності і господарювання в насінництві, · інспектування виробництва на етапах вирощування, збирання і післязбиральної обробки насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських рослин, які підлягають сертифікації, · проведення лабораторного сортового контролю, контрольних, перевіркових аналізів, а також аналізів насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських рослин експортних, імпортних партій та експертиз, · забезпечення контролю за знищенням насіння сільськогосподарських рослин, визнаного непридатним для використання на продовольчі та кормові цілі д) Управління ревізії та контролю - це самостійний структурний підрозділ центрального апарату Міністерства аграрної політики України, основними завданнями якого є: · організація і проведення згідно з чинним законодавством ревізій та перевірок господарсько-фінансової діяльності державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства, · здійснення контролю за виконанням чинного законодавства з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю, виявлення та подолання її соціальних передумов і наслідків, викриття корупційних діянь, обов'язкової відповідальності винних у їх вчиненні, координація дій щодо виконання у галузі вимог чинного законодавства з цих питань, · здійснення контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, економним використанням матеріальних і фінансових ресурсів, збереженням державного майна, правильністю і достовірністю ведення бухгалтерського обліку, виявлення та усунення фактів порушення фінансової дисципліни, завданих збитків, безгосподарності й марнотратства, перекручення звітності на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління міністерства є) Головна державна інспекція якості та сертифікації сільськогосподарської продукції - це структурний підрозділ Міністерства аграрної політики України, основними завданнями якого є: організація роботи відповідних служб з питань формування державних та регіональних ресурсів сільськогосподарської продукції, її якості, сприяння здійсненню заходів щодо державної підтримки товаровиробників, цільового використання бюджетних коштів, а також забезпечення державного контролю за якістю, збереженням та раціональним використанням зерна і продуктів його переробки, насіння олійних культур, сировини для комбікормового виробництва і комбікормів; підготування і внесення в установленому порядку керівництву міністерства пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правових актів, які регламентують закупівлю сільськогосподарської продукції та сировини в державні та регіональні фонди, організація їх виконання, здійснення систематичного контролю за реалізацією законодавчих актів на місцях; організація проведення державного нагляду за дотриманням товаровиробниками, закупівельними організаціями і переробними підприємствами стандартів, технічних умов, інструкцій, вказівок щодо правильності приймання, розрахунків і визначення якості сільськогосподарської продукції, зокрема зерна і продуктів його переробки, бобових і олійних культур. є) Державна інспекція по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів (Держтехнагляд) - це структурний підрозділ центрального апарату Міністерства аграрної політики України, основними завданнями якого є: забезпечення в межах наданих повноважень реалізації державної політики з питань нагляду за технічним станом машин та обладнання підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності. здійснення через систему органів Держтехнагляду державного технічного нагляду на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та громадянами за дотриманням правил технічної експлуатації та вибракування машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторних причепів, посівних і збиральних машин) (надалі - машин), правил транспортування та зберігання нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях галузей агропромислового виробництва (наказ Міністерства аграрної політики України від 8 листопада 2000 р. № 222 «Про положення про структурні підрозділи Мінагрополітики України»), 2. Державний комітет України по земельних ресурсах (Держкомзем України) належить до органів державного контролю і нагляду за рахунок повноважень стосовно здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Обіг земель сільськогосподарського призначення перебуває під державним контролем. Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення визначається перш за все тим, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. І, насамкінець, говорячи про такий важливий фактор сільськогосподарського виробництва, як молоко та молочні продукти, варто зазначити, що відповідно до вимог Закону України від 24 червня 2004 p. № 1870-IV «Про молоко та молочні продукти» державний контроль і нагляд у сфері виробництва, переробки, реалізації, експорту та імпорту молока, молочної сировини та молочних продуктів здійснюють: · з питань додержання ветеринарно-санітарних вимог у процесі утримання тварин, виробництва молока, молочної сировини, використання обладнання, тари, транспортних засобів, постійного контролю, нагляду з проведенням моніторингових досліджень за показниками їхньої безпеки, під час експорту та імпорту молочної продукції - державні установи ветеринарної медицини; · з питань додержання санітарних норм і правил у процесі розроблення технічних умов, технічних регламентів на молочну продукцію, визначення показників її безпеки та здійснення періодичного нагляду у процесі виробництва молочної продукції, а також за використанням обладнання, відходів вторинної сировини, тари, транспортних засобів - установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби; · з питань додержання виробником вимог нормативних документів, технічних регламентів, пов'язаних з якістю продукції (крім ветеринарно-санітарних вимог), вимог періодичного державного метрологічного нагляду та вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів - органи виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Дата добавления: 2014-10-17; Просмотров: 638; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |