Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Ресурсні стратегії




Одна із головних цілей стратегічного управління на підприємстві - це забезпечення раціонального розподілу ресурсів між напрямками діяльності і їх ефективного використання для як найкращого досягнення поставлених стратегічних цілей.

Ресурсне забезпечення стратегічної діяльності підприємства має здійснюватись у відповідній формі на основі розробки ресурсних стратегій, які сприяють розв'язанню таких завдань:

‒ визначення перспективних потреб підприємства в ресурсах всіх необхідних видів;

‒ розрахунок допустимих ресурсних обмежень і формування прогресивних норм витрат ресурсів різних типів;

‒ визначення "зон стратегічних ресурсів", можливостей їхнього використання шляхом балансування обсягів і складу, термінів постачання з динамікою використання;

‒ розробка заходів щодо раціонального транспортування, зберігання та використання ресурсів;

‒ використання підходів з позиції логістики щодо системи реалізації ресурсних стратегій.

В умовах ринкової економіки процес ресурсного забезпечення діяльності корпорації має форму процесу закупівлі. Для постачальника - це етап завершення процесу відтворення; для споживача - етап, на якому фінансові ресурси, грошовий капітал перетворюються в один із елементів виробничого процесу. Діяльність корпорації спрямована на вивчення кон'юнктури ринку з метою забезпечення свого виробничого процесу з найменшими втратами.

Застосування ресурсних стратегій істотно залежить від ситуації на ринках. Зараз на ринках спостерігається інтенсивна пропозиція різних ресурсів та їхніх взаємодіючих сполучень з широким наборів варіантів "ціна - якість".

Для розробки ресурсних стратегій І. Ансофф [3] пропонує використати підхід, аналогічний з визначенням СЗГ (стратегічних зон господарювання) при розробці продуктово-товарних стратегій: ресурсні потреби підприємства визначити через "зони стратегічних ресурсів" (ЗСР), тобто сегмента ринку, де діє певна сукупність підприємств-постачальників, які забезпечують ресурсами потреби підприємства, та сприяють виведенню на ринок його товарного асортименту і ритмічному функціонуванню його виробничо– управлінської системи.

Кожне підприємство працює з різними ЗСР і намагається забезпечити себе сировиною, матеріалами, паливом, запчастинами, обладнанням, трудовими, фінансовими та інформаційними ресурсами.

Головне спрямування дій підприємства при використанні ресурсної стратегії – за допомогою координації та розподілу ресурсів між його окремими сферами діяльності досягти визначених цілей, перетворити наявний або сформувати новий виробничий потенціал.

Основні елементи, які враховуються підприємством при розробці ресурсних стратегій, наведені на рис. 5.3 [72].

Ресурсні стратегії – тип забезпечуючи стратегій стратегічного набору. В яких визначається поведінка підприємства у забезпеченні сировинними ресурсами, форми та методи постачання, політика створення страхових запасів, систем розподілу та поповнення ресурсів.

Стратегия ресурсосбережения — это комплекс принципов, фак­торов, методов, мероприятий, обеспечивающих неуклонное сниже­ние расхода совокупных ресурсов на единицу валового националь­ного продукта (в рамках страны), либо на единицу полезного эф­фекта конкретного товара при условии обеспечения безопасности страны, экосистемы, регионов, фирм, человека.

Стратегиями ресурсосбережения на фирме могут быть следую­щие:

1. Упрощение кинематической схемы (структуры, принципа дей­ствия) товара.

2. Межвидовая и внутривидовая унификация составных частей товара.

3. Совершенствование технологичности конструкции товара.

4. Организационно-техническое развитие производства.

5. Расширение зарубежного производства качественного товара без изменения его конструкции в стране (странах), где дешевле (эффективнее) конкретный вид ресурса.

6. Реализация факторов ресурсосбережения.

Стратегии ресурсообеспечения представляют собой набор принципиальных положений, позволяющих компании эффективно распределять ресурсы и выбирать наиболее предпочтительных поставщиков.

Матеріально-сировинні ресурси

Структура та зміст стратегій залежить від галузевої орієнтації підприємства, характеру виробництва, місцезнаходження, форми власності та рівня управління підприємством.

Кожна галузь характеризується відповідною фондо-, матеріало-, енерго- та трудомісткістю продукції, що випускається. У зв'язку з цим для функціонування підприємства потрібні матеріально-сировинні ресурси, які класифікують на такі групи: сировина; основні матеріали; комплектуючі вироби; допоміжні матеріали паливо.

Основою для розрахунків потреб у ресурсах є:

‒ продуктові стратегії, де визначено необхідні типи та обсяги виробництва продукції для заповнення "стратегічної прогалини";

‒ функціональні стратегії, де визначено потреби в ресурсах для створення, підтримки, розвитку та скорочення діяльності окремих функціональних підсистем підприємства;

‒ необхідний рівень резервів для забезпечення безперервного функціонування підприємства;

‒ прогнози та аналіз тенденцій створення та впровадження досліджень, відносно нових матеріалів, технологій, виробничих процесів, а також розвідки нових покладів корисних копалин;

‒ методи обґрунтування раціонального використання матеріальних ресурсів з урахуванням змін у їхній структурі, заміни дефіцитних матеріалів менш дефіцитними, використання внутрішніх резервів, вторинної сировини та відходів;

‒ методи обґрунтування раціональних норм використання ресурсів та їх економії.

У загальному вигляді потреби в матеріальних ресурсах можна розрахувати так:

Якщо неможливо обчислити норми витрат на одиницю продукції, як правило, використовують показники витрат ресурсів на певну кількість грошових одиниць (100, 1000 і т.ін.).

Орієнтовну потребу в матеріальних ресурсах на плановий період можна визначити, скориставшись методом динамічних коефіцієнтів:

Найважливішими видами ресурсів, відносно яких насамперед слід передбачити стратегію їх економії, є енергетичні, імпортні та інші ресурси. Кожне підприємство має здійснювати дослідження щодо впровадження імпортно-замінних ресурсів, які зменшують залежність від зовнішніх джерел постачання, економлять валюту тощо.

Значення та вплив ресурсів на ефективність роботи підприємства визначається роллю, яку відіграє той чи інший ресурс для досягнення цілей підприємства (наприклад, нафта для нафтопереробного заводу, каталізатори для хімічного виробництва), можливостями його заміни, рівнем впливу цін окремих ресурсів на показники ефективності роботи підприємства.

Важливою проблемою щодо забезпечення виробництва матеріально-сировинними ресурсами є створення запасів. В ідеальному випадку, коли постачання відбувається синхронно, щоденно, відповідно до програми добового випуску продукції, запаси можуть дорівнювати нулю. Якщо потреби в ресурсах не відповідають наявним, створюються страхові "буферні запаси", які компенсують недоліки у постачанні.

Запаси ресурсів підприємства виконують роль амортизаторів між постачанням, виробництвом, системою просування, розподілу та реалізації. Тому в системі управління підприємством виділяють ще й функцію складського господарства, яка стосується розміщення та використання складів, системи зберігання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, внутрішнього транспортування, контролю якості матеріалів тощо.

Залежно від місця, ролі, рівня перетворень у забезпеченні матеріально-сировинними ресурсами підприємства застосовуються різні підходи до змісту ресурсних стратегій:

‒ розробляти для кожного виду сировини або матеріалу окрему ресурсну стратегію;

‒ формувати стратегію для групи матеріалів або сировини;

‒ розробляти комплексну ресурсну стратегію для всього підприємства.

Техніка та технологія

Потреба в машинах та обладнанні залежить від:

‒ обсягів запланованих робіт згідно з продуктово-товарними стратегіями;

‒ комплектації обладнання згідно з планом;

‒ створення комплексів машин;

‒ створення або реконструкції виробництва, розширення діючих потужностей;

‒ заміни обладнання відповідно до нової технології на основі наукових досліджень і розробок;

‒ темпів розвитку виробництва.

Потреба в кожному виді обладнання для розширення підприємства згідно з визначеними темпами приросту обсягів виробництва (виконання планових обсягів робіт) визначається за формулою:

Трудові ресурси

Фактором, що забезпечує функціонування підприємства, є його персонал, трудові ресурси, які охоплюють різноманітні групи працівників незалежно від їхньої ролі у процесі виробництва, від функцій, які вони виконують, кваліфікаційного складу тощо.

Для правильного визначення підходу до формування кадрової складової виробничого потенціалу застосовуються такі групування персоналу підприємства:

‒ промислово-виробничий персонал - працівники, які безпосередньо зайняті у виробництві продукції і підрозділах його обслуговування;

‒ непромисловий персонал - працівники, які безпосередньо не пов'язані з виготовленням продукції, тобто робітники - ремонтники будівель і споруд, працівники наукових лабораторій, навчальних підрозділів, соціальних закладів тощо.

Підприємствам необхідно розробляти стратегії відносно трудових ресурсів (персонал-стратегії), які передбачають добір, заміщення, закріплення, просування, навчання, перекваліфікацію, оцінку роботи персоналу, звільнення кадрів тощо.

Системний підхід до забезпечення підприємства трудовими ресурсами і процесу розвитку та навчання персоналу наведено на рис. 5.5 і 5.6 [72].

 



 

Фінансові ресурси

Фінансові ресурси, їхні обсяги та джерела формування є фундаментом виконання всіх інших елементів "стратегічного набору". Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємства є власні джерела (прибуток, амортизація, випуск нових акцій, реалізація основних фондів тощо), позичкові (нові боргові зобов'язання у вигляді довго- та короткострокових кредитів, застав, векселів тощо), пряме бюджетне фінансування та благодійна допомога.

Керівництву підприємства необхідно постійно балансувати між коротко- та довгостроковими ефектами при використанні фінансових ресурсів з метою:

‒ збільшення внутрішньої вартості капіталу;

‒ досягнення високих темпів зростання доходів і дивідендів на одну просту акцію;

‒ скорочення зовнішніх джерел фінансування за рахунок покращання співвідношення власного та позичкового капіталу;

‒ вдосконалення структури капіталу підприємства на основі співвідношення між основним та оборотним капіталом.

Стратегіями використання фінансових ресурсів на підприємстві є:

‒ вкладання капіталу у "цільові ринки" географічні, певного товару тощо;

‒ інвестування в реальний основний капітал на створення нових потужностей; модернізацію виробництва, придбання устаткування, інструментів, приладів, в акції тощо;

‒ зменшення або збільшення оборотного капіталу в результаті ст–атегічних вкладень;

‒ інвестування розвитку окремих підсистем підприємства -науково-дослідних робіт, маркетингу, систем управління та ін.;

‒ використання фінансових ресурсів на виплату дивідендів, погашення дебіторської заборгованості, формування стратегічних загальнокорпоративних (страхових, ризикових) фондів.

Система фінансових стратегій потребує обґрунтування потрібних можливих інвестицій для їхнього виконання, направлених на:

‒ створення, розгортання та управління активами;

‒ використання та закріплення капіталу у виробничому функціонуванні;

‒ розробку заходів щодо якнайбільшого зростання капіталу.

Інформаційні ресурси

Інформаційні ресурси є необхідною умовою та елементом будь-якої сучасної виробничої діяльності.

Інформація регулює споживання ресурсів, заміну одних іншими, а також їх економію, оскільки містить передовий досвід функціонування процвітаючих підприємств та підвищення їхньої конкурентоспроможності.

Інформація як ресурс має найбільшу цінність у такому вигляді:

– даних про ринки збуту, потреби та іншої маркетингової інформації;

‒ науково-технічних розробок нових продуктів, матеріалів, технологій тощо;

‒ методик сучасних форм і методів планування, аналізу тощо;

‒ розробок відносно організації виробництва, праці та управління;

‒ пакетів програм для обробки економічної, науково-технічної, соціально-політичної інформації, для підтримки системи прийняття рішень на виробництві;

‒ документів, законів, інструкцій тощо, які регулюють діяльність підприємства та його зв'язки із середовищем;

‒ банки даних і знань загального та спеціального спрямування тощо.

Інформація поєднує всі ресурси в систему певного типу з характерними ознаками - виробниче підприємство конкретної галузі, наукову організацію чи державну установу, що різняться комбінацією ресурсів.

Енергетичні ресурси

Енергетичні ресурси для кожного підприємства є чинником, що лімітує. Енергія в сучасному виробництві виконує роль знаряддя праці, безпосередньо впливає на предмет праці і перетворює його в кінцеву продукцію. Підприємство для здійснення виробничих можливостей повинно складати енергетичний баланс, тому що енергія має властивість трансформуватися з одного виду в інший. Так, у матеріальному виробництві споживання енергії обернено пропорційне витратам робочої сили (жива праця заміщується машиною).

Стратегії енергетичних ресурсів пронизують усю виробничу діяльність держави; стратегії енергопостачання розробляються для окремих регіонів, галузей, підприємств і відомств. Вони мають форму енергетичних програм і забезпечують взаємозв'язок та взаємопогодженість для різних суб'єктів господарювання. Виходячи зі специфічних особливостей енергопостачання в Україні, кожне підприємство повинно враховувати державну політику у цій сфері, враховувати інтереси виробників при формуванні енергетичних потоків і взаємовідносин між виробниками, постачальниками та споживачами.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-10-17; Просмотров: 1608; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.