Уява — це процес створення людиною на основі поперед­нього досвіду образів об'єктів, яких вона ніколи не сприймала

До створення нових образів людину спонукають різноманітні потреби, що постійно породжуються діяльністю, розвитком знань, ускладненням суспільних умов життя, необхідністю про­гнозувати майбутнє.

Цінність уяви полягає в тому, що вона допомагає людині орієнтуватися у проблемних ситуаціях, приймати правильні рішен­ня, передбачати результат власних дій тоді, коли наявних знань ви­являється недостатньо для безпосередньої реалізації пізнавальної потреби. Завдяки уяві стають можливими результативна поведінка і діяльність особистості за умов неповної або сумнівної інформації.

Чим різноманітніші сприймання людини, чим багатший її життєвий досвід, тим яскравішими, повнішими й точнішими бу­вають створені нею уявлення про предмети, яких вона безпосе­редньо не сприймає.

Іншим важливим аспектом зв'язку уяви з об'єктивною дійсністю є те, що витвори уяви — це не довільна комбінація ок­ремих елементів, узятих з досвіду. Створюючи з цих елементів образи нових об'єктів, людина зважає на відомі закономірні зв'яз­ки між об'єктами. Так, прогнозуючи розвиток подій на основі аналізу соціальної ситуації, політик враховує логіку та зв'язок чинників, що взаємодіють, об'єктивні тенденції, що виявляються. Створювані письменником образи героїв роблять те, що вони ро­били б у житті за тих обставин, у які їх поставив автор.

Фантазія, яка відривається від реальної дійсності, стає безси­лою, продукти такої фантазії перетворюються на порожні є мрійництво, прожектерство й можуть завдати шкоди.

Перетворення уяви на дійсність залежить від реальних потреб, можливостей та соціального запиту суспільства на її витвори. На­явність необхідних умов прискорює втілення образів уяви в життя. Прикладом цього може бути необхідність постійно вдосконалюва­ти засоби обміну інформацією між країнами, континентами, що зу­мовило появу Інтернету — світової комп'ютерної мережі. Важливу роль у реалізації образів уяви відіграє те, наскільки правдиво чи спотворено відображується дійсність у свідомості людини, в її пере­конаннях, вольових якостях. Уява тісно пов'язана з практичною діяльністю людей, з їх працею. Співвідносячи витвори своєї фан­тазії з дійсністю, особистість має можливість пересвідчитися в їх реалістичності, у разі потреби вдосконалити, зробити чіткішими, збагатити новими рисами. Практика завжди є критерієм правиль­ності та суспільної значущості продуктів людської уяви.

Отже, уява — це своєрідна форма відображення людиною дійсності, де виявляється активний випереджальний характер пізнання нею об'єктивності світу.

2. Створення людиною образів нових об'єктів зумовлене потре­бами її життя та діяльності. Залежно від завдань, що постають пе­ред нею, активізуються певні сліди попередніх вражень і утворю­ються нові комбінації асоціативних зв'язків. Цей процес набуває різної складності залежно від мети, змісту та попереднього досвіду людини.

Найелементарнішою формою синтезування нових образів є аглютинація (від лат. а§1игіпаге — склеювання). Це створення об­разу шляхом поєднання якостей, властивостей або частин, узятих з різних об'єктів. Наприклад, такими є казкові образи русалки — напівжінки, напівриби: кентавра — напівчоловіка, напівконя; у технічній творчості: тролейбуса — сполучення властивостей трамваю та автомобіля, танк-амфібія, що поєднує властивості танка і човна.

Прийомом створення нових образів є аналогія. Суть цього прийому полягає в тому, що створюваний новий образ схожий на реально існуючий об'єкт, але в ньому проектується принципово нова модель явища чи факту. На принципі аналогії базується но­ва галузь інженерної справи — біоніка. Біоніка виокремлює деякі властивості живих організмів, які стають засадовими стосовно конструювання нових технічних систем. Так було створено бага­то різних приладів — локатор, «електронне око» тощо.

Нові образи можуть створюватися за допомогою наголошу­вання. Цей прийом полягає в навмисному посиленні в об'єкті певних ознак, які виявляються домінуючими на тлі інших. Ма­люючи дружній шарж, карикатуру, художник знаходить у харак­тері чи зовнішності людини щось неповторне, притаманне тільки їй і наголошує на цьому художніми засобами.

Створити нові образи можна шляхом перебільшення (або применшення) характеристик об'єкта. Цей прийом широко вико­ристовується в казках, народній творчості, коли герої наділяють­ся надприродною силою (Микита Кожум'яка, Котигорошко) і здійснюють подвиги.

Перебіг творчого процесу пов'язаний з виникненням багатьох асоціацій, їх актуалізація підпорядковується меті, потребам і мо­тивам, які домінують в актах творчості.

Велику роль у створенні образів уяви відіграє практична діяльність. Доки створений образ існує тільки «у голові», він не завжди зрозумілий до кінця. Втілюючи цей образ у малюнку чи моделі, людина перевіряє його реальність.

Засадовою стосовно створення образів уяви є взаємодія двох сигнальних систем. Співвідношення чуттєвого та мовного, обра­зу та слова набирає різного характеру в різних видах уяви залеж­но від конкретного змісту діяльності, в яку включається створен­ня образів.

3. Діяльність уяви може бути охарактеризована залежно від участі в цьому процесі спеціальної вольової регуляції, від харак­теру діяльності людини та змісту створюваних образів.

Залежно від участі волі в діяльності уяви її поділяють на ми­мовільну та довільну.

Мимовільною є така уява, коли створення нових образів не спрямовується спеціальною метою уявити певні предмети чи події. Потреба в мимовільному створенні образів постійно акту­алізується різними видами діяльності, в які включається осо­бистість. У процесі спілкування співрозмовники уявляють собі ситуації, події, що є предметом обговорювання; читаючи худож­ню чи історичну літературу, людина мимоволі стає спостерігачем реальних картин, що народжуються в її голові під впливом про­читаного. Мимовільне виникнення уявлень тісно пов'язане з по­чуттями людини.

Процес уяви може відбуватись як довільний, коли він спря­мовується спеціальною метою створити образ певного об'єкта, можливої ситуації, уявити чи передбачити сценарій розвитку подій. Здійснення довільної уяви у процесі пізнання зумовлене потребою свідомої регуляції побудови образу відповідно до завдання та характеру виконуваної діяльності. Довільне створення образів спостерігається переважно у творчій діяльності людини.

Залежно від характеру діяльності людини її уяву поділяють на творчу та репродуктивну.

Уява, яка включається у творчу діяльність і допомагає людині створювати нові оригінальні образи, називається творчою.

Уява, яка включається у процес засвоєння того, що вже ство­рили й описали інші, називається відтворювальною, або репро­дуктивною.

Так, у конструктора-винахідника, який створює нову маши­ну, уява творча, а в інженера, який за словесним описом або крес­ленням створює образ цієї машини, — репродуктивна.

Творча уява активізується там, де людина відкриває щось но­ве, знаходить нові способи праці, створює нові, оригінальні, цінні для суспільства матеріальні та духовні продукти.

Репродуктивна уява — це процес створення людиною образів нових об'єктів на основі їх словесного опису чи графічного зобра­ження. Потреба в репродукції образів об'єктивної дійсності — постійна й актуальна в житті та діяльності людини як свідомої суспільної істоти. Репродуктивна уява відіграє надзвичайно важ­ливу роль у процесі спілкування людей, яке великою мірою спри­чинило її розвиток. Мовний опис явищ завжди потребує від лю­дини створення відповідних образів. Репродуктивна уява не­обхідна при читанні художньої літератури, при роботі з навчаль­ними посібниками з географії, біології, анатомії тощо. Образи об'єктів формуються також на основі їх графічного опису, напри­клад, в інженерній справі, при користуванні схемами, картами.

Творча і репродуктивна уяви тісно взаємопов'язані, постійно взаємодіють і переходять одна в одну.

Залежно від змісту діяльності й характеру праці людини уява поділяється на художню, технічну, наукову та ін.

Художня уява має переважно чуттєві (зорові, слухові, дотикові та ін.) образи, надзвичайно яскраві й детальні)

Для технічної уяви характерними є створення образів просто­рових відношень у вигляді геометричних фігур і побудов, їх лег­ке дисоціювання та об'єднання в нові сполучення, уявне перене­сення їх у різні ситуації. Образи технічної уяви найчастіше ре­алізуються у креслення, схеми, на основі яких потім створюють­ся нові машини, об'єкт.

Наукова уява виявляється у побудові гіпотез, проведенні ек­спериментів, в узагальненнях, що їх роблять при створенні по­нять. Фантазія відіграє важливу роль у плануванні наукового дослідження, побудові експериментальної ситуації, у передба­ченні перебігу експерименту. При побудові наукової системи уя­ва необхідна, щоб доповнити відсутні, не знайдені ще ланки в ланцюжку фактів,.

Особливою формою уяви є мрія. Мрія — це процес створення людиною образів бажаного майбутнього. Мрія є необхідною умо­вою втілення в життя творчих задумів, коли образи уяви не мо­жуть реалізуватися негайно з об'єктивних або суб'єктивних при­чин. У цій ситуації мрія постає як реальна спонука, як мотив діяльності, завдяки якому стає можливим завершення початої справи. Без мрії, зауважував Д. Писарєв, неможливо було б зро­зуміти, яка спонукальна сила змушує людину започатковувати і доводити до кінця виснажливі й великі за обсягом роботи в ца­рині мистецтва, науки та практичного життя.

Мрія є елементом наукового передбачення, прогнозу та пла­нування діяльності.

Мрії можуть бути реальними, дійовими та нереальними, безплідними. Дієвість мрії — необхідна умова втілення в життя творчих задумів людини, спрямованих на реальне перетворення дійсності. Такі мрії в певному розумінні є рушійною силою дій та вчинків людини, надають їй більшої цілеспрямованості у житті, допомагають долати труднощі, протистояти несприятливим впливам.

Лекція Емоції, почуття, потяги.

План

1. Поняття про емоції, почуття, потяги.

2. Вираження емоцій і почуттів.

3. Форми переживання емоцій і почуттів.

4. Потяги та емоції.

Література:

1. 1.Максименко С.Д. Загальна психологія.Вид. 3-тє, перероб. та допов. Навч. посіб- К.: ЦУЛ., 2008.- С.211-222.

2.Трофімов Ю.Л. Психолгія. Підручник.- 3-тє вид., стереотип.- К.: Либідь,2001.-

С.342-360.

Лекція

Дата добавления: 2014-10-22