Елементи виробничих витрат в системі управлінського обліку

Організація управлінського обліку

Так як управлінський облік не підлягає регламентації та регулюванню зі сторони держави, то доцільність його ведення визначається керівництвом підприємства згідно принципів і методів, які розробляються національними і міжнародними професійними організаціями у галузі бухгалтерського обліку.

Комітет з фінансового та управлінського обліку уповноважений розробляти та видавати матеріали з питань управлінського обліку у вигляді досліджень та практичних положень, які призначені для гармонізації принципів його ведення. На сьогодні комітет розробив і опублікував 7 положень з практики управлінського обліку та 12 досліджень у галузі управлінського обліку. Більшість з них є діючими (6 положень і 10 досліджень).

Підходи до організації управлінського обліку в різних країнах відрізняються між собою. В більшості випадків на підприємстві створюється спеціальна служба управлінського обліку або контролінгу (залежно від концепції, яку застосовує підприємство – американську чи німецьку), яка підпорядковується керівнику з виробництва або головному менеджеру.

Формування даних управлінського обліку в значній мірі здійснюється на рахунках бухгалтерського обліку і залежить від того, яку систему обліку використовує підприємство - загальну, інтегровану чи переплетену.

Загальна система обліку характерна для підприємств сфери послуг, торгівлі, та невеликих промислових підприємств. Облік витрат ведеться за елементами, доходів - за видами. В кінці звітного періоду всі рахунки витрат і доходів закриваються шляхом списання їхнього сальдо на рахунок “ Прибутки і збитки ” за даними якого визначається фінансовий результат.

При інтегрованій системі через “ вмонтування ” рахунків виробничого обліку в загальну систему рахунків відображається кореспонденція цих рахунків з рахунками фінансового обліку.

Переплетена система обліку передбачає роздільне ведення рахунків фінансового та виробничого обліку, які не кореспондують одні з одними. Взаємозв’язок фінансового та виробничого обліку досягається з допомогою спеціальних контрольних рахунків (“ Контрольний рахунок фінансового обліку ”, “ Контрольний рахунок виробничого обліку ”).

Загальноприйнята класифікаційна схема полягає у віднесені виробничих витрат до однієї із трьох груп: матеріальні витрати, витрати на оплату праці і виробничі накладні витрати.

Під напрямом, за яким ведеться облік витрат, слід розуміти галузь діяльності, де потрібний відокремлений цілеспрямований їх облік (наприклад, калькулювання собівартості продукції, витрати на утримання відділу тощо).

За напрямами облікувитрати поділяються на три великі категорії:

1) витрати для оцінки матеріально-виробничих запасів та визначення фінансового результату;

2) витрати для прийняття рішень;

3) витрати для контролю виконання.

Витрати для оцінки матеріально-виробничих запасів та визначення фінансового результатуподіляються на:

1) вичерпані та невичерпані;

2) витрати на продукцію та витрати періоду;

3) прямі та непрямі;

4) основні та накладні;

5) елементи та статті витрат.

Вичерпані (спожиті) витрати - це зменшення активів або збільшення зобов’язань у процесі поточної діяльності з метою отримання доходу звітного періоду (реалізовано товари, нараховано амортизацію основних засобів, нараховано зарплату тощо).

Невичерпані (неспожиті) витрати - це зменшення активів або збільшення зобов’язань у процесі поточної діяльності з метою отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах (наприклад, придбано основні засоби, які будуть використовуватись у наступних звітних періодах).

Невичерпані витрати показуються в активі балансу, а вичерпані – у звіті про прибутки і збитки.

Витрати на продукцію - це витрати, що пов’язані з виробництвом продукції або придбанням товарів для реалізації. У торгівлі витратами на продукцію є чиста вартість придбання товарів для реалізації, а у виробництві – усі витрати, що включаються до собівартості продукції (матеріали, зарплата, виробничі накладні витрати тощо).

Витрати періоду - це витрати, які не включаються у собівартість запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. До них відносять адміністративні витрати, витрати на збут, витрати на дослідження і розробки тощо.

Прямі витрати - це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкту витрат економічно доцільним шляхом.

Непрямі витрати - це витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкту витрат економічно доцільним шляхом.

Основні витрати - це сукупність прямих витрат на виробництво продукції (матеріальні витрати, витрати на оплату праці та інші прямі витрати).

Виробничі накладні витрати - це витрати, пов’язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені до певних виробів економічно доцільним шляхом (допоміжні матеріали, непряма зарплата, ремонт та утримання приміщень, устаткування, оплата комунальних послуг тощо).

Прямі і накладні витрати в сукупності складають конверсійні витрати, тобто витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий продукт.

Елемент витрат – це економічно однорідний, неподільний на складові частини вид витрат, який показує що витрачено, але не вказує з якою метою (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, інші операційні витрати).

Витрати для прийняття рішень поділяють на:

1) релевантні та нерелевантні;

2) постійні та змінні;

3) маржинальні та середні;

4) загальні та диференціальні;

5) дійсні та можливі.

Релевантні витрати - це витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінських рішень.

Нерелевантні витрати - це витрати, що не залежать від прийняття рішень.

Наприклад, при вирішенні питання щодо автоматизованого ведення бухгалтерського обліку шляхом придбання комп’ютера або його оренди, релевантними витратами будуть вартість комп’ютера та орендна плата, а нерелевантними - вартість програмного забезпечення, оскільки воно матиме місце в обох випадках.

Постійні витрати – це витрати, загальна сума яких не змінюється у випадку зміни обсягу діяльності в межах діючої структури підприємства та потужності виробництва (амортизація, витрати на опалення, освітлення, зарплата управлінського персоналу тощо).

Змінні витрати – це витрати, загальна сума яких змінюється пропорційно до зміни обсягу діяльності (сировина та матеріали, заробітна плата робітників тощо).

Маржинальні витрати - це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції або її партії.

Середні витрати – це частка від ділення всієї суми витрат на кількість продукції, випущеної за період.

Наприклад, маючи дані про кількість одиниць виробленої продукції та загальну суму витрат, розрахуємо маржинальні і середні витрати (табл. 11.1.2).

Таблиця 11.1.2

Дата добавления: 2014-10-23