Гідравлічним підйомником

Недоліки канав вузького типу такі: об­межений робочий простір і утруднений доступ до автомобіля збоку; канави для робіт, пов'язаних з вивішуванням коліс, зняттям і встановленням мостів і ресор, треба обладнувати підіймальними при­строями; слабка освітленість природним світлом і погана вентиляція не забезпечу­ють нормальних санітарно-гігієнічних умов праці для виконавців робіт.

Канави широкого типу (рис. 5.2) з ко­лійним мостом або з вивішуванням коліс не мають цих недоліків. Ширина канав цього типу - 1,4...3,0 м, а довжина на 1,0...1,2 м більша від довжини автомобі­ля, який обслуговують. Для виконання ро­боти збоку передбачено знімні трапи (ре­шітки). Широкі канави з вивішуванням коліс універсальні і, природно, частіше застосовуються у ВАТ АТП, ніж канави і колійним мостом. Порівняно з канавами вузького типу широкі канави мають звужене застосування. Це пояснюється тим, що вони дорожчі, конструктивно сложніші, займають більшу виробничу площу, працювати на перекидних містках незручно, ставити автомобіль на канаву важко.

Стіни канав усіх типів роблять із бетону, цегли, каменю; облицьовують глазурованою або метлаською плиткою. Стіни облицьовують склом, фарбою. Дно канав має ухил 2-3% у бік стічного трапу, призначеного для стікання води, палива і масел. На підлогах канав установлюють дерев'яні решітки. Підлогу посипають тирсою, що поліпшує умови праці робітників. У стінках канав малі й великі ніші для розміщення інструменту, освітлювальних пристроїв, інструментальне устаткування. Вентиляція канав здійснюється підведенням свіжого повітря і відсмоктуванням забрудненого повітря по другому. У зимову поруповітря, що підводиться, підігрівають до 40...50°С. Канави мають бата-рейне опалення. Відпрацьовані гази під час регулювання двигунів видаляють спеціальними витяжними пристроями.

Рис. 5.2. Оглядова канава широкого типу:

1 – освітлювачі; 2 – кут облицювальний; 3 – облицювальні плитки;

4 – ніші для устаткування; 5 – опора рейкової колії

Естакади (рис. 5.3) застосовують для обладнання відкритих постів ЩО автомобілів, постів ТО і поточного ремонту на відкритих майданчиках у ВАТ АТП в по­льових умовах, а також при високому рівні ґрунтових вод. Це колійні мости, розміщені вище рівня підлоги робочого при­міщення на 0,7...1,4 м, з рампами (похи­лими напрямними для заїжджання і з'їж­джання автомобіля), що мають ухил 12...25°. Щоб зменшити висоту виробничих приміщень, будують напівестакади, під­вищені над рівнем підлоги не більш як на 0,7...0,8 м, а під ними обладнують невели­кі оглядові канави.

Розрізняють естакади стаціонарні й пе­ресувні, тупикові й проїзні. їх виготовля­ють з металу, залізобетону, бетону, цегли, деревини та інших матеріалів. У польових умовах кращим варіантом є пересувні розбірні естакади. Вони дешеві, прості у виготовленні, зручні для здійснення ТО і ремонту автомобілів.

Недоліки естакад такі: велика площа, яку займають рампи; незручність вивішування коліс для заміни вузлів і агрегатів автомобіля; потребують високих виробничих приміщень.

Рис 5.3. Пересувна естакада:

1 - шасі; 2 - пересувна опора; З - каркас; 4 - задня опора; 5 - правий опорний місток;

6 - передня опора містка; 7 - привід обмежника; 8 - обмежник; 9,12 - ролики; 10 - поперечина;

11 - лівий похилий місток; 13 - рухомі площадки; 14 - підіймальний механізм; 15 - привід підіймального механізму; 16 - візок

Гаражні підйомники і домкрати призна чені для підіймання автомобіля над рівнем підлоги на потрібну висоту (зручну для ТО і ремонту автомобілів). У ВАТ АТП ши­роко застосовують пересувні й стаціонарні гаражні підйомники. Порівняно з оглядо­вими канавами й естакадами гаражні під­йомники мають низку переваг. Вони дають змогу регулювати висоту підіймання автомобіля, що значно полегшує працю робітників, гарантує їхню безпеку.

Недоліки гаражних підйомників це утруднене застосування при потоковому методі ТО, неможливість одночасного виконання робіт зверху і знизу автомобіля.

Серед стаціонарних підйомників найширше поширені електромеханічні, електрогідравлічні й гідропневматичні (рис. 5.4, 5.5) та інші вантажністю від 1,5 до 5 т, одно- і багатоплунжерні, одно та багатостоякові. Вони дають змогу підіймати автомобіль на висоту 1,5...1,8 м.

		Рис. 5.4. Електромеханічний підйомник двостояковий
	Рис. 5.4. Електромеханічний підйомник одностояковий

Електромеханічні перекидачі застосовують для бокового нахилу автомобіля. Вони дають змогу нахиляти автомобіль масою до 2 т на кут до 60° за 1,5 хв. У великих ВАТ АТП застосовують перекидачі ручним приводом. Якщо автомобіль треба нахилити на кут понад 40°, з нього і знімають акумуляторні батареї і повітрянийфільтр, герметизують отвори, щоб не допустити переливання електроліту, гальмової рідини. Автомобіль перехиляють у бік, протилежний від горловини паливного бака і маслоналивної горловини двигуна. Перекидачі застосовують, коли треба перекинути автомобіль, щоб обробити днище автомобіля перед ТО або поточним ремонтом.

Конвеєри за характером руху поділяють на конвеєри неперервної (для ЩО) і періо­дичної (для ЩО, ТО-1, ТО-2) дії, а за способом передавання руху автомобілів - на тягові, несівні та штовхальні.

Тягові конвеєри мають тяговий нескінчен­ний ланцюг, розміщений уздовж потоко­вої лінії знизу або зверху (під або над авто­мобілем). До тягового ланцюга автомо­біль приєднують передньою віссю або бук­сирним гаком за допомогою спеціальних захоплювачів. З поста на пост автомобіль пересувається на колесах. У кінці лінії об­слуговування захоплювачі автоматично скидаються. Через додаткові затрати руч­ної праці на причеплення і перенесення звільнених захватів на початок лінії тягові конвеєри мають обмежене застосування.

Несівні конвеєри - це транспортуваль­на нескінченна ланцюгова стрічка, що ру­хається по напрямних коліях за допомо­гою привідної станції. Такі конвеєри мо­жуть мати одну або дві ланцюгові стрічки, на які автомобіль установлюють колеса­ми або вивішують, спираючи на ланцюги передніми і задніми мостами.

Мастильно-заправне устаткування призначене для виконання мастильних та інших робіт. Організовують пости мащен­ня на потокових лініях (зазвичай це перед­останній пост) або в спеціальному при­міщенні. Залежно від призначення пости мащення обладнують стаціонарним або пересувним устаткуванням, що поділяєть­ся на устаткування для заправляння авто­мобілів маслами для двигунів, трансмі­сійними і пластичними мастильними ма­теріалами. Устаткування може мати пнев­матичний, електричний, пневмоелектричний, ручний, ножний приводи. Основна особливість устаткування для рідких ма­сел (для двигуна і трансмісії) - висо­ка продуктивність при відносно низькому робочому тиску. Устаткування для плас­тичних мастильних матеріалів має низь­ку продуктивність, але розвиває високі тиски.

Рис. 5.6. Установка з пневматичним приводом

Дата добавления: 2014-10-23