План лекції. Контрольні запитання

Тема лекції

Лекція №4

Контрольні запитання

5.1 Яке призначення технологічного устаткування?

5.2 На які групи поділяється устаткування?

5.3 Яке призначення підйомників?

5.4 Які особливості обладнання пункту заміни масел?

5.5 Яке обладнання використовується на АЗС?

ЩО, технічне обслуговування та ремонт кабін, кузовів автомобілів.

7.1 Основні несправності кабін, кузовів автомобіля.

7.2 Перелік основних видів робіт при ТО кабін, кузовів.

7.3 Особливості ТО лакофарбового покриття автомобілів

Література

1. Лудченко О.А. Технічна експлуатація і обслуговування автомобілів. Підручник – К.: Вища школа, 2007, с.225-228.

2. Крамаренко Г.В. Техническое обслуживание автомобилей. М.: Транспорт, 1982, с. 77-81.

Зміст лекції

6.1 Основні несправності кабін, кузовів автомобіля.

Металічні кабіни вантажних автомобілів і кузова легкових автомобілів можуть мати вм’ятини і розриви панелей, тріщини, корозійні руйнування окремих дільниць, дефекти арматури, порушення регулювань зібраних вузлів та механізмів. Внаслідок зношування шарнірних з’єднань або ослаблення кріплень двері кузова або кабіни опускаються, змінюються зовнішні зазори проміж кришкою багажника або капотом і кузовом. У наслідок вібрації кузова ослаблюються кріплення деталей оперіння.

В наслідок атмосферних і різних механічних впливів захисне лакофарбу вальне покриття утрачає свої початкові властивості; зменшується блиск, покриття тьмянішає, з’являються тріщини і місцеві відшарування, які потім збільшуються, сприяючи розвиток корозії.

У дерев’яних платформах кузовів вантажних автомобілів при ушкодженні брусків, досок бортів і пола платформи їх замінюють. Пошкоджені запори бортів кузова виправляють.

7.2 Перелік основних видів робіт при ТО кабін, кузовів

При ЩО кузовів і кабін перевіряють стан дверей, платформ, скла, дзеркал заднього виду, оперіння, номерних знаків, механізмів дверей, запорів бортів платформи, капота, кришки багажника, заднього борта автомобіля самоскида і механізма його запора. Автомобіль миють, сушат. При необхідності виконують санітарну обробку, прибирання салона, чищення оббивки спинок і подушок сидінь.

При ТО-1, окрім операцій ЩО, перевіряють і при необхідності підтягують кріплення платформи до рами автомобіля, крильїв, підніжок, бризговиків. Місця корозії кузова, кабіни зачищають, на них наносять захисне покриття.

При ТО-2 виконують усі операції ТО-1. Додатково перевіряють стан і кріплення опрокидача кабіни, ущільнення дверей, дію систем вентиляції і опалення. Усувають несправності. Особливо уважно контролюють стан антикорозійного покриття і фарбування кузова і кабіни.

СО включає весь комплекс операцій ТО-2, роботи по захисту кузова або кабіни від корозії і роботи, які пов’язані з перевіркою стану ущільнення дверей і вікон і справності системи опалювання, а також установкой утеплюючи чехлів на автомобіль.

3. Особливості ТО лакофарбового покриття автомобілів

Лакофарбові покриття автомобілів — це складна багатошарова система, що скла­дається з грунту, шпаклівки й емалі. При доборі компонентів цієї системи врахову­ють принцип, за яким кожен шар має вия­вити максимально необхідні для нього технічні властивості. Наприклад, ґрунтов­ка повинна мати хорошу адгезію до мета­лу і водонепроникність, емаль зовнішньо­го шару має бути стійкою проти дії агре­сивного навколишнього середовища, по­винна мати механічну міцність і високі де­коративні властивості.

Для фарбування кузовів легкових авто­мобілів застосовують нові меламіноалкідні емалі гарячого сушіння. Порівняно з нітроцелюлозними ці емалі мають кращі декоративні властивості, вищі атмосферостійкість, твердість, еластичність, стій­кість проти періодичної дії мінерального масла, бензину та інших агресивних про­дуктів. Застосування таких емалей дало змогу підвищити загальну корозійну стій­кість автомобільних покриттів і поліп­шити їхні декоративні властивості. Однак треба брати до уваги, що забруднення нав­колишнього середовища внаслідок збіль­шення в атмосфері продуктів згоряння па­лива, викидів промислових підприємств не може не вплинути на руйнування лакофар­бового покриття.

З часом лакофарбові покриття автомо­білів змінюють свої хімічні і фізичні вла­стивості (старіють). Одним із проявів ста­ріння покриттів є деструкція лакофарбо­вого покриття: окисна, термічна і фото­хімічна. У плівці покриття під дією кисню повітря, підвищеної температури й ультра­фіолетового випромінювання відбувають­ся окисні процеси, розрив основного лан­цюга макромолекул плівкоутворювально­го полімеру та інші хімічні зміни. Втра­чається еластичність покриття. Воно стає крихким, менш стійким проти деформації і вібрації. Під час експлуатації автомобі­ля утворюються мікротріщини.

У літній період на поверхні покриття від різкого змінення температури виникають місцеві напруження, а потім і мікротріщи­ни. Такі тріщини зменшують блиск, збіль­шують пилонагромадження. Крізь мікро­тріщини проникає волога, яка ще більше руйнує покриття. Тріщини ширшають, по­глиблюються і досягають поверхні мета­лу. Починається корозія кузова автомобі­ля. Це дуже небажаний процес. Лакофар­бове покриття під час старіння зазнає й інших змін, які погіршують його якість. Так, під дією ультрафіолетового випромінення тонкий поверхневий шар плівки окиснюється з виділенням пігменту. Цей процес називають крейдуванням. Зміню­ється колір, з'являється білястість, змен­шується блиск, що в кінцевому підсумку погіршує декоративний вигляд лакофар­бового покриття.

Руйнування лакофарбового покриття по­силюють різні забруднення (тверді й рідкі матеріали, газ, пил, сажа, частинки асфальту, мінеральні масла і мастильні мате­ріали), які нагромаджуються на поверхні автомобіля в процесі його експлуатації.

Повністю запобігти старінню лакофар­бового покриття неможливо, проте змен­шити його руйнування можна правильним і кваліфікованим технічним обслуговуван­ням.

Щоб надійно захистити автомобіль від спрацьовування, продовжити строк його служби, зберегти охайний зовнішній виг­ляд, треба регулярно і вчасно виконувати косметичні операції. На обробленій по­верхні автомобіля утворюється захисна жирова або воскова плівка, яка не дає змо­ги забрудненням стикатися безпосередньо з матеріалом (пофарбованим або оголе­ним металом) й осідати в порах, щілинах, тріщинах. Забруднення тільки прилипа­ють до захисної плівки або стікають з неї.

Склад забруднень залежить від умов, у яких експлуатується автомобіль. Загалом забруднення на поверхні кузова автомо­біля складаються з кількох взаємопроникних шарів.

Перший шар — вільно прилиплі частин­ки силікатів, що змішані з органічними речовинами різних розмірів. Цей шар до­сить легко усувають струменем води або обережним миттям, щоб при цьому не по­шкодити лакофарбове покриття.

Другий шар складається з часточок від­працьованих газів автомобілів, сажових осадів із атмосфери, продуктів спрацьову­вання асфальтового покриття доріг, реш­ток комах та інших забруднень органічно­го характеру. Цей шар змити водою не­можливо. Щоб його видалити, застосову­ють різні хімічні препарати на зразок шам­пуню.

Третій шар утворюють окиснені поліру­вальні та консервувальні препарати з до­мішками зруйнованого лакофарбового покриття.

Четвертий шар складається з часточок пігменту, оточених вільними часточками, що виділились із синтетичних смол лако­вих покриттів.

Третій і четвертий шари видаляють хі­мічним способом (якщо шари не дуже ста­рі) або шліфувальними пастами (для за­старілих шарів).

Аби продовжити строк служби покрит­тя автомобіля, треба прагнути до того, щоб захисний консервувальний шар покривав по можливості всі поверхні його деталей, не був липким і не затримував на своїй по­верхні забруднення. За правильного вико­ристання різких хімічних препаратів ця ви­мога легко виконується.

Виконуючи косметичні операції, треба дотримуватись певних правил, які забез­печують хороші результати при мінімаль­них затратах часу і сил. Автомобіль не можна обробляти при яскравому сонячно­му освітленні, бо на розігрітому кузові з'являються тріщини та інші руйнування лакофарбового покриття. У спекотну по­году операції косметики краще проводи­ти рано-вранці або ввечері після охоло­дження автомобіля. З цієї самої причини не слід мити й полірувати капот, нагрітий від двигуна. Під час туману, в дощову і сніжну погоду, в мороз косметичні опера­ції проводити не рекомендується. Засто­сування в цьому разі гарячої води може сприяти розтріскуванню покриття.

Категорично забороняється стирати пил з поверхні автомобіля в суху погоду, бо частинки забруднень дряпають покрит­тя. З цієї самої причини не слід робити кос­метику в запиленому середовищі, під кві­тучими деревами. На робочому одязі не повинно бути зовнішніх ґудзиків, метале­вих предметів, особливо на рукавах.

Розрізняють два види косметики: малу і велику.

Мала косметика передбачає, що перед останньою поїздкою автомобіль був на­лежним чином оброблений і всі його де­талі були покриті відповідним косметич­ним або консервувальним препаратом.

Малу косметику розпочинають робити з прибирання салону (видаляють бруд і пил з підлоги), потім миють кузов водою, а після сушіння полірують фланелевою ган­чіркою пофарбовані поверхні. Після кож­ної поїздки треба видаляти з пофарбуван­ня плями асфальту, бо нафтопродукти, які є в асфальтовій суміші, діють на лакофар­бове покриття, змінюючи його відтінок, а на кузовах, пофарбованих у білі тони, за­лишають незмивні жовті плями.

Вітрове скло промивають спеціальним очисним препаратом. Його старанно роз­тирають газетним папером насухо для ви­далення залишків жирових відкладів на мокрому вітровому склі, бо вони перешко­джають його очищенню склоочисником. Хімічних препаратів при малій косметиці не застосовують.

Велику косметику проводять раз на один або три місяці, залежно від інтенсив­ності експлуатації автомобіля та умов йо­го зберігання. Передусім видаляють пил, тобто підмітають підлогу, чистять подуш­ки сидінь, спинок. Потім промивають і прочищають, а після цього консервують усі поверхні кузова й агрегатів у підкапотному просторі відділення двигуна. Очища­ють також внутрішній простір багажника і всю нижню частину кузова автомобіля. В останню чергу миють, чистять і консер­вують зовнішню лаковану поверхню ку­зова, хромовані деталі, шини й гумові ви­роби.

Жирні плями видаляють бензином або спеціальними препаратами, такими як «Очисник-1» для оббивки (рідина) та ін.

Оббивку зі штучної шкіри миють 3-відсотковим розчином шампуню і після про­тирання насухо покривають тонким ша­ром консервувальної речовини типу «Автополіш» або іншої.

Хромовані, алюмінієві та інші металеві предмети всередині консервують призна­ченими для цього препаратами, такими як «Неоксид» тощо.

Гумову підлогу промивають 3-відсотковим розчином шампуню і покривають тонким шаром препарату «Кариме» або іншого.

Підкапотне відділення двигуна очища­ють від масла препаратами «Очисник дви­гуна» (аерозоль), препаратом АРВА та ін­шими, які наносять пензлем або пістоле­том-розпилювачем, потім видаляють їх струменем води. Переривач-розподільник обгортають поліетиленовою плівкою, щоб захистити від потрапляння води.

Нижню частину автомобіля промива­ють струменем води і покривають спе­ціальними препаратами АРВА та ін. Після видалення залишків препарату водою і просушування кузова обробляють оголені металеві поверхні препаратами — очис­никами іржі («Омега-1» та ін.), а потім підфарбовують і консервують бітумними антикорами.

Поверхню кузова змочують водою. По­тім за допомогою щітки, намоченої в роз­чині шампуню, змивають бруд горизон­тальними рухами зверху вниз так, щоб піна рівномірно покривала всю поверхню. Працювати треба швидко (не більш як 10 хв), щоб шампунь не висихав, інакше його буде важко усунути, не пошкодивши пофарбування. Потім добре промивають водою всю поверхню, змиваючи залишки шампуню. Після старанного споліскуван­ня, просушування і протирання кузова відразу приступають до нанесення консер­вувального шару. Не можна залишати по­миту поверхню пофарбування незахищеною, оскільки вона дуже швидко руйну­ється. Якщо під рукою немає консерву­вального препарату, то краще обмежитись миттям автомобіля без шампуню, чистою водою (залишиться непорушеним старий консервувальний шар). Ця рекоменда­ція стосується всіх видів шампунів, крім «Лак-Клину». При митті «Лак-Клином» відпадає потреба просушувати поверхні після споліскування і полірування. «Лак- Клин» сам утворює на поверхні лаковано­го кузова блискучий консервувальний шар, який не дає осідати пилу і воді. Про­те не слід забувати, що блиск і консерву­вальний захист «Лак-Клину» коротко­часні, тому мити автомобіль цим шампу­нем рекомендується два рази на місяць.

Помивши автомобіль шампунем і про­сушивши, видаляють залишки асфальту за допомогою спеціальних засобів — «Клинерполіш» і под. Ці препарати «оживля­ють» тьмяні місця поверхні, вирівнюють різні відтінки, особливо на місцях, віднов­лених після пошкоджень пофарбування, які покриті нітролаком і змінили почат­ковий відтінок. Заново пофарбовані місця обробляють такими препаратами частіше. Ними можна також загладити неглибокі подряпини (наприклад, від гілок дерев).

Промитий, очищений від слідів асфаль­ту і оброблений «Клинерполішем» та ін­шими засобами кузов треба законсервува­ти одним із полірувальних препаратів (поліроль, автобальзам, автополіш, «Кариме», «Клинерполіш» і под.).

Полірувальні суміші складаються з тонких абразивів, масел, воску, господарського мила, води, розчинника та інших компонентів. Абра­зиви шліфують і полірують покриття, віск заповнює пори і мікроскопічні нерівності, а розчинник усуває залишки жирових плям і забруднень.

Полірувальні суміші наносять на неве­ликі площі (50 х 50 см) на добре промиту і суху поверхню кузова автомобіля, вста­новленого в захищеному від сонця і пилу місці. Внаслідок того що полірувальна суміш швидко засихає, полірувати лако­фарбові покриття треба м'якими тканина­ми вручну або за допомогою спеціальних приладів коловими рухами до рівного блиску. Полірувальні суміші можна нано­сити марлею, тампонами, м'якими ткани­нами.

Дата добавления: 2014-10-23