План лекції. Контрольні запитання

Контрольні запитання

27.1 На які етапи поділяють проектування ВАТ (ЗАТ) АТП, СТОА?

27.2 Що таке технологічне планування підприємства?

27.3 Які роботи виконують при обґрунтуванні технологічних планувальних вирішень?

27.4 Які роботи виконують при розробці елементів технологічного планування?

27.5 Які є способи взаємного розташування виробничих зон ВАТ (ЗАТ) АТП, СТОА?

27.6 Які основні вимоги ставляться до технологічних планувальних вирішень?

27.7 Які вимоги ставляться до приміщень ВАТ (ЗАТ) АТП?

Тема лекції Організація зберігання автомобілів.

28.1 Види і способи зберігання автомобілів.

28.2 Вимоги до зон стоянки автомобілів.

28.3 Переваги зберігання автомобілів на відкритих майданчиках.

Література

1. Лудченко О.А. Технічна експлуатація і обслуговування автомобілів. К.: Вища школа, 2007, с. 106-110.

2. Форнальчик Е.Ю. та інші. Технічна експлуатація та надійність автомобілів. Львів.: Афіша, 2004, с. 457-471.

Зміст лекції

28.1 Види і способи зберігання автомобілів.

Зберігання - це утримання технічно справного рухомого складу на території ВАТ АТП. Воно буває короткочасним і тривалим (консервація). На консервацію ставлять технічно справний непрацюючий рухомий склад. Типовим є короткочасне зберігання автомобілів у міжзмінний час, мета якого - зберегти зовнішній вигляд і технічний стан рухомого складу, не допу­стити руйнування деталей автомобільної техніки.

У ВАТ АТП найбільш поширені два спо­соби зберігання автомобілів: у закритих приміщеннях (опалюваних і неопалюва­них) та на відкритих майданчиках. В окремих випадках автомобілі можна зберігати під навісом. Зберігання автомобілів в опалюваних приміщеннях повністю за­хищає їх від будь-яких дій (холоду, снігу, дощу, вітру, пилу), а в неопалюваних при­міщеннях, під навісом та на відкритих май­данчиках не захищає їх від зовнішніх дій. Закрите приміщення для стоянки треба розглядати як приміщення складського типу, призначене тільки на зберігання справних автомобілів, для пуску двигунів та огляду автомобілів перед виїздом на лінію. Це зумовлює короткочасне перебу­вання людей на стоянці, а отже, мінімальні вимоги до опалювання, вентиляції й освіт­лення, а також мінімальну вартість її спо­рудження та експлуатації.

Під час зберігання автомобілів в опа­люваних будівлях підтримується темпера­тура, достатня для захисту системи охо­лодження двигуна від замерзання, недопу­щення загуснення масла в картерах дви­гуна і трансмісії, а також для забезпечен­ня роботоздатності акумуляторних бата­рей.

Автобуси і легкові автомобілі, а також автомобілі, від яких за характером їхньої роботи потрібна постійна готовність до негайного виїзду (автомобілі медичної і технічної допомоги, пожежні автомобілі тощо), забезпечують місцями для стоянки в закритих опалюваних приміщеннях у першу чергу.

Автомобілі асенізаційні, паливозаправ­ники і ті, які перевозять хімічні добрива, пестициди та подібні до них речовини, збе­рігаються на окремих місцях стоянки в ізо­льованих приміщеннях.

Порядок розміщення рухомого складу на місцях стоянки автомобілів визначає керівництво відповідно до будівельних норм і правил.

Будівлі для зберігання автомобілів мо­жуть бути одно- і багатоповерховими. Одно­поверхові стоянки найбільш прості й еко­номічні, тому вони дуже поширені. Багатоповерхові стоянки використовують для легкових автомобілів у великих містах, де розміри земельних ділянок, відведених під забудову ВАТ АТП, обмежені.

За способом розташування щодо рівня землі будівлі для зберігання автомобілів поділяють на наземні і підземні (рис. 28.1). На підземних стоянках автомобілі збері­гають з дотриманням певних протипожеж­них і санітарних норм.

Залежно від ступеня ізоляції кожного автомобіля або групи автомобілів один від одного стоянки бувають манежні й боксові. На манежній стоянці автомобілі роз­міщують вільно в приміщенні (без розді­лення перегородками). На боксових стоян­ках автомобілі (або групи їх) відокремлені один від одного перегородками залежно від способу переміщення автомобілів між поверхами і на поверхах.

Рис. 28.1.Зберігання автомобілів: а - наземне; б - підземне; 1 - гараж; 2 - вентиляція

Багатоповерхові стоянки поділяють на немеханізовані, напівмеханізовані та ме­ханізовані.

На немеханізованих стоянках (рис. 28.2) автомобілі рухаються між поверхами і на поверхах власним ходом по похилих площинах - рампах (пандусах), які залежно від їхнього обрису в плані можуть бути прямо- і криволінійними. У разі відносно­го зміщення поверхів двох суміжних секцій на половину поверху (за умовами рельє­фу місцевості) застосовують напіврампи.

28.2 Переваги зберігання автомобілів на відкритих майданчиках.

Залежно від кількості смуг руху рампи мо­жуть бути одно- і двоколійними. Рампи розміщують зазвичай всередині примі­щення, а в південних районах вони можуть бути і зовні. Ухил рамп, що вимірюється за середньою лінією смуги руху, не пови­нен перевищувати 16 % для прямолінійних і 12 % для криволінійних рамп.

Рнс. 28.2. Немеханізовані стоянки:

а - з прибудованими рампами; б - із вмонтованими рампами;

в - з подвійними вмонтованими рампами г - скатні;

д, є. с - напіврампові з двостороннім рухом

Кількість рамп при будівництві немеханізованої стоянки нормують: одна одно­колійна рампа вище від першого поверху розрахована на зберігання до 100 автомо­білів; одна двоколійна рампа за аналогіч­них умов - на зберігання від 100 до 200 автомобілів і дві рампи (одна для підій­мання, а друга для опускання) - на збері­гання вище від першого поверху понад 200 автомобілів. Звичайно немеханізована сто­янка має 4-6 поверхів (рис. 28.2).

На напівмеханізовшшх стоянках автомобілі піднімають і опускають ліфтами, а на поверхах вони рухаються своїм ходом.

Ha механізованих стоянках вертикальне переміщення автомобілів здійснюється ліфтами, а горизонтальне (в межах повер­ху) - за допомогою підвісних і опорних шахт ліфта, які котяться, траверсних і бук­сирних візків та конвеєрів. На багатоповер­хових стоянках застосовують також інші способи переміщення автомобілів, але вони мають обмежене застосування через свою складність. Механізовані стоянки усувають обмеження в кількості поверхів, скорочу­ють площу та об'єм приміщення стоянки, зменшують площу земельної ділянки. Ос­новними недоліками механізованих сто­янок слід вважати значні початкові витра­ти на механізми і підвищені експлуатаційні витрати на їхнє утримання.

28.3 Вимоги до зон стоянки автомобілів.

Зберігання автомобілів на відкритих майданчиках виключає потребу в капі­тальних будівельних спорудах, але при цьому важче запустити двигуни при виїзді на лінію і погіршуються умови праці во­діїв. Тому в кожному конкретному випад­ку треба прагнути до розміщення стоянок рухомого складу на території ВАТ АТП в опалюваних приміщеннях.

Відкриті майданчики для зберігання автомобілів мають тверде покриття з ухилами, що не перевищують 1% у на­прямку поздовжніх осей установлених автомобілів і 4% у напрямку, перпенди­кулярному до цих осей. На майданчиках автомобілі зберігають групами по 200 шт. і не більше. Протипожежна відстань між групами автомобілів - не менш як 20 м.

Щоб полегшити пуск двигунів і захист їх від пускового спрацьовування, застосо­вують різні засоби підігрівання, розігрі­вання і збереження теплоти (захисні чох­ли тощо). Стоянки обладнують двосто­роннім зв'язком з диспетчером, гучномовним оповіщанням та електричними годин­никами.

Автомобілі в зоні зберігання ставлять так, щоб забезпечити вільні в'їзди на місця зберігання і виїзди з них відповідно до прийнятого режиму роботи підприємства, простоту маневрування, безпеку руху, протипожежну безпеку, можливість швид­кої евакуації автомобілів та економічне використання площі, відведеної під збері­гання. У зоні стоянки автомобілі ставлять тупиковим або прямоходовим способом в один або в кілька рядів. Відстань між ав­томобілями, між автомобілями й елемен­тами будівлі визначають відповідно до бу­дівельних норм і правил.

Причіпний склад зберігають на відкри­тих майданчиках. Зона стоянки автомо­білів і причепів має бути чистою, досить просторою, мати тверде покриття, огоро­жу, засоби пожежогасіння й охорону.

Дата добавления: 2014-10-23