Психологічний тренінг

ІІ. Практичні завдання

Професійна діяльність педагога потребує постійного збагачення культури мовлення, удосконалення мовленнєвих умінь та навичок. Для цього фахівець може використовувати різноманітні шляхи: систематичне читання художньої літератури, вдумливий аналіз виступів дикторів телебачення та радіо, лекцій висококваліфікованих педагогів, самокритичну оцінку власних виступів, виконання різноманітних мовленнєвих вправ тощо.

Видих є значно довший, ніж вдих, до того ж він здійснюється певними порціями. Відрізняється і послідовність дихання. Після короткого вдиху робиться невелика пауза, а потім – довгий звуковий видих.

При виконанні дихальних вправ: відбувається становлення діафрагмально-реберного дихання; необхідно ретельно контролювати правильність всіх дій у дотриманні всіх етапів мовленнєвого дихання

Фонаційне дихання передбачає три моменти: активність та непомітність вдиху через ніс; правильно організованих видих (фокусування струменя повітря в одній точці; розподіл видихати повітря окремими порціями).

Після сформування правильного дихання можна переходити до відпрацювання мовленнєвого голосу. Ознаки доброго звучання голосу: достатня силу голосу (щоб його було чути в будь-якій частині аудиторії); посилення звуку (здатність досягати кожного слухача); звуковисотність діапазону (рухливість, гнучкість голосу, що дозволяє змінювати інтонаційно-методичний малюнок мовлення); тембр голосу (від нього залежить легкість сприйняття змісту слів); польотність (здатність виділятися на фоні інших звуків); витривалість (мала стомлюваність голосу, що дозволяє витримувати значне голосове навантаження) (Рувинський Л.І.).

2.1. Діагностувальні методики (Домашня самостійна робота)

2.1.1. Чи живете ви в злагоді зі своїм “Я”? (Див.: блок “Дігностувальні методики”, ДДО № 4)

2.2.2. Чи вольова Ви Людина?(Див.: блок “Дігностувальні методики”, ДДО № 5)

2.2.3. Чи нервова Ви людина? (Див.: блок “Дігностувальні методики”, ДДО № 6)

2.2.4. Про що говорять Вам міміка та жести? (Див.: блок “Дігностувальні методики”, ДДО № 7)

2.2.5. Діагностика рівня емоційної стабільностіі здатності до керування психологічним самопочуттям(Див.: блок “Дігностувальні методики”, ДДО № 8)

а) як навчитись володіти собою

Займіть зручну позу лежачи або сидячи в кріслі, чи навіть на стільці. В останньому випадку голову можна схилити на груди, а руки покласти на коліна або звіси­ти. Це буде класична “поза кучера”.

Підтримання будь-якої пози не повинно потребувати зусиль. Внаслідок цього ваші м'язи почнуть розслаблю­ватися самі по собі. Щоб відрізнити стан розслаблення від стану напруження, найкраще порівняти їх, тобто спочатку напружити м’язи, а потім розслабити їх.

М'язи обличчя, які знаходяться найближче до мозку, найбільшою мірою залежать від ступеня психічного напруження, а значить і самі впливають на нього, незважаючи на свій невеликий об'єм. Ми добре знаємо, що на обличчі людини “написано”, як вона себе почуває (спокійна, знервована, задоволена, стурбована та ін.). Тож надавши йому спокійного виразу, можна й справді заспокоїтись. Закрийте очі, а потім розслабте м'язи, що напружували їх, і залиште очі м'яко закритими лише ва­гою ваших повік. Запам'ятайте цей стан. Для того, щоб ваш організм звикав виконувати ваші словесні накази, слід закріпити його формулою:

— Мої очі розслабились.

Мається на увазі розслаблення м язів, що закрива­ють очі.

Після невеликого інтервалу, достатнього для чіткого усвідомлення стану, що виник, напружте м'язи лоба та нахмурте брови. Потім розслабте ці м'язи. Усвідомивши стан розслаблення, закріпіть його відповідним виразом:

— М'язи лоба розслабились.

Потім виконайте те ж саме (чергуючи стани напру­ження й розслаблення) іншими групами м'язів, кожного разу закріплюючи стан розслаблення відповідними фор­мулами:

— М'язи щік розслабились.

— М'язи язика розслабились.

— М'язи шиї розслабились.

— М'язи рук розслабились.

— М'язи тулуба розслабились.

— М'язи ніг розслабились.

Можна (навіть і краще) розслаблювати м'язи рук і ніг почергово. Спочатку розслаблюють ведучі кінцівки (для правші — права рука та нога, для лівші — ліва).

Переходячи до напруження та розслаблення кожної наступної групи м'язів, слід супроводжувати свої дії подумки, переключаючи увагу саме на ту групу, про яку йдеться. Кожну формулу розслаблення можна повторити кілька разів. Якщо розслаблення не набуло чіткого ха­рактеру, треба переходити до інших груп.

Розслабивши всі групи у вказаному (або зворотному) порядку, спокійно, без напруження, оглянемо мислено все своє тіло. Впевнившись, що всі інші м'язи розслабились, зосередимося на тій групі, яка не досягла чіткого роз­слаблення й повторимо формулу, що стосується саме її. Завершують розслаблення загальною формулою: “ Все моє тіло розслабилося”.

Послідовність розслаблення кожен може визначити сам, виходячи з того, що починати треба з найбільш “слухняних” м'язів, враховуючи індивідуальні особли­вості людини.

Як правило, розслаблення м'язів сприймається як відчуття збільшення ваги тіла, а це ще більше сприяє розслабленню, тож наступною формулою буде:

— Моє тіло важчає (наливається вагою).

Ця формула роздрібнюється відносно окремих частин тіла:

— Стала важкою голова.

— Стали важкими руки.

— Став важким тулуб.

— Стали важкими ноги.

Так само, розслаблюючи м'язи рук і ніг, опрацьовує­мо їх по одній, але завершуємо процес загальною форму­лою: “ Все моє тіло стало важким”.

Ми вже знаємо, що розслаблення м'язів призводить до виникнення спокою, тож наступною формулою буде:

— Я заспокоююсь.

При цьому “ Я” треба продумувати на вдиху, а “ заспокоююсь” на видиху, звертаючи увагу на поступове збільшення тривалості видиху відносно вдиху (докладніше про характер і вплив дихання на організм поговоримо окремо).

Формулу “ Я заспокоююсь” можна вважати найголовнішою складовою загальної частини психічної саморегуляції. В подальшому, коли інші формули будуть засвоє­ні, тренування можна починати саме з неї, а також використовувати її лише одну для зменшення загального напруження.

Далі йдуть такі формули:

— Я дихаю легко, вільно; мені дихається спокійно; я відпочиваю.

Останню формулу теж можна роздрібнити:

— Відпочиває моє тіло; відпочиває мозок; відпочи­ває нервова система.

Далі можна додати формули тепла, яке виникає внас­лідок розслаблення м'язів тіла й кровоносних судин, що призводить до їх розширення:

— Моя права (ліва) рука теплішає.

— Моя права (ліва) нога теплішає.

— Теплішає ділянка сонячного сплетіння.

— Приємне тепло розповсюджується від сонячного сплетіння.

— Приємне тепло охоплює все тіло.

— Мені тепло й приємно.

— Я відпочиваю.

Якщо ви вже засвоїли основні мірилами розслаблен­ня м'язів, можна поступово скорочувати кількість формул самонавіювання, об'єднуючи м'язи в одну більшу групу. Наприклад, розслабляти одночасно все обличчя.

Можна також виконувати розслаблення вже без попе­реднього напруження м'язів, якщо ви навчились відчувати потрібний стан.

Отже, формули самонавіювання можна побудувати таким чином:

— Я заспокоююсь.

— Я дихаю спокійно, вільно...

— Мої м'язи розслаблюються.

— Розслабились м'язи обличчя, рук, тулуба, ніг. Необхідно привчити себе до того, щоб у подальшому досягати повного розслаблення, використовуючи тіпне одну формулу:

— Все моє тіло розслабилось.

Ми вже говорили про те, що розслаблення м'язів сприймається як відчуття збільшення ваги тіла. Одна» так буває не завжди. Внаслідок індивідуальних особли­востей центральної нервової системи деякі люди сприй­мають розслаблення як стан полегшання тіла. Тож кож­ному слід визначити, яке саме відчуття йому доступніше:

— Моє тіло стає легким, невагомим.

— Стала легкою голова.

— Стали легкими руки.

— Став легким тулуб.

— Стали легкими ноги.

— Все тіло стало легким, невагомим.

При цьому треба уявити, що ви лежите в м'якому ліжку, або навіть на легкій хмаринці. В подальшому кожен може викликати саме той стан, який у нього легше виникає, але ще краще навчитися викликати їх по черзі.

Уявлення дії сприяє досягненню потрібного стану. Наприклад, викликаючи відчуття збільшення ваги тіла, можна уявити, що на голові у вас тепла зимова шапка, а на руках та на ногах тепла ковдра. Так, дехто уявляє себе лежачим на пляжі з насипаними на руки й ноги піском:

— Я відпочиваю.

Уявіть собі, що літнього дня ви лежите на березі Чорного моря. Перед вами плюскоче лагідна блакитна вода. Ви бачите її приємну заспокійливу поверхню, чуєте ти­хий заспокійливий плюскіт хвиль, що набігають на пісок. Можна уявити й іншу картину, наприклад — зелений березовий гай або достигаюче поле пшениці.

А хтось може уявити себе в своєму звичайному ліжку:

— Відпочиває моє тіло, мозок, нервова система.

— Мене ніщо не турбує, я зовсім спокійний.

Формули з часткою «не» підходять не всім, тому використовувати їх треба тільки тим, кому вони допома­гають позбавитись будь-яких неприємних явищ. Можна використовувати формули, які лише стверджують гарне самопочуття:

— Я почуваю себе зовсім спокійно.

— Я зовсім здоровий.

— Я впевнений в собі.

Формули зовсім не обов'язково заучувати напам'ять, їх можна використовувати в довільному порядку. Це на­віть допомагає деяким людям, у яких повторення одних і тих самих формул призводить до зниження ефекту від них. Іншим, у яких ефект від повторення збільшується, можна готувати формули заздалегідь, запам'ятовувати їх й використовувати в строго визначеному порядку. Опи­саний оригінальний метод, за якого від формули з кож­ним наступним повторенням віднімається перше слово:

— Я хочу, щоб моя рука стала теплою.

— Хочу, щоб моя рука стала теплою.

— Щоб моя рука стала теплою і т. д.

У міру засвоєння методу треба все більше індивідуа­лізувати його й шукати найбільш ефективні формули.

Перебування в стані розслаблення м'язів та спокою сприяє відновленню сил, працездатності, ліквідації нервового напруження, дратівливості тощо. Однак разом з цим у людини підвищується ступінь самонавіюваності. Користуючись цим станом, можна здійснити спеціальну мобілізуючу цілеспрямовану частину психічної саморегуля­ції. Формули цієї частини треба готувати заздалегідь, виходячи з завдань, що стоять перед людиною, та можливостей методу. Після завершення спеціальної частини обов'язково проводять заключну частину з тим, щоб повністю відтворити бадьорість та ясність мислення:

— Я відпочив.

— Моя нервова система заспокоїлась.

— Я почуваю себе зовсім здоровим.

— Моє тіло стає легким, вільним.

— Думки прояснюються.

— Голова стає свіжою, ясною.

— Я зовсім отямився.

Тепер треба розім'яти всі м'язи, які ви розслаблювали, або ще краще виконати комплекс ранкової фіззарядки. Найкраще виконувати вправи вранці, тільки-но прокинувшись, а також ввечері, лягаючи спати. В цей час природна навіюваність підвищена, а значить і ефект буде більший. Можна також тренуватись і вдень, маючи віль­них навіть 5—10 хвилин.

б) установка для використання психічної саморегуляції

розвиток необхідних якостей:

1) хоробрість, рішучість, самостійність, ініціативність; 2) сила волі, наполегливість у досягненні мети; 3) працелюбність; 4) упевненість у собі та своїх силах, об'єктивна їх оцінка; 5) уміння терпіти (витримувати втому та пов'язані а
нею неприємні відчуття); 6) уміння концентрувати думки та увагу, переклю­чати їх з одного предмета на інший; 7) уміння та здатність засвоювати нові навички, професійні дії; 8) уміння пристосовуватись до постійно зростаючих навантажень (фізичних та розумових); 9) уміння долати психологічні бар'єри; 10) оптимізація рівня емоційного збудження (заспо­коєння, мобілізація функціональних резервів організму, самонаказ та надзусилля); 11) контроль за напруженням та розслабленням м'я­зів, мімікою обличчя, диханням; 12) активізація відпочинку та відновлення процесів в організмі (самонавіюваний сон та відпочинок); 13) критичне ставлення до своїх недоліків, чесність та безкомпромісність у виконанні своїх обов'язків; 14)почуття гордості за свою роботу, відповідальності за доручену справу, задоволення від її виконання.

позбавлення негативних рис: 1) невпевненість у собі, нерішучість; 2) неспокій, тривога, страх; 3) боягузство; 4) лінощі; 5) самовпевненість, зазнайство, переоцінка своїх можливостей; 6) нестійкість уваги, настрою; 7) дратівливість; 8) нав'язливі стани (думки, відчуття, дії); 9) порушення сну; 10) головний біль, запаморочення; 11) диспепсичні явища (порушення апетиту та ін.).

Дата добавления: 2014-10-23