Показники виробничої потужності підприємства

Оскільки величина виробничої потужності підприємства постійно змінюється, для прийняття рішень з виробничого плану прийнято розраховувати виробничі можливості вхідних та вихідних параметрів, тобто вхідну та вихідну потужність.

Вхідна потужність визначається за наявністю встановленого обладнання на початок планового періоду.

Вихідна потужність є величиною, що визначається на кінець планового періоду. Вона розраховується на основі вхідної потужності та введення в дію нових потужностей й вибуття діючих потужностей протягом планового періоду.

Обсяг планового випуску продукції підприємства визначається на основі показника середньорічної потужності, що враховує фактор часу введення та вибуття потужностей протягом року. Цей показник не лише допомагає обґрунтувати виробничу програму підприємства, але й визначити виробничі резерви та потребу їх розширення відповідно до рівня попиту.

Середньорічна потужність підприємства розраховується за наступною формулою:

, (6.1)

де – середньорічна потужність підприємства;

– вхідна потужність;

– введена в дію потужність;

– виведена потужність;

– кількість повних місяців використання введеної потужності до кінця року;

– кількість повних місяців до кінця року з моменту вибуття потужностей.

Розрахунок виробничої потужності підприємства здійснюється на основі максимально можливого річного часу роботи обладнання та рівня використання виробничих площ.

Прийнято розрізняти календарний, режимний (номінальний) та плановий (ефективний, дійсний) фонди часу роботи.

Розрахунок календарного фонду робочого часу () здійснюють з метою розрахунку інших видів фондів часу. Його розмір визначається на основі кількості днів у даному календарному періоді (Д) та кількості годин у добі (Г):

. (6.2)

Режимний (номінальний) фонд робочого часу обладнання () визначається з урахуванням неробочих днів у плановому році () та змінного режиму роботи обладнання:

, (6.3)

де – середня кількість годин роботи обладнання на протязі доби у робочі дні.

При розрахунку неробочих днів враховують кількість вихідних та святкових днів у плановому періоді, а при розрахунку середньої кількості годин роботи на протязі доби враховують час скорочення зміни у передсвяткові дні.

Плановий фонд робочого часу обладнання () визначається на основі режимного фонду та враховує витрати часу на ремонт, наладку та переналадку обладнання на протязі планового періоду ():

. (6.4)

Як правило, виробнича потужність підприємства визначається за провідним цехом (дільницею, групою обладнання). У процесі розрахунку враховується як діюче обладнання, так і недіюче, що тимчасово внаслідок поломок знаходиться у ремонтній перерві, або ж тимчасово не завантажене. Розрахунок виробничої потужності здійснюється на основі прогресивних нормативів продуктивності устаткування.

Річна виробнича потужність дільниці () визначається таким чином:

, (6.5)

де – річний фонд робочого часу одиниці устаткування, год;

– кількість однотипних одиниць устаткування;

– годинна норма виробітку в натуральних одиницях виміру продукції;

– коефіцієнт виконання норм часу для даної групи устаткування.

Виробнича потужність цеху визначається на основі потужностей окремих одиниць та груп устаткування, окремих дільниць.

Методика планування виробничої потужності залежить від характеру підприємств, цехів, рівня їх спеціалізації, що визначає тип виробництва.

Наприклад, у слабо механізованих та більшості складальних цехів та дільниць виробнича потужність (П) визначається за виробничою площею таким чином:

, (6.6)

де S – виробнича (корисна) площа цеху, м²;

– номінальний річний фонд робочого часу, днів;

– питома площа для виготовлення одиниці виробу, м²;

– тривалість виробничого циклу виготовлення виробу, днів.

Розрахунок виробничої потужності за окремими підрозділами підприємства дає можливість з’ясувати наявність так званих “вузьких місць”, тобто тих підрозділів підприємства, потужність яких менша потужності провідного підрозділу. При їх виявленні приймається рішення про необхідність впровадження комплексу організаційно-технічних заходів з їх “розшивання”. До таких заходів відносяться: модернізація та заміна обладнання; інтенсифікація режимів роботи обладнання; удосконалення технології; наукова організація праці тощо.

В процесі планування виробничої потужності визначається пропускна здатність підприємства, що характеризує максимально можливий обсяг випуску продукції заданої номенклатури та асортименту. Значення пропускної здатності підприємства відповідає мінімальній з виробничих потужностей основних підрозділів, за умови, якщо для вимірювання потужності суміжних цехів використовуються однакові одиниці виміру. Завершується процес планування виробничої потужності підприємства визначенням коефіцієнта її використання, який розраховується окремо за номенклатурними групами продукції, типами устаткування, а в окремих випадках, навіть, за кожною одиницею устаткування.

Коефіцієнт використання виробничої потужності розраховується за формулою:

, (6.7)

де – коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства;

ВП – річний обсяг випуску продукції відповідної номенклатурної групи, натур. одиниць;

– середньорічна виробнича потужність групи устаткування з випуску даної продукції, натур. одиниць.

Різниця між виробничою потужністю підприємства та обсягами випуску продукції свідчить про наявність резервів подальшого зростання виробництва. Вважається, що для забезпечення стійкого стану підприємства оптимальним значенням є використання виробничих потужностей на рівні від 70 до 80 відсотків.

При плануванні виробничої потужності підприємства слід враховувати наявність та можливість використання резервів її росту, основні з яких містяться на рис. 6.1.

В умовах ринкової економіки важливим є не лише максимальне використання виробничої потужності, але й випуск продукції у тій кількості та якості, яких потребує ринок, тобто постає завдання випуску такої продукції, яка знайде свого споживача.

Дата добавления: 2014-10-31