Планування продуктивності праці та її зростання

В процесі складання плану з праці особлива увага повинна бути приділена плануванню продуктивності праці, виявленню резервів її підвищення.

Продуктивність праці – це важливий планово-економічний показник діяльності підприємства, що свідчить про ступінь використання трудового потенціалу підприємства та рівень ефективності господарювання в цілому. Тобто це критерій, за допомогою якого можна оцінити ефективність виробництва, рівень розвитку техніки, технології, організацію управління на підприємстві.

У загальному вигляді продуктивність праці характеризується співвідношенням обсягу виробленої продукції та витрат праці на даний обсяг виробництва.

В практиці планування розраховують річну, місячну, денну та годинну продуктивність праці. Ці показники характеризують використання робочого часу за відповідні проміжки: рік, місяць, день, годину.

Для планування підвищення продуктивності праці використовують абсолютні (що характеризують її рівень) та відносні (що визначають динаміку її зростання) показники.

Для оцінки рівня продуктивності праці використовують натуральні, трудові та вартісні показники. Найбільш розповсюдженими є вартісні показники праці, при цьому обсяг продукції може бути представлений у вигляді товарної, валової, реалізованої або ж чистої продукції.

Плановий рівень абсолютної продуктивності праці можна розрахувати за формулою:

, (7.10)

де – випуск продукції за планом у відповідних одиницях виміру;

– чисельність промислово-виробничого персоналу за планом, чол.

Відносний показник продуктивності праці, що визначає темпи її зростання, розраховується таким чином:

, (7.11)

де , – продуктивність праці в плановому та базовому періодах відповідно.

Планування підвищення продуктивності праці здійснюється у розрізі факторів, які впливають на її зміну (табл. 7.1). Набір таких факторів певною мірою визначається специфікою діяльності підприємства, особливостями інноваційних процесів.

Таблиця 7.1

Дата добавления: 2014-10-31