Методичні рекомендації. 1. Оспорювання батьківства, материнства

Тест 4

Тест 3

Тест 2

Тест 1

Тестові завдання

ВАРІАНТ 15

Теоретичні завдання:

1. Оспорювання батьківства, материнства.

2. Застосування законів іноземних держав. Визнання в Україні актів цивільного стану, зареєстрованих за законами іноземних держав.

Практичні завдання:

Задача 1

В. Степченко в позовній заяві просила суд визнати С. Бутько батьком дитини, яка народилася 12 грудня 2003 р. Позивачка вказала, що Бутько визнавав своє батьківство не тільки в період її вагітності, а й після народження дитини. Він допомагав їй матеріально, а потім від батьківства категорично відмовився. Відповідач пояснив у судовому засіданні, що їх інтимні стосунки зі Степченко почалися у травні 2003 р. Надалі він поселився в її квартирі. У період вагітності і після народження дитини Бутько визнавав себе за батька, повіривши твердженням позивачки про передчасність пологів. Однак у лютому 2005 р. Бутько стало відомо, що пологи були нормальними, дитина народилася доношеною, тому він від батьківства відмовився і позов Степченко не визнав.

Питання:

Чи підлягає позов Степченко задоволенню? Чи є необхідність у призначенні експертизи в цій справі?

Задача 2

З липня 1998 р. подружжя Драгунових, що є громадянами України, працювали за контрактом в одній із туристичних фірм у Франції, де постійно проживали, і лише зрідка приїжджали до Харкова у службових справах. У середині 1999 р. відносини між подружжям зіпсувалися, у зв'язку з чим у вересні того самого року вони розірвали шлюб у суді та за місцем проживання відповідно до вимог французького законодавства. Після цього Драгунов повернувся до Харкова, а його колишня дружина залишилася жити у Франції. У травні 2000 р. Драгунов вирішив укласти новий шлюб з Асиною. Під час подання заяви до органу РАЦСу ним було пред'явлено перекладене українською мовою рішення французького суду про розірвання попереднього шлюбу, легалізоване в установленому порядку. Однак завідувач органу РАЦСу запропонувала Драгунову оформити розірвання шлюбу на території України і відповідно до законодавства України.

Питання:

Чи правомірна вимога завідувача органу РАЦСу? Чи допускається СК розірвання шлюбу між громадянами України за межами України в компетентному органі та відповідно до законодавства іноземної держави?

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною без рішення суду про надання права на шлюб:

а) признається недійсним за рішенням суду;

б) є недійсним;

в) может бути визнаний недійсним за рішенням суду.

Шлюб розривається державним органом РАЦСа за заявою одного з подружжя, якщо другий з подружжя …

а) зловживає спиртними напоями;

б) оголошений померлим;

в) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки;

г) визнаний Віл-інфікованим.

Розірвання шлюбу проводиться за рішенням суду у випадках, якщо:

а) один з подружжя визнаний безвісно відсутнім;

б) є взаємна згода обох подружжя, але подружжя мають неповнолітніх дітей;

в) є спір між подружжям про поділ майна.

Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:

а) подружжя перебувало у шлюбних відносинах міньш як 15 років;

б) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги;

в) подружжя перебувало у шлюбних відносинах 12 років.

1. З метою захисту сімейних прав то інтересів осіб важливе значення має питання оспорювання батьківства (ст. 136—140 СК України). Розкриваючи це питання у аспекті норми ст. 136 СК України, студенти повинні звернути увагу, що позов про оспорювання батьківства може подати лише особа, яка записана батьком дитини у відповідності зі ст. ст. 122, 124, 126 і 127СК України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 136 СК України у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. У контрольній роботі слід визначити дані, за допомогою яких доводиться відсутність кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, що є підставою для задоволення позову. Важливе значення в процесі доказування має висновок експерта, а тому необхідно визначити види судових експертиз, за допомогою яких доводяться вищезазначені обставини.

Слід зазначити, що закон чітко встановлює період, впродовж якого може бути пред'явлений позов про оспорювання батьківства: після народження дитини і до досягнення нею повноліття, а тому у роботі необхідно зробити уточнення стосовно осіб, які позбавлені можливості подати такій позов, уважно проаналізувавши норми ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 136 СК України.

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Оспорювання батьківства можливе і після смерті особи, яка записана батьком дитини (ч.1 ст. 137 СК України). Аналізуючи цю норму, студенти повинні визначити умови застування цієї правової норми. Причому слід звернути увагу, що форма такой заяви та порядок її подачі регламентуються нормами Закону України «Про нотаріат». Важливе значення мають і норми, які закріплені у ч. 2 та ч. 3 ст. 137 СК України які також необхідно проаналізувати у роботі, звернувши увагу на круг осіб, які можуть оспорювати батьківство та на правила застосування позовної давності.

Аналіз СК України показує, що закон наділяє матір правом на оспорювання батьківства свого чоловіка (ст. 138 СК України). Це право є способом спростування презумпції шлюбного батьківства матір'ю дитини, що також необхідно розкрити у змісті роботи. Крім того, особо слід звернути увагу на порядок розгляду такого спору, на можливі правові наслідки задоволення такого позову та правила застосування позовної давності.

Слід зазначити, що у СК України окремі норми присвячені розв’язанню спору про материнство (ст. 139 СК України). Аналіз цієї статті свідчить, що спір про материнство можливий в двох випадках, які необхідно проаналізувати у роботі. Крім того, необхідно встановити випадки, за яких оспорювання материнства не допускається. Заслуговують на увагу і питання щодо оспорювання батьківства, материнства особи, яка сплачує аліменти за рішенням суду (ст. 140 СК України).

Важливе значення для правильного та однозначного застування норм СК України про оспорювання батьківства, материнства має постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

2. Розглядаючи друге питання слід звернути увагу, що питання про застосування законів іноземних держав, а також про визнання в Україні актів цивільного стану, зареєстрованих за законами іноземних держав, розв’язувалось у аспекті застосування норм ст. 290, 291 СК України. Проте варто мати на увазі, що норми цих статей виключені на підставі Закону України № 2709- ІV від 23. 06. 2005 «Про міжнародне приватне право», якій застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (визначення застосовуваного права; процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; підсудність судам України справ з іноземним елементом; виконання судових доручень; визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів). У законі містяться правила визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Проте, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник)
правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що
підлягає застосуванню до змісту правових відносин (ч. 1 ст. 5 Закону), що свідчить про автономію їх волі. Слід зазначити, що автономії волі також присвячені норми ч. 2, 3, 4 і 5 ст. 5 цього Закону.
Крім того, у Законі України «Про міжнародне приватне право» закріплено обсяг застосування права іноземної держави (ст. 6), правила правової кваліфікації (ст. 7), правила встановлення змісту норм права іноземної держави (ст. 8), правила про зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави (ст. 9), наслідки обходу закону (ст. 10), правила про взаємність при застосуванні судом права іноземної держави (ст. 11), застереження про публічний порядок (ст. 12), правила про визнання документів, виданих органами іноземних держав (ст. 13) та застосування імперативних норм (ст. 14), а також правила застосування права держави з множинністю правових систем (ст. 15), які необхідно проаналізувати у контрольній роботі.

Відповідно до вимог ст. 3 цього закону, якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору. У зв’язку з цим для розв’язання цієї теми вагоме значення має Закон України «Про міжнародні договори України». Однак при цьому варто мати на увазі, що сімейне законодавство іноземних держав застосовується в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, що встановлені у ст. 7 СК.

НОРМАТИВНІ АКТИ ТА СУДОВА ПРАКТИКА

1. Конституція України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Режим доступу: http: // zakon4.rada.gov.ua/show/995_047/page.

2. Декларація про соціальні та правові принципи щодо захисту та благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному та міжнародному рівнях, прийнята Резолюцією ГА ООН 41/85 від 13 грудня 1986 року.

3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод //Офіційний вісник України - 1998. - № 13 / № 32 від 23.08.2006. – Ст. 270.

4. Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 року (дата набуття чинності для України – 27.09.1991 року).

5. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладена між державами – членами СНД 22 січня 1993р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. І - К., 1996. – 367 с.

6. Сімейний кодекс України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – ст.135.

7. Гражданский кодекс Украины: Закон Украины от 16.01.2003 г. // Официальный вестник Украины. — 2003. — № 11. — С. 461.

8. Цивільний процесуальний Кодекс України: Закон України // Відомості Верховної Ради України – 2004. - № 40-41, 42. - Ст. 492

9. Про судоустрій і статус суддів: закон України від 7 липня 2010 р. // Офіційний вісник України - 2010 р. - № 55/1 – Ст. 1900.

10. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 року № 2398- VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 38. - Ст. 509. Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53. – Ст.793.

11. Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064 // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 65. – Ст. 2516.

12. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 № 1382 - ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.

13. Про нотаріат: Закон України 02.09.1993 року № 3425-ХІІ //

14. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

15. Про міжнародне приватне право: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2005.-№ 32.- ст.422.

16. Про громадянство: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 2001.- № 13. - Ст. 65.

17. Про міжнародні договори: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. - № 50. - Ст. 540.

18. Про охорону дитинства: Закон України // Відомості Верховної Ради України.-2001.- № 30.- ст.142.

19. Про виконавче провадження: Закон України //Відомості Верховної Ради України – 1999. - № 24. - Ст. 207.

20. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, №296/5 від 22.02 2012 [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВРУ. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0808-12

21. Про затвердження Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2561.

22. Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 905 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 79. – Ст. 2660.

23. Про затвердження Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2561.

24. Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3. [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

25. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3// [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кузнєцова Н. Прблеми гармонізації та уніфікації сучасного приватного права. / Н. Кузнєцова // Право України. - 2012. - № 1-2. – с. 139 – 145.

2. Єгорова О. (Білорусь) Іноземний елемент і національне право: форми нормативної взаємодії. / О. Єгорова// Право України. - 2013. - № 3-4. – с. 223-235.

3. Красицька Л. Про поняття батьківских прав // Право України. - 2012. - № 5. – с. 227 – 233.

4. Давидова Н. Сімейні особисті права у США. / Н. Давидова // Право України. - 2012. - № 7. – с. 192 – 200.

5. Телусієвич П. Сімейна власність у польскому сімейному праві: аналіз проблеми. / П. Телусієвич // Право України. - 2012. - № 7. – с. 201 – 208.

6. Телусієвіч П. Зміст положень про шлюбний союз у сімейному праві Польщі / П. Телусієвіч // Право України. – 2012. – № 8. – с. 234-243.

7. Майданик Р. Договір про сурогатне материнство за українським правом: питання теорії та практики. / Р. Майданик // Право України. - 2012. - № 9. – с. 215 – 225.

8. Сімейне право Україні: підручник /За ред. Гопанчука В.С. – К.: Істина, 2012.- 348с.

9. Телусієвіч П. Зміст положень про шлюбний союз у сімейному праві Польщі / П. Телусієвіч // Право України. – 2012. – № 8. – с. 234-243.

10. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. Станом на 01.09.2011 р./ Булеца С.Б., Іванов Ю.Ф., Ієвіня О.В., та ін. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2011. - 428 с.

11. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

12. Сімейне право України: Підручник/ За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. -К.: Істина, 2010. - 320 с.

13. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

14. Сімейне право України: підручник / Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.. За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2009. - 288 с.

15. Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред. Ю.С.Червоного. – К., 2009 - с. 365-383.

16. Ромовська З.В. Українське сімейне право: Підручник / Зорислава Ромовська. – К.: Правова єдність, 2009. – 500 с.

17. Дякович М. М. Сімейне право: Навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / [М. М. Дякович]. - К.: Правова єдність, 2009. - 512 с.

18. Мироненко В.П. Сімейне право України: підручник / В.П. Мироненко, С.А. Пилипенко; [за заг. ред. В.П. Мироненко]. - К.: Правова єдність, 2008. - 477 с.

19. Матвеева Н. А. Сравнительное брачное право России, Украины и Беларуси: учеб. пособ. / Н. А. Матвеева. – М.: Юрлитинформ, 2008. – 216 с.

20. Казаков С. В. Алиментные отношения / Казаков С. В. – М.: ГроссМедиа, 2005. – 256 с.

21. Маломуж О. Аліментні зобов’язання / О. Маломуж // Юридичний вісник України. – 2004. – № 18–19.

22. Левківський Б. К. Особисті немайнові права та обов’язки членів сім’ї: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Б. К. Левківський. – К., 2004. – 20 с.

23. Афанасьева И. В. Правовое регулирование суррогатного материнства / И. В. Афанасьева // Медицинское право. – 2007. – № 2.

24. Ватрас В. Суб’єктний склад правовідносин щодо імплантації ембріона дитини жінці із генетичного матеріалу подружжя / В. Ватрас // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної наук.-практ. конф. (13–14 лютого 2003 р.). – Львів: Юрид. ф-т ЛНУ ім. Івана Франка, 2003.

25. Красицька Л. Визнання батьківства за рішенням суду / Л. Красицька // Юридична Україна. – 2008. – № 6.

26. Красицька Л. Визначення походження дитини при застосуванні форм репродуктивної медицини за законодавством України / Л. Красицька // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 7. – С. 31–33.

27. Красицька Л. Визначення походження дітей за новим сімейним законодавством України / Л. Красицька // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної наук.-практ. конф. (13–14 лютого 2003 р.) – Львів: Юрид. ф-т ЛНУ ім. Івана Франка, 2003.

28. Красицька Л. Оспорювання батьківства / Л. Красицька // Юридична Україна. – 2008. – № 7.

29. Михальчук О. Правове регулювання сурогатного материнства в Україні / О. Михальчук // Юридичний журнал. – 2007. – № 11.
Стефанчук Р. О. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту): [монографія] / відп. ред. Я. М. Шевченко / Р. О. Стефанчук. – К.: КНТ, 2008. – 626 с.

Дата добавления: 2014-10-31