Сутність терміну «потенціал» підприємства. Об’єкт та суб’єкт визначення потенціалу

Об’єктивна необхідність розробки нового терміну (показника) для цілей оцінки, аналізу та планування, виникла, у першу чергу, у зв’язку зі скороченням за останні десятиріччя тривалості циклу розвитку як окремих технічних систем, так і господарських комплексів, підприємств, галузей у цілому.

Питання визначення сутності потенціалу тісно пов’язане з визначенням об’єкту та суб’єкту оцінки потенціалу з метою класифікації різних видів потенціалу залежно від очікувань оцінювача та властивостей об’єкту, визначення складу учасників оцінки та діагностування потенціалу.

Об’єкт оцінки – природне чи штучне явище, що є носієм потенціалу, який потребує оцінки (діагностики) з боку суб’єкта оцінки для використання у процесі досягнення мети оцінювача (продаж чи експлуатація) з урахуванням ризику невдачі.

Підприємство, як об’єкт оцінки, – складна штучна виробничо–господарська система, здатна виконувати координовані у часі та просторі дії, в результаті яких зацікавлений оцінювач.

Суб’єкт оцінки – представник зацікавленої сторони, яка бажає виявити та оцінити усі існуючі корисні або небезпечні властивості об’єкту оцінки, (враховуючи ті, які за експертною оцінкою лише можуть з часом та за певних умов стати небезпечними).

Суб’єкти можуть бути як зовнішні так і внутрішні, розрізняють суб’єктів:

- Держава – суб’єкт зовнішньої оцінки для будь – яких підприємств (окрім казенних) зацікавлена у тих властивостях підприємства, які забезпечують її інтереси (формування бюджету, підтримання експортно–імпортного балансу, забезпечення економічної безпеки, формування технічної політики, формування внутрішнього ринку тощо);

- Регіональні органи управління – суб’єкт зовнішньої оцінки для будь – яких підприємств, розташованих у межах даної адміністративно – територіальної одиниці зацікавлені у формуванні місцевих бюджетів, вирішенні питання зайнятості населення, утримання інфраструктури та споживчого ринку регіону, вирішення проблем екологічного характеру);

- Органи управління населеного пункту – суб’єкт зовнішньої оцінки для будь-яких підприємств, розташованих у межах даного населеного пункту зацікавлена майже у тих самих властивостях потенціалу підприємства, що і регіон, але додатково повинна визначати енергетичний потенціал підприємства у межах міста;

- Постачальники – суб’єкти зовнішньої оцінки, зацікавлені у розвитку власного виробництва, тому вони оцінюють обсяги споживання підприємства у звичайному режимі за пропускними максимумами та на перспективу (сировини, матеріалів, комплектуючих, енергоносіїв тощо);

- Споживачі – суб’єкти зовнішньої оцінки, зацікавлені у продукції, яку виготовляє підприємство (номенклатура, асортимент, якість, ціна);

- Конкуренти – суб’єкти зовнішньої оцінки, зацікавлені ринком продукції підприємства (обсяг, конкурентоспроможність, тощо);

- Покупці об’єкта(посередники) - суб’єкти зовнішньої оцінки, зацікавлені у перепродажу нерухомості;

- Інвестори – суб’єкти зовнішньої оцінки, зацікавлені у прибутковому розміщенні капіталу;

- Власники об’єкта – суб’єкти внутрішньої оцінки, зацікавлені або в експлуатації об’єкта з метою забезпечення прибутку або у його продажу;

- Акціонери, пайовики – суб’єкти зовнішньої оцінки, зацікавлені у прибутковості та конкурентоспроможності підприємства.

Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potentia» і означає «приховані можливості, потужність, сила», які у виробничій практиці завдяки праці можуть перейти в реальну дійсність.

Визначення сутності потенціалу тісно пов’язане з питаннями співвідношення понять «наявна сила», «запаси», «засоби, які можуть бути використані», «рівень потужності», «ресурс», «резерв», «можливість», «результат діяльності», «властивість», «здатність», з якими пов’язують термін «потенціал».

Будь-який ресурс має свій потенціал. Автоматична система не має трудової складової або організаційної системи управління, але має потенціал. Окрема людина не має системи управління, проте теж має потенціал. Ресурси можуть не мати можливостей, проте мають притаманні їм властивості. Тож необхідно розрізняти поняття «потенціал» та «носій потенціалу», які у невід’ємному поєднанні представляють собою складну виробничо–господарську систему, здатну виконувати координовані у часі та просторі корисні дії.

Носій потенціалу – це будь–яке природне чи штучне явище, якому притаманна внутрішня властивість проявлятися відносно зовнішнього середовища певним чином, і без якого ця властивість (потенціал) не існує. Носієм потенціалу може бути: країна, регіон, адміністративно-господарська одиниця, суб’єкт господарювання або його підрозділ, автоматизована система, людина тощо. Неможливо напряму змінювати потенціал об’єкту, а лише регулювати зовнішні обмеження на рівні його використання чи втілення, або змінити сам носій, його елементи та їх співвідношення.

Елемент носія – складова частина носія, виокремлена за певними функціями, яка має свій власний потенціал, що також може бути виділений як окремий об’єкт оцінки (діагностики).

Потенціал – внутрішня властивість будь–якого об’єкту або його елементу, як носія, проявляти себе відносно зовнішнього середовища. Іншими словами, потенціал – це наявність у будь-кого (будь-чого) прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у відповідних умовах для певної реалізації в дійсності.

Потенціал підприємства являє собою властивість суб’єкта господарювання, як носія штучного походження, забезпечити очікуваний суб’єктом оцінки результат в існуючій системі зовнішніх обмежень з урахуванням здатності носія до розвитку. Основний зміст поняття «потенціал підприємства» полягає в інтегральному відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага і, таким чином, максимально задовольняти корпоративні та суспільні інтереси.

Дата добавления: 2014-10-31