Методичні вказівки до теми. Тема 5. Динаміка естетичних трансформацій XX століття

П л а н

Тема 5. Динаміка естетичних трансформацій XX століття

1. Феноменологічна естетика: від Едмунда Гуссерля до Мікеля Дюфренна.

2. Феноменологічні ідеї Романа Інгардена.

3.Феноменологічна концепція Мікеля Дюфренна.

4. Тенденції розвитку французької феноменологічної естетики.

Розкриваючи перше питання, необхідно мати на увазі, що серед напрямів сучасної західноєвропейської філософії феноменології належить особливе місце. Склавшись на межі XIX і XX століть, справжнє визначення ця система поглядів дістала тільки наприкінці XX століття. Введення у філософію поняття "феноменологія" (від грец. phainomenon – "явище", logos – "поняття") передбачало створення нової дисципліни - науки про форми свідомості, первісно властиві їй, про явища свідомості – феномени, про споглядання сутності, про абсолютне буття. Саме так формулював завдання нової філософської дисципліни Едмунд Гуссерль (1859-1938) – німецький філософ, засновник феноменологічної школи. Основне завдання пізнання, на думку Е.Гуссерля, – це дослідження структури "чистої свідомості", яке здійснюється за допомогою специфічного методу – "феноменологічної редукції". Запропонований метод має виключити з предмета пізнання емпіричне, конкретне, фактичне, тобто те, що реально існує.

У другому питанні перш за все треба повідомити, що феноменологічна естетика пов'язана передусім з теоретичними роботами відомого польського естетика Романа Інгардена (1893 - 1970) – учня Едмунда Гуссерля. Важливе теоретичне навантаження в теорії Р.Інгардена має поняття "переживання", яке і є естетичним переживанням. Р.Інгарден визначає найважливіші особливості естетичного переживання і вважає, що естетичне переживання не є якимось "миттєвим переживанням", "миттєвим відчуттям", а становить складний процес, який має різні фази і протікає своєрідно. Слід підкреслити, що важливе місце в естетиці Р.Інгардена посідає поняття "інтерпретація". Це поняття є підсумовуючим у досить довгому пізнавальному процесі, розробленому теоретиком. Спираючись на інтерпретацію, Р.Інгарден розглядав кожний твір мистецтва як "поліфонічну гармонію структурних елементів" – незалежних від одного рівнів, які у сприйманні художнього твору справляють враження цілого. Важливе місце у феноменологічної естетиці, зокрема й у концепції Романа Інгардена, посідає проблема цінності, яка неодмінно поділяється на цінність естетичну і цінність художню. На відміну від естетичних цінностей, художні цінності завжди мають цільове призначення, а саме – стимулюють естетичне переживання, створюють умови для конструювання естетичного предмета й пов'язаних з ним естетичних цінностей.

Вивчаючи це питання, студентам необхідно звернути увагу на те, що подальший розвиток феноменологічної естетики пов'язаний з ім'ям французького теоретика Мікеля Дюфренна, наукові інтереси якого надзвичайно широкі: від опрацювання понятійно-категоріального апарату філософії й естетики ("Поетичне", "Пошук першоначала") до роздумів над долею сучасної цивілізації, долею мистецтва XX століття ("За людину", "Естетика і філософія", "Феноменоменологія естетичного досвіду"). Прихильник антиінтелектуалізму – М.Дюфренн – протиставляє науку і мистецтво, розум і інтуїцію, знання і почуття, "штучне" і "природне". Естетична позиція М.Дюфренна формувалася в умовах переоцінки ролі й значення чуттєвої культури людини, виявлення не лише об'єктивної цінності наукового чи художнього пізнання, а й їхнього впливу на людське світосприйняття.

Розглядаючи це питання, необхідно усвідомити, що феноменологічна естетика формувалася в умовах переоцінки ролі й значення культури людини, виявлення не лише об'єктивної цінності наукового чи художнього пізнання, а й їхнього впливу на людське світосприйняття. Аналізуючи тенденції розвитку французької феноменологічної естетики 60-70 років, відомий російський дослідник Е.Юровська відмічає кризові її моменти в суспільстві й мистецтві: 1)загальну дегуманізацію мистецтва; 2) руйнування комунікативної функції мистецтва; 3) хибкість тих інститутів функціонування й поширення мистецтва, які склалися в суспільстві, зокрема його комерціалізація.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.Гуссерль Э. Философия как строгая наука. – Новочеркаск, 1994.

2.Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии. – М., 1994.

3.Дюфренн М. Кризис искусства // Западноевропейская эстетика XX ст. –М., 1991.

4.Ингарден Р. Исследования по эстетике. – М., 1962.

5.Лекции по истории эстетики. В 3-х кн. – Л., 1977. – Кн 3. – Ч.2.

7. Мерло-Понти М. Око и дух. – М., 1992.

8. Юровская Э.П. Эстетика в борьбе идей. – Л., 1981.

Дата добавления: 2014-10-31