Тема 22. Спеціальні види умислу, їх характеристика та значення

Тема 21. Вчинення злочину з непрямим умислом

План:

Вступ.

1. Поняття умислу в кримінальному праві, його види та значення.

2. Характеристика інтелектуального моменту непрямого умислу.

3. Характеристика вольового моменту непрямого умислу.

4. Можливість існування непрямого умислу в злочинах з формальним складом, у незакінчених злочинах, у злочинах, вчинених у співучасті.

5. Відмінність непрямого умислу від прямого та від злочинної самовпевненості.

Висновки.

Аналіз судової практики.

Список використаної літератури.

Література:

1. Дагель П.С., Котов Д.Л. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж, 1974.

2. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. – Х., 1986.

3. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М., 1972.

4. Ломако В.А. Зміст умислу і його види: Текст лекції. – Харків: ЮІ, 1991. – 16 с.

5. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. – М., 1961.

6. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. – СПб., 2002.

7. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве. – М., 1980.

Роботу над темою рекомендується починати з наведення визначення вини, а потім слід звернути увагу на поняття умислу (ст. 24 КК), на підставі якого встановлюється, що являє собою непрямий і прямий умисли. Особливу увагу рекомендується звернути на вплив прямого і непрямого умислів на кваліфікацію злочинів і індивідуалізацію кримінальної відповідальності та покарання, встановлюючи при цьому існуючі відмінності та особливості.

Далі слід перейти до характеристики інтелектуального та вольового моментів непрямого умислу. При цьому рекомендується розглянути особливості інтелектуального моменту в характері передбачення, вказавши на відмінність інтелектуального моменту прямого умислу.

Рекомендується також розглянути проблему непрямого умислу в злочинах з формальним складом. В теорії кримінального права панує точка зору, що злочин з формальним складом може бути вчинено тільки з прямим умислом. Також слід приділити увагу можливості існування непрямого умислу у готуванні та замаху на злочин, у злочинах вчинених у співучасті. Треба проаналізувати це положення.

На завершення рекомендується провести розмежування непрямого умислу з прямим та із злочинною самовпевненістю. Це питання має важливе значення, оскільки непрямий умисел тісно межує із злочинною самовпевненістю.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в курсовій роботі питань та проаналізувати матеріали судової практики з даного питання.

План:

Вступ.

1. Поняття умислу в кримінальному праві та його види.

2. Характеристика і кримінально-правове значення видів умислу, що розрізняються в залежності від часу його виникнення.

3. Характеристика і кримінально-правове значення видів умислу, що розрізняються в залежності від визначеності.

Висновки.

Аналіз судової практики.

Список використаної літератури.

Література:

1. Дагель П.С., Котов Д.Л. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж, 1974.

2. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М., 1972.

3. Ломако В.А. Зміст умислу і його види: Текст лекції. – Харків: ЮІ, 1991. – 16 с.

4. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. – СПб., 2002.

5. Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. – М., 1974.

6. Филоновский И.Г. Социально-психологическое отношение субъекта к преступлению. − Л., 1970.

Роботу над темою рекомендується починати з наведення визначення вини, а потім слід звернути увагу на поняття умислу (ст. 24 КК), на підставі якого встановлюється, що являє собою непрямий і прямий умисли. Звернути увагу на вплив прямого і непрямого умислів на кваліфікацію злочинів і індивідуалізацію кримінальної відповідальності та покарання, встановлюючи при цьому існуючи відмінності і особливості.

Слід з’ясувати, що теорія кримінального права, крім прямого та непрямого умислу, виділяє й інші види умислу. Це види умислу в залежності від часу виникнення та в залежності від визначеності (конкретизації) наслідків.

В першому випадку виділяють умисел, що винник раптово та його різновидність – афектований умисел, а також умисел, що обдуманий (обміркований) заздалегідь. В другому випадку йдеться про визначений (конкретизований) та невизначений неконкретизований) умисли. Необхідно дати їх характеристику і визначити кримінально-правове значення (який умисел найбільш небезпечний, а який виступає як обставина, що пом’якшує вину). Необхідно розглянути також види невизначеного умислу: простий та альтернативний, описати їх особливості.

На завершення потрібно оцінити вплив спеціальних видів умислу на визначення кримінальної відповідальності та призначення покарання. Особливу увагу слід приділити проблемним питанням кваліфікації злочинів, вчинених з невизначеним умислом. Характеристику видів умислу обов’язково слід підкріплювати практичними прикладами.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в курсовій роботі питань та проаналізувати матеріали судової практики з даного питання.

Дата добавления: 2014-10-31