За кримінальним правом України

Тема 48. Загальні засади призначення покарання

План:

Вступ.

1. Загальні засади і принципи призначення покарання за кримінальним правом України.

2. Призначення покарання в межах, встановлених санкцією статті закону, що передбачає відповідальність за скоєний злочин.

3. Значення положень Загальної частини КК для призначення покарання.

4. Врахування при призначенні покарання характеру та ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину.

5. Врахування при призначенні покарання особи винного.

6. Обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, та їх значення для призначення покарання.

Висновки.

Аналіз судової практики.

Список використаної літератури.

Література:

1. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища школа, 1980. – 216 с.

2. Бажанов М.И. Назначение наказания по совокупности преступлений и совокупности приговоров. Учебное пособие. – Харьков: Харьк. Юрид. издат., 1977. – 49 с.

3. Барков О. Практика заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м’яким покаранням // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 3. – С. 119.

4. Богатирьов І. Деякі проблемні питання застосування альтернативних видів покарань в Україні (теоретичні аспекти) // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 6. – С. 84-87.

5. Валиев С.А. Личность виновного и ее исследование при назначении наказания // Известия высших учебных заведений. Правоведение (г. Санкт-Петербург). – 2002. –№ 4. – С. 153-165.

6. Виттенберг Г.Б. Назначение наказания, его эффективность и освобождение от уголовной ответственности и наказания: Учеб. пособие. – Иркутск: Иркут. гос. ун-т, 1978. – 90 с.

7. Гаверов Г.С. Проблемы наказания несовершеннолетних преступников. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1986. – 232 с.

8. Горелик А.С. Наказание по совокупности преступлений и приговоров. – Красноярск, 1991.

9. Карпец И.И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве. – М.: Юрид. лит., 1961. – 152 с.

10. Карпец И.И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в советском уголовном праве. – М.: Юрид. лит., 1959. – 120 с.

11. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве. –– Воронеж, 1985.

12. Мясников О. Индивидуализация наказания с учетом смягчающих обстоятельств // Российский экономический журнал. – 2002. – № 8. – С. 61-62.

13. Непомнящая Т. Мера наказания: понятие и критерии ее определения судом // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 41-42.

14. Новоселов Г.П. Критерий определения судом меры наказания: Учеб. пособие. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т., 1984. – 72 с.

15. Скрябин М.А. Общие начала назначения наказания и их применение к несовершеннолетним. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1988. – 125 с.

16. Соловьёв А.Д. Вопросы применения наказания по советскому уголовному праву. – М., 1958.

17. Уголовное наказание: (Моногр. исслед). – К., Донецк, 1997. – 314 с.

18. Флоря К.Н. Назначение наказания с учетом причин совершенного преступления. Под ред. Г.А. Кригера. – Кишинев: Штиинца, 1980. – 135 с.

19. Чернова Т. Назначение наказания по совокупности приговоров // Российская юстиция. – 2001. – № 8. – С. 68-69.

При викладенні першого питання слід розглянути історію розвитку інституту загальних засад призначення покарання. Особливу увагу приділити характеристиці положень ст. 65 КК України, що визначає загальні засади призначення покарання. Слід розглянути питанні про відмежування загальних засад призначення покарання від принципів призначення покарання. Слід враховувати, що загальні засади призначення покарання, як їх закріплено в законі, складаються в своїй сукупності з наступних трьох критеріїв:

а) суд визначає покарання в межах, встановлених санкцією статті закону, що передбачає відповідальність за цей злочин;

б) суд визначає покарання у відповідності до положень Загальної частини КК України;

в) суд визначає покарання, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

При характеристиці першого критерію слід розкрити значення призначення судом покарання лише в межах (рамках) санкції статті Особливої частини КК України, за якою кваліфіковано діяння винного. Необхідно показати вияв цієї тенденції в структурі санкцій. Слід мати на увазі, що в чинному кримінальному законодавстві існують відносно-визначені санкції, альтернативні санкції та кумулятивні санкції статей Особливої частини КК. В роботі слід коротко їх проаналізувати та приділити увагу характеристиці мінімумів та максимумів санкцій.

При розгляді другого критерію важливо вказати, які принципові положення, що відносяться як до злочину, до умов відповідальності за нього, так і до призначення покарання, видів покарання та звільнення від покарання, необхідно враховувати в якості передумови застосування покарання. Слід також детально проаналізувати ці передумови застосування покарання.

При висвітленні третього критерію загальних засад призначення покарання увагу слід приділити тяжкості злочину (характеру та ступеню суспільної небезпеки). Необхідно розкрити зміст понять „характер” (якісна характеристика) та „ступінь” (кількісна характеристика) суспільної небезпеки діяння, а також назвати об’єктивні та суб’єктивні обставини, що впливають на характер та ступінь суспільної небезпеки злочину.

Далі слід розглянути обставини, які характеризують особу винного. Необхідно звернути увагу на те, що в ст. 65 КК України говориться про врахування особи винного, а не її суспільної небезпеки. Подібна термінологічна розбіжність не є випадковою, а відображає той стан, коли при призначенні покарання враховується більш широке коло обставин, що характеризують особу винного, ніж дані про його суспільну небезпеку. В роботі слід проаналізувати дані про особу винного, які враховуються судовою практикою при призначенні покарання у відповідності до загальних засад призначення покарання.

При відповіді на шосте питання теми необхідно виходити з того, що ст. 65 КК України, окреслюючи загальні засади призначення покарання, включає до них в якості складового елементу обов’язкове врахування судом обставин справи, що пом’якшують та обтяжують покарання. Слід мати на увазі, що в літературі пропонувались різні найменування цих обставин. Враховуючи, що закон пов’язує з пом’якшуючими та обтяжуючими обставинами серйозні правові наслідки, потрібно дати визначення таких обставин та з’ясувати їх кримінально-правове значення. Необхідно також перерахувати пом’якшуючі та обтяжуючі відповідальність обставини, що враховуються судом при призначенні покарання. При вивченні даного питання слід зупинитися на двох моментах: про вичерпний та невичерпний перелік обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання, та про врахування цих обставин у випадку, коли їх включено законодавцем в якості ознаки складу злочину. Розглядаючи питання про врахування судом пом’якшуючих та обтяжуючих обставин при призначенні покарання, необхідно показати сам „механізм” такого врахування. При цьому особливу увагу слід приділити мотивуванню покарання у вироку. На завершення необхідно обґрунтувати положення про те, що обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, повинні розглядатись не ізольовано, а в єдиній сукупності, де одні з них підкріплюються взаємно, другі – нейтралізуються, треті – виступають як більш значні тощо. Слід також розглянути проблему доповнення переліків пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин деякими іншими, найбільш типовими, обставинами, що зустрічаються в судовій практиці та проблему надання права суду з урахуванням характеру скоєного злочину не визнавати деякі обставини, зазначені в законі, в якості обтяжуючих.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в курсовій роботі питань та проаналізувати матеріали судової практики з даного питання.

Тема 49. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

План:

Вступ.

1. Категорія „неповнолітній” у кримінальному праві. Вік кримінальної відповідальності, критерії його встановлення в законі про кримінальну відповідальність.

2. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

3. Види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх та особливості їх призначення.

4. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття.

5. Особливості зняття та погашення судимості для неповнолітніх.

Висновки.

Аналіз судової практики.

Список використаної літератури.

Література:

1. Антипов В. Проблеми застосування до неповнолітніх певних видів кримінальних покарань // Підприємство, господарство і право. – 2004. – № 8. – С. 134.

2. Астемиров З.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних. – М., 1970.

3. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища школа, 1980.

4. Кравченко О. Питання, що виникають у судовій практиці по застосуванню до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру // Право України. – 1999. – № 10. – С. 29-30.

5. Мороз В. Про юридичну оцінку суспільно небезпечних вчинків, скоєних підлітками віком від 11 до 14 років // Право України. – 1999. – № 9. – С. 72-75.

6. Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. – К.: НАВС України, 1997. – 127 с.

7. Орлов В.С. Субъект преступления. – М., 1958.

8. Павлов В.Г. Субъект преступления и уголовная ответственность. - СПб.: Лань, 2000.

9. Поволоцька С. До питання про дослідження злочинності неповнолітніх // Право України. – 2001. – № 11. – С. 120.

10. Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 р. № 2.

11. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35; 1999. – № 4. – Ст. 35; № 36. – Ст. 318.

12. Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5.

13. Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 2.

14. Якубов А.Е. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх // Вісник Московського університету. – 1988. – № 6.

Формулюючи відповідь на перше питання, необхідно звернутись до визначення суб’єкта злочину, розкрити всі його ознаки. Необхідно з’ясувати, чи існує юридичне визначення такої категорії як „неповнолітній”, в якому нормативному акті воно розміщене. Далі необхідно дослідити співвідношення категорій „неповнолітній” і „суб’єкт злочину”, розкривши їх ознаки. Більш детально зупинитися на останній ознаці суб’єкта – віці, з якого можливе настання кримінальної відповідальності. В цьому розділі можлива дискусія з приводу висловлених у літературі пропозицій щодо зрівняння віку повноліття і загального віку кримінальної відповідальності. Обов’язковим є аналіз ст. 22 КК України. При цьому слід загострити свою увагу на питанні про особливості встановлення віку кримінальної відповідальності осіб за відсутністю офіційних документів, що його засвідчують. Також при висвітлені цього першого питання потрібно звернути увагу на проблему формування особи-підлітка в умовах реальної дійсності.

Характеризуючи критерії встановлення в кримінальному законі віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність неповнолітніх, необхідно звернути увагу на те, що соціально-психологічний аспект кримінальної відповідальності неповнолітніх передбачає з’ясування того, на якому етапі свого розвитку особа, що формується, набуває здатності нести цей вид відповідальності, тобто стає відповідальною з точки зору закону про кримінальну відповідальність. Для правильної відповіді на перше питання теми необхідно виділити і описати три основних критерії встановлення зниженого віку кримінальної відповідальності. Це такі критерії: 1) рівень розумового розвитку свідомості особи, який свідчить про те, що вже в 14-річному віці особа усвідомлює суспільну небезпечність та протиправність діянь, передбачених у частині 2 ст. 22 КК України; 2) значне поширення цих злочинів серед неповнолітніх; 3) висока суспільна небезпечність більшості з цих злочинів. На завершення висвітлення цього питання потрібно проаналізувати і виказати свою думку щодо питання встановлення зниженого віку кримінальної відповідальності саме з 14 років.

Друге питання присвячене особливостям звільнення неповнолітніх, винних у вчинені злочину, від кримінальної відповідальності. Для того, щоб правильно відповісти на це питання, необхідно, по-перше, звернутись до поняття кримінальної відповідальності і, по-друге, загального поняття звільнення від кримінальної відповідальності. Лише після цього можна перейти до аналізу особливостей звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Слід зауважити, що законом про кримінальну відповідальність передбачається лише два види звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, винних у вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених КК України. Необхідно приділити увагу підставам та умовам звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Потрібно охарактеризувати кожний з видів звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності. Також слід обов’язково ознайомитись та використати відповідну Постанову Пленуму Верховного Суду України.

Висвітлюючи третє питання, необхідно звернутись до загального визначення в КК України поняття покарання, яке закріплене в ст. 50 КК. Закон передбачає вичерпний перелік видів покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, які вчинили злочин. До них належать: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк та 6) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Враховуючи те, що зазначені кримінальні покарання застосовують до неповнолітніх, то вже в самому змісті, умовах застосування цих видів покарань існують певні особливості порівняно з аналогічними покараннями при їх застосуванні до повнолітніх засуджених. В чому саме полягають особливості закріплених в ст. 98 чинного КК, потрібно розібратись і зробити відповідні висновки.

Призначення покарання неповнолітнім також має певні особливості. Наявність таких особливостей викликана, насамперед, тим, що суд при призначені покарання неповнолітньому повинен враховувати умови його життя і виховання дорослими, рівень розумового розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. Відповідь на третє питання повинна закінчуватись висновком стосовно видів покарання та особливостей призначення покарання неповнолітнім особам, які є винними у вчинені злочинів із вказівкою на свої рекомендації щодо поліпшення чинного кримінального законодавства, а також інші пропозиції.

Відповідаючи на четверте питання запропонованої теми, яке стосується особливостей звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття, необхідно насамперед проаналізувати відповідні кримінально-правові норми з цього питання. В результаті аналізу можна виявити певні особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття, що безумовно відмежовує його від аналогічного звільнення, яке застосовується до повнолітніх засуджених. Потрібно виділити види звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття та охарактеризувати кожний із зазначених видів. Далі, в цьому ж питанні, проаналізувавши ч. 2 ст. 105 КК, слід зробити висновок про види примусових заходів виховного характеру, цілі застосування примусових заходів виховного характеру і чому не можна прирівнювати зазначені заходи до покарання та доцільність такої системи примусових заходів виховного характеру, які застосовуються до неповнолітніх. Висвітлення цього питання було б неповним без характеристики умовно-дострокового звільнення від відбування покарання неповнолітніми. Ннеобхідно зупинитись на особливостях застосування цього виду звільнення від відбування покарання, а також підставах та умовах застосування звільнення неповнолітніх від відбування покарання.

Для відповіді на заключне питання потрібно звернутись до інституту погашення та зняття судимості. По-перше, необхідно дати визначення та розгорнуто охарактеризувати погашення судимості. По-друге, треба визначити поняття і дати характеристику поняття зняття судимості. Обов’язковим в цьому питанні є закріплення співвідношення погашення і зняття судимості, їх відмінність. Також потрібно детально описати умови та порядок погашення і зняття судимості для неповнолітніх.

На завершення роботи потрібно зробити загальний висновок відносно актуальності теми дослідження та перспектив подальшого розвитку такого кримінально-правового інституту як особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, а також можливі пропозиції щодо поліпшення відповідних кримінально-правових норм, та проаналізувати матеріали судової практики з даного питання.

Дата добавления: 2014-10-31