Виконання вправи

Із групи обирається один учасник, якому зав'язують очі. Інші стають на стільці, які розставлені по колу. Учасник, якого обрали, повинен пройти по цих стільцях. При цьому йому допомагають інші члени групи, які нібито передають його з рук у руки. Таку процедуру повинен пройти кожен член групи.

По закінченні виконання вправи проводиться її обговорення. Учасники висловлюються про те, що нового вони довідалися. Якщо хто-небудь не зміг виконати вправу або на превелику силу щораз змушував себе робити це, йому пропонується вибрати зі складу всієї групи людей, яким він довіряє страхувати себе і виконати вправу разом з ними.

Коментар:

Страх ходіння із зав’язаними очами може бути пов'язаний із травмами, отриманими психологами коли-небудь. Травматична подія може відбутися у ранньому дитинстві, може бути витиснута і не пов'язуватися у свідомості з актуальним страхом ходіння із заплющеними очами. У такому випадку страх стає беззвітним і не піддається раціональному аналізові.

Тренер: «Дихання є основою руху не лише тіла, а й психіки. Робота з диханням дозволяє значно коректувати емоційний стан людини. Дихання - це ключ до оптимального стану психіки в стресових умовах. Правильно поставлене дихання - це саморегулятор психіки. Кінцева мета тренувань дихання полягає в тому, щоб у будь-яких умовах воно самостійно, без свідомого контролю, входило в потрібний режим роботи. Щоб у стресовій ситуації подих не перехоплювало, даючи тим самим можливість розвинутися страху. Щоб при невеликих фізичних навантаженнях на тлі сильного стресу не було гіпервентиляції легенів з усіма відповідними наслідками. Це - як їзда на велосипеді. Якийсь час треба контролювати кожен рух, а потім все виходить автоматично. І вже на все життя».

Тренер пропонує учасникам тренінгу виконати вправи, спрямовані на роботу з диханням.

Тренер: «Хочу нагадати Вам про те, що дихання є основою будь-якої нашої діяльності. Встановлено, що нервові імпульси з дихальних центрів мозку поширюються на його кору і змінюють її тонус. При цьому тип дихання, при якому вдих проводиться швидко й енергійно, а видих - повільно, викликає зниження тонусу центральної нервової системи, нормалізацію кров'яного тиску, зняття емоційної напруги. Повільний вдих і різкий видих, навпаки, тонізує нервову систему, підвищує рівень активності її функціонування, створює певне психічне напруження. Дихання регулює психологічний і фізичний стан людини. Зараз ми з Вами виконаємо декілька простих вправ, націлених на те, щоб Ви оволоділи своїм диханням».

Вправа «Заспокійливе дихання».

Тренер: «У вихідному положенні стоячи або сидячи зробіть повний вдих. Потім, затримавши подих, уявіть коло і повільно видихніть в нього. Цей прийом повторіть чотири рази. Після цього знову вдихніть, уявіть трикутник і видихніть в нього три рази. Потім подібним чином двічі видихніть у квадрат. Після виконання цих процедур обов'язково наступає заспокоєння».

Вправа «Видихання втоми»

Тренер: «Ляжте на спину, розслабтесь, встановіть повільне і ритмічне дихання. Як можна яскравіше уявіть, що з кожним вдихом легені наповнює життєва сила, а з кожним видихом вона поширюється по всьому тілу. Робіть повний вдох з видихом. Затримайте дихання на видиху на 7-10сек».

Вправа «Позіхання»

Тренер: «За оцінкою фахівців позіхання дозволяє майже миттєво збагатити кров киснем і звільнитися від надлишку вуглекислоти. Напружуючись у процесі позіхання, м'язи шиї, обличчя, ротової порожнини прискорюють кровообіг у судинах головного мозку. Позіхання, покращуючи кровопостачання легенів, виштовхуює кров з печінки, підвищує тонус організму, створює імпульс позитивних емоцій. У Японії працівники електротехнічної промисловості організовано позіхають через кожні 30 хвилин.

Для виконання вправи закрийте очі, як можна ширше відкрийте рот, напружте ротову порожнину, ніби вимовляючи низьке розтягнуте «у-у-у..». У цей час як можна яскравіше уявіть, що в роті утворюється порожнина, дно якої опускається вниз. Позіхання виконується з одночасним потягуванням усього тіла. Підвищенню ефективності позіхання сприяє посмішка, що підсилює розслаблення м'язів обличчя і формує позитивний емоційний імпульс. Після позіхання настає розслаблення м'язів обличчя, глотки, гортані, з'являється відчуття спокою».

Вправа «Прес»

Вправу рекомендується виконувати перед будь-якою психологічно напруженою ситуацією, яка вимагає самовладання, впевненості у своїх силах, свідомого управління ситуацією або на самому початку виникнення несприятливого емоційного стану.

Тренер: «Уявіть всередині себе, на рівні грудей, потужний прес. Роблячи короткий енергійний вдих, чітко відчуєте в грудях цей прес, його тяжкість, міць. Здійснюючи повільний, тривалий видих, подумки «опускайте» прес вниз, уявляючи, як він пригнічує, витісняє все, що накопичилося в тілі: психічну напруженість, негативні емоції. Відчуйте, як «прес» нібито вистрілює негативні переживання в землю».

Тренер: «Для більш результативного проведення нашого тренінгу необхідно провести наступну вправу, пов'язану з диханням, - «Активуюче дихання»:

- глибокий вдих (тривалість не менше 3 секунд);

- різкий форсований видих з ускладненням (за рахунок напруги м'язів язика і гортані) через ніс.

Дану вправу необхідно повторити не менше 5-6 разів.

Тренер пропонує задати виниклі запитання, висловити думки, коментарії, поділитися власним досвідом.

Тренер: «Життя влаштоване так, що кожну мить, кожен день ми щось втрачаємо. Це як матеріальні, так і духовні цінності: улюблені речі, дорогоцінні хвилини життя, здоров'я, рідних і коханих для нас людей, наших дітей...

Іноді втрата для нас нічого не значить, і ми просто не звертаємо на неї уваги. Але, коли втрата пов'язана з близькими для нас людьми, ми втрачаємо весь сенс життя. Руйнуються всі наші надії, бажання, мрії. Ми немов вмираємо з цією людиною, залишаючись жити на землі. Ми забуваємо про наші невід'ємні повсякденні справи, обов'язки, про живих близьких для нас людей, про наші плани і мрії. Ми повністю занурюємося у свій душевний біль, у свої страждання. Ми не бачимо і не чуємо тих, хто оточує нас. Є тільки біль і нічого іншого. Наше життя перетворюється на постійні страждання і звинувачення себе в тому, що трапилося. Ми з дня на день «гриземо» себе, завдаючи біль собі і тим людям, хто нас любить. Ми несвідомо вбиваємо себе і мучимо оточуючих. Але це все відбувається з нами саме тоді, коли відбулася особиста втрата коханої людини...

Зараз я хотіла б поговорити про чужі втрати, і повернутися до трагедії, після якої саме Ви, протягом декількох днів, надавали екстрену психологічну допомогу всім тим, хто втратив своїх рідних і близьких. Будь ласка, дайте відповіді на ряд запитань:

- Що ви побачили по приїзді на місце надзвичайної ситуації?

- Якою була ваша перша думка, коли ви усвідомили, що відбулося?

- З чого почали свою психологічну роботу?

- Чи всі методи спрацьовували з першого разу в осередку надзвичайної ситуації?

Ви маєте можливість задавати питання один одному. Ці запитання допоможуть пояснити і сформувати об'єктивну картину події. Питання ви можете задавати тільки після того, як висловиться оповідач. Хто ловить м'яч, той і буде починати».

(Для тренера: використовувати м'ячик для того щоб розпочати роботу. Потрібно заохочувати групу на перехресні питання, які допомагають прояснити картину подій, адже кожна людина сприймає світ по-різному. Для відновлення картини тренер може використати відеозаписи, зроблені під час проведення аварійно-рятувальних робіт).

Тренер: «Після того, як ми відновили картину подій, я прошу Вас перейти до розповіді про свої внутрішні психічні реакції, тобто власні переживання. Висловитися повинні всі, без винятку. Для того, щоб Вам було легше зібратися з думками, я прошу Вас відповісти на такі запитання:

- Як ви реагували на подію?

- Що для вас було найжахливішим з того, що трапилося?

- Переживали Ви щось подібне у вашому житті раніше?

- Що викликало у Вас такі почуття, як: страх, занепокоєння, тривогу?

- Що з того, що Ви побачили, почули, відчули, - може бути, навіть запахи, які ви відчули, - пам'ятається найбільше?

- Якими були Ваші враження про те, що відбувалося навколо?

Ми розуміємо, що це Вас турбує, викликає занепокоєння, але ця подія залишилася в минулому. І кожен з Вас розуміє, що тут знаходяться люди, які пережили подібні почуття та емоції».

(Для тренера: якщо спливе негативізм по відношенню до керівників, то потрібно пояснити раціональність розпоряджень. А також запропонувати обговорити це питання пізніше, тому що це не є головним завданням даної роботи. Питання повинні бути написані на ватмані, тобто бути наочними. Заохочуйте учасників відповідати один одному, допомагайте обговоренню, повторюйте запитання, перефразуйте висловлювання, які відображають почуття учасників. Вони повинні відчувати, що будь-які почуття й емоції мають право на існування. Тренер втручається, якщо правила тренінгу порушені або коли учасники висловлюють критику один одного).

Тренер об’являє перерву. При проведені кави-брейк необхідно провести «Базову техніку саморегуляції» (вона дає дуже швидкий ефект):

1. Сядьте так, щоб Вам було зручно.

2. Покладіть одну руку до місця пупа, а іншу на груди.

3. Зробіть глибокий вдих, на початку якого необхідно трохи нап’ясти живіт, а потім підняти груди (зробіть хвилеподібний рух). Вдих робиться протягом 2 секунд.

4. Затримайте подих на 1-2 секунди, тобто зробіть паузу.

5. Зробіть видих повільний і плавний, протягом не менше 3 секунд (видих повинен бути довший ніж вдих).

6. Потім знову глибокий вдих, без паузи, тобто повтор циклу.

Повторіть 2-3 подібних цикли (максимально можна 5 подібних циклів).

По закінченню перерви тренер говорить про те, що є ряд профілактичних технік, які дозволяють мінімізувати наслідки пережитих стресових ситуацій, одержати психологічний відпочинок.

Зокрема, це трансова техніка «Пошук безпечного і ресурсного місця». Тренер пропонує виконати цю техніку спершу в складі групи, а потім повчитися використовувати її самостійно.

Тренер: «Вважаю, що Вас, як психологів, не лякає слово «транс». Це такий же природний стан, як сон або голод. По кілька разів на день кожна людина буває в трансі різної глибини, тільки вона, як правило, не знає, що це так називається. Згадайте стани засинання і пробудження або уважний перегляд цікавого фільму по телевізору. Отож, усе це транс, тобто зосередження вектора уваги всередині себе або на чомусь зовні.

Чим же для нас цікавим є цей стан? Якщо говорити спрощено, то цей стан характеризується зниженням активності лівої, логічної півкулі і підвищенням активності правої, образної півкулі. Це значить, що підсвідомість, мова якої – образи і метафори, починає свою активну роботу. У чому ж полягає її робота? У нормалізації функцій всього організму, у збереженні його цілісності і безпеки. Наша свідомість, наше логічне мислення дуже часто смертельно діють на весь організм, дають невірні команди.

Повернемося до трансу. Для чого ж він нам потрібний у нашій ситуації? Для того, щоб дати організмові тайм-аут, хоча б якийсь час на відновлення, на те, щоб зняти контроль свідомості з її командами, обумовленими складним навколишнім оточенням: «зберися», «напружся», «зосередься», «подивися туди», «стій так» і т. ін. Як це можна зробити? Можна відвернути свідомість, можна «приспати» її пильність, можна зробити багато чого...

Сядьте зручно. Зараз ми з Вами зробимо одну корисну вправу, помандруємо по Вашій пам'яті.

Для початку ввійдіть у стан розслабленого чекання... «Перегляньте» себе зсередини... Послухайте своє дихання...

А тепер Вам необхідно буде знайти у своїй пам'яті два важливих спогади. Вони можуть відноситися до будь-якого періоду Вашого життя, бути пов'язані з чим завгодно.

Перше, що я прошу Вас згадати, це одне особливе місце. Таке місце, де Ви колись почували себе в повній безпеці. Може бути це куточок у своїй дитячій кімнаті, або коліна батька в дитинстві, або галявина в лісі, де Ви були колись, або щось ще… Коли кожний з Вас знайде цей спогад, дайте мені знати про це, злегка піднявши ліву руку… Дуже добре…

Більша частина групи приблизно через 3 хв. піднімає руки. Тренер підходить до тих, хто залишився з опущеними руками.

Якщо Вам важко відшукати подібне місце у своїх спогадах, то подумайте, чи можна те місце, де Ви знаходитеся зараз, вважати безпечним? (Ті члени групи, хто залишився, піднімають руки). Добре... Тепер, повільно опускаючи на місце ліву руку, відкладіть знайдений спогад на «ближню поличку» своєї свідомості. Він нам незабаром дуже знадобиться... Добре...

А тепер я прошу Вас згадати щось таке, що було б Вам дуже приємним, наповнило б Вас теплом, впевненістю в собі, енергією, іншими гарними емоціями і почуттями. Що це може бути? Сімейне свято, перемога на змаганнях, компанія гарних друзів, а може бути якесь відоме Вам місце, куди Ви приходили або приходите відпочити і набратися сил. Переворушить свою пам'ять, згадайте…У кожного це вийде, просто не може не вийти... Добре…

А тепер ті, хто знайшов подібний спогад, постарайтеся зробити його «яскравішим» і підніміть праву руку. Якщо хтось випробує ускладнення, не ходіть далеко, пошукайте такий спогад у сьогоднішньому дні… Дуже добре… (приблизно через 5 хвилин вся група підіймає праву руку).

Тепер, повільно опускаючи праву руку на місце, відкладіть і цей спогад на сусідню поличку у своїй свідомості... Він також нам незабаром знадобиться.

Перевірте свій стан розслаблення..., сядьте зручніше..., перегляньте зсередини своє тіло, розслабте напружені місця..., відчуйте опору під собою, її надійність.

Зараз Вам нічого не треба буде робити... Не треба буде навіть слухати мене... Адже можна, слухаючи, не чути і чути, не слухаючи... Усе, що зараз буде відбуватися, усі звуки, що будуть доходити до Вас, через деякий час перетворяться у звуки Ваших спогадів... І якщо комусь захочеться закрити очі, він може це зробити... Якщо хтось захоче тримати очі відкритими, нехай буде так, це не має значення... Добре...

Прислухайтеся до свого подиху... До вдиху... І видиху... Повітря при вдиху трохи холодніше, а при видиху трохи тепліше... Ледве холодніше... І ледве тепліше...

Відчуйте, немов би з кожним видихом Ваше тіло стає все більш розслабленим... А дихання з кожним вдихом усе спокійніше... Вдих... Видих... Вдих... Видих...

А тепер... уявіть... що ми... подорожуємо... Подорож у Вашу пам'ять... У Ваш перший спогад,… у спогад про те добре і безпечне місце,... яке Ви знаєте... Згадайте...

Я не знаю,... де це було... Я не знаю,... коли це було з Вами... Хто був поруч з Вами... у Вашому спогаді... Я знаю тільки одне... Це добрий спогад... про безпечне місце,... де Ви були колись...

І може бути... Ви бачите якісь образи і картини свого спогаду... Вони можуть бути в яскравих фарбах... А можуть бути і не кольоровими,... або в сірих тонах...

І якщо Ви бачите картини й образи,... до Вас можуть прийти ті звуки, що звучали колись там... Голосні або не дуже... Виразні або ледь помітні...

І якщо Ви можете бачити образи і картини свого спогаду... свого безпечного місця,... чути звуки цього місця,... може до Вас прийдуть і відчуття, що є там,... які були з Вами тоді... Запахи... Легкі дотики... Подив... А разом з ними прийдуть і настрій, і той стан захищеності,... умиротворіння... і спокою,... які були тоді... Відчуйте все це...

Побудьте у своєму спогаді... Подивіться навколо... Послухайте... Відчуйте...

А через якийсь час я запрошу Вас продовжити подорож... А поки насолоджуйтеся... тим місцем, де Ви знаходитеся...

А тепер… я пропоную Вам… залишити те місце, де Ви зараз знаходитеся,… і зробити невелику прогулянку… Прогулянку по тихій алеї… старого парку… Пройтися повз вікові дерева,… дивлячись по сторонах… шарудячи ногами по торішньому листю… вдихаючи аромати свіжості… слухаючи тишу,… підставляючи щоки легкому подувові вітерцю…

Подивіться уважно навколо… Десь там Ви побачите… старий ставок… і ослін на його березі… у тихому, затишному місці… Підійдіть, подивіться навколо… Сядьте на цей ослін…

Улаштуйтеся зручніше… Дуже добре… Так, щоб нічого не заважало Вам… (велика частина групи змінює пози).

Подівиться навколо ще раз... На ставок... На вікові дерева на березі ставка... На небо... Послухайте тишу... Одержіть задоволення від того, що можна... просто так сидіти,... розслабитися,... відпочивати... і нічого не робити,... і нікуди не поспішати...

Посидьте так якийсь час... І, може, до Вас... знову прийдуть спогади... Тільки тепер це будуть... інші спогади... Спогади про те, що Вам дуже приємно... Спогади про те, що наповняє Вас теплом,... впевненістю в собі,... енергією,... іншими гарними почуттями...

Ті спогади, що Ви вже знайшли сьогодні... Спогади про гарне,... радісне,... сильне,... добре,... Подію... Місце... Людей... Я не знаю, що це... Але я знаю, що це важливий для Вас,... гарний,...потрібний... спогад...

І якщо він вже приходить до Вас,... то можливо,... Ви вже бачите якісь образи і картини... І чуєте якісь звуки,... голоси,... музику Вашого спогаду... І з цим приходять відчуття і почуття,... що сповнювали Вас тоді... Може, це радість,... гордість,... відчуття щастя,... сили,... впевненості в собі... Може, бути якісь ще важливі і потрібні Вам почуття...

Побудьте в цьому спогаді... Подивіться... Послухайте... Відчуйте...

Наповняйтеся цими добрими,... потрібними і важливими для Вас почуттями... Візьміть їх із собою,... у себе... Це Ваше багатство... Це Ваша сила... Це допомога Вам у важку хвилину... Це те чарівне джерело,... відкіля Ви можете завжди черпати силу і яке ніколи не висохне...

Запам'ятайте це джерело... Запам'ятайте ці відчуття,... цю життєву силу, що вливається у Вас... Запам'ятайте дорогу до нього... Щоб приходити, коли захочеться,... коли знадобиться,... коли нікуди буде йти... Запам'ятайте...

Побудьте ще деякий час у своєму спогаді... Насолоджуйтесь ним... Візьміть з нього стільки, скільки Вам необхідно... Візьміть із собою...

І зараз Ви знову сидите... на лавочці... на березі старого ставка... у старому тихому парку... Ваш спогад розсіявся, як туман... Але у Вас залишилися почуття цього спогаду... Сила,... упевненість,... енергія,... спокій... Щось ще... Вони тепер Ваші... Вони тепер з Вами... Відчуйте їх у собі з повною силою...

І тепер можна встати з крамнички... Розім'яти ноги... Потягнутися злегка... і озирнутися більш уважно навколо...

Десь поруч повинні бути кам'яні сходи наверх…У верхню частину парку… Подивіться навколо… Це старі сходи… У них 10 кам'яних, стертих часом… сходинок нагору… Їх сторожать кам'яні леви… А, може,… це просто великі кам'яні кулі по їх боках… Підійдіть до сходів… Поставте ногу на її першу сходинку… Подивіться угору… Там світле, яскраве небо… Там яскравіші фарби і голосніші звуки… І ми зараз підемо туди… І з кожним кроком,… з кожною сходинкою… світло буде яскравіше,… звуки будуть голосніші… І там, угорі… на десятій сходинці… Ви зможете повернутися,… повні сил,… бадьорості… і добре відпочилими…

А зараз почнемо підйом… Перша ступінь… Друга… Третя… Звуки голоснішають… Четверта… П'ята… Шоста… Світло стає яскравіше… Сьома… Восьма… Дев'ята… Ми вже біля цілі!… Десята ступінь!!!… Ми піднялися нагору… Тут яскраве світло,… голосні звуки… Тепер Ви можете повернутися сюди… відпочилими,… повними сил,… енергії і бадьорості… І для цього Вам потрібно буде тільки зробити повний вдих і просто відкрити очі… І кожен з Вас розраховує для цього на ту кількість часу, яку йому необхідно…

Просто зробіть повний вдих і відкрийте очі… (за 2-3 хв. група виходить із трансового стану).

Чи немає в кого-небудь важкості в голові, легкого головного болю, ваги в тілі або якихось ще неприємних явищ?

Коментар:

подібні явища іноді виникають при занадто швидкому виході з трансового стану. Для того, щоб позбутися від них, необхідно знову занурити людину в транс і вивести її відтіля з потрібною їй швидкістю.

Отже, майже усі вже повернулися з «подорожі». Як відчуття? (група відгукується про отриманий досвід позитивно, багато говориться про гарний актуальний стан, співробітники почувають себе бадьорими, відпочилими).

Як Ви змогли переконатися на собі, відчуття приємні, користь велика. Така процедура дозволяє за короткий час одержати повноцінний відпочинок. Думаю, навряд чи хтось засумнівається в корисності такої навички для майбутньої Вашої діяльності. Може, в когось виникли запитання, є бажання висловитися?

Якщо Ви хочете ввійти в якийсь свій спогад і взяти з нього щось для себе корисне, Вам необхідно свій спогад побачити, почути і відчути. Коли Ви побачите картини, почуєте звуки свого спогаду і наповнитеся його відчуттями, отоді він стане об'ємним і Ви зможете бути в ньому, а не спостерігати збоку. Отже, побачити, почути і відчути – ось головний секрет.

Крім того, тепер у Вас є стежина до Вашого безпечного місця (перший спогад). Там Ви можете просто відпочивати, засипати, коли це важко зробити звичайним способом, ховатися від нав'язливих міркувань і т.ін. Застосувань у цього місця безліч.

Також у Вас є стежина до Вашого ресурсного стану (другий спогад). Коли почуваєте, що душевні сили на межі, пройдіться по цій стежині, і Ви одержите там підкріплення. І чим сутужніше Вам буде, тим більше підкріплення Ви одержите.

Запам'ятовуйте, як буде виглядати загальний план Вашої самостійної подорожі:

- визначтеся, куди Ви підете, у безпечне місце або в ресурсний стан, згадаєте потрібну ситуацію;

- улаштуйтеся зручніше, виберіть місце, де Вас ніхто не потурбує протягом 10-15 хвилин;

- згадайте наш з Вами тренінг і той стан, у якому Ви тільки що були;

- увійдіть у стан розслаблення, це Ви вже добре навчилися робити;

- зосередьтеся на своєму подиху, послухайте його, відчуйте вдих і видих (це допоможе піти від думок, що заважають,);

- входьте у свій спогад, починайте з того, що виходить першим, чи будуть це образи, звуки або відчуття – не важливо, необхідно тільки, щоб усі три модальності були задіяні;

- відпочивайте у своєму спогаді, подорожуйте в ньому, набирайтеся сил;

- для повернення Вам потрібно буде тільки подумати про це, уявити себе відпочилим, таким, що набрався сил і виніс для себе зі спогадів усе необхідне, зробити повний вдих і просто відкрити очі».

Вправа «Дотик»

Стоячи обличчям один до одного, учасники стикаються своїми долонями. Потім одночасно роблять крок назад, не відпускаючи долонь. Потім ще крок назад, потім ще. При цьому постійний контакт очей і долонь, «відступ» продовжувати як можна довше. Якщо учасники вважають, що «дійшли до точки», то починають зворотний процес. При цьому долоні надійно пов'язують партнерів.

Потім пари залишаються ті ж самі. Партнери стоять один перед одним на відстані 2-3-х кроків. Потрібно гойднуться назустріч один одному не відриваючи ніг від підлоги, щоб з'єднатися, взявшись долонями. Вийшло? Чудово! Тепер кожен робить крок назад і знову прямує назустріч один одному. Ще крок назад.

Вправа: «Професійно важлива подія»

Тренер: «Учасникам тренінгу необхідно пригадати подію з власного досвіду, що пов'язана з конкретною надзвичайною ситуацією. Відповісти на запитання: «Яка професійна ситуація запам'яталася при наданні екстреної психологічної допомоги в осередку катастрофи і така, що стала для Вас вирішальною?»

(Для тренера: можливо, учасники будуть розповідати декілька ситуацій. Потрібно проаналізувати нетипові події з професійної діяльності, зрозуміти, чому подія трапилася, яка була поведінка психолога, чим вона була зумовлена, що на неї вплинуло, що було добре, а що ні. Зробити висновки про причини і можливі засоби усунення зроблених раніше помилок, недоліків, або досягнення ще більшого позитивного результату. Питання необхідно написати на папері. Відповіді потрібно перефразувати).

Тренер: «Зараз я знову попросила б вас описати свої емоційні, фізичні симптоми, а також стан уваги і пам'яті, які ви пережили на місці трагедії, коли інцидент вже завершився, коли ви закінчили надавати екстрену психологічну допомогу, в даний час».

(Для тренера: ставити питання про незвичайні переживання, про труднощі повернення до нормального режиму життя або роботи. Записувати емоційні переживання потрібно на дошці (або на ватмані форматом А-1) і залишити відкритим для усієї групи. В ході тренінгу йде узагальнення реакцій учасників та нормалізація станів учасників групи).

Під час цієї вправи в учасників тренінгу можуть виникнути негативні відчуття. Для усунення цих негативних відчуттів використовується вправа «Усунення негативного відчуття у кризовій ситуації».

Вправа: «Усунення негативного відчуття у кризовій ситуації»

Тренер: «Кожному учаснику тренінгу необхідно покласти свою праву руку на центр живота (на сонячне сплетіння), свою ліву руку - на серце, і зробити повільний вдих. Після цього затримати дихання протягом 4-6 секунд, потім зробити видих.

В одній серії вправу необхідно повторити 4-6 разів. При виконанні вправи в горлі не повинно бути відчуття болю або тиску».

Тренер: «Таким чином ми відновили картину того, що відбулося, а також емоції і переживання, які ви пережили під час аварійно-рятувальних робіт.

У більшості з вас переважають ___________ переживання, симптоми. Нічого страшного в цих переживаннях та реакції немає, з часом ці симптоми будуть зменшуватися».

(Для тренера: обговорити переживання кожного учасника групи. Особливо приділити увагу ситуаціям, де психологи МНС відзначилися найбільше, проявивши людяність та високий професіоналізм).

Тренер: «Біль, який ми відчуваємо, після надання екстреної психологічної допомоги, не пройде сам по собі, але пережити його допоможе нам праця.

Від нещастя нікуди не втекти. Ми можемо знайти причину, інших людей звинуватити, уявити, яким би наше життя, якби не біда. Але все це не має значення. Нещастя вже трапилося. З цієї хвилини ми повинні почати відродження.

Важливо зрозуміти, що ще один етап Вашого професійного становлення підійшов до завершення. Якщо Ви захочете затриматися на цьому етапі більше встановленого терміну, то втратите радість та сенс від своєї професії. І ризикуєте втратити своє психічне здоров'я, відкрити шлях до професійного вигорання та професійної деформації.

Своє відродження ми почнемо з довіри, адже у найважчих стресових і екстремальних ситуаціях у кожної людини знижується саме рівень довіри».

Дата добавления: 2014-11-25