Потенційна професійна небезпека лікаря-фтизіатра та вжиття профілактичних заходів

Лікарі-фтизіатри по роду своєї спеціальності відносяться до осіб, що спілкуються з хворими туберкульозом, тому вони знаходяться під постійним диспансерним наглядом фахівців протитуберкульозного диспансеру і територіальної СЕС, основне завдання якого зводиться до попередження випадків захворювання туберкульозом серед медичного персоналу, обслуговуючого хворих активним туберкульозом.

З цією метою в протитуберкульозний заклад приймають на роботу осіб у віці не молодше 18 років, які пройшли обов'язковий медичний огляд. Наступні профілактичні огляди на туберкульоз виконуються через кожні 6 місяців.

Особа, яка не інфікована мікобактеріями туберкульозу (МБК), при збереженні негативної реакції на туберкулін підлягає щепленням БЦЖ. Допуск її до роботі можливий не раніше 6 тижнів, тобто з моменту появи поствакцинальної алергії.

Під час вступу на роботу і в подальшому, не рідше одного разу на рік головний лікар або завідувач відділенням проводить зі всіма співробітниками інструктаж про правила внутрішнього розпорядку для хворих і персоналу щодо попередження зараження туберкульозом.

Питання дотримання правил дезінфекції при роботі з туберкульозними хворими практично такі ж, що і при роботі з ВІЛ-СНІД хворими і хворими гепатитом. Це перш за все робота медперсоналу в гумових рукавичках, користування по можливості одноразовим інструментарієм, строге виконання правил поточної і заключної дезінфекції.

Проте при роботі з туберкульозними хворими є свої особливості. Так медперсонал повинен стежити за тим, щоб хворий користувався кишеньковою плювальницею і завжди носив її при собі. Спльовувати мокроту потрібно тільки в плювальницю, а у жодному випадку не на землю, на підлогу, в носову хустку, в раковину умивальника, відро для сміття, щоб не викликати розповсюдження туберкульозної інфекції.

Мокроту з кишенькової плювальниці необхідно заливати 5% розчином хлораміну і залишати на 4 години, після чого її можна вилити в каналізацію.

Плювальницю ж необхідно залити 5% розчином хлораміну на 4 години або прокип'ятити її в 2% содовому розчині 15 хвилин (одна столова ложка соди на склянку води).

При розмові не говорити і не дихати прямо в обличчя співбесіднику. При чханні прикривати ніс і рот хусткою, оскільки через бризки слини можна передати здоровій людині туберкульозні палички.

Мати окремий рушник і носову хустку, якими не можна користуватися іншим хворим.

Для кожного пацієнта повинен бути окремий посуд для їжі і пиття. Мити посуд хворого окремо від посуду інших: кип'ятити її в спеціальній ємності в 2% содовому розчині протягом 15 хвилин. Після миття посуд треба висушити, але не витирати.

Білизну хворого зберігають і перуть окремо. Брудна білизна перед пранням разом з мішком, в якому воно зберігається, замочується на 4 години в 5% розчині хлораміну, а потім кип'ятиться не менше 1 години (з моменту закипання). Замість хлораміну можна кип'ятити білизну в 2% содовому розчині протягом 30 хвилин.

Залишки їжі хворого потрібно заливати 2% содовим розчином і кип'ятити 15 хвилин або засипати їх сухим вапном з розрахунку 1:5 до об'єму їжі на 2 години. Не можна відходи їжі хворого використовувати для корму худоби.

Тримати в чистоті і порядку палату. Проводити в ній вологе прибирання щодня з 0,5% розчином хлорного вапна або хлораміну. Провітрювати приміщення 3-х кратно щоденно.

При госпіталізації хворого, що виділяє туберкульозні палички, проводиться камерна дезінфекція речей хворого. Не можна відмовлятися від цього заходу, який запобігає захворювання туберкульозом в сім'ї хворого.

Не можна користуватися загальним кухлем або склянкою ні на виробництві, ні в місцях загального користування.

Дотримання навіть таких простих правил безпеки при роботі з інфікованими хворими допоможе медичним працівникам спеціалізованих установ зберігати своє здоров’я.

Матеріали для самоконтролю

1. Що служить вхідними воротами для попадання вірусу СНІДу в організм людини?

А. повітряно-краплинний шлях;

Б. аліментарний (через ШКТ);

В. пошкоджені шкірно-слизові покриви.

2. Можливі шляхи зараження медичного працівника вірусами імунодефіциту людини і гепатиту В:

А. при потраплянні крові хворого в організм лікаря;

Б. при розмові з хворим;

В. при контакті з речами хворого.

3. Забір та переливання крові ВІЛ-інфікованим пацієнтам медпрацівник повинен проводити:

А. у стерильному халаті;

Б. у спеціальному одязі і гумових рукавичках;

В. без дотримання яких-небудь особливих правил.

4. Що включає поняття «медична аварія»?

А. інфікування пацієнта Віл-інфекцією при переливанні донорської крові;

Б. забруднення пошкодженої шкіри і слизових оболонок медичних працівників ВІЛ-інфікованим біологічним матеріалом від пацієнтів під час надання медичної допомоги;

В. внутрішньолікарняне зараження хворого інфекцією, що приєдналася до основного захворювання.

5. Що включає поняття «антиретровірусна (АРВ) постконтактна терапія»:

А. профілактичний курс противірусними препаратами, що проводиться з метою запобігання розвитку ВІЛ-інфекції після випадкового поранення медичного працівника, з ризиком ВІЛ-інфікування;

Б. профілактичний курс хіміотерапії особам, що знаходяться у контакті з ВІЛ-інфікованими;

В. АРВ, що проводиться 2 рази на рік для запобігання можливому зараженню СНІДом всім медичним працівникам, що працюють у відповідній медичній установі.

6. Основна роль АРВ-терапії:

А. зупинити розмноження вірусу, відновити імунну активність організму, поліпшити якість і тривалість життя хворого;

Б. запобігти потраплянню вірусу в організм людини;

В. зробити організм людини несприйнятливим до вірусу.

7. З чим пов'язано неефективність АРВ-терапії у ряді випадків?

А. абсолютне протипоказання у пацієнтів до призначених препаратів;

Б. пізня діагностика захворювання;

В. висока вартість препаратів.

8. Основні принципи АРВ-терапії:

А. терапія повинна бути своєчасною, оптимальною, безперервною, ефективною;

Б. Терапія починається з ударних доз і проводиться короткочасними курсами;

В. терапія повинна знаходитися в поєднанні антиретровірусного препарату і антибіотика.

9. Вірус якого гепатиту передається переважно з кров'ю і особливо поширений на Україні?

А. гепатит А;

Б. гепатит В і С;

В. гепатит TTV і SenV.

10. Чинники ризику при зараженні гепатиту В:

А. спілкування з хворим, інфікованим вірусом гепатиту В;

Б. вживання неякісної їжі;

В. користування загальними приладами для гоління, манікюрним приладдям, відвідини зубного лікаря, гінеколога.

Література

1. Адлер М. Азбука СПИДа. – М.: Мир. 1991.

2. Адо В.А. Екологія, алергія і СНІД. – К.: Видавництво товариства “Знання України”, 1991.

3. Бакка М.Т., Мельничук А.С., Сівко В.І. Охорона і безпека життєдіяльності людини: Конспект лекцій. – Житомир: Льонок, 1995. – 165 с.

4. Безопасность жизнедеятельности: Учебник для вузов / Под общей ред. С.В. Белова. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высшая шк., 1999. – 448 с.

5. Безпека життєдіяльності/Під ред. Я.Бедрія – Львів: Видавнича фірма “Афіша”, 1998.

6. Биология. Пособие под общей ред. Н.Е. Ковалева: Пособие для подг. отд. мед. ин. – т. – М.: Высшая шк., 1985. – 384 с.

7. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 304 с.

8. Гирин В.Н., Порохницкий В.Г. Что мы знаем о СПИДе. – К.: Здоровье, 1989.

9. Глухов В.В., Лисочкина Т.В., Некрасова Т.П. Економические основы екологии. – СПб.: “Специальная литература”, 1995.

10. Завіруха Н.М. Безпека життєдіяльності. – К., 1999.

11. Захарченко М.В., Орлов М.В., Голубєв А.К. та ін. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва, побуту та у надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник. – К.: ІЗМИ, 1996. – 196 с.

12. Контактные инфекции, передающиеся половым путем / Под ред. И.И. Маврова. – К.: Здоровье, 1989.

13. Мавров И.И., Бухарович М.Н., Глухенький Б.Т. Контактные инфекции, передающиеся половым путем. – К.: Здоровье, 1989.

14. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. – Суми.

15. Смирнов В.В., Тарасишин Л.О. Коріння СНІДу. – К.: Т-во “Знання”, 1988.

16. Тарасишин Л.О., Широбоков В.П. Про СНІД. – К., 1996.

17. Тонконоженко В.О., Тонконоженко О.О. Бережи здоров’я змолоду. – К.: Здоров’я, 1990.

Теми для самостійної позааудиторної роботи студентів

1. Поняття про предмет «Безпека життєдіяльності», його основні завдання. Аксіома про потенцiйну небезпеку. Класифiкацiя небезпек.

2. Поняття про ризик та керування ним. Принципи визначення припустимого рiвня негативних факторiв стосовно здоров'я людини.

3. Принципи i методи забезпечення безпеки життєдіяльності людини.

4. Основи керування та системний аналiз безпеки життєдіяльності.

5. Правове забезпечення безпеки життєдіяльності людини.

6. Людина як бiоенергетична система. Фактори, що забезпечують здоров'я людини.

7. Роль функцiональних систем органiзму людини в забезпеченнi його безпеки життєдіяльності. Захиснi функцiї органiзму людини.

8. Роль рецепторiв i аналiзаторiв органiзму людини в оцiнцi факторiв системи «людина - середовище iснування». Закон Вебера-Фехнера.

9. Психологiчнi фактори, що визначають особисту безпеку людини. Психофiзiологiчний стан органiзму.

10. Залежнiсть стану органiзму людини вiд зовнiшнiх подразникiв. Рацiональнi режими працi i вiдпочинку.

11. Поняття про зовнішнє середовище і середовище життєдіяльності людини. Класифiкацiя i характеристики середовища життєдіяльності людини.

12. Класифiкацiя і характеристика негативних факторiв зовнiшнього середовища людини.

13. Методи i засоби захисту людини від негативних факторiв зовнiшнього середонища.

14. Особливостi стану екологiчної безпеки України. Комплексна оцiнка ризику впливу антропогениих чинникiв на безпеку та здоров'я людини.

15. Поняття про здоров'я людини як медико-бiологiчну та соцiальну категорiю та його духовний, психiчний, фiзичний, соцiальний аспекти.

16. Поняття про здоров'я i патологiю. Поняття про валеологiю та санологію, визначення, сутність і предмет їx вивчення.

17. Iндивiдуальне здоров'я людини, його показники та фактори, що забезпечують стабiльнiсть здоров'я. Фактори ризику та групи ризику.

18. Поняття про спосiб життя, його особливості у сучасних умовах. Оздоровления та загартування органiзму.

19. Механiзм шкiдливого виливу на органiзм людини алкоголю, тютюнопалiння i наркотикiв як особиста та суспiльна небезпека при їх вживаннi. Методи боротьби iз шкiдливими звичками.

20. Вплив харчування на життєдіяльність людини. Вимоги до якостi i безпеки харчових продуктiв та добавок.

21. Вплив пестицидiв, стимуляторiв росту та iнших хiмiчних речовини, що застосовуються в сiльському господарствi на здоров'я людини.

22. Генетично модифiкованi продукти та їх небезпека для здоров'я людини.

23. Радiонуклiди у харчових продуктах. Харчування в умовах радiацiйного забруднення.

24. Токсичнi речовини у продуктах харчування. Методика зменшення їх кількості у харчових продуктах.

25. Законодавча та нормативна база України про охорону працi. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про охорону працi.

26. Державне управлiння охороною працi та органiзацiя охорони працi на виробництвi. Служба охорони працi системи Міністерства охорони здоров'я України. Служба охорони працi підприємства.

27. Навчання з питань охорони працi. Iнструктажi з питань охорони праці.

28. Державний нагляд i громадський контроль за охороною працi.

29. Розслiдування та облiк нещасних випадкiв, професiйних захворювань та аварiй на виробництвi.

30. Перелiк професiйних шкiдливостей при виконаннi професiйних обов'язкiв медичних i фармацевтичних працiвникiв.

31. Правила виробничої санітарії, протиепiдемiчного режиму та особистої гiгiєни працiвникiв дезiнфекцiйних установ i пiдроздiлiв.

32. Техніка безпеки персоналу кабiнетiв i вiддiлень променевої дiагностики i терапії. Особливостi впливу сучасних лазерних апаратiв.

33. Охорона працi у патологоанатомiчних, патогiстологiчних, судово-медичних установах.

34. Правила технiки безпеки у вiддiленнях гіпербаричної оксигенації, клiнiко-дiагностичних лабораторгях, фiзiотерапевтичних вiддiленнях, при роботi iз стерилiзацiйними установками.

35. Правила обладнання, експлуатацп та виробничої санітарії при роботi в аптеках.

36. Поняття про значення ВIЛ-iнфекцiї та захворювання на СНIД у практицi лiкаря. Можливі шляхи потрапляння бiологiчного матерталу вiд ВIЛ-iнфiкованого до органгзму медичного працiвника.

37. Поняття про «виробничу аварiю» та подальпп заходи. Антиретровiрусна програма.

38. Профiлактика iнфiкування та iмунопрофiлактика при контакті лiкаря з бiологiчними матеріалами хворого на вiрусний гепатит.

39. Програма розвитку донорства крові та її компонентiв на 2002-2011 роки.

40. Туберкульоз в Україні та світі. Потенцiйна професiйна небезпека лікаря-фтизіатра та профiлактичнi заходи. Національна програма боротьби з туберкульозом в Україні.

Дата добавления: 2014-11-25