VI. Функціонування інфраструктури національного ринку

Стан економічної системи країни найповніше характеризує на­ціональний ринок, його інфраструктура та її участь у міжнарод­них ринках.

Національний ринок − система стійких товарно-грошо­вих відносин між суб'єктами виробництва і суб'єктами спо­живання продукту країни, які встановлюються та регулю­ються конституцією, законами країни в межах державних кордонів.

Національний ринок є індикатором стану національної еконо­мічної системи загалом.

Економічна інфраструктура − комплекс галузей і сфер діяльності, що забезпечують умови для функціонування економіки та життєзабезпеченості держави: основні та виробничі фонди, технічний, транспортний і енергетичний потенціал, природні ресурси. Включає в себе фінансові інституції, зв'язок, систему матеріального постачання, маркетингові, консалтингові служби, систему підготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

Продуктом інфраструктури є посередницька послуга.

Можна виділити дві основні функції інфраструктури:

а) забезпечення безперебійного функціонування національної економіки.

б) регулювання руху товарно-грошових потоків.

Для зручності аналізу елементи інфраструктури національного ринку поді­ляють на три види:

· спеціалізована ринкова інфраструктура;

· загальна ринкова інфраструктура;

· соціальна інфраструктура.

Елементами загальної ринкової інфраструктури є грошова, фінансово-кредит­на, податкова системи.

Грошова система − форма грошового обігу, яка історич­но формується у країні та закріплюється її законами.

Її утворюють такі взаємопов'язані елементи:

· масштаб цін національної грошової одиниці, який забезпечує її купівельну спроможність;

· певний порядок карбування національних монет;

· емісія державних грошових знаків і порядок їх обігу (забезпечення, випуск, вилучення);

· організація і регламентування безготівкового обігу;

· організаційні центри грошового обігу (Міністерство фінансів (казначейство), Центральний емісійний банк).

Фінансова система − сукупність форм, методів і цілей фор­мування, розподілу та використання фондів грошових засобів держави, суб'єктів господарської діяльності, населення.

Фінансову систему України утворюють: бюджетна система: Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим, міс­цеві бюджети; централізовані цільові фонди грошових коштів за­гальнодержавного призначення; фінанси підприємств різних форм власності, організацій, установ і галузей народного господарства; майнове та особисте страхування: кредит (державний і банків­ський).

Фінансову політику здійснює держава. Найдієвішим механізмом її реалізації є Державний бюджет Украї­ни і місцеві бюджети.

Державний бюджет − система грошових відносин, що ви­никають між державою, підприємствами і населенням у про­цесі формування і використання централізованого фонду грошових ресурсів для успішного виконання її функцій.

Головним джерелом формування доходної частини державних і місцевих (муніципальних) бюджетів є податки.

Податки − обов'язкові нормовані платежі до державно­го й місцевих бюджетів, які вносять окремі особи, підприєм­ства, організації, установи.

В Україні податкова система передбачає такі основні види по­датків:

· для підприємств: податок на дохід (прибуток) і на додану вартість; обов'язкові платежі до Фонду соціального страхування. Чорнобильського фонду. Фонду стабілізації і зайнятості, а та­кож на спорудження шляхів сполучення;

· для населення: прибутковий податок. Крім цих податків, існу­ють акцизи (непрямі податки), платежі до державного і місце­вих бюджетів, що регламентуються законодавчими актами різних рівнів.

Кредитна система − сукупність банків та інших кредит­но-фінансових установ (інвестиційних і страхових компаній, фондів), які мобілізують вільні ресурси грошей і надають їх у позику.

Основу кредитної інфраструктури становить банківська си­стема.

Спеціалізована ринкова інфраструктура забезпечує організаційне оформлення ринкових відносин за допомогою бірж, торгових домів, аукціонів, систем роздрібної та гуртової торгівлі, ярмарків, торгових палат та ін.

Біржа − постійна організаційна форма оптового ринку товарів.

Біржі є місцем, де відбуваються торговельні операції − укла­даються відповідні угоди. Угоди купівлі-продажу укладають на біржі професійні посередники − агенти, брокери, дилери.

Торговий дім − спеціалізована фірма, яка торгує одним товаром або групою однорідних товарів за дорученням клієнтів чи власним коштом.

Сфера діяльності торгового дому досить широка: операції з внутрішньої оптової та роздрібної торгівлі; експортно-імпортні та інші зовнішньоекономічні операції; виробництво продукції; надан­ня замовникам різноманітних супутніх послуг (комерційно-посе­редницьких, інженерно-консультаційних, транспортно-експеди­торських, фрахтових, страхових та ін.).

Аукціон − різновид періодичних відкритих публічних торгів, на яких відбувається продаж товарів, що вирізня­ються індивідуальними властивостями і не є взаємозамін­ними: твори мистецтва, антикваріат, хутро та ін.

Аудиторська фірма − організація, яка здійснює комплексну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств і орга­нізацій. Аудит − це надання практичної допомоги керівництву та економічним службам підприємства (фірми) у веденні справ і управлінні його фінансами, організації бухгалтерського обліку, юридичних консультацій.

Холдинг − компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній, що дає їй право контролю і управління їх діяль­ністю. Розрізняють два види холдингів: 1) чистий холдинг − для скуповування контрольних пакетів акцій інших компаній і управ­ління їх діяльністю у власних інтересах; 2) змішаний холдинг − окрім управління діяльністю і контролю за іншими компаніями, здійснює певну підприємницьку діяльність − промислову, торго­вельну, транспортну, кредитно-фінансову та ін.

Інвестиційний фонд − сукупність грошових або інших ресурсів, що їх мають у своєму розпорядженні асоціації, об'єднання, підприєм­ства, організації, державні установи, приватні громадяни для цільового використання.

Страхова фірма − акціонерна, приватна або державна органі­зація, яка страхує майно, комерційні операції, виробництво, жит­ловий фонд та ін. Страхові фірми займаються також ощадною справою і підприємництвом.

Соціальна інфраструктура − це комплекс галузей, призначенням яких у суспільному поділі праці є задоволення потреб на­селення у соціально-культурних і соціально-споживацьких послугах.

Транспорт є важливою сферою інфраструктурного забезпечення населення та народного господарства України, складовою частиною її комунікаційної інфраструктури поряд із зв'язком та електропередачею.

Найважливіша функція транспорту − переміщення людей та вантажу. Звідси витікає розподілення транспорту за об'єктами переміщення на пасажирський та вантажний.

Зв'язок − галузь народного господарства, яка забезпечує передачу та прийом інформації поштовим, телеграфним, радіо-, телефонним та ін­шим способами. Обслуговує всі галузі народного господарства, служить для задоволення побутових і культурних потреб населення.

Дата добавления: 2014-11-25