Вихідний тезаурус знань модуля ІІ

1. Публічне мовлення – особливий вид тексту, створений за законами риторики, орієнтований на переконання, що зумовлює його інтегративну природу (письмово-усна форма реалізації, книжково-розмовний тип мовлення, підготовчо-імпровізаційний характер реалізації).

2. Публічне мовлення – один із жанрових різновидів мовленнєвої діяльності, своєрідний за:

- своєю природою;

- місцем серед інших видів мовлення;

- якісними характеристиками.

3. Риторика є наука про закони управління мисленнєво-мовленнєвою публічною діяльністю.

4. За якісними характеристиками публічне мовлення розглядається:

- за формою реалізації - писемно-усне;

- по відношенню до типу мовлення - книжково-розмовне;

- за характером реалізації - підготовлено-імпровізаційне.

5. Етапи роботи над текстом:

- породження тексту – винайдення задуму;

- текст як процес (виконання, виголошення задуму) реалізується лише в усній формі;

- текст як продукт № 1 (підготовчий етап: задум, орієнтований на аудиторію, який має цільову установку, підкріплений фактами і аргументами, виражений в дієвій словесній формі) обов’язково фіксується в писемній формі;

- текст як продукт № 2 (відкоригований на етапі безпосереднього спілкування) – мисленнєве приговорювання.

6. Книжково-розумовий тип публічного мовлення визначається дією на мисленнєву діяльність адресата з метою переконання й збудження до дії.

7. Якості розмовного аспекту публічного мовлення:

- безпосередність (спілкування віч-на-віч, у процесі якого здійснюється оперативна реакція мовця на стимули слухача);

- невимушеність (природність, розкутість спілкування);

- емоційність спілкування (збудження пристрастей).

8. Якості книжкового характеру публічного мовлення:

- точність (використання слова у відповідності до його мовного значення);

- правильність (відповідність мовлення нормам літературної мови);

- стислість (використання таких мовних засобів, які найбільш яскраво виражають головну думку);

- виразність (використання елементів художнього стилю літературної мови (епітети, порівняння, метафори));

- доцільність (в навчальному красномовстві, офіційно-діловому, мітинговому, художньо-публіцистичному, ораторському мистецтві).

9. Інтеграція писемної та усної форми виступає одним із специфічних проявів публічного мовлення.

10. П‘ять ораторських талантів (за Цицероном):

1) винайдення задуму;

2) розміщення матеріалу;

3) словесне втілення;

4) запам’ятовування;

5) виголошення промови.

11. Процес формування й розвитку мисленнєво-мовленнєвої діяльності оратора включає:

· винайдення (інвенцію);

· розташування (диспозицію);

· вираження (елокуцію);

· запам’ятовування (меморіо);

· виголошення (акціо).

12. Відображення етапів організації мисленнєво-мовленнєвої риторичної діяльності у основній риторичній формулі:

13. Концепція – це система знань про предмет, виражена в стислій, короткій формі.

14. Процес розробки концепції складається з такої послідовності дій:

· своє бачення суб’єктом предмета (теми);

· аналіз предмета (теми), тобто вибір проблем для вивчення;

· “привласнення” суб’єктом чужого досвіду по вивченню обраної проблеми;

· пропускання чужого досвіду крізь призьму свого бачення і навпаки (чуже + своє) і формування своєї позиції.

15. Способи систематизації знань про предмет - є способи:

- Формальної логіки:

· породження концепції;

· впорядкування та осмислення понять, що входять до неї.

- Діалектичної логіки:

· глибоке вивчення предмета, вивчення внутрішніх зв’язків шляхом розкриття суперечностей у самому предметі;

· виявлення протилежного йому предмета з наступним його аналізом;

· діалектичного синтезу раціонального в обох предметах.

16. Ознаки, за якими складається цілісний психологічний портрет аудиторії:

І. Соціально-демографічні (стать, вік, національність, освіта, професія, склад сім‘ї та ін.).

ІІ. Соціально-психологічні:

- мотив поведінки (морально-дисциплінарний, емоційно-естетичний, інтелектуально-пізнавальний);

- потреби (особистісна, професійна, громадська);

- ставлення до предмета мовлення та суб‘єкта, який його викладає – реакція суб‘єкта, який сприймає інформацію (байдужа, угодовська, конфліктна, конструктивна);

- Рівень розуміння предмета мовлення (шкала рівнів розуміння).

ІІІ. Індивідуально-особистісні ознаки (тип нервової системи, тип і спосіб мислення, особливості характеру, тип темпераменту, ступінь розвитку основних функцій – інтелектуальної, емоційної, рухливої, інстинктивної).

17. Значимість закону моделювання аудиторії полягає в тому, що:

- на його основі створюється цілісний психологічний портрет аудиторії;

- він дозволяє впливати на аудиторію з метою розвитку її уміння:

а) зняти морально-дисциплінарний мотив і викликати емоційно-естетичний та інтелектуально-пізнавальний мотиви;

б) перевести байдужість, конфліктне ставлення у річище конструктивних стосунків;

в) допомогти аудиторії оволодіти найбільш глибоким рівнем розумінням проблеми;

г) створити умови для актуалізації в людині її позитивних якостей;

- дозволяє побудувати наступний крок “запуску” концепції – виробити стратегію її реалізації.

18. Стратегія, в риторичному смислі, представляє собою варіант реалізації концепції, що характеризується ознаками: динамічністю, гнучкістю, варіативністю.

19. Стратегія складається з компонентів:

- “цільова установка”;

- три кола питань (3<N<12);

- побудова тези (головна думка).

20. Стратегія – це певна конкретизація концепції, що потребує:

- розгортання тези та її обґрунтування;

- залучення з аудиторії однодумців, нейтралізації противників, схилення на свою сторону тих, хто сумнівається.

21. Теза – головна думка, згусток думок (стисле, лаконічне вираження роздумів суб‘єкта з приводу обраних запитань), що розгортається суб‘єктом у ході спілкування з аудиторією.

22. Складовими тактичного закону є аргументація і активізація мисленнєвої та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії.

23. Аргументація - нежорсткий засіб (це не наказ, команда, погроза) впливу одного суб’єкту на погляди та поведінку іншого. В основі аргументації лежить логічне обґрунтування об’єктом тези шляхом доказу, переконання та переконання у протилежному.

24. Аспекти аргументації:

· гносеологічний аспект аргументації – пізнання предмета, поглиблене його розуміння, пошук істини;

· естетичний аспект аргументації – аргументатор визначає себе та реципієнта людьми, які мають рівне право вільного пізнання істини.

25. Активізація мисленнєво та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії передбачає послідовність дій:

- зацікавити аудиторію;

- викликати аудиторію на роздуми;

- вивести аудиторію на рівень обговорення.

26. Критеріями відбору аргументів є:

- орієнтація на певну аудиторію;

- раціональність, зв’язок з тезою, тобто всі аргументи повинні працювати на головну думку;

- зваженість;

- образність, яскравість як психологічна умова результативного засвоєння матеріалу (включати не тільки ліву, але й праву півкулі головного мозку).

27. Ефективність аргументації залежить від умов:

- компетентності аргументатора філософсько-логічної бази;

- управління власними емоціями та почуттями;

- знання аргументатором особливостей аудиторії.

28. Система комунікативних якостей мовлення: правильність; виразність; ясність; точність; стислість; доцільність.

29. До засобів виразності відносяться:

· засоби художньої образності (порівняння, епітети, метафори);

· фонетичні засоби (інтонація, тембр голосу, темп мовлення, дикція);

· приказки, прислів’я, цитати.

30. Шляхи розвитку виразності:

· тренінги;

· власні твори;

· читання художньої літератури.

31. Шляхами розвитку ясності мовлення є процес спілкування.

32. До шляхів розвитку точності мовлення можна віднести роботу:

· зі словниками;

· з навчальною, науковою літературою.

33. В якості шляхів розвитку стислості можна розглядати аналіз власних і чужих промов.

34. Основний спосіб розвитку доцільності мовлення – виступ з однією й тією самою темою в різних типах аудиторій.

35. Образ автора (тобто образ оратора) виступає в трьох формах експресії:

- звуковій (тембр і ритм голосу);

- моторній (пози, рухи, жести та міміка);

- літературно-стилістичній (стиль).

36. Імпровізація (експромт) – промова, що виголошується без попередньої підготовки.

37. Стиль оратора – традиційне визначення особливостей ораторської манери, що має на собі відбиток індивідуума і характеризується певними ознаками.

38. Культура мови – культура мислення, культура спілкування з людьми.

39. Мова підпорядковується вимогам: чистоті, якості, правильності, музикальності, виразності.

40. Мовно-стилістичним ядром ораторських композицій є, так звані, тропи і фігури.

41. Тропи – це слова і звороти, вжиті в переносному значенні.

42. Фігури – це словосполучення, які відступають від норм; незвичайний порядок слів, що відбиває незвичайний хід самої думки.

43. Педагогічна риторика – наука філософсько-дидактичного спрямування, основною метою якої є формування риторичної культури особистості вчителя.

44. Стратегічні цілі педагогічної освіти в Україні:

· відродження й розбудова національної системи освіти;

· формування творчої особистості вчителя;

· забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості;

· формування інтелектуального потенціалу як найвищої цінності нації.

45. Першочергові проблеми педагогічної риторики:

– розробку дидактичних матеріалів щодо курсу риторики для вищої школи;

– формування національної школи красномовства через виховання риторичної культури особистості;

– створення у вузах навчальних курсів педагогічної майстерності, педагогічної творчості з метою формування національної риторичної школи;

– розвиток проблематики часткової риторики, спрямованої на дослідження проблем політичного, академічного, дипломатичного, юридичного, військового, рекламного красномовства, а також риторики ділової комунікації (американська, японська, московська та інші школи підготовки кадрів менеджерів);

– розробка науково-педагогічної системи навчання студентів ораторському мистецтву та створення умов для підвищення професіоналізму;

– осмислення іміджу вчителя через призму риторики.

46. Навчальні дисципліни, які формують мисленнєво-мовленнєву та комунікативну культуру студента:

- рідна мова (стилістика, культура мовлення, теорія та практика перекладу);

- іноземні мови;

- логіка, педагогіка, психологія, філософія;

- риторика, ораторське мистецтво, мистецтво ділового спілкування;

- еристика, полемічна майстерність оратора, теорія і практика аргументації.

47. Практичні методи мовлення, які сприяють оптимізації мисленнєвої, мовленнєвої, комунікативної, творчої та педагогічної діяльності:

- рольові та ділові ігри;

- словесні дії;

- розв’язання ситуативних завдань;

- творчі конкурси;

- мікровиступи на задану тему;

- виступи-імпровізації;

- самоаналіз та рецензування (індивідуальна та колективна рефлексія);

- тестування;

- відеотренінги та відеопрактикуми.

Питання для самопідготовки

1. Дайте визначення публічному мовленню. В чому полягає його своєрідність?

2. За якими якісними характеристиками розглядається публічне мовлення відносно інтегративності риторики?

3. Назвіть якості розумового аспекту публічного мовлення. У яких якостях виявляється книжковий характер мовлення?

4. Виходячи з концепції сучасної риторики, назвіть етапи мисленнєво-мовленнєвої публічної діяльності.

5. Назвіть п‘ять основних ораторських талантів, які сформулював Цицерон.

6. Які напрямки включає в себе процес формування и розвитку мисленнєво-мовленнєвої діяльності оратора?

7. Аристотель та його учні визначили фази риторичної діяльності. Назвіть їх.

8. Дайте визначення терміну “концепція”.

9. Назвіть послідовність дій процесу розробки концепції.

10. Розкрийте риторичне поняття “проблема”. Які існують критерії відбору проблем в процесі розробки концепції?

11. Назвіть способи систематизації знань про предмет.

12. За якими системними групами ознак ми вивчаємо портрет аудиторії?

13. До якої системної групи ознак відносяться – стать, вік, національність, освіта, професія, склад сім‘ї?

14. Які ознаки характеризують поведінку декількох суб‘єктів одночасно? До якої групи ознак вони відносяться?

15. Дайте визначення мотиву поведінки. Охарактеризуйте три основних мотива.

16. Назвіть види потреб аудиторії для сприйняття інформації. Розвиток якого виду потреб виводить людину на усвідомлення основного соціологічного закону – розвитку себе не за рахунок інших, а разом з іншими.

17. Класифікуйте за типами реакцію суб‘єкта (аудиторії), яка сприймає інформацію.

18. Як ми оцінюємо рівень розуміння предмета мовлення при створенні психологічного портрета аудиторії.

19. Назвіть групу ознак вивчення аудиторії, які спрямовані на розкриття особливостей кожного суб‘єкта.

20. В чому полягає значимість закону моделювання аудиторії?

21. Що собою представляє стратегія і якими ознаками вона характеризується?

22. З яких компонентів складається стратегія.

23. Назвіть складові тактичного закону.

24. Дайте визначення двум аспектам аргументації: гносеологічному та етичному.

25. Які критерії відбору аргументів Ви знаєте?

26. Від яких умов залежить ефективність аргументації?

27. Назвіть послідовність дій яку передбачає активізація мисленнєвої та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії.

28. Який закон риторики дозволяє суб‘єкту знайти ефективні засоби впливу на аудиторію?

29. Назвіть закони риторики, які спрямовані на розвиток мисленнєвих здібностей людини.

30. Які складові входять в систему комунікативних якостей мовлення. Дайте їм визначення.

31. В чому полягає специфіка мовленнєвого закону риторики?

32. Назвіть риторичні закони які вступають в дію на управлінському етапі.

33. Яку систему дій для встановлення та збереження контакту з аудиторією передбачає закон ефективної комунікації?

34. Назвіть етапи які включає технологія налагодження контакту на всіх етапах безпосереднього спілкування оратора та аудиторії.

35. Дайте визначення закону який на підсумковому етапі мисленнєво-мовленнєвої публічної діяльності передбачає аналіз якості та ефективності продукту.

36. Які чинники свідчать про недостатню ефективність продукту мисленнєво-мовленнєвої публічної діяльності?

37. На яких двох етапах критичної діяльності базується системно-аналітичний закон?

38. Назвіть якості які розвиває в людині системно-аналітичний закон.

39. Які фактори здійснюють емоційно-інтелектуальний вплив оратора на аудиторію? Доведіть.

40. У яких формах експресії виступає образ автора (оратора)?

41. Що таке імпровізація? Розкрийте це поняття.

42. Згадайте майстрів академічного красномовства, які були й майстрами імпровізації.

43. Яку роль грають складання плану, написання тез?

44. На які питання радять відповісти собі досвідчені оратори щоб уявити механіку майбутньої промови?

45. Розкрийте роль голосу, жестів у сприйнятті інформації аудиторією.

46. Що являється так званим “почерком оратора”?

47. Назвіть види зачину (початку промови) за визначенням Цицерона.

48. Що представляє собою стиль ораторської мови.

49. Що складає підґрунтя стильової теорії М. Ломоносова? За якими стилями, згідно цієї теорії, закріплювалася вся лексика мови?

50. Назвіть ознаки: академічного, політичного, церемоніально-побудового, публіцистичного стилів мовлення. Наведіть приклади.

51. Розкрийте поняття “культура мови”.

52. Яким вимогам підпорядковується мова. Назвіть їх.

53. Дайте визначення виразу “стилістична грамотність”.

54. Що складає мовно-стилістичне ядро.

55. Яку роль відіграють тропи і фігури? Дайте їм визначення.

Дата добавления: 2014-11-26