Імпровізація

Питання 4. ЗАСОБИ КРАСНОМОВСТВА

Поетами народжуються,

Ораторами стають.

Є в ораторському мистецтві момент, який перебуває в суперечності з роботою над стилем. Це – імпровізація.

Само по собі явище імпровізації ні позитивне, ні негативне: все залежить від конкретних обставин. Деякі історики, наприклад, вважають хибою те, що професор Московського університету О. Мерзляков імпровізував свої лекції: це породжувало багатослівність, повторення. Але є приклади іншого порядку: А. Луначарський, приміром, імпровізував блискуче. Відомий оратор другої половини 19-го століття Спасович вважав імпровізацію “важко досяжною висотою”. На його думку, ті оратори, які напередодні пишуть промову, а потім виголошують її, “діють як свого роду холодильники”. А в оратора-імпровізатора промова тече “світлим, неостиглим сплавом”.

Ораторові, який пише свої промови, легше продумати план виступу. Але виступ по написаному, хоч як ретельно буде підготовлений текст, часто не справляє належного враження. Думка оратора здається зв’язаною, слова звучать як вивчені.

Імпровізація ж несе в собі велику виражену силу. На очах слухачів народжуються думки та їх мовні втілення. При цьому слухач співпереживає з промовцем. І багато з того, що є хибою для мови письмової, тут є моментом позитивним.

Імпровізація – це не тільки засіб встановлення психологічних комунікацій між оратором і слухачами, а й важливий елемент мовної структури ораторського стилю: тут можливі речення з випущеними членами (неповні), речення без дієприслівникових і дієприслівникових зворотів. Тут зустрічається значно більше, ніж у письмовій мові, особових займенників (я, ми, вона, вони) і т.і.

Своїми словами ви немовби наелектризували аудиторію. Нічого не скажеш, лекція вдалась. Вам дякують. А через деякий час вам вручають стенограму вашої промови. Ви почали читати і … очам не вірите: “Даруйте, це ж не моя лекція!” Ні, виявляється, ваша, тільки в стенограмі вже немає вашої ораторської чарівності, вашої мовної і емоційної експресії, інтонацій вашого голосу, ваших жестів і міміки, колориту вашого гумору, іронії.

Якщо оратор імпровізує, тобто створює промову на ходу, в аудиторії, перед слухачами, невеликі відхилення від граматичних норм в його мові неминучі, але слухач їх навіть не помічає.

Майстер академічного красномовства Т. Грановський говорив без зошита. Але напередодні він писав лекцію. Як згадують сучасники, Грановський часто репетирував свої промови перед друзями, в домашньому колі. “Читав піднесено, жваво і так захоплююче, що присутні перетворювались на слух і насолоду”[27].

Ніякими записами не користувався і К.А.Тимирязєв. Говорив він легко, невимушено, але досить повільно. Голос його не був сильний, лекція не була чіткою. Проте ці недоліки надолужувала могутня чарівність оратора, сувора послідовність, логічність викладу.

Видатний вчений-природознавець В. Докучаєв твердив, що на лекції треба дивитись “не тільки як на приємність, а як на вельми й вельми серйозні роботу і труд”[28]. І тому його публічні виступи давали поживу найдопитливішому розумові. Важко сказати, чи писав В. Докучаєв тексти (є свідчення сучасників, ніби він був прихильник імпровізації). Зате безперечно, що план лекції В. Докучаєв складав. І це були не холодні, педантично сформульовані тези, а сяючі глибиною думки й образністю афоризми. Ось написана його власною рукою програма лекції “Основи сільського господ-дарства і засоби боротьби із сучасними сільськогосподарськими знегодами”. “22 січня. 11 лекція. Стихії природи – вода, земля, повітря і вогонь (тепло і світло) – і їх відношення до трьох найважливіших царств природи – ґрунтів (і взагалі до царства мінерального), рослин і трав, кінчаючи вінцем творіння – людиною… Ці надзвичайно тісні, завжди закономірні співвідношення між так званими живою і мертвою природою і становлять наріжний камінь усього життя людини, всієї її діяльності, в тому числі й землеробства в найширшому розумінні цього слова”[29]. У цьому плані видно чіткий каркас майбутньої лекції. Кожний рядок дихає пристрастю мислення і несе на собі “візитну картку” автора, його неповторну індивідуальність.

Дата добавления: 2014-11-26