Матеріалістичне розуміння історії та аналіз «відчуження» праці

К. Марксом і Ф. Енгельсом уперше було здійснено матеріалістичне пояснення історії, відповідно до якого дійсні причини історичного розвитку лежать не у сфері духу, держави, права, моралі, а у сфері реальної практичної життєдіяльності людей. Тобто, діалектичний матеріалізм не обмежувався явищами природи, а охоплював також і суспільні явища. Маркс вважав, що не тільки природа, а й людська історія мають матеріальну основу, яка підлягає необхідним законам.

Розвиваючи матеріалістичне розуміння історії, Маркс і Енгельс особливо підкреслювали роль способу виробництва матеріальних благ, доводили, що виробництво, а слідом за ним і обмін його продуктів, є основою кожного суспільного ладу, що спосіб виробництва визначає розподіл, а разом з ним поділ суспільства на класи.

Сутність матеріалістичного розуміння історії в марксизмі можна звести до наступних положень:

• у суспільному виробництві протягом свого життя люди вступають у певні необхідні, незалежні від їхньої волі відносин – виробничі відносини, які відповідають конкретному ступеню розвитку продуктивних сил;

• сукупність цих виробничих відносин утворює економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому підіймається юридична та політична надбудова і якому відповідають певні форми суспільної свідомості;

• спосіб виробництва матеріального життя зумовлює соціальний, політичний і духовний процес взагалі;

• не свідомість людей визначає їхнє буття, а навпаки, їхнє суспільне буття визначає їхню свідомість;

• на певному етапі розвитку матеріальні сили суспільства вступають у суперечність з наявними виробничими відносинами; з форм розвитку продуктивних сил ці відносини перетворюються на їх кайдани і тоді настає епоха соціальної революції;

• зі зміною економічної основи відбувається переворот у всій величезній надбудові;

• жодна суспільна формація не гине раніше, ніж розвинуться усі продуктивні сили, для яких вона дає досить простору, і нові, вищі, виробничі відносини ніколи не з’являться раніше, ніж дозріють матеріальні умови їх існування в надрах старого суспільства;

• буржуазні виробничі відносини є останньою антагоністичною формою суспільного процесу виробництва. Розвиваючись у надрах буржуазного суспільства, продуктивні сили створюють водночас матеріальні умови для розв’язання цього антагонізму, тому буржуазною суспільною формацією закінчується передісторія людського суспільства;

• історія знає п’ять основних типів виробничих відносин: первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний і соціалістичний. Вони не є вічними, бо виробництво постійно перебуває у стані розвитку, а його перетворення неминуче викликають зміну способу життя, мислення, зміну всього суспільного устрою, ідеології, політичних поглядів, культурних інституцій.

Проблема матеріалістичного розуміння історії, проблема людини в марксизмі пов’язана з осмисленням питання про відчуження людини в суспільстві.

Категорія «відчуження» у філософії та економічній теорії відображає соціальний процес, який характеризується перетворенням діяльності людини та її результатів на панівну над нею, самостійну силу, а людини – на об’єкт експлуатації та маніпулювання.

У праці «Економічно-філософські рукописи» К. Маркс звернув увагу на суперечливий характер праці, яка може принести людині як задоволення, так і страждання. Це залежить не стільки від змісту праці, скільки від сукупності суспільних відносин, у яких вона здійснюється. Відчуженою праця стає лише тоді, коли засоби виробництва не належать робітникові, продукт праці є власністю господаря цих засобів, а в процесі праці сам робітник належить власникові засобів виробництва. У цих умовах праця протистоїть людині як ворожа сила, в ній робітник не вільно розвиває свою фізичну і духовну енергію, а виснажує свою фізичну природу і руйнує свої духовні сили.

Інакше кажучи, змістом відчуження є процес перетворення людської діяльності та її результатів на силу, що панує над людиною, тисне на неї, диктує певні вимоги, силу, протилежну її бажанням та прагненням. Маркс і Енгельс прийшли до висновку, що причиною відчуження є експлуатація людини людиною, в основі якої лежить приватна власність на засоби виробництва. Вихід – знищення приватної власності, і зробити це може пролетаріат, здійснивши соціалістичну революцію і усуспільнивши власність.

Перемога соціалістичної революції приводить до встановлення першої фази комунізму – соціалізму. Ліквідуючи панування приватної власності, комунізм закладає основу для повернення людині людського. З комунізму починається історія самотворення людини, продовжується в суспільстві гуманізму, де домінують не виробничі, а справжні людські відносини, де ідеалу служіння власності протистоїть ідеал вільної людини. Комунізм розглядається не як межа, а як засіб ліквідації тотального відчуження і повернення людини до самої себе.

Комуністичний ідеал в марксизмі – це знищення відчуження, тобто перетворення праці на процесі вільної, творчої самореалізації людини. Знищення приватної власності К.Маркс вважав необхідною, але недостатньою умовою руху до комунізму.

Із революційно-практичної позиції трактується і сутність самої філософії. Філософія, згідно Марксу, приходить у цей світ не для чистого споглядання, а для зміни, перетворення його. У творі «Тези про Фейєрбаха» він писав: «Філософи лише різними способами пояснювали світ, але справа полягає в тому, щоб змінити його».

Марксизм як ідеологія робітничого класу вдосконалювався в нерозривному зв’язку з розвитком міжнародного комуністичного руху і швидко поширювався в Європі і в усьому світі. Й. Діцген, Ф. Мерінг, П. Лафарг, А. Бебель, К. Каутський, Е. Бернштейн, А. Лабріола, Д. Благоєв і інші мислителі і діячі робітничого руху багато зробили для розвитку і популяризації ідей марксизму. В Росії першим відомим марксистом був Г. В. Плеханов, а з В. І. Леніним пов’язують новий етап у розвитку марксизму.

У післяжовтневий період марксизм став офіційною ідеологією Радянського Союзу, а пізніше і інших країн Східної Європи.

Марксистська філософія у світі розвивалася у двох основних напрямках. Перший – гуманістична антропологія, представники якої (Е. Пачі, К. Косик, А. Шафф, Е. Блох, югославські філософи, які об’єдналися навколо журналу «Праксис»), ґрунтуючись на ранніх роботах К. Маркса, розробляли проблеми життєдіяльності людини, відчуження, гуманістичного змісту історії. Другий – соціальна філософія, у рамках якої розроблялися проблеми активності суб’єкта в історії.

Марксизм вплинув на концепції Франкфуртської школи, на екзистенціалізм і неофрейдизм.

Питання для самоконтролю

1. Коли і де виник марксизм?

2. Назвіть причини та умови виникнення марксизму.

3. Назвіть джерела марксизму.

4. В чому полягає сутність марксистської діалектики?

5. Які вихідні принципи філософії марксизму?

6. В чому полягає сутність людини з точки зору марксизму?

7. Назвіть основні ідеї матеріалістичного розуміння історії.

Дата добавления: 2014-11-16