Поняття про цінності

Тема 18 Філософська аксіологія

План

1. Поняття про цінності.

2. Повсякденні та духовні цінності.

3. Історичні корені духовності та бездуховності.

Діяльність людей в світі визначається не лише знаннями, намірами чи почуттями, а й певними смисловими комплексами, які вказують на різноманітні та суттєві орієнтири життя. Ці смислові комплекси, які стосуються людських визначень щодо навколишнього світу, називають цінностями. Вони мають як матеріальну, так і ідеальну, духовну природу. Походження, природу, розвиток і роль цінностей вивчає такий розділ сучасної філософії як аксіологія (учення про цінності). Без певної системи цінностей не може сформуватися світогляд, не може реалізовуватися жодна «програма життя», не може людина бути охарактеризована як особистість. Перелічити всі цінності, які виробило людство за всю історію, неможливо. Однак, саме цінності складають фундамент загальнолюдської культури, і сама культура постає перш за все як стала система цінностей та ідей, що слугують регуляторами суспільної поведінки громадян.

Система цінностей дуже складна, бо включає не лише мету та мотивацію людської діяльності, а й шляхи і засоби їх реалізації. Професор Наталія Черниш дає, наприклад, таку типологію цінностей:

• смисложиттєві цінності (уявлення про добро, зло, справедливість, свободу, обов’язок, щастя, сенс життя);

• вітальні цінності (від лат. vitalis – життєвий, живий). Це цінності здоров’я, безпеки, добробуту, правопорядку, освіти, кваліфікації тощо.

• цінності суспільного визнання (працелюбність, талант, героїзм, авторитет, соціальне становище, служіння громаді);

• цінності міжособистісного спілкування (чесність, кохання, доброзичливість, порядність, вірність, безкорисливість тощо);

• партикулярні цінності (віра в Бога, любов до сім’ї, прив’язаність до малої батьківщини, відчуття самодостатності, власної гідності тощо);

• демократичні цінності (свобода слова, свобода політичного вибору, національний суверенітет тощо).

Дана типологія не претендує на вичерпність, однак дає уявлення про основну систему сенсів, що діє у кожному суспільстві і у будь-які часи.

Проблему цінностей в філософії започаткував німецький філософ і соціолог Макс Вебер (1864–1920). Саме поняття «цінність» він розумів як дещо більш значуще, ніж просто як загальне для всіх явище чи закон. Цінності для Вебера не що інше як усвідомлений інтерес. Саме в сфері інтересів можна оцінити будь-який предмет чи дію з точки зору добра і зла, істини та омани, краси і потворства. На відміну від філософа Г. Ріккерта (1863-1936), який вважав, що цінності вічні та універсальні, Вебер розглядав цінності як породження конкретної епохи, як історичне явище, що визначається тим чи іншим пріоритетним інтересом або способом усвідомлення суспільних потреб. Вже основні сфери буття первісної людини охоплені такими потребами, які не мали безпосереднього біологічного значення – ритуальні танці, поховальні обряди, гостинність, навчання, магічні дії. Саме вони закладали основу перших ціннісних комплексів. За Вебером, кожний людський акт стає осмисленим лише в співвідношенні з цінностями, в світі яких і визначаються норми поведінки людей та загальні цілі їхньої діяльності.

Завдяки соціальним потребам людина в своїй життєдіяльності змогла керуватися образом належного, потрібного, але ще не існуючого стану речей чи відносин. В зв’язку з цим належні цінності утворювали особливий світ духовного буття, який підносив людину на повсякденним існуванням. Цінності, що розвивалися і примножувалися, допомагали людині вибудовувати соціально-привабливі світи можливої дійсності. Цінності, таким чином, набували більш ідеалізованих рис, надаючи можливість визначати дві площини буття – реальну та ідеальну, де ідеальній відводилася роль зразка.

Дата добавления: 2014-11-16