Історичні корені духовності та бездуховності

Зведення «вертикалі» духовних цінностей має тривалу історію. Соціальні потреби людей завжди доповнювалися і відповідними інтелектуальними зусиллями щодо усвідомлення та закріплення сформованих умоглядних зразків буття. Так, міфологія закріпила не лише образно-емоційне сприйняття світу через одухотворення всіх природних об’єктів, а й стійке ставлення до природи, як до сили, що невимірно перевищує сили людини. Відносини між людьми і природними силами розумілися як мінливо-вразливі, коли ріки, гори, моря чи хмари могли проявляти свій гнів у відповідь на неналежні дії людини. Звідси в оцінці навколишнього світу формується ідеал гармонії, вихідної досконалості, зразка організації світу. Цей ідеал гармонії поставав вже не як алегорія чи поетичний образ, а відігравав роль регулятора у стосунках людини з природою. Гармонія спрацьовує як перша духовна цінність, яка вимагає від людини відповідних моральних зусиль над собою заради непорушності світу.

Перші філософські міркування про природу теж зумовлені саме таким світобаченням. Зокрема у древніх греків одним із ключових понять було поняття «космос», яке охоплювало всю видиму і доступну для розуму природу, а життя у злагоді з нею вважалася ідеалом, гідним мудреця. Ідеал гармонії та злагоди як вища цінність потребував відповідного наповнення розумністю, справедливістю, спокоєм, спостережливістю і повсякденного життя.

Свій внесок у побудову «храму» вищих цінностей зробили Парменід і Платон. Парменід проголосив про відкриття абсолютної думки як абсолютної сили, що утримує світ від руйнації та забезпечує світові стабільність та надійність. Вищим втіленням абсолютної думки стало поняття «буття» як дещо незмінне, вічне і доступне лише мисленню. Буття означало суще, що не має частин, тому згодом до визначення гарантів існування та порядку додається і поняття «єдине». Платон та неоплатоніки ототожнюють «єдине» з «благом», до якого все прагне і завдяки якому отримує власне буття. В подальшому платонівське «благо» трансформується у трансцендентального (потойбічного) Бога, але це вже відбуватиметься у лоні християнства.

Християнський Бог (так само, як і боги інших монотеїстичних релігій) остаточно увінчує «вертикаль» духовності та упорядковує її через встановлення безсумнівних зв’язків між Богом і створеним ним світом, а головне – через утвердження і зміцнення морального обов’язку людини. Бог постає вищою цінністю, взірцем досконалості, гарантом існування та порядку, і тому людина, якщо взагалі хоче існувати, зобов’язана вірити в Нього та жити у відповідності до Його настанов. Усі смисложиттєві цінності людини визначалися Святим Письмом. Однією з головних заслуг християнства слід вважати створення концепції духовної людини, яка впродовж декількох століть була покладена в основу виховання багатьох поколінь. Вважалося, що людина, як і світ в цілому, має свої внутрішні «ступені досконалості» – дух, душу і тіло. Дух – дар Божій, який завжди скерований на добро та істину. Душа підкорена духу, це – власне «Я» людини, що має свободу волі і можливість вибору між добром і злом. Тіло, як нижча ступінь повинно підкорятися душі. Разом вони утворюють своєрідну внутрішню «вертикаль» особи, такий собі «стрижень», міць якого зумовлює людську або праведність, або гріховність. Гріх полягав зовсім не в тому, що людина мала тіло, яке спокушає своїми пристрастями душу. Тіло, як і вся тілесність, речовинність світу – теж творіння Бога, а все, що Він створює є добрим і досконалим. Гріх починається з перегортання даного Богом порядку речей, тобто з перегортання «вертикалі», коли нижче починає керувати вищим, коли примітивне підкоряє собі більш досконале. Отже, духовність людини – це не просто «вертикаль» цінностей, а й гарант порядку і порядності, закладений зсередини.

Згодом, авторитет віри починає поступатися зростаючому авторитету розуму. Цей цілком закономірний процес світової історії був зумовлений успіхами у господарстві, ремеслі, торгівлі, науці. У добу Відродження і у Новий час людина вже оцінюється як творець, як майстер, як господар природи. Починаються часи людської гордині, коли головною цінністю стають знання, що добуваються людиною. Науці відводиться місія пізнання причинних зв’язків природних явищ заради використання їх на благо людства. Пізнання, зорієнтоване на практичне перетворення природи, ще більше звеличило людський розум. Загальна «вертикаль» духовних цінностей ще зберігається, хоча і змінює пріоритети: Бог – творець світу, природа – творіння, людина – творець необхідних для себе речей з матеріалу природи. Щастя і добробут як вічні цінності залежать не стільки від божественної благодаті, скільки від працелюбності і зусиль самої людини. «Вертикаль» фундаментальних цінностей все більше пронизує дух утилітаризму, бо чисто «земні» інтереси стають головними, а критерієм моральності вважається не духовна культура особи, а лише суспільна користь, яку вона приносить іншим. З Нового часу значення повсякденних цінностей починає стрімко зростати.

Культ людського розуму з XVIII ст. доповнюється ще і культом такої цінності як свобода. Свобода розумілася як долання перешкод на шляху розуму, як звільнення від ланцюгів особистісної залежності, як право на самостійне визначення свого життя тощо. Однак, так сталося, що згодом межі свободи простяглися дуже широко – аж до вседозволеності. Перетворення людини на головну цінність світу потягло за собою руйнацію одвічної «вертикалі»: Бог – світ – людина. Відмова від визнання існування вищої і незалежної від людини сили обернулася орієнтацією на особистісно-людське «я так хочу». Задоволення власних, перш за все матеріальних, потреб звузило коло духовних пошуків та вищих сенсів буття, зменшило значення віри, а з нею – і моральності.

ХІХ і ХХ століття додали нових проблем щодо визначення ціннісних основ та світоглядних позицій людей. Спочатку увірував в силу власного розуму, люди здобули переконаність у своїй здатності змінити світ, спираючись на закони світобудови, відкриті розумом. До цього додалися і різні утопії та революційні теорії щодо «розумної» перебудови суспільства. Однак сподівання на «розумне» і оптимальне облаштування соціального світу не справдилися. Розум не забезпечив порядок і гармонію в світі. Жахливі війни, засоби масового знищення людей, тоталітарні політичні режими, техногенні та екологічні катастрофи суттєво підірвали культ розуму та цінність «чистих» знань.

Наприкінці ХХ ст. сформувалося світовідчуття ненадійності та хиткості в усіх сферах життя – в економіці, політиці, фінансах, мистецтві, моралі. Відмовившись від Бога і не сподіваючись більше на розум, людина ХХІ століття опинилася віч-на-віч із своєю тілесністю. Культ тіла замінив культ духу і культ розуму. Замість ієрархічної вертикалі цінностей сформувався плюралізм цінностей, де неможна визначити найважливіші пріоритети. Сучасний світ переповнений безліччю товарів, зручностей, послуг, спокус, «кнопок комфорту», які надають значущості саме повсякденним цінностям. Головна проблема сучасності – панування здорового глузду над вищими духовними цінностями. Маємо масу цивілізованих людей і дефіцит культурних. Цивілізована людина – це та, яка успішно «вписується» в повсякденний світ: вміє користуватися телефоном, автомобілем, банкоматом, комп’ютером тощо. Ця людина має різноманітні знання, але цілком занурена у буденність і її мало хвилюють інші галактики чи минулі історичні епохи. Культурна людина – не просто освічена, а перш за все моральна людина, що має в собі певну духовну «вертикаль» і навчена думати не лише про себе.

Якщо колись створення умоглядних світів було способом піднесення над суворим буденним життям, то сучасній людині вже немає такої потреби за допомогою уяви відмовлятися від достатньо комфортного існування. Умоглядні світи успішно замінюються віртуальними. Більшість сучасних людей не вважає за потрібне «напружуватися» у пошуках якихось вищих сенсів, від яких немає миттєвої користі. Це, власне, і пояснює причини бездуховного існування багатьох людей. Виправданням такого становища слугує думка про те, що в світі немає нічого вічного, і тому не може бути ніяких еталонів істинності, ніяких ідеалів чи невидимих оком цінностей.

Незважаючи на ситуацію, що склалася в сучасній духовній сфері, проблема пошуку гармонії між людиною і світом залишається ключовою світоглядною проблемою. Кожна нормальна особа, починаючи усвідомлювати світ, неодмінно прагне з’ясувати для себе сутність добра, справедливості, щастя, кохання, знайти своє призвання, досягти визнання інших людей тощо. Перевірена віками мудрість переконує, що вічними цінностями є ті, які сповнені гуманізму, відданістю, моральним обов’язком, совістю, гідністю. Саме такі цінності не дають шансів на остаточну руйнацію як світу людей, так і природи.

Питання до самоконтролю

1. Що таке цінності? Яким чином вони визначаються?

2. Що таке духовність?

3. Які причини зумовлюють зниження рівня духовної культури в суспільстві?

Загальна література до курсу

Введение в философию: Учебник / Под общ. ред. И. Т. Фролова. – Ч. 1–2. – М.: Политиздат,1989–1990.

Вступ до філософії. Кредитно-модульний курс: навч.-метод. посібник / Вид. 3-тє, доп. та перероб. – К.: ЦУЛ, 2008. – 256 с.

Горак Г. І. Філософія: Курс лекцій. – К: Відбор, 1997. – 272 с.

Горський В. С. Історія української філософії: Підручник / В. С. Горський, К. В. Кислюк. – К.: Либідь, 2004. – 488 с.

Гусєв В. І. Вступ до метафізики: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2004. – 488 с.

Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія: Підручник. – К.: Лібра, 1999. – 488 с.

Зарудний Є. О. Філософія: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2007. – 202 с.

Зеньковский В.В. История русской философии: В 2 т. – Л., 1991.

Історія філософії: підручник / В. І. Ярошовець, О. В. Алєксандрова, Г. Є. Аляєв та ін.; за ред. В. І. Ярошовця. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2010. – 927 с.

Історія філософії. Словник / За заг. ред. В. І. Ярошовця. – К.: Знання України, 2005. – 1200 с.

Історія філософії: Підручник / 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: Прапор, 2003. – 768 с.

Історія філософії: Підручник. У 2-х т. / В. І. Ярошовець, Г. Є. Аляєв, І. В. Бичко. За ред. В. І. Ярошовця. – Т. І–ІІ. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2007–2008.

Кремень В. Г. Філософія: логос, софія, разум: Підручник / В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К.: Книга, 2006. – 432 с.

Кремень В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник / В. Г. Кремень, В. В. Ильїн. – К.: Книга, 2005. – 528 с.

Огородник І. В., Огородник В. В. Історія філософської думки в Україні: Курс лекцій. – К.: Вища школа, 1999. – 543 с.

Основы философии науки: Учеб. пособие / В. П. Кохановский. 2-е изд. – Ростов-на Дону: Феникс, 2005. – 608 с.

Петрушенко В. Л. Філософія: Підручник / 4-вид., випр. і доп. – Львів: Магнолія Плюс, Вид. СПД ФО В. М. Пича, 2006. – 506 с.

Подольська Є. А. Кредитно-модульний курс з філософії: філософія, логіка, етика, естетика, релігієзнавство: Навч. посібник / 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: ЦНЛ, Инкос, 2006. – 624 с.

Практикум з філософії: Навч. посібник / За заг. ред. В. Л. Петрушенка. – Львів: Новий світ – 2000, 2003. – 256 с.

Причепій Є. М. Філософія: Посібник / Є. М. Причепій, А. М. Черній, Л. А. Чекаль. – К.: Академвидав, 2003. – 576 с.

Русин М. Ю., Огородник І. В. та ін. Історія української філософії. Навчальний посібник / К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. – 591 c.

Семенюк Е. Філософія сучасної науки і техніки: Підручник / Е. Семенюк, В. Мельник. – Львів: Світ, 2006. – 152 с.

Сілаєва Т. О. Філософія: Курс лекцій. – Тернопіль: Астон, 2003. – 216 с.

Социальная философия: Учебник / Андрущенко В. П., Горлач Н. И., ред. – К. – Х.: Единорог, 2002. – 736 с.

Спиркин А. Г. Основы философии: Учеб. пособие. – М.: Политиздат, 1988. – 592 с.

Філософія науки і техніки: Конспект лекцій / Уклад. В. М. Мєшков. – Полтава: ПНТУ, 2006. – 106 с.

Філософія: Навч. посібник / За ред. І. Ф. Надольного. – 2-ге вид., випр. – К.: Вікар, 2001. – 516 с.

Філософія: Підручник / Бичко І. В. та ін. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

Філософія: Підручник / За заг. ред. В. Г. Кременя, М. І. Горлача. – 3-тє вид., перероб. та доп. – Х.: Прапор, 2004. – 736 с.

Філософія: Підручник / Заїченко Г. А., Сагатовський В. М., Кальний І. І. та ін. –К.: Вища шк., 1995. – 455 с.

Філософія: Світ людини. Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 432 с.

Чанышев А. Н. Курс лекций по древней и средневековой философии: Учеб. пособие. – М.: Высш. шк., 1991. – 512 с.

Ящук Т. І. Філософія історії. Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2004. – 536 с.

Контрольні питання
з дисципліни «Філософія»
для студентів усіх спеціальностей

1. Поняття світогляду, його структура.

2. Історичні типи світогляду (міф, релігія, філософія, наука).

3. Філософія і світогляд.

4. Основні функції філософії.

5. Виникнення філософії специфіка філософського знання

6. Філософія і наукове знання.

7. Філософія Стародавньої Індії, (основні школи).

8. Соціально-етичні вчення Стародавнього Китаю.

9. Характерні риси та періодизація античної філософії.

10. Іонійська філософія.

11. Італійська філософія (школа елеатів, вчення Піфагора).

12. Атомістичні вчення античності (Демокріт, Епікур).

13. Проблеми пізнання і людина в філософії Сократа.

14. Ідеалізм Платона.

15. Філософія Аристотеля.

16. Філософія римського періоду.

17. Теоцентризм середньовіччя.

18. Номіналізм і реалізм про природу універсалій.

19. Антропоцентризм та гуманізм філософії Відродження.

20. Натурфілософія Відродження

21. Проблема методу пізнання філософії Нового часу.

22. Субстанція в філософії Нового часу.

23. Емпіризм і раціоналізм Нового часу.

24. „Коперніканський переворот» в філософії І.Канта.

25. Метод і система філософії Г.В.Ф.Гегеля.

26. Антропологізм Фейєрбаха.

27. Марксизм і сучасність.

28. Філософські ідеї в культурі Київської Русі.

29. Києво-Могилянська академія.

30. Філософія Г.Сковороди.

31. Філософська думка України ХІХ – початок ХХ ст.

32. Філософська думка Росії ХІХ – початок ХХ ст.

33. Філософія позитивізму. Різновиди неопозитивізму.

34. Філософія екзистенціалізму.

35. Психоаналіз З.Фрейда.

36. Неотомізм та тейярдизм.

37. Нераціональна філософія Ф.Ніцше.

38. Поняття та основні форми буття.

39. Філософське поняття матерії.

40. Природничонаукова картина світу.

41. Рух, простір і час як форми існування матерії.

42. Виникнення свідомості, її суть та структура.

43. Свідомість як функція головного мозку.

44. Діалектика як учення про універсальні зв’язки і розвиток.

45. Філософське поняття закону, класифікація законів. Закони діалектики.

46. Діалектика єдності і боротьби протилежностей. Поняття „суперечність» їх різновиди.

47. Діалектика кількісних і якісних змін.

48. Закон заперечення заперечення.

49. Категорії діалектики, їх роль в пізнанні.

50. Діалектика одиничного і загального.

51. Категорії причини і наслідку. Принцип детермінізму.

52. Необхідність і випадковість.

53. Зміст і форма.

54. Система, структура, елемент.

55. Сутність і явище.

56. Можливість і дійсність.

57. Пізнання як діяльність. Суб’єкт та об’єкт пізнання

58. Чуттєве пізнання і його форми.

59. Раціональне пізнання і його форми.

60. Поняття істини. Конкретність істини. Критерії істини.

61. Практика, її форми та роль в пізнанні.

62. Природа і суспільство. Матеріальне виробництво.

63. Спосіб виробництва та його структура.

64. НТР, сутність та основні напрямки розвитку.

65. Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість: основні форми та рівні.

66. Форми наукового пізнання.

67. Методи емпіричного і теоретичного рівнів у науковому пізнанні світу.

68. Поняття „культура» та „цивілізація», цивілізаційний підхід в соціальній філософії.

69. Філософія техніки. Проблема людини в інформаційно-технічному суспільстві.

Зміст

Вступ. 3

Тема 1 Світогляд, його структура та історичні типи. Специфіка філософії як світогляду. 4

1. Світогляд, його рівні та форми. 4

2. Міфологія, релігія, філософія і наука як історичні типи світогляду. 5

3.Філософія, коло її проблем. Структура сучасного філософського знання. Функції філософії 11

Тема 2 Філософія Стародавнього Сходу. 14

1. Особливості «східного» мислення. 14

2. Філософська думка Стародавньої Індії 15

3. Філософська думка Стародавнього Китаю.. 22

Тема 3 Антична філософія. 26

1. Рання грецька філософія. 26

2. Класичний період античної філософії 26

3. Елліністично-римська філософія. 26

Тема 4 Середньовічна філософія. 26

1. Загальна характеристика доби Середньовіччя. Хронологія та періодизація середньовічної філософії 26

2. Східна і західна патристика. Філософія у Візантійській імперії 26

3. Західноєвропейська схоластика. 26

Тема 5 Філософія Відродження. 26

1. Соціально-історичне підґрунтя антропоцентричного світогляду епохи Відродження 26

2. Літературно-філософський гуманізм та платонізм XIV–XV ст. 26

3. Натурфілософський пантеїзм XVI–XVII ст. 26

4. Соціально-політичні погляди Відродження. 26

Тема 6 Філософія Нового часу. 26

1. Умови виникнення та особливості філософії Нового часу. 26

2. Проблема методу пізнання. Емпіризм і раціоналізм. 26

3. Проблема субстанції у філософії Нового часу (дуалізм Р. Декарта, моністичний пантеїзм Б. Спінози, плюралізм Г. Ляйбница) 26

4. Сенсуалізм Д. Локка та його тлумачення Д. Берклі і Д. Юмом. 26

5. Людина та суспільство в ученнях французьких просвітників. 26

Тема 7 Німецька філософія ХVІІІ–ХІХ ст. 26

1. Особливості німецького філософського духу. Просвітництво і романтизм 26

2. Характерні риси німецької класичної філософії 26

3. Суб’єктивний ідеалізм і агностицизм Канта. 26

4. Теоретична цінність «Науковчення» Фіхте. 26

5. Світовий організм як космічна функція людини (Шеллінг) 26

6. Об’єктивний ідеалізм і діалектика Гегеля. 26

7. Антропологічний матеріалізм і метафізика Фейєрбаха. 26

Тема 8 Філософія марксизму. 26

1. Причини та умови виникнення марксизму. 26

2. Філософське вчення К. Маркса та Ф. Енгельса про природу і людину. 26

3. Матеріалістичне розуміння історії та аналіз «відчуження» праці 26

Тема 9 Філософська думка України. 26

1. Загальна характеристика, періодизація та основні риси філософської думки України 26

2. Філософські ідеї в духовній культурі Давньої Русі та України ХІ–XVIII ст. 26

3. Філософський світ Г. Сковороди. 26

4. Український романтизм і розвиток філософських ідей в українській літературі та публіцистиці ХІХ – початку ХХ ст. 26

5. Українська академічна філософія ХІХ – початку ХХ ст. 26

6. Сучасна українська філософія. 26

Тема 10 Російська філософія. 26

1. Філософська культура Росії ХVІІІ–ХІХ ст. 26

2. Філософські ідеї у творчості М. Гоголя, Ф. Достоєвського, Л. Толстого 26

3. Філософія всеєдності Вол. Соловйова. 26

4. «Філософія загальної справи» М. Федорова і російський космізм. 26

5. Релiгiйно-метафiзичнi системи першої половини ХХ ст. (М. Лосський, С. Франк, С. Булгаков, П. Флоренський) 26

6. Релігійний екзистенцiалiзм та персоналiзм (Л. Шестов, М. Бердяєв) 26

7. Марксистська філософія в Росії. Стан російської філософії у радянську та пострадянську добу. 26

Тема 11 Сучасна світова філософія. 26

1. Загальна характеристика некласичної парадигми сучасної філософії. Проблема раціоналізму та ірраціоналізму у філософії ХХ ст. 26

2. «Філософія волі» і «філософія життя» (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, В. Дільтей, А. Берґсон) 26

3. Загальна характеристика і основні етапи розвитку позитивізму. 26

4. Філософія психоаналізу (З. Фрейд, К. Юнґ, Е. Фромм) 26

5. Феноменологія Е. Гуссерля. 26

6. Філософська антропологія М. Шелера та «фундаментальна онтологія» М. Гайдеґґера 26

7. Філософія екзистенціалізму про людину та світ людини. 26

8. Філософія герменевтики ХХ ст. 26

9. Еволюція релігійної філософії в ХХ ст. Неотомізм – сутність і основні принципи. Учення П. Тейяра де Шардена. 26

10. Структуралізм та постструктуралізм (постмодернізм) 26

11. Комунікативна практична філософія. 26

Тема 12 Філософська онтологія: буття, субстанція, матерія. 26

1. Філософське поняття буття. Основні форми буття. Поняття субстанції 26

2. Філософське поняття матерії. Структурні рівні організації матерії 26

2.1. Простір і час. 26

2.2. Рух і розвиток. 26

Тема 13 Свідомість. 26

1. Дух, душа, свідомість, їх місце в духовному світі людини. 26

2. Свідомість, її походження і сутність. 26

3. Свідомість і несвідоме. Роль несвідомого в житті людини. 26

4. Свідомість і мова, їх взаємозв’язок. 26

Тема 14 Діалектична концепція розвитку. Принципи, закони, категорії 26

1. Діалектичні концепції розвитку. 26

2. Закони діалектики. 26

3. Категорії діалектики. 26

3.1. Одиничне, особливе, загальне. 26

3.2. Причина і наслідок. 26

3.3. Необхідність і випадковість. 26

3.4. Можливість і дійсність. 26

3.5. Форма і зміст. 26

3.6. Система і елемент. 26

3.7. Сутність і явище. 26

Тема 15 Природа і суспільство. Наука і техніка як чинники суспільного розвитку. 26

1. Природа та головні аспекти її осмислення у філософії 26

2. Матеріальне виробництво та його наслідки для природи. 26

3. Наука як чинник розвитку матеріального виробництва. 26

4. Науково-технічна революція: сутність, напрями та наслідки. 26

5. Техніка та філософія техніки. 26

Тема 16 Феномен людини. Філософська антропологія. 26

1. Проблема антропогенезу. 26

2. Біологічне та соціальне в людині 26

3. Проблема сенсу життя. 26

4. Поняття та типологія особистості 26

5. Особистість і суспільство. 26

Тема 17 Філософія культури. Культура і цивілізація. 26

1. Філософське осмислення поняття «культура»: суттєві ознаки, структура, основні функції, закони розвитку. 26

2. Філософські концепції культури. 26

3. Співвідношення понять «культура» та «цивілізація», «культура» та «ментальність» 26

Тема 18 Філософська аксіологія. 26

1. Поняття про цінності 26

2. Повсякденні та духовні цінності 26

3. Історичні корені духовності та бездуховності 26

Загальна література до курсу. 26

Контрольні питання з дисципліни «Філософія» для студентів усіх спеціальностей. 26

Зміст. 26

Навчальне видання

Дата добавления: 2014-11-16