Повсякденні та духовні цінності

Абсолютна більшість людей, занурених у повсякденне існування, сприймають світ таким, яким він обернений до них – перш за все як світ матеріальних цінностей (речей, продуктів, побутових зручностей, технічних приладів тощо). Буденна свідомість людей завжди зорієнтована саме на даний момент буття або на найближче майбутнє, воно цінує тільки те, що відбувається «тут і зараз», чи те, що відбуватиметься безпосередньо «завтра і зі мною». Повсякденний світ сприймається як єдино-реальний, що не потребує особливих зусиль для осягнення його суті. Це світ конкретних справ і конкретних дій, турбот і вражень, пристрастей та ілюзій, традицій і звичок.

Однак щоденне існування, як і існування взагалі, все ж таки потребує елементарного аналізу та прогнозування. Як правило, осмислення буденного світу проявляється як звичайне світовідчуття та світосприйняття, що закарбовуються в площині практики та емпіричного досвіду. Раціональне облаштування життя, комфорт, самоствердження, прагматизм, багатство, сила, влада постають головними цінностями та критеріями буденного мислення, що відштовхується від потоку повсякденного буття.

Повсякденний світ утворює своєрідну «горизонталь» людського буття, яка визначається в філософії поняттям «буденна картина світу». Вона має свій смисловий центр і свій комплекс цінностей, який формує світоглядні позиції людей у вигляді власної «філософії життя». Смисловим центром постає елементарний здоровий глузд. Люди тисячоліттями обробляли землю, будували житла, воювали, страждали, кохали. Здоровий глузд як досвід багатьох поколінь, як мудрість життя здатний надавати певної фундаментальної цілісності буденному існуванню. Здоровий глузд закріплюється і передається через прикмети, вірування, повчання, традиції. В переломні епохи здоровий глузд може навіть протистояти войовничій бездуховності, оскільки просякнута здоровим глуздом повсякденність набуває особливої стійкості та надійності.

Від здорового глузду, як від «підніжжя», через магію, міфологію і релігію починається зведення іншої площини буття – духовної «вертикалі». Потребу в особливих, невидимих, «неречовинних» світах людство відчувало завжди і майже підсвідомо. Мрія та уява першими допомагають піднестися над звичним буденним існуванням. Містика, міфологія, поезія, мистецтво породжують перші «інші» світи, утворені шляхом естетичної ідеалізації суворої дійсності заради тимчасового забуття від важкого повсякденного життя. Трохи пізніше до процесу створення умоглядних світів та духовних цінностей підключаються релігія, філософія і наука, які претендують не стільки на відволікання від буденності, скільки на «істинне» пояснення світу в цілому через систему понять, категорій та законів.

Проста наявність чи сума умоглядних світів, що виникали в різні історичні епохи та в різних локальних культурах, ще не дозволяє пояснити такий феномен як духовність. Духовність являє собою певну систематизацію умоглядних, тобто невидимих, світів, що утворюють своєрідну «вертикаль» цінностей. Духовність проявляється як певний ідеал, до якого прагне (чи має прагнути) людина і людство. Смислові обриси духовності постають як потреба і як здатність орієнтації людини на вищі цінності, перш за все добра, істини, краси, справедливості, щастя. Справжня духовність допомагає виходити за утилітарно-окреслені межі повсякденності, співвідносити швидкоплинне з вічним, своє життя – з історією людства. Саме такі устремління наповнюють життя особи високими сенсами, виводять за межі спрощених уявлень про життя, запобігають зведенню моральності до набору елементарних правил поведінки. Духовні цінності слугують засобом для глибинного усвідомлення людиною сенсу власного буття, сприяють становленню особистісного начала, утворенню своєрідної опори внутрішнього світу людини.

Дата добавления: 2014-11-16