Перитонеального синдрому

Загальні принципи і причини розвитку

ПЕРИТОНІТИ

К55.0 Гостре порушення кровообігу в судинах тонкої і товстої кишок

Макет клінічного діагнозу: Гостре {Вх,} порушення кровообігу {в Lх кишці} внаслідок {Ех} {у стадії Fх}, {з Qх мезентеріального кровообігу}

Вид порушення кровообігу:

B1 - оклюзійне

B2 - неоклюзійне

Локалізація:

L1 - тонка кишка

L2 - товста кишка

L3 - тонка і товста кишки

Причина:

E1 - артеріальний тромбоз

E2 - венозний тромбоз

E3 - емболія

E4 - травма судин

Стадія процесу:

F1 - ішемія кишки

F2 - інфаркт і некроз кишки

F3 - перитоніт

Клінічні прояви:

Q1 - компенсація

Q2 - субкомпенсація

Q3 - декомпенсація

10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:

А) Гостре оклюзійне порушення кровообігу в тонкій кишці внаслідок артеріального тромбозу в стадії інфаркту і некрозу кишки з декомпенсацією мезентеріального кровообігу.

Б) Гостре неоклюзійне порушення кровообігу в тонкій і товстій кишках внаслідок травми судин брижі, у стадії ішемії кишки.

11. Лікування мезентеріального тромбозу:

А) Консервативна терапія (ефективність низька і є, як правило, підготовкою до операції):

- купірування больового синдрому;

- антикоагулянти і фібринолітики;

- поліпшення реологічних властивостей крові;

- кардіотонічна терапія;

- поповнення дефіциту ОЦК;

- детоксикаційна терапія;

- протизапальна терапія.

Б) Показання до операції:

- перитоніт;

- неефективність консервативної терапії;

- паралітична непрохідність кишок.

В) Хірургічна тактика:

- при фатальній ішемії або некрозі кишки - резекція кишки;

- при тотальному некрозі операція завершується лапаротомією.

(перитонеальний синдром)

Перитонеальний синдром характеризується залученням у запальний процес очеревини з розвитком каскаду ендотоксичних гіперзапальних реакцій, здатних призвести до недостатності життєво важливих органів і систем.

Виникнення перитонеального синдрому вимагає термінової госпіталізації в ургентуюче хірур­гічне відділення для проведення термінової операції.

Найбільш частими причинами перитонеального синдрому є перфорація виразки шлунка і ДПК, перфорація тонкої і товстої кишок, запально-деструктивні процеси в органах черевної порожнини і їх травматичне ушкодження.

1. Визначення: Перитонеальний синдром - загальне системне захворювання організму, що виникає в результаті хімічного, травматичного або мікробного впливу на очеревину, яке проявляється важкими порушеннями гомеостазу, обмінних процесів з розвитком поліорганної недостатності.

2. Актуальність проблеми:

А) Поліетіологічність виникнення перитонеального синдрому визначає труднощі діагностики основного захворювання.

Б) Стан хворого відрізняється важкими патологічними змінами, які швидко розвиваються в організмі.

В) Висока летальність (у реактивній стадії - 4-10%, у токсичній - до 40% і в термінальній - 98-100%).

3. Анатомічна будова очеревини:

А) Очеревина - серозна оболонка, що вистилає внутрішню поверхню черевної стінки (парієтальна очеревина) і вкриває органи черевної порожнини (вісцеральна очеревина).

Б) Загальна площа очеревинного покриву становить від 15000 до 20000 см2.

В) Складається із семи шарів, а в піддіафрагмальному просторі - із трьох шарів.

4. Функції очеревини:

А) Покривна функція:

- забезпечує механічний захист;

- полегшує переміщення петель тонкої і товстої кишок при перистальтиці.

Б) Резорбтивна функція:

- всмоктування води, електролітів, мікроелементів, антибіотиків, мікробних токсинів і тіл, кристалоїдів;

- не всмоктуються великодисперсні білки, фібрин, формені елементи крові;

- найбільшою резорбтивною функцією володіє очеревина діафрагми.

В) Транссудативна функція:

- за добу через очеревину може виділятися і всмоктуватись до 120 літрів рідини;

- ексудація збільшується при запаленні.

Г) Пластична функція:

-склеювання відбувається через 1,5-2 години після подразнення очеревини різними агентами;

- склеювання листків очеревини призводить до відмежування вогнища запалення.

Д) Захисна функція - антимікробні та антитоксичні властивості:

- клітини мезотелію;

- великий чепець;

- нейтрофільні лейкоцити (до 2,5 х 109/л);

- відмежування запального вогнища шляхом склеювання і утворення спайок;

- бактерицидна дія за рахунок антитіл, що утворюються.

5. Етіологічні фактори розвитку гострого запалення очеревини:

А) Мікробний перитоніт:

- бактеріальна контамінація очеревини поліморфними асоціаціями мікробів (аеробна, анаеробна флора).

Б) Токсично-хімічний(абактеріальний) перитоніт:

- подразнення очеревини агресивними середовищами (кров, жовч, шлунковий сік, сеча, панкреатичний сік);

- приєднання бактеріальної флори через нетривалий час після виникнення абактеріального перитоніту.

В) Особливі форми перитоніту:

- кандидозний;

- паразитарний;

- туберкульозний;

- ревматоїдний.

6. Фактори, які зумовлюють виникнення перитоніту (рис. 3.4.1):

А) Ускладнення гострих запальних захворювань органів черевної порожнини і малого таза (гострі апендицит, холецистит, панкреатит, гостра непрохідність кишок) - до 40%.

Б) Перфоративний перитоніт (перфоративна виразка, перфорація кишки) - 50%.

В) Посттравматичний перитоніт (закриті та відкриті ушкодження органів черевної порожнини) - до 5%.

Г) Післяопераційний перитоніт (виникнення перитоніту після хірургічних втручань на органах черевної порожнини) - до 5%.

7. Патогенез гострого перитонеального синдрому:

А) Синдром болю, зумовлений причинним фактором перитоніту і подразненням рецепторного поля очеревини.

Б) Запальний синдром з тенденцією до поширення по очеревині.

В) Інтоксикаційний синдром, зумовлений дією на організм хворого мікробного фактора, біогенних амінів, недоокислених продуктів обміну речовин, що призводить до волемічних порушень і гіпоксії.

Г) Розвиток поліорганної недостатності.

8. Характер патогенетичних змін залежно від стадії перитоніту:

А) Реактивна стадія (до 24 годин з часу виникнення перитоніту):

- подразнення очеревини агресивними агентами та мікробними факторами;

- больові та запальні прояви, виражені біля осередку виникнення перитоніту;

- напруження захисних факторів;

- токсичні, волемічні розлади, порушення гомеостазу, обмінних процесів і порушення функцій органів у початковій стадії не виражені.

Б) Токсична стадія (24-72 години з часу виникнення перитоніту):

- запальні зміни поширюються по всій очеревині;

- зростають інтоксикація, волемічні розлади;

- порушується обмін речовин;

- зростають нейрорегуляторні та гуморальні порушення;

- розвиваються функціональні та морфологічні розлади органів і систем організму.

В) Термінальна стадія (більше 72 годин з часу виникнення перитоніту):

- зростання запальних і токсичних впливів на органи і системи;

- виникають глибокі морфофункціональні зміни всіх органів і систем;

- відбувається глибоке пригнічення життєво важливих функцій (поліорганна недостатність).

Дата добавления: 2014-11-16