К65 Гострий перитоніт

Макет клінічного діагнозу: Гострий {Rх} {Mх} перитоніт, {Tхступеня важкості},

{в Fхфазі}

Поширеність процесу:

R1 - місцевий {(B х )} (у процес залучена одна топографічна зона)

(B1) - відмежований (процес відмежований від вільної черевної порожнини)

(B2) - невідмежований (запальний процес може прогресувати)

R2 - розповсюджений {(B х )} (у процес залучено кілька топографічних зон)

(B 1 ) - дифузно - розповсюджений (є ділянки черевної порожнини, не охоплені запальним процесом, незважаючи на відсутність перешкод для його поширення)

(B2) - загальний (у процес залучений весь очеревинний покрив)

Морфологічна характеристика:

M1 - серозний

M2 - серозно-фібринозний

M3 - фібринозний

M4 - фібринозно-гнійний

M5 - гнійний

M6 - геморагічний

M7 - гнильний

Ступінь важкості:

T1 - 1 ст. важкості (перитоніт без ураження інших органів)

T2 - 2 ст. важкості (перитоніт з ураженням одного з органів - легені, нирки, печінка)

T3 - 3 ст. важкості (перитоніт з ураженням 2-3 органів - легені, нирки, печінка)

Стадія процесу:

F1 - реактивна стадія

(тривалість 12-24 години, незначна інтоксикація, пульс до 100 уд/ хв, невиражена гіпертермія)

F2 - токсична стадія

(тривалість 2-3 доби, виражена інтоксикація, пульс до 120 уд/хв, гіпертермія 38-39оС)

F3 - термінальна стадія

(тривалість більше 72 годин, виражена інтоксикація, пульс більше 120 уд/ хв, знижений АТ, паралітична непрохідність кишок)

7. Приклади формулювання клінічного діагнозу:

А) Гострий місцевий невідмежований серозно-фібринозний перитоніт, 1 ст. важкості, у реактивній стадії.

Б) Гострий розповсюджений (дифузно розповсюджений) фібринозно-гнійний перитоніт, 3 ст. важкості, у токсичній стадії.

8. Лікувальна тактика у хворого з перитонітом залежить від стадії патологічного процесу (лікування комплексне, з обов’язковим застосуванням хірургічних методів):

А) Принципи лікування в реактивній стадії перитоніту:

- спрямовані на лікування основного захворювання, яке повинне бути діагностовано.

Б) Принципи лікування в токсичній стадії перитоніту:

- не можна гаяти часу на виконання великого комплексу діагностичних процедур;

- досить виконати мінімум лабораторних досліджень і оглядову рентгенограму черевної порожнини;

- у неясних ситуаціях (особливо при закритій травмі живота або в післяопераційному періоді) необхідно застосовувати лапароскопію.

а) Передопераційний етап:

- інтенсивна інфузійна терапія протягом 2-3 годин за узгодженням і під спостереженням анестезіолога до параметрів: АТсист.90-100 мм рт.ст., ЦВТ 60 - 80 мм вод.ст., кількість сечі 30-40 мл/годину (у відділенні інтенсивної терапії);

- дренування шлунка назогастральним зондом;

- призначення антибіотиків широкого спектра дії в лікувальних дозах, починаючи з передопераційного періоду;

- профілактичне призначення антикоагулянтних препаратів відповідно до показників коагулограми і факторів ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень (низькомо­лекулярні гепарини - фраксипарин, пентасан, нефракціоновані гепарини - гепарин).

б) Iнтраопераційний етап:

- загальне знеболювання з ШВЛ;

- при неясній причині перитоніту - середньо-серединна лапаротомія (дає можливість розширення доступу вгору і вниз);

- видалення ексудату;

- ревізія органів черевної порожнини і діагностика причини перитоніту (особлива старанність необхідна при спайковій непрохідності, відкритих і закритих ушкодженнях органів черевної порожнини);

- ліквідація причини перитоніту;

- санація (промивання) черевної порожнини (до "чистої води");

- назоінтестинальна інтубація і декомпресія тонкої кишки;

- дренування черевної порожнини з 4-6 контрапертур для лаважу або перитонеального діалізу.

в) Післяопераційний етап:

- лікування у відділенні інтенсивної терапії для вирішення завдань з контролю функ­ціо­нального стану органів і систем, проведення корекції;

- корекція волемічних і гомеостатичних розладів;

- інтенсивна протизапальна терапія;

- проведення медикаментозних і хірургічних методів детоксикації;

- парентеральне і зондове ентеральне харчування (після купірування перитоніту);

- посиндромне лікування поліорганної недостатності;

- програмована релапаротомія або лапаростомія за показаннями.

В) Принципи лікування в термінальній стадії перитоніту:

а) Передопераційний етап:

- інтенсивна інфузійна терапія протягом 2-3 годин за узгодженням і під наглядом анестезіолога до параметрів: АТсист.90-100 мм рт.ст., ЦВТ 60 - 80 мм вод.ст., кількість сечі 30-40 мл/годину (у відділенні інтенсивної терапії);

- дренування шлунка назогастральним зондом;

- призначення антибіотиків широкого спектра дії в лікувальних дозах, починаючи з передопераційного періоду;

- профілактичне призначення антикоагулянтних препаратів відповідно до показників коагу­лограми і факторів ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень (низькомолекулярні гепарини - фраксипарин, пентасан, нефракціоновані гепарини - гепарин).

б) Інтраопераційний етап:

- загальне знеболювання з ШВЛ;

- видалення ексудату;

- ревізія органів черевної порожнини і діагностика причини перитоніту;

- по можливості - ліквідація причини перитоніту з формуванням декомпресійних стом;

- санація (промивання) черевної порожнини (до "чистої води");

- дренування черевної порожнини з 4-6 контрапертур для лаважу або перитонеального діалізу.

в) Післяопераційний етап:

- лікування у відділенні інтенсивної терапії для рішення завдань з контролю функціонального стану органів і систем, проведення корекції;

- посиндромне лікування поліорганної недостатності;

- корекція волемічних і гомеостатичних розладів;

- інтенсивна протизапальна терапія;

- проведення медикаментозних і хірургічних методів детоксикації;

- парентеральне харчування;

- програмована релапаротомія або лапаростомія за показаннями.

Дата добавления: 2014-11-16