Синдром тривалого стискання 4 страница

- вогнище сірого розм'якшення (ішемічний інфаркт) головного мозку

- некроз м'яких тканин кінцівок на тлі діабетичної ангіопатії;

Д) Клінічні прояви некрозу

Тяжкість клінічних проявів залежить від виду некрозу, його локалізації, обсягу ураженої тканини щодо загальної її кількості, збереженості функції живої тканини, що залишилася;

а) Скарги

- біль в ураженій ділянці, що найбільш інтенсивний до розвитку необоротних некробіотичних змін, що тягнуть за собою загибель нервових закінчень;

б) Анамнез

- травматичні ушкодження;

- патологія серцево-судинної, нейроендокринної й інших систем;

в) Об'єктивні дані

- пропасниця (внаслідок виходу пірогенних речовин з некротизованих клітин і тканин);

- тахікардія

- залежно від локалізації некрозу: зниження АТ, порушення ритму, колапс при гострому некрозі міокарда, порушення свідомості, чутливості й рухів при інфаркті мозку й ін.

г) Огляд

- при коагуляційному некрозі ділянки омертвіння сухі, щільні, кришаться, білого, жовтого або чорного кольору, практично без запаху;

- при колікваційному некрозі ділянки омертвіння вологі, клеєподібні з вираженим набряком тканин навколо й неприємним запахом;

д) Пальпація, перкусія й аускультація виявляють функціональну недостатність органа, у якому локалізується некроз:

- гостра серцева недостатність у результаті великого некрозу (інфаркту) міокарда

- порушення функції дихання при гангрені легені

- порушення видільної функції при некрозі в нирці

- порушення функції головного мозку при інфаркті мозку

- динамічна кишкова непрохідність і перитоніт при інфаркті кишечнику;

Е) Лабораторні дані

- при приєднанні гострої запальної реакції виникає нейтрофільний лейкоцитоз зі зрушенням лейкоцитарної формули вліво

- при біохімічних дослідженнях можуть зростати рівні ферментів некротизованих клітин, які надходять у кровоток (наприклад, підвищення рівня МВ-ізофермента креатинкінази характерно для некрозу міокарда, тому що цей фермент знайдений тільки в міокардіальних клітинах, а підвищення рівня трансаміназ характерно для некрозу печінкових клітин)

- у пізній термін некрозу можуть виявлятися ознаки токсичного ураження й поліорганної недостатності;

Ж) Інструментальні дослідження

Вибір методу дослідження і його результат залежать від локалізації вогнища некрозу:

- ЕКГ при інфаркті міокарда

- Комп'ютерна томографія при інфаркті головного мозку

- Доплерівське УЗД або ангіографія при порушенні кровопостачання кінцівок

- Рентгенографія при інфаркті легені

- Фіброгастродуоденоскопія при виразковій хворобі

- Лапароскопія при інфаркті кишечнику

З) Лікування некрозу

а) консервативне лікування у випадку інфаркту міокарда, головного мозку, легенів

б) оперативне лікування у випадку інфаркту кишечника, гангрени нижніх кінцівок.

Види операцій:

- некротомія – розсічення некротизованих тканин для відтоку тканинної рідини й зменшення набряку й прогресування некрозу (наприклад, при циркулярних опіках кінцівок, грудної клітки)

- некректомія – одноразове видалення загиблих тканин при відмежованих сухих некрозах внаслідок різних травм або поетапно в міру чіткої появи ознак нежиттєздатності (наприклад, при відмороженнях, опіках)

- ампутація кінцівки або її сегмента – виконується при гангренах на рівні здорових тканин, кровопостачання яких досить для загоєння кукси

- резекція або видалення (екстирпація) органа виконується в невідкладному порядку при некрозах органів черевної порожнини

в) консервативне місцеве лікування відповідно до принципів лікування ран

г) поліпшення трофіки тканин для зменшення зони загибелі тканин і поліпшення загоєння ран (зменшення потреби тканин у кисні - іммобілізація кінцівки, антиоксиданти, поліпшення мікроциркуляції - спазмолітики, дезагреганти, антикоакулянти, гіпербарична оксигенація);

И) Наслідки некрозу

Некроз - процес необоротний, і його результат може бути сприятливим і несприятливим.

Дата добавления: 2014-11-18