Правець 1 страница

Мастит

Бешиха

Макет клінічного діагнозу: {Х_x}{В_x}{R_x} бешихове запалення

{Q _x}, {ускладнене О_x}

Характер перебігу:

Х₁ - Первинне

Х₂ - Повторне

Х₃ – Рецидивне

Форма запалення:

В₁ -еритематозне

В₂ – бульозне

В₃ - флегмонозне

В₄ – некротичне

Поширеність процесу:

R₁ -локалізоване

R₂ - блукаюче

R₃ - метастатичне

Клінічні прояви:

Q₁ – обличчя

Q₂ – гомілки {L_x}

Q₃ – верхньої кінцівки {L_x}

Локалізація:

L₁ - ліворуч

L₂ – праворуч

L₃ – із двох сторін

Ускладнення:

О₁ -лімфангіт

О₂ - лімфаденіт

О₃ - тромбофлебіт

О₄ - сепсис

О₅ - лімфедема кінцівки

11. Приклад формулювання клінічного діагнозу

А) Бешихове запалення правої гомілки, бульозна форма, середньої тяжкості, локалізована;

Б) Бешихове запалення обличчя, еритематозна форма, легка, блукаюча.

12. Лікування бешихи:

А) Загальне лікування:

+ Антибактеріальна терапія:

- використовують напівсинтетичні пеніциліни в сполученні із сульфаніламідними препаратами,

- при тяжких формах і рецидивах захворювання застосовують цефалоспорини другого-третього покоління,

- методом вибору є лімфотропне введення антибіотиків;

+ Дезінтоксикаційна терапія:

- інфузіїкристалоїдів, плазмозамінників дезінтоксикаційної дії,

-УФ- або лазерне опромінення крові.

+ Десенсибілізуюча терапія:

- антигістамінні препарати (димедрол, тавегіл, діазолін),

- при тяжких формах – кортикостероїди;

Б) Місцеве лікування:

- УФ-опромінення вогнища ураження в суберитемних дозах;

- При бульозній формі - великі міхури підсікають, накладають пов'язки на водорозчинній основі з антибіотиками;

- При флегмонозній формі - розкриття й дренування флегмони;

- При некротичній формі – некректомії, некректомії з наступним (при повному стиханні процесу) пластичним закриттям дефекту (при необхідності);

В) Профілактика рецидивів:

- Основним у профілактиці є повноцінне комплексне лікування первинного бешихового запалення;

- При рецидивному перебігу бешихи використовують: УФ- або лазерне опромінення крові, введення пролонгованих антибіотиків (біцилін-5), імунотерапію (імуноглобуліни, ронколейкін).

ЕРИЗИПЕЛОЇД

1.Визначення: Еризипелоїд – запальне захворювання шкіри пальців і кисті, що нагадує бешиху.

2. Етіологія. Збудником є паличка свинячої бешихи (Bacterium erysipelas suis), іноді – стрептокок. Інфекція проникає через мікротравми на пальцях і кисті, хворіють особи, що займаються переробкою м'яса, риби, шкіри.

3. Механізм розвитку еризипелоїду:

А) У місці проникнення збудника в шкіру розвивається обмежене серозне запалення, що охоплює всі шари шкіри;

Б) Розвивається набряк, лімфостаз, периваскулярна інфільтрація;

В) Процес може поширитися на навколосуглобну тканину й суглобну сумку.

4. Характер перебігу еризипелоїду:

А) Гострий перебіг – швидко з'являються клінічні ознаки, тривалість процесу 6-12 днів;

Б) Хронічний перебіг – повільний розвиток, тривалість хвороби кілька тижнів;

В) Рецидивний перебіг– після видужання через деякий час знову з'являються ознаки. захворювання

5. Клінічні прояви еризипелоїду:

А) Скарги:

- печіння й сверблячка в зоні ураження;

- невеликий ниючий біль;

Б) Анамнез захворювання:

- наявність мікротравми пальця;

- контакт із сирим м'ясом, рибою, шкірою (м'ясники, кухарі, рибалки, робітники консервних фабрик, шкіряники, домогосподарки);

- процес триває 6-12 днів, іноді можливо кілька тижнів;

- через кілька днів починається збліднення, починаючи із центра;

В) Об'єктивні прояви:

а) Огляд:

- гіперемія із синюшним відтінком і набряк на тильній або бічній поверхні пальця;

- можливе поширення процесу проксимально по кисті;

- можуть з'явитися дрібні епідермальні пухирці із серозним або геморагічним умістом;

- порушення загального стану не спостерігається;

Г) Ускладнення еризипелоїду:

- лімфангіт, лімфаденіт;

- артрит міжфалангових суглобів;

- ендокардит, міокардит (дуже рідко).

6. Формування попереднього діагнозу за клінічним даними:

Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу й об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.

7. Діагностична програма при еризипелоїді:

А) Клінічні прояви:

- скарги

- анамнез захворювання

- об'єктивні прояви

Б) Лабораторні дослідження:

- клінічний аналіз крові

- клінічний аналіз сечі

8. Диференціальна діагностика еризипелоїду:

- дерматит

- панарицій

9. Клініко-статистична класифікація еризипелоїду:

Еризипелоїд

Макет клінічного діагнозу: {Х_x} еризипелоїд {Q _x},

{ускладнений О_x}

Характер перебігу:

Х₁ - Гострий

Х₂ - Хронічний

Х₃ – Рецидивний

Клінічні прояви:

Q₁ – лівої кисті {(L_x палець)}

Q₂ – правої кисті {(L_x палець)}

Q₃ – обох кистей {(L_x палець)}

Локалізація:

L₁ - перший

L₂ – другий

L₃ – третій

L₄ – четвертий

L₅ – п'ятий

Ускладнення:

О₁ -лімфангіт

О₂ - лімфаденіт

О₃ - артрит міжфалангового суглоба

О₄ - метастатичний ендокардит

О₅ - метастатичний міокардит

10. Приклад формулювання клінічного діагнозу:

А) Еризипелоїд другого пальця правої кисті, гострий перебіг, ускладнений лімфангітом.

11. Лікування еризипелоїду:

- Антибіотикотерапія (препаратами вибору є напівсинтетичні пеніциліни);

- УФ-опромінення зони ураження суберитемними дозами;

- Іммобілізація кисті.

ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛІМФАТИЧНИХ СУДИН І ВУЗЛІВ

Синдром запального ураження лімфатичних судин і вузлів зумовлений проникненням інфекції в лімфатичні судини й лімфатичні вузли, найчастіше на тлі наявних вогнищ гнійної інфекції, інфікованих травм.

Найбільше часто зустрічається лімфангіїт і лімфаденіт

1. Актуальність проблеми:

А) Лімфангіїт, лімфаденіт є частим ускладненням гнійної хірургічної інфекції

Б) Розвиток лімфангіїту, лімфаденіту вказує на початок генералізації процесу.

2. Розвиток синдрому запального ураження лімфатичних судин і вузлів:

А) Лімфатична система складається з лімфатичних капілярів, лімфатичних судин і лімфатичних вузлів;

Б) Кожна ділянка тіла має свої регіонарні лімфатичні вузли;

В) Лімфатичні щілини служать вхідними воротами інфекції, розповсюджувачами збудників гнійних процесів і захисним бар'єром;

Г) В організмі не може розвиватися гнійний процес без участі лімфатичної системи;

Д) Проникнення інфекції в кровоток і генералізація процесу відбувається тільки після подолання лімфатичного бар'єра.

ЛІМФАНГІЇТ

1. Визначення. Лімфангіїт - гостре запалення лімфатичних судин (є ускладненням місцевої гнійної інфекції або інфікованих ран).

2. Механізм розвитку лімфангіїту:

- Причиною виникнення гострого лімфангіїту є запальні вогнища, інфекції шкіри, інфіковані рани;

- Запальний процес починається в стінці лімфатичної судини: набряк, підвищення проникності, ексудація, лейкоцитарна інфільтрація по протязі судини (перилімфангіїт);

- Згортання лімфи, утворення тромбів (тромболімфангіїт);

- Можливе гнійне розплавлювання тромбів, некроз стінки лімфатичної судини, утворення лімфангіїтних абсцесів.

3. Види лімфангіїту:

А) Ретикулярний лімфангіт - запалення лімфатичних капілярів і дрібних лімфатичних судин;

Б) Стовбурнийлімфангіїт – запалення великих лімфатичних судин.

4. Клінічні прояви лімфангіїту (залежать від форми лімфангіїту):

А) Скарги:

- біль в ділянці запалення;

- підвищення температури тіла;

- нездужання;

Б) Анамнез захворювання:

- наявність вогнища гнійної інфекції;

- погіршення загального стану з появою лімфангіту;

В) Об'єктивні прояви:

а) Огляд:

+ Місцеві прояви:

- при ретикулярному лімфангіїті:

- плямисте сіткоподібне почервоніння, що поширюється в напрямку лімфотоку;

- болючість при пальпації зони гіперемії;

- з'являється поблизу інфікованого вогнища;

- спостерігається збільшення й болючість регіонарних лімфатичних вузлів;

- при стовбурному лімфангіїті:

- почервоніння у вигляді чітких смужок, які починаються від первинного вогнища і йдуть до регіонарних лімфатичних вузлів;

- болючість при пальпації по ходу смужок.

+ Загальні прояви:

- нездужання;

- підвищення температури тіла;

- озноб.

5. Діагностична програма при лімфангіїті:

А) Клінічні прояви:

- скарги;

- анамнез захворювання;

- об'єктивні прояви;

Б) Лабораторні дослідження:

- клінічний аналіз крові;

- клінічний аналіз сечі.

Незважаючи на те, що діагностика не викликає труднощів, варто проводити дифдіагностику з бешиховим запаленням (при ретикулярному лімфангіїті), із флебітом, тромбофлебітом (при стовбурному лімфангіїті).

6. Клініко-статистична класифікація лімфангіїту:

I89 Лімфангіїт

Макет клінічного діагнозу: {В_x} лімфангіїт {L _x}, {Х _x перебіг }

{ускладнений О_x}

Вид захворювання:

В₁ - Поверхневий

В₂ - Глибокий

Клінічні прояви:

Q₁ – нижньої кінцівки {L_x }

Q₂ – верхньої кінцівки {L_x}

Локалізація:

L₁ - ліворуч

L₂ – праворуч

L₃ – із двох боків

Характер перебігу:

Х₁ - блискавичний

Х ₂ -гострий

Х ₃ – підгострий

Х₄ -хронічний

Ускладнення:

О₁ – лімфангіїтний абсцес

О₂ – лімфангіїтна флегмона

О₃ - тромбофлебіт

О₄ - метастатичні абсцеси

О₅ - сепсис

7. Приклад формулювання клінічного діагнозу:

А) Підшкірний панарицій другого пальця правої кисті, ускладнений поверхневим стовбурним лімфангітом;

Б) Фурункул спини, ускладнений сітчастим лімфангітом.

8. Лікування лімфангіїту:

- санація первинного вогнища;

- антибіотикотерапія;

- іммобілізація;

- при ускладнених формах (лімфангіїтний абсцес, флегмона) застосовують оперативне лікування.

ЛІМФАДЕНІТ

1. Визначення: Лімфаденіт – запалення лімфатичних вузлів. Найчастіше є вторинним захворюванням (ускладненням місцевої гнійної інфекції або інфікованих ран), але може бути й первинним (туберкульозний лімфаденіт).

2.Групи лімфовузлів, що вражаються при лімфаденіті:

А) Підщелепні лімфовузли

Б) Шийні лімфовузли

В) Пахвові лімфовузли

Г) Ліктьові лімфовузли

Д) Пахові лімфовузли

Е) Стегнові лімфовузли

И) Підколінні лімфовузли

3. Механізм розвитку лімфаденіту:

- при проникненні інфекції в лімфатичні вузли розвивається гіперемія, набряк, розширення синусів, серозне просочування паренхіми лімфовузла (серозний лімфаденіт);

- при прогресуванні процесу розвивається лімфоїдна й лейкоцитарна інфільтрація (гнійний лімфаденіт);

- при руйнуванні капсули лімфовузла процес поширюється на навколишні тканини (періаденіт) і можуть формуватися лімфаденітні абсцеси або флегмони (аденофлегмона).

4. Характер ураження лімфатичних вузлів:

А) Серозне запалення;

Б) Гнійне запалення.

5. Клінічні прояви лімфаденіту:

А) Місцеві ознаки:

+ При серозному лімфаденіті:

- пальпуються окремі збільшені, болючі лімфовузли;

- шкіра над ними не змінена;

+ При гнійному лімфаденіті:

- гіперемія й набряк шкіри над лімфатичними вузлами;

- у зоні лімфовузлів пальпується щільний болючий інфільтрат;

- при прогресуванні процесу з'являється флюктуація в центрі інфільтрату;

Б) Загальні симптоми залежать від: стану первинного вогнища, ступеня ураження лімфатичних вузлів.

6. Діагностична програма при лімфаденіті:

А) Клінічні прояви:

- скарги

- анамнез захворювання

- об'єктивні прояви

Б) Лабораторні дослідження:

- клінічний аналіз крові

- клінічний аналіз сечі

7. Диференціальна діагностика лімфаденіту:

- із специфічними лімфаденітами (туберкульоз, сифіліс);

- із системними захворюваннями лімфатичних вузлів;

- із метастатичним ураженням лімфатичних вузлів.

7. Клініко-статистична класифікація лімфаденіту:

I88 Лімфаденіт

Макет клінічного діагнозу: {L _x}{F _x} лімфаденіт,

{ускладнений О_x}

Локалізація процесу:

L ₁ - Підщелепний

L ₂ - Шийний

L ₃ -Пахвовий

L ₄ - Ліктьовий

L ₅ - Паховий

L ₅ - Стегновий

L ₆ - Підколінний

Фаза запального процесу:

F ₁ -серозний

F ₂ - гнійний

Ускладнення:

О₁ -абсцес

О₂ -аденофлегмона

О₃ - тромбофлебіт

О₄ - сепсис

8. Приклади формулювання клінічного діагнозу:

А) Інфікована рана правого передпліччя, ускладнена пахвовим лімфаденітом.

9. Лікування лімфаденіту:

- санація первинного вогнища;

- антибіотикотерапія;

- іммобілізація;

- при ускладнених формах (лімфаденітний абсцес, аденофлегмона) застосовують оперативне лікування.

ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПАЛЬЦІВ І КИСТІ

Синдром гнійного ураження пальців і кисті проявляється гострим гнійним запаленням м'яких тканин, сухожильних піхв або кісток кисті.

При виникненні запального процесу на кисті потрібна хірургічна допомога, спрямована на розкриття й дренування гнійного вогнища, купірування гнійно-запального процесу.

Найбільш частими видами гнійного ураження пальців і кисті є панарицій, флегмона кисті.

Анатомо-топографічні особливості будови пальців і кисті:

А) Пальці кисті:

Рис.142. Анатомічна структура пальця - поздовжній й

поперечний розріз (схема):

1 - фіброзні тяжі, що починаються від шкіри й досягають періосту й сухожиль; 2 - складки згинів, що розмежовують ділянки окремих фаланг.

а) Від шкіри долонної сторони пальців і кисті перпендикулярно вниз у товщу відходять щільні сполучнотканинні волокна, що прикріплюються до окістя й піхв сухожиль;

б) Між сполучнотканинними перегородками розташовуються жирові часточки;

в) На тильній стороні кисті під шкірою сполучнотканинні волокна розташовані косо, а підшкірна клітковина пухка;

Б) Кисть:

Рис.143. Локалізація больових точок при різних

панариціях і флегмонах кисті

а) – долонна поверхня кисті: 1 – підшкірний панарицій; 2 – кістковий панарицій; 3 – суглобовий панарицій; 4 -сухожильний панарицій; 5 – міжпальцева флегмона; 6 – мозольний абсцес; 7 – флегмона радіальної синовіальної сумки; 8 - флегмона ульнарної синовіальної сумки; 9 – долонна флегмона;

б) – тильна поверхня кисті: 10 – паронихій; 11 – фурункул; 12 – флегмона тильної сторони кисті; 13 – дорзальна радіальна й ульнарна флегмона; 14 – остеомієліт основної фаланги.

ПАНАРИЦІЙ (ГНІЙНІ ПРОЦЕСИ ПАЛЬЦІВ КИСТІ)

1. Визначення: Гостре гнійне запалення анатомічних структур пальців кисті.

2. Актуальність проблеми:

А) Кисть – основний орган праці, ураження якого запальним процесом приводить до значної втрати працездатності;

Б) Складна будова пальців і кисті, особливо їхньої долонної поверхні, зумовлює специфічний перебіг гнійних процесів.

3. Причини розвитку й особливості перебігу гнійних захворювань пальців і кисті:

А) Інфікування видимої або непоміченої мікротравми м'яких тканин пальців і кисті гноєрідною інфекцією (стафілокок, стрептокок, змішана інфекція);

Б) Запальний процес більш складно й тяжко перебігає на долонній поверхні пальців і кисті.

4. Механізм розвитку гнійних захворювань пальців і кисті:

А) При долонній локалізації гнійно-запальний процес поширюється вглиб, швидко проникаючи в ділянку сухожильних піхв, суглобів;

Б) На тильній стороні запальний процес легше поширюється навколо місця запалення, ніж у глибину.

5. Види гнійних захворювань пальців і кисті:

А) Панарицій поверхневий (шкірний, підшкірний, навколонігтьовий, піднігтьовий);

Б) Панарицій глибокий (сухожильний, кістковий, суглобний);

В) Пандактиліт;

Г) Флегмона кисті (міжпальцева (комісуральна), серединного долонного фасціального простору, фасціального простору тенара й гіпотенара).

6. Клінічні прояви захворювання:

А) Скарги:

а) Місцеві прояви:

- біль в ділянці запального процесу на пальці;

- збільшення в об’ємі ураженого пальця;

- гіперемія шкіри над ділянкою запалення;

б) Загальні прояви:

- підвищення температури тіла до 38 – 39⁰С;

- загальне нездужання;

- головний біль;

Б) Анамнез захворювання:

- наявність травми шкірних покривів пальця (ушкодження шкіри, прокол шкіри);

В) Об'єктивні прояви:

а) Огляд:

- набряклість тканин в ділянці запалення;

- гіперемія шкіри з фіолетовим відтінком;

б) Пальпація:

- пальпація пальця ґудзиковим зондом для локалізації вогнища запалення;

- порушення функції ураженого пальця, посилення болю при згинанні й розгинанні пальця.

7. Клінічні особливості різних видів панарицію:

А) Шкірний панарицій (рис. 144):

Рис. 144. Шкірний панарицій

Рис.145. Панарицій типу «запонка»

- перебігає поверхово в товщі шкіри між епідермісом і сосочковим шаром шкіри;

- епідерміс відшаровується й утворюється міхур, заповнений гноєм або кров'янистим ексудатом;

- нерідко приєднується лімфангіїт і лімфаденіт;

- біль незначний, набряклість обмежена;

- якщо після розкриття міхура й видалення гною не наступає видужання, то це свідчить про наявність і підшкірного панарицію (у вигляді запонки).

Б) Підшкірний панарицій (рис.146):

Рис. 146. Типова локалізація підшкірного панарицію

Рис. 147. Напрямок поширення інфекції при підшкурному панариції

- розвивається на долонній поверхні нігтьової, рідше – середньої або основної фаланги;

- характеризується сильним, пульсуючим болем;

- виражений набряк;

- висока температура тіла;

В) Навколонігтьовий панарицій (пароніхій):

Рис. 148. Пароніхія із проривом гною під ніготь

- скупчення гною в основі нігтя й під шкірою нігтьового валика;

- причини - тріщини, задирки, ушкодження при манікюрі;

Г) Піднігтьовий панарицій:

Рис.149. Піднігтьовий панарицій

- розвивається під нігтем при скалках або крововиливах, пов'язаних із забитим місцем;

- гострий біль при натисненні на ніготь і пучку;

- чітко видно скупчення гною під нігтем;

Д) Сухожильний панарицій:

Рис.150. Ураження сухожильної піхви другого пальця

- самостійна форма при безпосередньому занесенні інфекції в сухожильну піхву при травмі;

- при проникненні інфекції в сухожильну піхву при поширенні інфекції з підшкірного, кісткового або суглобового панарицію;

- запальний ексудат викликає стискання й тромбоз судин, внаслідок чого сухожилля швидко піддається некрозу;

- характерно напівзігнуте положення ураженого пальця, рухи різко болючі;

- можливе поширення гнійного ексудату по сухожильних піхвах далеко за межі первинного вогнища запалення;

- при ураженні I й V пальців гнійний процес може перейти на передпліччя;

- в 10-15% між синовіальними сумками I й V пальців є безпосередній зв'язок, що може привести до розвитку перехресної (U-побібної) флегмони;

Е) Кістковий панарицій:

Рис.151. Кістковий панарицій

а) рентгенограмма: тотальна секвестрація фаланги з ураженням суглоба при кістковому панариції; б) схема кісткового панариція

- початкові симптоми як при шкірному панариції;

- біль і набряклість різко виражені;

- нігтьова фаланга булавоподібно товщає;

- утворюються нориці з гіпергрануляціями;

- зондове дослідження нориць визначає дном нориці кісткову тканину;

- можливе відділення секвестрів через норицю;

- на рентгенограмі - руйнування кістки.

И) Суглобовий панарицій:

- розвивається при нанесенні колотих ран в ділянку суглоба, або поширенні інфекції із суглобового кінця сусідньої фаланги, або переході процесу з м'яких тканин у порожнину суглоба;

- по всій окружності суглоба припухлість (веретеноподібна форма пальця), гіперемія, різка болючість і порушення рухів;

- при руйнуванні капсули й зв'язок визначається патологічна рухливість у суглобі;

Й) Пандактиліт:

- гнійне запалення всіх тканин пальця;

- розвивається в результаті неправильного лікування тендовагініту, у випадку кісткового або суглобового панарицію;

- палець різко збільшений в обсязі, деформований;

- шкірні покриви напружені, ціанотичні, з багряним відтінком;

- часто є нориці, з яких виділяється гній і некротизовані тканини;

- як правило, приєднується лімфангіїт й лімфаденіт;

- рентгенологічно відзначається деструкція кісток, звуження суглобових щілин;

- спостерігаються явища загальної інтоксикації.

7. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними:

Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу й об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.

8. Діагностика гнійних захворювань пальців кисті:

А) Клінічні прояви захворювання:

- скарги;

- анамнез захворювання;

- об'єктивні прояви;

Б) Рентгенографія кісток кисті (при підозрі на гнійне ураження кісток).

9. Клініко-статистична класифікація панарицію:

L03.0 Флегмона пальців

Макет клінічного діагнозу: {B_x} панарицій {L_x пальця} {R_x }

Вид панарицію:

B₁ - Шкірний

B₂ – Підшкірний

B₃ – Нігтьовий {R_x}

Поширеність процесу:

R₁ – (паронихія)

R₂ – (навколонігтьовий)

R₃ – (піднігтьовий)

B₄ - Сухожильний

B₅ - Кістковий

B₆ - Суглобний

B₇ – Тотальний (пандактиліт)

Локалізація процесу:

L₁ – першого пальця

L₂ – другого пальця

L₃ – третього пальця

L₄ – четвертого пальця

L₅ – п'ятого пальця

Поширеність процесу:

R₁ – лівої кисті

R₂ – правої кисті

Ускладнення:

О₁ – лімфангіїт, лімфаденіт

О₂ – флегмона кисті

10. Приклади формулювання клінічного діагнозу

А) Підшкірний панарицій другого пальця правої кисті;

Б) Сухожильний панарицій другого пальця лівої кисті, ускладнений лімфангітом.

11. Загальні принципи лікування панарицію:

Дата добавления: 2014-11-18