Phoenix 1 страница

Абсцес

1. Абсцес – це:

1. гостре запалення підшкірної клітковини.

2. нагноєння вилитої у порожнину крові.

3. обмежене накопичення гною у плевральній порожнині.

4. обмежене накопичення гною у тканинах.

5. обмежене гнійне запалення шкіри.

2. Що називається абсцесом:

1. гнійне запалення потових залоз.

2. гнійне запалення сальних залоз.

3. обмежене запалення клітковини.

4. розлите запалення клітковини.

5. запалення з обмеженим скупченням гною.

3. Обмежене скупчення гною в тканинах або органах називається:

1. фурункулом.

2. карбункулом.

3. гідраденітом.

4. абсцесом.

5. флегмоною.

4. Абсцес може бути викликаний наступними мікроорганізмами, за виключенням:

1. правцевої палички.

2. стафілококу.

3. синьогнійної палички

4. пневмококу

5. гонококу.

5. Абсцесу притаманне:

1. відсутність чіткої межі із здоровими тканинами.

2. швидке розповсюдження гною по міжфасціальним просторам.

3. злоякісне переродження.

4. наявність більш вираженої, ніж при флегмоні, загальної реакції організму.

5. наявність біогенної капсули.

6. Для абсцесу характерно:

1. навколо волосяної луковиці розвивається гнійно-некротичний процес, що охоплює сальні залози і далі переходить на оточуючу підшкірну тканину. Субепідермально утворюється гнійна пустула. Волос розхитується та гине. Навколо нього утворюється циліндричний некроз, який поступово підлягає демаркації від оточуючої тканини. Навколо зони некрозу розвивається гнійний процес. Гній направляється назовні на протязі ходу волоса і проривається через епідерміс. Дефект тканини, який при цьому утворюється, виповнюється грануляційною тканиною, загоюється із утворенням відповідного рубця.

2. утворення щільного запального інфільтрату, що охоплює декілька волосяних фолікулів, що уражені гнійно-некротичним процесом, який потім перетворюється у масивний некроз. Більша частина судин закупорюються, утворення множинних тромбозів призводить до поширеного некрозу тканин. Гнійно-некротичний процес проходить вглибину до підлеглих м’язів і фасції. Оточуючі тканини значно набряклі і гіперемована. Гній проривається назовні через множину отворів («бджолиний стільник»).

3. інфекція проходить безпосередньо через вивідні канальні потових залоз або через периканалікулярні лімфатичні шляхи; розвиток запального інфільтрату з перевагою полінуклеарних лейкоцитів, фіброцитів і лімфоцитів, до яких пізніше приєднуються еозинофіли та плазмові клітини. Поступове надходження абсцедування зволікає потову залозу вторинно у гнійний процес і обумовлює її знищення.

4. біль-менш поширене обмежене гнійне запалення підшкірної клітковини. У центрі його з’являється обмежений некроз, який внаслідок розплавлення тканин під дією ферментів призводить до абсцедування.

5. в фазу інфільтрації підшкірна тканина просочується серозним ексудатом. Гнійне розплавлення тканини призводить до абсцедування. Часто спостерігаються тканинні некрози. Процес поширюється не тільки на поверхні а й у глибину через різні анатомічні отвори фасцій за ходом судин та нервів.

7. Розрізняють наступні місцеві симптоми поверхнево розташованого абсцесу, за виключенням:

1. припухлості.

2. шкіри у вигляді лимонної кірки.

3. флюктуації.

4. гіперемії.

5. болючості.

8. При абсцесах використовують наступні засоби лікування, за виключенням:

1. повторних пункцій гнійнику.

2. широких розтинів та дренування.

3. дренування через невеликі розтини із активною аспірацією.

4. консервативного лікування у початкових стадіях.

5. ультразвукової терапії.

9. При підозрі на абсцес в першу чергу показаним є:

1. накласти мазевий компрес.

2. виконати розріз.

3. накласти міхур з льодом.

4. виконати пункцію.

5. призначити опромінення лазером і рентгенотерапію.

10. При оперативному лікуванні абсцесу необхідно:

1. абсцес розкрити.

2. висікти абсцес у межах здорових тканин.

3. абсцес розкрити й дренувати.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

11. При абсцесах у внутрішніх органах (печінка, легені) може бути:

1. лімфаденіт.

2. лімфангіїт.

3. аденофлегмона.

4. перфорація в порожнину.

5. усе вище перераховане вірно.

12. Неспецифічний абсцес відрізняється від холодного абсцесу:

1. відсутністю ознак гострого гнійного запалення.

2. наявністю ознак гострого гнійного запалення.

3. тривалістю плину.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

13. Хвора П., 25 років, госпіталізована в хірургічне відділення із скаргами на болі в правій сідниці, температуру до 39 ° 3. Із анамнезу відомо, що 9 діб потому з метою знеболювання в зону правої сідниці була виконана внутрішньом’язова ін’єкція анальгіну. Об’єктивно: в верхньо-зовнішньому квадранті правої сідниці визначається болючий інфільтрат 5 х 4 см, шкіра над ним гіперемована, гаряча на дотик. Виставте правильний діагноз.

1. післяін’єкційний абсцес правої сідниці.

2. бешихове запалення правої сідниці.

3. карбункул правої сідниці.

4. абсцедуючий фурункул правої сідниці.

5. гематома правої сідниці.

14. У хворого на місці внутрішньом’язової ін’єкції (виконаної вдома) через 2 доби з’явився болючий інфільтрат, підвищилась температура тіла до 37,8 ° 3. Хворий лікувався прикладанням теплої грілки. Покращення не наступило, зберігалась температура, шкіра над обмеженим інфільтратом набула багряно-червоного кольору, з’явилось розм’якшення в центрі інфільтрату. Про яке ускладнення слід думати у даному випадку? Тактика лікування?

1. абсцес, розтин і дренування.

2. гематома, розтин і дренування.

3. бешихове запалення, антибактеріальна терапія.

4. флегмона, розтин і дренування.

5. еризипелоїд, антибактеріальна терапія.

15. До хірурга звернулась хвора 58 років зі скаргами на біль і наявність щільного утворення з ділянкою розм’якшення в центрі, високу температуру тіл 1. Через 8 діб після внутрішньом’язової ін’єкції. Про яке захворювання Ви перш за все подумаєте?

1. післяін’єкційний абсцес.

2. фурункул.

3. карбункул.

4. гематома.

5. бешиха.

16. У хворої 1., 20 років в правій поперековій ділянці визначається об’ємне утворення до 7 см в діаметрі, яке виникло 4 роки тому і повільно збільшується. При пальпації воно м’якої консистенції, не болюче із чіткими контурами, зміщується, з шкірою не спаяний. Про яке захворювання можна подумати?

1. ліпома.

2. абсцес.

3. флегмона.

4. бешиха.

5. гематома.

17. В хірургічне відділення поступила хвора зі скаргами на біль і наявність ущільнення в ділянці правої сідниці, підвищення температури тіла до 39 3. Тиждень тому в цьому місці була зроблена ін’єкція баралгіну. Об’єктивно: хвора гладка, в ділянці верхньо-зовнішнього квадранта правої сідниці припухлість, почервоніння шкіри. При пальпації відмічається болючий інфільтрат в центрі якого є розм’якшення, позитивний симптом флюктуації. Ваш попередній діагноз?

1. абсцес.

2. фурункул.

3. флегмона.

4. запальний інфільтрат.

5. бешиха.

18. Хвора В, 48 років скаржиться на біль та наявність ущільнення в правій сідниці. Чотири дні потому в домашніх умовах хворій була виконана ін'єкція 50% розчину анальгіну з метою зменшення болю в попереку. Через день в сідниці з’явилося ущільнення тканин, а потім біль. Самостійно прикладала напівспиртові компреси. При огляді – шкіра правої сідниці червоного кольору, при пальпації визначається болючій інфільтрат, позитивний симптом флюктуації. Виставте попередній діагноз.

1. післяін'єкційний абсцес.

2. флегмона.

3. карбункул.

4. фурункул.

5. парапроктит.

19. У хворої через 10 діб після внутрішньом'язової ін'єкції виявляється болюче запальне утворення в ділянці верхньо-зовнішнього квадранту правої сідниці, температура тіла до 38 °С у вечірній час на протязі останніх трьох діб. Назвіть найбільш вірогідний діагноз.

1. бешихове запалення правої сідниці.

2. післяін'єкційний абсцес правої сідниці.

3. гематома правої сідниці.

4. гнійний натічник.

5. все невірно.

20. Хвора 35 років скаржиться на високу температуру тіла, біль у верхньо-зовнішньому квадранті правої сідниці, які з’явилися після ін’єкції. Хворіє 3 доби. У місці ін’єкції є гіперемія шкіри, болючий інфільтрат із розм’якшенням у центрі. Встановлений діагноз: післяін’єкційний абсцес правої сідниці. Подальша тактика хірурга?

1. розтин абсцесу, санація та дренування порожнини.

2. госпіталізація хворої, призначення антибіотиків та УВЧ.

3. пункція абсцесу, видалення гною з наступним призначенням антисептиків.

4. низькоінтенсивне лазерне опромінення по 10-15 хвилин на праву сідницю.

5. жарознижувальні препарати, масаж и сухе тепло на праву сідницю.

21. У хворої 60 років на 4 добу після ін’єкції в лівій сідниці з’явилася біль і ущільнення тканин. Температура тіла 37,9 ° 3. Об’єктивно: в верхньо-зовнішньому квадранті лівої сідниці шкіра червоного кольору, гаряча на дотик, при пальпації визначається інфільтрат 6х6 см, болючий, в центрі розм’якшення. Що потрібно зробити для того, щоб визначити правильний діагноз і тактику подальшого лікування?

1. рентгенографію.

2. біопсію.

3. ультразвукове дослідження.

4. пункцію.

5. зробити загальний аналіз крові.

22. На рентгенограмі органів грудної клітки справа на рівні 4 ребра відмічається інтенсивна негомогенна з нечіткими контурами тінь великих розмірі 2. В центрі вказаної тіні визначається горизонтальний рівень та просвітлення легеневої тканини над ним. Якому захворюванню відповідає дана рентгенологічна картина?

1. периферичний рак.

2. абсцес правої легені.

3. туберкулома правої легені.

4. бульозна хвороба.

5. правобічний пневмоторакс.

23. Хворий 20 років, звернувся зі скаргами на болючість в області правої сідниці, наявність там набряку. При огляді в області сідниці відмічається обмежена болючість, припухлість, над якою шкіра гіперемована. Відмічається місцева гіпертермія. Симптом флюктуації позитивний. Визначено наявність абсцесу. Ваша тактика?

1. введення протиправцевої сироватки і препаратів для стимуляції імунітету.

2. місцеві аплікації димексидом.

3. призначення антибіотиків широкого спектру дії та сульфаніламідних препаратів.

4. фізіотерапевтичне лікування.

5. розтин та дренування гнояка, призначення антибіотиків широкого спектру дії.

24. У хворого на місці внутрішньом’язової ін’єкції (виконаної вдома) через 2 доби з’явився болючий інфільтрат, підвищилась температура тіла до 37,8 ° 3. Хворий лікувався прикладанням теплої грілки. Покращення не наступило, зберігалась фебрільна температура, шкіра над обмеженим інфільтратом набула багряно-червоного кольору, з’явилось розм'якшення в центрі інфільтрату. Про яке ускладнення слід думати у даному випадку? Тактика лікування?

1. абсцес, розтин і дренування.

2. гематома, розтин і дренування.

3. бешихове запалення, антибактеріальна терапія.

4. флегмона, розтин і дренування.

5. еризипелоїд, антибактеріальна терапія.

25. Через 2 дні після в/м введення розчину сульфату магнію у пацієнта на місці введення з’явилась незначна припухлість, яка поступово збільшилась. При обстеженні відзначається розлита припухлість і гіперемія лівої сідничної ділянки. При пальпації: обмежений болючий інфільтрат з розм'якшенням в центрі. Який є попередній діагноз?

1. фурункул.

2. карбункул.

3. абсцес.

4. флегмона.

5. бешиха.

26. Хвора 2., 48 років, скаржиться на біль та наявність ущільнення в правій сідниці. Чотири дні тому в домашніх умовах хворій було виконано ін'єкцію 50% розчину анальгіну з метою зменшення болю в попереку. Через день в сідниці з'явилося ущільнення тканин, а потім біль. Прикладала компреси. При огляді - шкіра на правій сідниці червоного кольору, при пальпації визначається болючий інфільтрат, позитивний симптом флюктуації. Поставте попередній діагноз.

1. фурункул.

2. карбункул.

3. абсцес.

4. флегмона.

5. бешиха.

1. Гідраденіт - це:

1. гнійне запалення сальної залози і волосяного фолікула.

2. запалення молочної залози.

3. серозне запалення клітковини у підколінній ямці.

4. гнійне запалення лімфатичних вузлів у пахвовій ділянці.

5. гнійне запалення потових залоз.

2. Найчастіше гідраденіт локалізується в ділянці:

1. молочних залоз.

2. волосистій частині голови.

3. долонь і підошви.

4. пахвовій.

5. підколінній ямці.

3. Назвіть звичне місце локалізації гідраденіту:

1. підщелепова ділянка.

2. пахвова ділянка.

3. пахвинна ділянка.

4. ділянка шиї.

5. ділянка спини.

4. В якій ділянці тіла не відзначається гідраденіт:

1. на волосистій частині голови.

2. в перианальній і генітальній ділянках.

3. в паховій ямці.

4. на долонній поверхні кисті.

5. в ділянці ареол молочної залози.

5. Гідраденіту притаманна припухлість:

1. конічної форми.

2. кратероподібної форми.

3. напівкруглої форми.

4. з ульцерацією у центрі.

5. з ящикоподібної гіперемією шкіри.

6. Для гідраденіту характерно:

1. навколо волосяної луковиці розвивається гнійно-некротичний процес, що охоплює сальні залози і далі переходить на оточуючу підшкірну тканину. Субепідермально утворюється гнійна пустула. Волос розхитується та гине. Навколо нього утворюється циліндричний некроз, який поступово підлягає демаркації від оточуючої тканини. Навколо зони некрозу розвивається гнійний процес. Гній направляється назовні на протязі ходу волоса і проривається через епідерміс. Дефект тканини, який при цьому утворюється, виповнюється грануляційною тканиною, загоюється із утворенням відповідного рубця.

2. утворення щільного запального інфільтрату, що охоплює декілька волосяних фолікулів, що уражені гнійно-некротичним процесом, який потім перетворюється у масивний некроз. Більша частина судин закупорюються, утворення множинних тромбозів призводить до поширеного некрозу тканин. Гнійно-некротичний процес проходить вглибину до підлеглих м’язів і фасції. Оточуючі тканини значно набряклі і гіперемована. Гній проривається назовні через множину отворів («бджолиний стільник»).

3. інфекція проходить безпосередньо через вивідні канальні потових залоз або через периканалікулярні лімфатичні шляхи; розвиток запального інфільтрату з перевагою полінуклеарних лейкоцитів, фіброцитів і лімфоцитів, до яких пізніше приєднуються еозинофіли та плазмові клітини. Поступове надходження абсцедування зволікає потову залозу вторинно у гнійний процес і обумовлює її знищення.

4. біль-менш поширене обмежене гнійне запалення підшкірної клітковини. У центрі його з’являється обмежений некроз, який внаслідок розплавлення тканин під дією ферментів призводить до абсцедування.

5. в фазу інфільтрації підшкірна тканина просочується серозним ексудатом. Гнійне розплавлення тканини призводить до абсцедування. Часто спостерігаються тканинні некрози. Процес поширюється не тільки на поверхні а й у глибину через різні анатомічні отвори фасцій за ходом судин та нервів.

7. Симптоми гідраденіту:

1. легкий озноб, незначне підвищення температури тіла, на протязі 1-2 діб утворюється запальний інфільтрат.

2. озноб, висока температура, частий пульс, головний біль, блювота, відсутність апетиту, загальна інтоксикація; захворювання починається з утворення обмеженого запального інфільтрату, на поверхні якого є декілька гнійних пустул. Інфільтрат швидко поширюється, шкіра над ним багрово-синього кольору, напружена, припухла. Після формування некрозу і гнійного розплавлення тканини гній проривається назовні у декількох місцях через натягнутий епідермі 3. Некроз утворюється за 3-5 днів, потім наступає його відторгнення.

3. поява щільного, обмеженого запального інфільтрату, розміри якого поступово наростають і виступають над шкірою. Шкіра на початку трохи червоніє, пізніше стає багрово-сизою. Після розплавлення гною у центральній його частині повільно утворюється абсцес, шкіра над яким стає тонкою і він прориває назовні.

4. все вірно.

5. все не вірно.

8. Клінічну картину гідраденіту характеризують наступні ознаки: 1) утворення щільного болючого вузла; 2) наявність фолікулярної пустули; 3) виділення сметаноподібного гною; 4) наявність некрозу в центрі; 5) виникнення щільного інфільтрату. Виберіть правильну комбінацію відповідей:

1. 1, 2, 5.

2. 2, 3, 4.

3. 2, 3, 5.

4. 3, 4, 5.

5. 1, 3, 5.

9. Яке з перерахованих захворювань не зустрічається у дітей раннього віку?

1. фурункул.

2. карбункул.

3. гідраденіт.

4. абсцес.

5. флегмона.

10. Надійний спосіб профілактики й розвитку рецидивів гідраденіту – опромінення пахвової западини. Яке з перерахованих нижче опромінень можна провести після завершення запального процесу?

1. ультразвукове.

2. рентгенівське.

3. променеве.

4. лазерне.

5. все вірно.

11. Клінічну картину гідраденіту характеризують наступні ознаки: а) утворення щільного болючого вузла: б) наявність фолікулярної пустули; в) виділення вершкоподібного гною; г) наявність некротичного центру; д) виникнення щільного інфільтрату. Виберіть правильну комбінацію відповідей:

1. а, в, д.

2. а, б, д.

3. б, в, д.

4. б, в, г.

5. в, г, д.

12. Клінічна картина гідраденіту:

1. нагадує фурункул.

2. нагадує лімфаденіт.

3. зміни шкіри наступають пізніше.

4. іноді переважають явища набряклості й серозного запалення.

5. все вірно.

13. Несприятливі анатомічні обставини для розвитку гідраденіту:

1. звивистість і величина ходів потових залоз.

2. пітливість.

3. наявність волос.

4. наявність складок.

5. все вірно.

14. Повільному розповсюдженню запального процесу при гідраденіту й розвитку значних інфільтратів, які обмежують рухи кінцівки і дають різкий біль, особливо при рухах сприяє:

1. звивистість й величина ходів потових залоз.

2. пітливість.

3. наявність волос.

4. наявність складок.

5. все вірно.

15. Який з методів лікування використовують для лікування гідраденіту:

1. фізіотерапевтичний.

2. антибіотикотерапія.

3. іммобілізація.

4. оперативний.

5. все вірно.

16. Оперативне лікування гідраденіту назначають в фазу:

1. серозної інфільтрації.

2. абсцедування.

3. зовнішнього розкриття абсцесу.

4. все вірно.

5. все не вірно.

17. Хворий К. звернувся із скаргами: в правій пахвовій ділянці спостерігається 3 щільні, обмежені запальні інфільтрати, які виступають над шкірою. Шкіра над ними червона із багрово-сизим відтінком, в центральній частині одного інфільтрату рана із витіканням з неї гною. Ваш діагноз?

1. гідраденіт правої пахвової ділянки.

2. гнійний лімфаденіт правої пахвової ділянки.

3. туберкульоз пахвових лімфатичних вузлів.

4. фурункул правої пахвової ділянки.

5. карбункул правої пахвової ділянки.

18. У робітника в правій пахвовій ділянці з’явились 3 щільні болючі вузлики розміром 1х0,6 см, шкіра над ними багряно-червона, температура тіла субфебрільна. Ваш діагноз?

1. гідраденіт.

2. лімфаденіт.

3. тромбофлебіт.

4. флебіт.

5. фурункул.

1. Флегмона – це:

1. обмежене накопичення гною у тканинах.

2. волога гангрена.

3. гостре гнійне запалення клітковини.

4. запалення усіх тканин пальців.

5. гостре гнійне запалення лімфатичних вузлів.

2. Гостре розлите запалення підшкірної клітковини називається:

1. флегмоною.

2. паранефритом.

3. абсцесом.

4. медіастинітом.

5. парапроктитом.

3. Що називається флегмоною:

1. гнійне запалення потових залоз.

2. гнійне запалення сальних залоз.

3. обмежене запалення клітковини.

4. розлите запалення клітковини.

5. запалення з обмеженим скупченням гною.

4. За характером ексудату розрізняють наступні види флегмон, за виключенням:

1. серозна.

2. слизова.

3. гнійна.

4. гнилісна.

5. некротична.

5. Флегмона може бути викликана наступними збудниками гнійної інфекції, за виключенням:

1. стафілококів.

2. стрептококів.

3. кишкової палички.

4. сибірки.

5. клострідій.

6. За локалізацією розрізняють наступні види флегмон, за винятком:

1. підшкірної.

2. підслизової.

3. субфасціальної.

4. міжфасціальної.

5. Міжкісткової.

7. Назвіть неіснуючу локалізацію флегмони:

1. флегмона підшкірної клітковини.

2. флегмона фасції.

3. міжм'язова флегмона.

4. флегмона за очеревинного простору.

5. флегмона дна порожнини рота.

8. Для флегмони характерні наступні ознаки, за винятком:

1. сильного болю.

2. щільного інфільтрату без чітких меж.

3. підвищення температури.

4. високого лейкоцитозу та прискореної ШОЕ.

5. підвищення АТ.

9. Для флегмони характерно:

1. навколо волосяної луковиці розвивається гнійно-некротичний процес, що охоплює сальні залози і далі переходить на оточуючу підшкірну тканину. Субепідермально утворюється гнійна пустула. Волос розхитується та гине. Навколо нього утворюється циліндричний некроз, який поступово підлягає демаркації від оточуючої тканини. Навколо зони некрозу розвивається гнійний процес. Гній направляється назовні на протязі ходу волоса і проривається через епідермі 3. Дефект тканини, який при цьому утворюється, виповнюється грануляційною тканиною, загоюється із утворенням відповідного рубця.

2. утворення щільного запального інфільтрату, що охоплює декілька волосяних фолікулів, що уражені гнійно-некротичним процесом, який потім перетворюється у масивний некроз. Більша частина судин закупорюються, утворення множинних тромбозів призводить до поширеного некрозу тканин. Гнійно-некротичний процес проходить вглибину до підлеглих м’язів і фасції. Оточуючі тканини значно набряклі і гіперемовані. Гній проривається назовні через множину отворів («бджолиний стільник»).

3. інфекція проходить безпосередньо через вивідні канальні потових залоз або через периканалікулярні лімфатичні шляхи; розвиток запального інфільтрату з перевагою полінуклеарних лейкоцитів, фіброцитів і лімфоцитів, до яких пізніше приєднуються еозинофіли та плазмові клітини. Поступове надходження абсцедування зволікає потову залозу вторинно у гнійний процес і обумовлює її знищення.

4. біль-менш поширене обмежене гнійне запалення підшкірної клітковини. У центрі його з’являється обмежений некроз, який внаслідок розплавлення тканин під дією ферментів призводить до абсцедування.

5. в фазу інфільтрації підшкірна тканина просочується серозним ексудатом. Гнійне розплавлення тканини призводить до абсцедування. Часто спостерігаються тканинні некрози. Процес поширюється не тільки на поверхні а й у глибину через різні анатомічні отвори фасцій за ходом судин та нервів.

10. Гіперемія при флегмоні більш інтенсивна:

1. у центрі вогнища.

2. по периферії вогнища.

3. однаково інтенсивна на усією поверхнею вогнища.

4. все вірно.

5. все невірно.

11. При глибокій флегмоні, як правило:

1. виявляється ярка гіперемія шкіри і флюктуація.

2. відсутня гіперемія шкіри та флюктуація.

3. гіперемія і флюктуація з’являються на 3-4 день від початку захворювання.

4. все вірно.

5. все невірно.

12. Флегмона називається медіастинітом при локалізації процесу в:

1. в м’язах.

2. в головному мозку.

3. в сальнику.

4. в передній черевній стінці.

5. в середостінні.

13. Оперативне лікування при флегмоні виконують під наступними видами знеболення, за виключенням:

1. провідникової анестезії.

2. в/венного наркозу.

3. анестезії шляхом зрошування хлоретілом.

4. ендотрахеального наркозу.

5. нейролептанальгезії.

14. Яку тактику слід застосувати у випадку розм’якшення м’яких тканин при флегмоні:

1. виконати широкий розріз і дренування.

2. накласти зігріваючий компрес.

3. накласти мазеву пов’язку.

4. рекомендувати холодний компрес.

5. виконати обколювання новокаїном з антибіотиками.

15. Лікування флегмони у стадії нагноєння (абсцедування):

1. консервативне лікування.

2. ультразвукову терапію.

3. широкий розтин та дренування.

4. великі дози антибіотиків.

5. розтин, видалення гною та некротичних тканин, дренування трубками із наступним промиванням порожнини гнійника.

16. Якщо після розтину флегмони у хворого на протязі 3-4 днів зберігається висока температура і озноб, необхідно:

1. призначити жарознижуючі препарати.

2. виконати ревізію рани і посів крові.

3. призначити рентгенотерапію.

4. призначити антигістамінні препарати.

5. все вірно.

17. При лікуванні флегмони не використовують:

1. консервативне лікування у початковій стадії.

2. ультразвукову терапію.

3. широкий розтин та дренування.

4. великі дози антибіотиків.

5. розтин, видалення гною та некротичних тканин, дренування трубками із наступним промиванням порожнини гнійника.

18. При оперативному лікуванні аденофлегмони перед розтином необхідно:

1. виконати пункцію і при наявності гною розкрити вогнище по голці.

2. при наявності яркої гіперемії шкіри і флюктуації можна зробити розріз відразу.

3. при наявності гіперемії шкіри і флюктуації пункція протипоказана.

4. при наявності гіперемії шкіри і флюктуації призначити антибіотики, а коли гіперемії не стає робити розріз і дренувати.

5. все невірно.

19. У хворого після поранення цвяхом долонної поверхні кисті на другу добу з’явився набряк тильної поверхні, посилився біль. Шкіра навколо колотої рани червона, гаряча на дотик. При пальпації тканини навколо рани ущільнені болючі, із рани виділяється каламутна серозна рідин 1. В якій фазі знаходиться запальний процес?

1. гнійно-некротичній.

2. нагноєння.

3. некротичній.

4. інфільтрації.

5. абсцедування.

20. У хворого на 2-гу добу після уколу цвяхом в області лівого передпліччя з’явилися незначна припухлість і почервоніння шкіри. Ще 3 доби хворий не звертався до лікаря, використовував зігріваючі компреси. При огляді: загальний стан середньої тяжкості, температура тіла 39 °С, пульс 110 у 4. /х 2. На усьому протязі лівого передпліччя є припухлість без чітких меж, виражений набряк, шкіра гіперемована. На значній ділянці на передній поверхні передпліччя визначається флюктуація. Різко збільшені і болючі пахвинні лімфатичні вузли. Яке захворювання у хворого?

1. флегмона лівого передпліччя.

2. флегмона лівого передпліччя, лімфангіїт, лімфаденіт.

3. остеомієліт кісток лівого передпліччя.

4. флегмона лівого передпліччя, лімфангіїт, лімфаденіт, сепсис.

5. остеосаркома.

21. Хворий 34 років скаржиться на інтенсивний біль і набряк у ділянці лівого передпліччя, підвищення температури до 40 С, загальну слабість та анорексію, які виникли на 2 добу після поранення передпліччя шилом. Об’єктивно спостерігаються набряк і ущільнення тканин передпліччя з розм’якшенням, гіперемія шкіри без чітких меж, позитивний симптом “флюктуації”. У хворого виявлено виражений лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво. Який метод місцевого лікування є доцільним?

1. розкриття і дренування гнійного процесу передпліччя.

2. застосування напівспиртових компресів.

3. обколювання ураженої ділянки антибіотиками.

4. повторні пункції з відсмоктуванням.

5. гільйотинна ампутація верхньої кінцівки на рівні плеча.

22. Через 6 годин після хірургічного лікування (нанесення розрізів) дитині 3-х тижнів з некротичною флегмоною новонароджених куприкової ділянки спостерігається розповсюдження гіперемії та інфільтрації на сідничній ділянці. Яка подальша тактика лікаря?

Дата добавления: 2014-11-18