Phoenix 6 страница

95. Лікування гострого гематогенного остеомієліту, спрямоване на мікроорганізм включає наступні заходи:

1. боротьба з інтоксикацією й корекція порушень гомеостазу.

2. адекватна антибіотикотерапія й введення гаммаглобуліну (антистафілококового).

3. симптоматична терапія й підтримка енергетичного балансу.

4. підвищення імунорезистентності.

5. усе вище перераховане вірно.

96. Лікування гострого гематогенного остеомієліту, спрямоване на вогнище інфекції включає наступні заходи:

1. іммобілізація й фізіотерапевтичне лікування.

2. трепанація медулярного каналу й дренування по Родену.

3. періосттомія й дренування гнійника.

4. розкриття й дренування флегмони.

5. усе вище перераховане вірно.

97. Лікування гострого гематогенного остеомієліту, спрямоване на вогнище інфекції включає наступні заходи, за винятком:

1. іммобілізація й фізіотерапевтичне лікування.

2. трепанація медулярного каналу й дренування по Родену.

3. періосттомія й дренування гнійника.

4. розкриття й дренування флегмони.

5. уведення гамаглобуліну (антистафілококового).

98. Лікування гострого гематогенного остеомієліту у фазі флегмони кісткового мозку:

1. іммобілізація й фізіотерапевтичне лікування.

2. перфоративна трепанація медулярного каналу й дренування по Родену.

3. періосттомія й дренування гнійника.

4. розкриття й дренування флегмони.

5. уведення гамаглобуліну (антистафілококового).

99. Лікування гострого гематогенного остеомієліту у фазі субперіостального абсцесу:

1. іммобілізація й фізіотерапевтичне лікування.

2. перфоративна трепанація медулярного каналу й дренування по Родену.

3. періосттомія й дренування гнійника.

4. розкриття й дренування флегмони.

5. уведення гамаглобуліну (антистафілококового).

100. Лікування гострого гематогенного остеомієліту у фазі флегмони м'яких тканин:

1. іммобілізація й фізіотерапевтичне лікування.

2. перфоративна трепанація медулярного каналу й дренування по Родену.

3. періосттомія й дренування гнійника.

4. розкриття й дренування флегмони, постійний промивний дренаж.

5. уведення гамаглобуліну (антистафілококового).

101. Хронічний (вторинний) гематогенний остеомієліт характеризується:

1. наявністю місцевого запально-некротичного вогнища.

2. кісткової порожниною із гноєм.

3. атрофічними грануляціями.

4. секвестрами.

5. усе вище перераховане вірно.

102. У результаті триваючого утворення кісткової тканини при хронічному гематогенному остеомієліті (відзначити неправильну відповідь):

1. внутрішня стінка кісткової порожнини значно частіше перетворюється в компактну кісткову речовину.

2. значно рідше в губчату кісткову речовину.

3. значно частіше в губчату кісткову речовину.

4. гнійні фокуси можуть мати кілька крапкових зовнішніх отворів, що з’єднуються із норицевими каналами в м'яких тканинах.

5. при добре функціонуючій нориці періост потовщується, склерозується.

103. При хронічному гематогенному остеомієліті:

1. стінки нориць вкриті грануляціями, що виділяють раньовий секрет.

2. при скупченні секрету в порожнинах і при недостатньому його відтоку запальний процес у м'яких тканинах загострюється.

3. у період ремісії грануляції в м'яких тканинах і періості рубцюються, у рубцевих тканинах можливі відкладання солей кальцію й розвиток оссифікуючого міозиту.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

104. Основним методом лікування хронічного гематогенного остеомієліту є:

1. оперативне.

2. консервативне.

3. комбіноване.

4. не вимагає призначення лікування, проходить самостійно.

5. усе вище перераховане вірно.

105. Оперативне лікування хронічного гематогенного остеомієліту спрямоване на:

1. висічення нориць.

2. трепанація кістки з розкриттям кісткової порожнини, її пластику.

3. видалення гною й секвестректомія, обробка розчинами антисептиків.

4. усе вище перераховане вірно.

5. Усе вище перераховане не вірно.

106. Для остеомієліту Гарре (атипова форма отеомієліту) характерно (вибрати неправильну відповідь):

1. сповільнена запальна поразка кісток.

2. стовщення кістки.

3. відсутність нориць і секвестрів.

4. гіперостоз і остеосклероз із концентричним звуженням кістковомозкового каналу.

5. деструктивне вогнище в кортикальному шарі кістки, що містить серозний або слизисто-білковий ексудат.

107. Для остеомієліту Олльє (атипова форма отеомієліту) характерно:

1. сповільнена запальна поразка кісток.

2. стовщення кістки.

3. відсутність нориць і секвестрів.

4. гіперостоз і остеосклероз із концентричним звуженням кістковомозкового каналу.

5. деструктивне вогнище в кортикальному шарі кістки, що містить серозний або слизисто-білковий ексудат.

108. Клінічні прояви гострого вогнепального остеомієліту не залежать:

1. від розповсюдження поразки.

2. ступеня роздрібленості кісток, відшарування окістя.

3. ушкодження м'язів, нервів, судин.

4. забруднення рани мікрофлорою, розвитку якої сприяють численні кишені й великі ділянки некрозу тканин.

5. віку й статі потерпілого.

109. Провідну роль у розвитку гострого вогнепального остеомієліту відіграють:

1. локалізація вогнища.

2. стан реактивності організму.

3. психічний стрес.

4. недостатня хірургічна обробка рани.

5. усе вище перераховане вірно.

110. Ранні гнійно-запальні ускладнення при гострому вогнепальному остеомієліті пов'язані з:

1. прогресуючим гнійним розпадом кісткового мозку й загальними септичними явищами.

2. загостренням захворювання.

3. локалізацією деструктивного процесу поза кістковомозкового каналу, в основному навколо кісткових уламків від сторонніх предметів.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

111. Пізні гнійно-запальні ускладнення при гострому вогнепальному остеомієліті пов'язані з:

1. прогресуючим гнійним розпадом кісткового мозку й загальними септичними явищами.

2. загостренням захворювання й локалізацією деструктивного процесу поза кістковомозкового каналу, в основному навколо кісткових уламків і сторонніх предметів.

3. віком і статтю потерпілого.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

112. Гострий післятравматичний остеомієліт за етіологією, патогенезом й клінічною картиною нагадує:

1. вогнепальний.

2. атиповий.

3. гематогенний.

4. специфічний.

5. усе вище перераховане вірно.

113. Розвиток післятравматичного остеомієліту не пов'язаний з:

1. мікробним забрудненням рани високовірулентною інфекцією.

2. неадекватним оперативним лікуванням.

3. переохолодженням макроорганізму.

4. дефектами іммобілізації.

5. використанням місцевого остеосинтезу при відкритих переломах.

114. Розвиток післяопераційного остеомієліту пов'язаний з:

1. переохолодженням хворого в операційній.

2. технікою операції й порушенням правил асептики.

3. наявністю гнійного процесу поблизу кістки.

4. травмою після операції.

5. порушенням обміну речовин після операції.

115. Механізм розвитку післятравматичного остеомієліту:

1. флегмона кісткового мозку - субперіостальний абсцес – міжм'язова флегмона - утвір нориці.

2. інфіковане травмування кістки та передлежачих м'яких тканин - гнійний періостит - хронізація процесу - залучення кістковомозкового каналу в процес удруге – псевдосеквестри.

3. сповільнена запальна поразка кісток - перевага склеротичних процесів - звуження або повне закриття кістковомозкового каналу - веретеноподібне стовщення діафіза кістки - рідкий утвір секвестрів.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

116. За клінічним плину післятравматичний остеомієліт буває:

1. гострим і хронічним.

2. гематогенним і лімфогенним.

3. екзогенним і ендогенним.

4. первинним і вторинним.

5. усе вище перераховане вірно.

117. Для клінічної картини гострої фази післятравматичного остеомієліту характерні наступні ознаки, за винятком:

1. прогресуюча інтоксикація, гіпопротеінемія.

2. висока температура, озноб.

3. інтермітуюча лихоманка.

4. розвиток вторинної анемії.

5. розвиток флегмони м'яких тканин, тромбофлебіти.

118. Хронічна фаза післятравматичного остеомієліту характеризується наступними клінічними ознаками, за винятком:

1. інтермітуюча лихоманка.

2. прогресуюча інтоксикація, гіпопротеінемія.

3. місцеві ознаки запалення поступово стихають.

4. утвір секвестрів.

5. очищення й грануляція ран.

119. Ускладнення післятравматичного остеомієліту:

1. поразка сусіднього суглоба, псевдоартроз.

2. контрактури, деформації.

3. атрофія м'язів.

4. скорочення й деформація кістки.

5. усе вище перераховане вірно.

120. Діагноз післятравматичного остеомієліту ставиться на підставі:

1. скарг хворого.

2. об'єктивного обстеження.

3. лабораторних даних.

4. рентгенологічного обстеження.

5. усе вище перераховане вірно.

121. Рентгенологічні ознаки післятравматичного остеомієліту (вибрати неправильну відповідь):

1. стовщення й деформація м'яких тканин, що оточують кістку; періостит, відшарування окістя.

2. остеопороз.

3. з'їденість і стоншення кінців кістки.

4. дрібні вогнища деструкції.

5. наявність секвестрів.

122. Лікування післятравматичного остеомієліту в гострій фазі включає наступні заходи, за винятком:

1. ретельна санація й адекватне дренування гнійної рани.

2. розкриття й дренування гнійних кишень.

3. адекватна антибіотикотерапія.

4. фіксація перелому (позавогнищевий остеосинтез).

5. інфузійно-трансфузійна терапія.

123. Лікування післятравматичного остеомієліту в хронічній фазі включає наступні заходи, за винятком:

1. видалення секвестрів.

2. радикальна санація.

3. фіксація перелому (позавогнищевий остеосинтез).

4. операції по заміщенню дефекту кісток і м'яких тканин.

5. інфузійно-трансфузійна терапія й антибіотикотерапія.

124. Найбільш частими ускладненнями під час оперативного лікування остеомієліту є:

1. кровотеча з кісткової порожнини.

2. нагноєння рани.

3. некроз м'язового шматка, використаного для пластики кісткової порожнини.

4. некроз шкірного шматка.

5. усе вище перераховане вірно.

125. Після ангіни у дитини 7 років з’явився біль в ділянці верхньої третини лівого стегна. Температура до 40 ° 3. Об’єктивно: набряк м’яких тканин лівого стегна, різкий біль при пальпації. Лейкоцитоз 19,6х10 г/л. Який найбільш імовірний діагноз?

1. гематогенний остеомієліт.

2. флегмона підшкірної клітковини стегна.

3. бешихове запалення.

4. абсцес підшкірної клітковини стегна.

5. запальний інфільтрат.

126. Дівчинка 3 років доставлена в дитяче хірургічне відділення. Стан важкий. Пульс 126 уд/хв. Температура 40,3 є 3. Захворіла 3 дні тому, коли на фоні повного здоров'я піднялась температур 1. При огляді - нижня кінцівка зігнута в коліні, дещо приведена досередини, пасивні рухи в колінному та кульшовому суглобі болючі, Пальпація нижньої третини лівого стегна також викликає різку занепокоєність хворої. Гіперемії на шкірі немає. Регіонарні лімфовузли не збільшені. Імовірний діагноз:

1. туберкульоз стегнової кістки.

2. ревматизм.

3. тифозне ураження лівої стегнової кістки.

4. остеосаркома.

5. гострий гематогенний остеомієліт.

(Phoenix)

Дата добавления: 2014-11-18