Phoenix 5 страница

2. флегмони гомілки.

3. туберкульозу кісток гомілки.

4. бешихового запалення.

5. усе перераховане вище вірно.

13. Постійний локальний біль, що підсилюється при навантаженні на кінцівку, набряк і гіперемія без чітких країв, гіпертермія характерна для:

1. ревматоїдного артриту.

2. перелому кісток гомілки.

3. гострого гематогенного остеомієліту.

4. пухлинного процесу.

5. флегмони гомілки.

14. Постійний локальний біль, що підсилюється при навантаженні на кінцівку, набряк і гіперемія без чітких країв, погано купіруєма гіпертермія характерна для:

1. ревматоїдного артриту.

2. перелому кісток гомілки.

3. гострого гематогенного остеомієліту.

4. туберкульозу кісток гомілки.

5. бешихового запалення.

15. При підозрі на гострий гематогенний остеомієліт і запалення м'яких тканин необхідно провести клінічне обстеження, за винятком:

1. визначення симптому крепітації.

2. огляд, пальпація гомілки.

3. перкусія кістки поза зоною гіперемії.

4. перкусія по осі кістки.

5. визначення місцевої температури.

16. При підозрі на гострий гематогенний остеомієліт і запалення м'яких тканин необхідно провести клінічне обстеження, за винятком:

1. огляд, пальпація гомілки.

2. перкусія кістки поза зоною гіперемії.

3. визначення симптому крепітації.

4. перкусія по осі кістки.

5. визначення обсягу рухів у близькому суглобі.

17. При підозрі на гострий гематогенний остеомієліт і запалення м'яких тканин необхідно провести клінічне обстеження, за винятком:

1. огляд, пальпація гомілки.

2. перкусія кістки поза зоною гіперемії.

3. визначення абсолютної й відносної довжини кінцівки.

4. перкусія по осі кістки.

5. визначення місцевої температури.

18. Для гострого гематогенного остеомієліту характерно наступна клінічна картина, за винятком

1. підвищення локальної температури в зоні поразки.

2. наявності щільного утвору, що відбувається з кістки.

3. різка болючість при пальпації в зоні поразки.

4. різкої болючості при перкусії кістки поза зоною поразки.

5. болючості при перкусії по осі кістки.

19. Для гострого гематогенного остеомієліту характерно наступна клінічна картина, за винятком:

1. підвищення локальної температури в зоні поразки.

2. різкої болючості при пальпації в зоні поразки.

3. зменшення абсолютної довжини кінцівки.

4. різкої болючості при перкусії кістки поза зоною поразки.

5. болючості при перкусії по осі кістки.

20. Для гострого гематогенного остеомієліту характерно наступна клінічна картина, за винятком:

1. підвищення локальної температури в зоні поразки.

2. різкої болючості при пальпації в зоні поразки.

3. різкої болючості при перкусії кістки поза зоною поразки.

4. флюктуації.

5. обмеження рухів у найближчому суглобі.

21. Для бешихового запалення на відміну від гострого гематогенного остеомієліту характерно:

1. наявність щільного утвору, що відбувається з кістки, зменшення абсолютної довжини кінцівки.

2. різка болючість при пальпації в зоні поразки, підвищення локальної температури в зоні поразки.

3. різка болючість при перкусії кістки поза зоною поразки, флюктуація.

4. болючість при перкусії по осі кістки, обмеження рухів у найближчому суглобі.

5. усе перераховане вище вірно.

22. Для екстреної діагностики гострого гематогенного остеомієліту використовуються характерні зміни в аналізах крові:

1. лейкоцитоз підвищене ШОЕ.

2. лейкопенія й моноцитоз.

3. зниження гемоглобіну й кількості еритроцитів.

4. нормальне ШОЕ й нормальний лейкоцитоз.

5. еозинофілія й лімфопенія.

23. Для екстреної діагностики бешихового запалення використовуються зміни в аналізах крові:

1. лейкоцитоз.

2. лейкопенія.

3. підвищення ШОЕ.

4. нормальне ШОЕ.

5. нормальний гемоглобін.

24. При підозрі на гострий гематогенний остеомієліт необхідно провести екстрені дослідження:

1. рентгенографію.

2. магнітно-резонансну томографію.

3. УЗІ кістки.

4. артроскопію.

5. радіоізотопне дослідження.

25. Рентгенограма кісток кінцівки, виконана в перші дні захворювання дозволяє:

1. підтвердити діагноз гострого гематогенного остеомієліту.

2. виключити закритий перелом кісток.

3. запідозрити діагноз саркоми кістки.

4. запідозрити діагноз кісткового туберкульозу.

5. запідозрити діагноз лейкозу.

26. Для оцінки обсягу деструкції кістки при гострому гематогенному остеомієліті у дітей старшого віку рентгенологічне дослідження виконується в строки від початку захворювання:

1. 1 - 3 доба.

2. 10 - 14 доба.

3. 21 - 23 доба.

4. після 1 місяця.

5. усе вище перераховане не вірно.

27. Рентгенологічні симптоми, що свідчать про наявність гострого гематогенного остеомієліту:

1. деструкція кісткової тканини.

2. патологічний перелом.

3. наявність секвестру.

4. стовщення й склероз кістки.

5. усе вище перераховане вірно.

28. Рентгенологічні симптоми, що свідчать про наявність гострого гематогенного остеомієліту:

1. патологічний перелом.

2. периостальна реакція.

3. наявність секвестру.

4. стовщення й склероз кістки.

5. усе вище перераховане вірно.

29. При підозрі на гострий гематогенний остеомієліт дільничний педіатр призначає:

1. амбулаторне обстеження.

2. консультацію артролога й ревматолога.

3. планову госпіталізацію в хірургічне відділення.

4. екстрену госпіталізацію в хірургічне відділення.

5. консультацію фтизіатра.

30. У випадку гострого гематогенного остеомієліту в дитини старшого віку показане екстрене оперативне лікування:

1. артроскопія.

2. трепанація кістки.

3. коритоподібна резекція кістки.

4. секвестректомія.

5. усе перераховане вище не вірно.

31. Первинно-хронічний остеомієліт - це:

1. склерозуючий остеомієліт Гарре.

2. альбумінозний остеомієліт Олльє.

3. абсцес Броді.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

32. Атипові форми остеомієліту:

1. склерозируючий остеомієліт Гарре.

2. альбумінозний остеомієліт Олльє.

3. абсцес Броди.

4. сифілітичний і туберкульозний.

5. усе вище перераховане вірно.

33. Хронічний остеомієліт - це:

1. результат гематогенного гострого остеомієліту після прориву гною через м'які тканини й обмеження процесу у кістці.

2. інфекційне ускладнення вогнепального перелому.

3. результат проникнення збудників з вогнища запалення, що локалізується в тканинах зуба або пародонта.

4. характеризується поступовим розвитком і млявим плином з перевагою гіперпластичних і склеротичних процесів.

5. усе вище перераховане вірно.

34. Післятравматичний остеомієліт:

1. обумовлений травмою.

2. інфекційне ускладнення вогнепального перелому.

3. результат проникнення збудників з вогнища запалення, що локалізується в тканинах зуба або пародонта.

4. характеризується поступовим розвитком і млявим плином з перевагою гіперпластичних і склеротичних процесів.

5. усе вище перераховане вірно.

35. Одонтогенний остеомієліт:

1. обумовлений травмою.

2. інфекційне ускладнення вогнепального перелому.

3. результат проникнення збудників з вогнища запалення, що локалізується в тканинах зуба або пародонта.

4. характеризується поступовим розвитком і млявим плином з перевагою гіперпластичних і склеротичних процесів.

5. усе вище перераховане вірно.

36. Патоморфологічні форми остеомієліту:

1. гострий і хронічний.

2. гематогенний і післятравматичний.

3. фіброзний і флегмонозний.

4. екзогенний і ендогенний.

5. антибіотичний і післярадіаційний

37. Що називається остеомієлітом:

1. гнійне запалення окістя, кісткової тканини, кісткового мозку.

2. туберкульозна поразка кісток.

3. гнійне запалення фасціальних просторів кінцівок.

4. специфічне запалення кісткової тканини.

5. гнійне запалення суглобової сумки.

38. Виберіть правильну комбінацію відповідей класифікації остеомієліту в залежності від шляху інфікування: а) гематогенний; б) неспецифічний; в) негематогенний: травматичний, вогнепальний, контактний; г) специфічний; д) гематогенний: гострий, первинний хронічний, вторинний хронічний; е) негематогенний: гострий, хронічний.

1. в, д.

2. б, г.

3. д, е.

4. а, в.

5. усе вище перераховане вірно.

39. Які з перерахованих місцевих клінічних проявів свідчать про запущені випадки гострого гематогенного остеомієліту: а) гіперемія шкіри; б) деформація кістки; в) поява симптому флюктуації; г) утвір ділянки некрозу шкіри; д) утвір гнійної нориці. Виберіть правильну комбінацію відповідей:

1. а, в, д.

2. в, г, д.

3. а, г, д.

4. а, б, д.

5. б, в, д.

40. Які з перерахованих хірургічних прийомів найбільш доцільні при лікуванні хворого з гострим гематогенним остеомієлітом: а) тільки розкриття флегмони; б) розкриття флегмони й розтин окістя; в) трепанація на протязі ураженої кістки; г) резекція ураженої кістки; д) декомпресійне дренування кісткового каналу. Виберіть правильну комбінацію відповідей:

1. б, в, д.

2. б, г, д.

3. в, г, д.

4. а, в, д.

5. а, в, г.

41. Який з перерахованих найбільш раціональний обсяг хірургічних маніпуляцій при лікуванні хронічного остеомієліту: а) висічення нориць; б) остеоперфорація; в) секвестректомія; г) розкриття флегмони; д) пластику кісткової порожнини; е) тривале активне промивне дренування. Виберіть правильну комбінацію відповідей:

1. в, г, д, е.

2. б, в, г, д.

3. а, в, д, е.

4. а, в, г, е.

5. а, б, д, е.

42. Кардинальними симптомами хронічного остеомієліту є: а) висока температура; б) рецидивуючий характер захворювання; в) пульсуючий біль; г) наявність секвестральної коробки, секвестру; д) поява нориць. Виберіть правильну комбінацію відповідей:

1. б, в, д.

2. а, б, в.

3. а, в, д.

4. б, г, д.

5. вірні всі.

43. Емболічна теорія виникнення гематогенного остеомієліту запропонована:

1. Дерижановим.

2. Леснером.

3. Генке.

4. Гриньовим.

5. Піроговим.

44. Гострий гематогенний остеомієліт частіше зустрічається у:

1. дорослих.

2. літніх.

3. дітей і підлітків чоловічої статі.

4. дітей і підлітків жіночої статі.

5. стать та вік не впливають.

45. Основна сторона гострого гематогенного остеомієліту - реактивність організму, була освітлена роботами:

1. Ленснера.

2. Дерижанова.

3. Генке.

4. Гриньова.

5. Кохера.

46. Найчастіше при гострому гематогенному остеомієліті вражається:

1. епіфіз.

2. метафіз.

3. епіфізарний хрящ.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

47. Первинно-хронічний остеомієліт розвивається при:

1. низькій вірулентності флори й зниженій реактивності організму.

2. високій вірулентності флори й високій реактивності організму.

3. низькій вірулентності флори й високій реактивності організму.

4. високій вірулентності флори й зниженій реактивності організму.

5. усе вище перераховане вірно.

48. До факторів ризику розвитку остеомієліту належить:

1. наявність вогнищ хронічної інфекції.

2. наявність металоостеосинтезу, носіння протезного ортопедичного апарату.

3. судинна недостатність.

4. невропатії, цукрового діабету.

5. усе вище перераховане вірно.

49. До факторів ризику розвитку остеомієліту належить:

1. наявність вогнищ хронічної інфекції.

2. внутрішньовенне введення лікарських і наркотичних засобів без дотримання правил асептики.

3. хронічний гемодіаліз.

4. серповидноклетинна анемія.

5. усе вище перераховане вірно.

50. Джерелом інфекції в організмі, що сприяє розвитку гострого гематогенного остеомієліту, можуть бути:

1. каріозні зуби.

2. пупкова рана.

3. хронічний тонзиліт.

4. діабетичні виразки.

5. усе вище перераховане вірно.

51. Інфікування немовлят стафілококовою інфекцією, що сприяє розвитку гострого гематогенного остеомієліту відбувається:

1. у родильних будинках.

2. від матері, що годує.

3. через повітря та предмети, що оточують, білизну.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

52. У дітей старшого віку біль в ураженій кістці:

1. найперший і найбільш яскравий симптом захворювання.

2. у перші години біль ниючого характеру.

3. швидко підсилюється, розпирає.

4. підсилюється при найменших рухах, тому дитина щадить уражену кінцівку.

5. усе вище перераховане вірно.

53. Тому що в немовлят болючий поріг підвищений (відзначити невірна відповідь):

1. вони менш чутливі до болю.

2. вони більш чутливі до болю.

3. болючий симптом менш яскравий.

4. при обмацуванні ураженого ділянки можливий крик, занепокоєння.

5. кінцівка "бовтається як батіг".

54. Термін остеомієліт був запропонований в 1831 році:

1. Дерижановим.

2. Леснером.

3. Генке.

4. Гриньовим.

5. Рейно.

55. Визначення гематогенний остеомієліт запропонував:

1. Дерижанов.

2. Леснер.

3. Генке.

4. Шассеньяк.

5. Рейно.

56. Диференційну діагностику гострого гематогенного остеомієліту слід проводити з:

1. системними інфекціями іншого походження.

2. асептичним інфарктом кістки.

3. запальними захворюваннями шкіри й м'яких тканин.

4. невропатичними захворюваннями суглобів.

5. усе вище перераховане вірно.

57. Диференційну діагностику гострого гематогенного остеомієліту слід проводити з:

1. переломами.

2. подагрою.

3. ревматизмом.

4. ревматоїдним або інфекційним поліартритом.

5. усе вище перераховане вірно.

58. Диференціальну діагностику гострого гематогенного остеомієліту слід проводити з:

1. третинним сифілісом.

2. туберкульозом кістки.

3. пухлиною кістки.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

59. Форми гострого остеомієліту за Т. М. Краснобаєвим (1939):

1. токсична (адинамічна).

2. септикопіємічна (важка).

3. місцева (легка).

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

62. Специфічний остеомієліт викликається наступними збудниками, за винятком:

1. туберкульозу.

2. сифілісу.

3. лепри.

4. бруцельозу.

5. золотистого стафілококу.

63. Найбільш часта локалізація гострого гематогенного остеомієліту:

1. метафіз.

2. епіфіз.

3. діафіз.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

64. При гострому гематогенному остеомієліті найбільш часто уражаються:

1. довгі трубчасті кістки.

2. плоскі кістки (лопатка, здухвинна).

3. короткі трубчасті кістки (фаланги).

4. однаковою мірою й ті й інші.

5. усе вище перераховане вірно.

65. Гематогенний остеомієліт - це:

1. екзогенна форма остеомієліту, що виникає після травм або нагноєння м'яких тканин, що прилягають до кістки.

2. запалення кісткового мозку, компактної й трубчастої частин кістки, окістя й навколишніх м'яких тканин.

3. гнійне запалення всіх елементів суглобу.

4. гнійне запалення навколосуглобової синовіальної сумки.

5. усе вище перераховане вірно.

66. Післятравматичний остеомієліт - це:

1. екзогенна форма остеомієліту, що виникає після травм або нагноєння м'яких тканин, що прилягають до кістки.

2. запалення кісткового мозку, компактної й трубчастої частин кістки, окістя й навколишніх м'яких тканин.

3. гнійне запалення всіх елементів суглобу.

4. гнійне запалення навколосуглобової синовіальної сумки.

5. усе вище перераховане вірно.

67. Гематогенний остеомієліт найбільше часто вражає наступні вікові групи населення, за винятком:

1. немовлят.

2. юнаків.

3. дітей у віці 7-15 років.

4. старих.

5. дітей до 7 років.

68. Гематогенним остеомієлітом частіше хворіють:

1. дівчинки.

2. хлопчики.

3. однаково часто й ті й інші.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

69. Актуальність проблеми гематогенного остеомієліту полягає в тому, що:

1. нерідко переходить у хронічну форму.

2. призводить до повної втрати працездатності.

3. призводить до часткової втрати працездатності.

4. приводить до інвалідності.

5. усе вище перераховане вірно.

70. Фактори, що сприяють розвитку гострого гематогенного остеомієліту:

1. вік.

2. стать.

3. наявність вогнища ендогенної інфекції (фурункул, карбункул, садно, хронічний тонзиліт).

4. переохолодження, травми.

5. усе вище перераховане вірно.

71. Основним фактором, що викликає розвиток гематогенного остеомієліту є:

1. травматичний.

2. мікробний.

3. імунологічний.

4. статевий.

5. усе вище перераховане вірно.

72. Механізм розвитку гематогенного остеомієліту:

1. флегмона кісткового мозку - субперіостальний абсцес – міжм'язова флегмона - утвір нориці.

2. утвір нориці – міжм'язова флегмона - субперіостальний абсцес - флегмона кісткового мозку.

3. утвір нориці - флегмона кісткового мозку - міжм'язова флегмона - субперіостальний абсцес.

4. с субперіостальний абсцес - флегмона кісткового мозку - утвір нориці - міжм'язова флегмона.

5. усе вище перераховане не вірно.

73. При розвитку гематогенного остеомієліту мікроорганізми проникають й фіксуються, викликаючи початок гнійного процесу в:

1. метафізі.

2. діафізі.

3. епіфізі.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

74. При гематогенному остеомієліті гнійний процес поширюється в напрямку:

1. від діафізу до метафізу.

2. від метафізу до діафізу.

3. від епіфізу до метафізу.

4. від епіфізу до діафізу.

5. від метафізу до епіфіза.

75. Запалення й розплавлювання кісткового мозку при гематогенному остеомієліті виникає за рахунок:

1. влучення й фіксації мікроорганізмів у капіляри метафіза.

2. тромбозу капілярів гнійником й змертвінням кісткових балок.

3. поширення запалення від метафізу до діафізу.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

76. Субперіостальний гнійник при гематогенному остеомієліті утворюється за рахунок:

1. влучення й фіксації мікроорганізмів у капіляри метафізу.

2. тромбозу капілярів гнійником й змертвіння кісткових балок.

3. поширення запалення від метафізу до діафізу.

4. поширення гною через систему гаверсових каналів під окістя і її відшарування від кістки.

5. усе вище перераховане вірно.

78. Клініка септико-піемічної форми гематогенного остеомієліту:

1. Захворювання починається з підйому температури тіла до 39-40°С; виражені симптоми інтоксикації: озноб, головний біль, повторна блювота, іноді марення й втрата свідомості, можлива гемолітична жовтяниця. Місцеві зміни розвиваються досить швидко: у перші 2 доби з'являються сильні локалізовані болі, кінцівка набуває вимушене положення (болюча контрактура), активні рухи в ній відсутні, пасивні - різко обмежені; швидко наростає набряк м'яких тканин; шкіра над вогнищем поразки гіперемована, напружена, нерідко виражений венозний малюнок, місцева температура підвищена; часто розвивається артрит прилягаючих суглобів: спочатку серозний, а потім гнійний.

2. Переважають симптоми, обумовлені запальним процесом у кістці й м'яких тканинах; загальний стан може бути середньої ваги або навіть задовільним.

3. Захворювання розвивається блискавично, переважає важка картина гострого сепсису з бурхливим початком: протягом першої доби наростають явища важкого токсикозу, що супроводжуються гіпертермією, менінгіальними симптомами, втратою свідомості й судорогами, що змінюються адинамією; критично знижується АТ, розвивається гостра серцево-судинна недостатність. Поява місцевих ознак значно відстає за часом від загальних симптомів захворювання, що утрудняє його діагностику й проведення своєчасної, адекватної терапії.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

79. Клініка місцевої форми гематогенного остеомієліту:

1. Захворювання починається з підйому температури тіла до 39-40°С; виражені симптоми інтоксикації: озноб, головний біль, повторна блювота, іноді марення й втрата свідомості, можлива гемолітична жовтяниця. Місцеві зміни розвиваються досить швидко: у перші 2 доби з'являються сильні локалізовані болі, кінцівка набуває вимушене положення (болюча контрактура), активні рухи в ній відсутні, пасивні - різко обмежені; швидко наростає набряк м'яких тканин; шкіра над вогнищем поразки гіперемована, напружена, нерідко виражений венозний малюнок, місцева температура підвищена; часто розвивається артрит прилягаючих суглобів: спочатку серозний, а потім гнійний.

2. Переважають симптоми, обумовлені запальним процесом у кістці й м'яких тканинах; загальний стан може бути середньої ваги або навіть задовільним.

3. Захворювання розвивається блискавично, переважає важка картина гострого сепсису з бурхливим початком: протягом першої доби наростають явища важкого токсикозу, що супроводжуються гіпертермією, менінгіальними симптомами, втратою свідомості й судорогами, що змінюються адинамією; критично знижується АТ, розвивається гостра серцево-судинна недостатність. Поява місцевих ознак значно відстає за часом від загальних симптомів захворювання, що утрудняє його діагностику й проведення своєчасної, адекватної терапії.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

80. Клініка токсичної (адинамічної) форми гематогенного остеомієліту:

1. Захворювання починається з підйому температури тіла до 39-40°С; виражені симптоми інтоксикації: озноб, головний біль, повторна блювота, іноді марення й втрата свідомості, можлива гемолітична жовтяниця. Місцеві зміни розвиваються досить швидко: у перші 2 доби з'являються сильні локалізовані болі, кінцівка набуває вимушене положення (болюча контрактура), активні рухи в ній відсутні, пасивні - різко обмежені; швидко наростає набряк м'яких тканин; шкіра над вогнищем поразки гіперемована, напружена, нерідко виражений венозний малюнок, місцева температура підвищена; часто розвивається артрит прилягаючих суглобів: спочатку серозний, а потім гнійний.

2. Переважають симптоми, обумовлені запальним процесом у кістці й м'яких тканинах; загальний стан може бути середньої ваги або навіть задовільним.

3. Захворювання розвивається блискавично, переважає важка картина гострого сепсису з бурхливим початком: протягом першої доби наростають явища важкого токсикозу, що супроводжуються гіпертермією, менінгіальними симптомами, втратою свідомості й судорогами, що змінюються адинамією; критично знижується АТ, розвивається гостра серцево-судинна недостатність. Поява місцевих ознак значно відстає за часом від загальних симптомів захворювання, що утрудняє його діагностику й проведення своєчасної, адекватної терапії.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

81. Попередній діагноз гематогенного остеомієліту ставиться на підставі:

1. скарг хворого.

2. анамнезу захворювання.

3. об'єктивного обстеження.

4. додаткових методів обстеження.

5. усе вище перераховане вірно.

82. Діагностична програма при гострому гематогенному остеомієліті враховує наступні дані:

1. клінічні.

2. лабораторні.

3. рентгенологічні.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

83. Ранньою рентгенологічною ознакою (на 2-3 день від початку захворювання) гострого гематогенного остеомієліту є:

1. періостит.

2. стовщення й деформація м'яких тканин, що оточують кістку.

3. відшарування окістя.

4. вогнище деструкції кісткової тканини.

5. усе вище перераховане вірно.

84. Рентгенологічно гострий гематогенний остеомієліт у немовлят може бути виявлений:

1. до кінця 1тижня.

2. на 2-3 день.

3. не раніше 16 дню від початку захворювання.

4. через 2-3 місяці.

5. взагалі не виявляються.

85. У дітей старшого віку рентгенологічні ознаки періоститу виявляються:

1. до кінця 1 тижня.

2. на 2-3 день.

3. не раніше 16 дню від початку захворювання.

4. через 2-3 місяці.

5. взагалі не виявляються.

86. Найбільша периостальна реакція при гематогенному остеомієліті рентгенологічно спостерігається:

1. при діафізарному ураженні.

2. метафізарному ураженні.

3. епіфізарному ураженні.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

87. Найменша периостальна реакція при гематогенному остеомієліті рентгенологічно спостерігається:

1. при діафізарному ураженні.

2. метафізарному ураженні.

3. епіфізарному ураженні.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

88. Клінічна картина гострого гематогенного остеомієліту залежить від:

1. виду й вірулентності збудника.

2. віку хворого.

3. локалізації й поширеності процесу.

4. преморбідного стану імунітету.

5. усе вище перераховане вірно.

89. Гострий гематогенний остеомієліт:

1. зустрічається головним чином у дитячому віці, причому близько 30% дітей занедужують у віці до 1 року.

2. зустрічається в дорослих і є рецидивом захворювання, перенесеного в дитячому віці.

3. найбільш часта локалізація поразки - довгі трубчасті кістки, рідше плоскі й короткі.

4. спостерігається множинна поразка костей.

5. усе вище перераховане вірно.

90. 30 % дітей занедужують гострим гематогенним остеомієлітом у віці:

1. до 1 року.

2. до 10 років.

3. від 10 до 15 років.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

91. Для локалізації вогнища гострого гнійного остеомієліту в епіфізі характерні наступні клінічні ознаки, за винятком:

1. частіше зустрічається у дітей до 2-3 років.

2. рентгенологічні ознаки виявляються раніше, ніж при інших формах.

3. дитина щадить кінцівку, відзначається змушене її положення (псевдопарез).

4. пальпація й пасивні рухи ураженої кінцівки викликають різку болючість.

5. запалення ніколи не поширюється на суглоб і параартикулярні тканини.

92. Лікування гострого гематогенного остеомієліту спрямоване на:

1. вплив на макроорганізм.

2. вплив на мікроорганізм.

3. вплив на вогнище інфекції.

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

93. Лікування гострого гематогенного остеомієліту, що спрямоване на макроорганізм включає наступні заходи, за винятком:

1. боротьба з інтоксикацією.

2. корекція порушень гомеостазу.

3. адекватна антибіотикотерапія.

4. симптоматична терапія.

5. підтримка енергетичного балансу.

94. Лікування гострого гематогенного остеомієліту, спрямоване на макроорганізм включає наступні заходи, за винятком:

1. боротьба з інтоксикацією.

2. корекція порушень гомеостазу.

3. введення гаммаглобуліну (антистафілококового).

4. симптоматична терапія.

5. підтримка енергетичного балансу.

Дата добавления: 2014-11-18