Розділ 6 1 страница

Вступ

Попередження колізій. Спеціальні прийоми усунення колізій.

Вплив юридичних колізій на нормативно-правове регулювання трудових відносин.

Причини виникнення колізій.

Проблема відмежування категорії колізія від суміжних правових категорій (конкуренція, прогалина тощо).

Проблема колізій в трудовому праві.

Перед трудовим законодавством за сучасних умов стоїть склад­не завдання: зробити правове регулювання праці соціально спра­ведливим, адекватно відображаючим реалії суспільного життя, одночасно зберігши соціальне призначення трудового права, мак­симально захистивши інтереси працівника як найбільш уразливої сторони трудового договору. Ця мета може бути досягнута лише за умови високої внутрішньої організації системи трудового права, несуперечливості закладеного в її підґрунтя нормативно-правово- го матеріалу, ефективного поєднання норм цієї галузі права з при­писами інших галузей. У той же час аналіз чинного законодавства свідчить про наявність певного дисбалансу між нормами, спря­мованими на регулювання трудових відносин. Це, у свою чергу, створює невиправдані труднощі в їх практичному використанні. Виникла необхідність створення правової системи, орієнтованої не на жорстку державну регламентацію суспільних відносин, а на поєднання різних (переважно договірних) методів управління.

Процес створення якісно нового законодавства перебуває в початковій стадії, наштовхується на численні рифи й підводні камені антидемократичного, а нерідко й авторитарного характе­ру, протистояння законодавчої і виконавчої гілок влади. Безсум­нівно, немає необхідності в тому, щоб уже зараз усе змінити в законодавстві, відкинути й забути весь попередній досвід і здо­бутки. Створення нових норм та інститутів має бути пов'язано зі збереженням колишніх, що виправдали себе і здатні ефективно діяти в нових умовах. Послідовність повинна стати неодмінною якісною характеристикою створюваної правової системи. Але їй належить мати аналітично-творчу природу, що передбачає відмову тільки від правових приписів, які не виправдали себе, узаконюють командно-адміністративні методи управління, об­межують права і свободи людини та громадянина.

¹ Необхідно, як видиться, погодитися з позицією B.C. Вене- диктова, який вважає, що нормативно-правове регулювання не повинно бути самоціллю, а має здійснюватися, лише коли скла­лися й достатньо визначилися суспільні відносини, що є право­вими за своїм характером і в конкретних соціально-економічних та політичних умовах об'єктивно потребують або припускають можливість нормативно-правового регламентування.¹ Венедиктов B.C. Проблеми науки і практики трудового права України в сучасних умовах ринкової економіки // Актуальні проблеми науки трудового пра­ва в сучасних умовах ринкової економіки: Матер. наук.-практ. конф.; 19-20 трав. 2003 р. // За ред. B.C. Венедиктова. - X.: Над. Ун-т внутр. справ, 2003. - С. 7.

² Богуславский М.М. Международное частное право. - М.: Изд-во БЕК, 1997.-С. 34.

В житті людства завжди мали місце то спори, то примирення, то конфлікти, то угоди, то війни, то мир. І люди постійно вели пошук способів запобігання та усунення суперечностей між со­бою. Право ж та правові акти часто були засобом узгодження інтересів. У сучасний період розвитку нашої держави проблема юридичних протиріч ще більше загострилась. Це пояснюється перед усе розширенням поля правового регулювання, появою і дією великої кількості суб'єктів права. Загальні і суперечливі інтереси країн, їх органів і громадян, маленьких фірм і великих корпорацій призводять до зіткнень на цьому полі. Юридичні колізії і конфлікти стали свого роду негативною домінантою внутрішнього розвитку держав та всього світового співтова­риства. Причому їх зв'язки і взаємозалежність набули стійкого характеру. Це пояснює значний інтерес до проблеми колізій в науковому і практичному планах.

¹ 1 Пит. Проблема колізій в трудовому праві.

Проблема колізій у трудовому праві містить у собі велику кількість не тільки галузевих, а й загальнотеоретичних питань. Правовій доктрині поняття "колізія" відомо достатньо дав­но. Його легальне використання для позначення конкретного правового явища започатковано вченими-правознавцями ще на межі XIX - XX століть. Колізіями вони вважали положен­ня нормативних актів, що діють у різних сферах і стосуються різного вирішення одного і того ж питання.² Однак доводиться констатувати, що незважаючи на поважний вік, проблема по­годженості юридичних норм не отримала належного повного і всестороннього теоретичного і прикладного дослідження ні в загальній теорії права, ні в галузевих науках. В історії вітчиз няної та зарубіжної правової думки проблема колізій частіше висувалася та вирішувалася мимохідь, в зв'язку з аналізом спів­відношення правових актів та їх дії.

У радянській юридичній науці проблема колізій тривалий час розглядалася лише щодо питань міжнародно-правового співробітництва як відносини між правовими нормами різних держав, пов'язані з необхідністю вибору однієї з них. Бага­то вчених категорії "міжнародне приватне право" і "колізій­не право" навіть ототожнювали.¹ Тож не дивно, що питанню колізійності юридичних норм найбільшу увагу приділяли саме фахівці з міжнародного права.^[57] Характерна для того часу по­зиція знайшла своє відбиття у словах відомого міжнародника М.М. Богуславського: "Проблема колізій... характерна насампе­ред для міжнародного приватного права... Вона становить ос­новний зміст цієї правової галузі... В інших галузях проблеми колізій мають другорядне значення".^[58] Розвитку ситуації з теоре­тичним обгрунтуванням поняття "правова колізія" саме в такий спосіб сприяла сформована у світовій спільноті точка зору, від­повідно до якої механізм подолання суперечностей між націо­нальним законодавством і законодавством інших держав часто мав назву "колізійне право".

У 60-70-ті роки XX ст. становище трохи змінилося: окремі питання, пов'язані з наявністю у праві колізійних норм, одержа­ли своє відбиття в загальнотеоретичній літературі.^[59] Проте, не­зважаючи на інтерес до цієї проблеми, комплексного вивчення вона не зазнала, а знання про неї мали емпіричний характер. Як правило, її розгляд здійснювався мимохідь при дослідженні таких питань, як реалізація юридичних норм, їх організаційні и функціональні зв'язки та ін. Саме в цей період, зазнавши деякої трансформації, у найбільш загальному виді термін "колізія" став використовуватися для позначення невідповідності між змістом різних державно-владних приписів, одночасно покли­каних урегулювати одні й ті ж суспільні відносини.

Нові тенденції в розвитку юридичної науки, що чітко поз­начилися в останні роки, трохи оживили роботу над поняттям "правова колізія". Серед учених-трудовиків комплексне дослід­ження проблем колізійності трудових норм було започатковано В.Б. Малкеровим.^[60] Він доводить, що термін "колізія" охоплює усі види ускладнень, що виникають у перебігу застосування чинного трудового законодавства, включаючи прогалини, від­сутність механізму реалізації декларативних норм, числен­ність оціночних категорій тощо. Прагнення тлумачити правову колізію настільки широко, вважаємо, навряд чи є виправданим. Така позиція містить істотний відхід від лексичного значення цього слова й призводить до порушення єдиного термінологіч­ного ряду, уже виробленого юридичною доктриною, до змішу­вання неоднорідних правових явищ, кожне з яких має свої, тіль­ки йому властиві ознаки.

М.Г. Александров переконував, що колізія - це відносини між державно-владними приписами. На його думку, вона вини­кає, коли є в наявності декілька неузгоджених між собою норм, або норм, що розходяться по змісту, хоча покликані регулювати одне і теж питання.^{[61] [1]} Александров Н.Г. Применение норм советского социалистического пра­ва. - М.: Госюриздат, 1958. - С. 24.

^[1] Тихомиров Ю. А. Коллизионное право. - М.: Изд. r-на Тихоми­рова М. Ю„ 2001.-394 с.

Особливої уваги заслуговує позиція Ю.О. Тихомирова, що колізії - це "протиріччя між чинними правовими актами, ін­ститутами й нормами". Вони виникають не тільки в перебігу правотворчості, а й у процесі правозастосування, відбивають внутрішній цикл життя права, технологію його розвитку й фун­кціонування. До числа юридичних колізій учений відносить: а) розбіжності у праворозумінні; б) розбіжності у змісті норм та актів як усередині правової системи, так і на міжнародному рівні; в) спори про компетенцію; г) міжнародні і міжнаціональ­ні конфлікти. Крім того, всі колізії, з його погляду, поділяються на дві категорії. З одного боку ті, предмет яких є суто норматив­ним, це колізії актів, розбіжності у праворозумінні, тлумаченні й застосуванні правових норм, з другого - це всі інші протиріччя, що виникають у сферах, що так чи інакше зазнають правового регулювання (міжнаціональні конфлікти, спори економічного характеру, політичного, трудового, екологічного тощо).

Юридична колізія, в розумінні Ю.О. Тихомирова, - конгло­мерат, що одночасно поєднує в собі відносини речей, індивідів та елементів свідомості.^[62] Однак, як вбачається, це викликає безпідставне змішування соціологічного й техніко-юридично- го підходів до розуміння правового конфлікту, перший із яких орієнтовано на вивчення спорів суб'єктів правовідносин, а дру­гий - на дослідження взаємодії джерел права. Закономірності розвитку кожної з названих груп відносин, їх властивості дале­ко не ідентичні, за винятком тих, що притаманні протиріччям узагалі як філософській категорії, з урахуванням чого механіч­не поєднання їх в одному понятті навряд чи доцільне.

С.П. Погребняк підтримує визначення колізій як відносин між неузгодженими нормами. При цьому формою неузгодже­ності може бути як розбіжність (невідповідність), так і супере­чність. Як логічний висновок він пропонує визначення колізії у законодавстві як різновиду юридичних колізій, що виникають за наявності розбіжності або суперечності між реально або фор­мально чинними нормами права, які закріплені в законодавстві та регулюють одні фактичні відносини.^{[63] [1]} Погребняк С.П. Колізії у законодавстві України та шляхи їх переборен­ня: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01 // Над. юрид. акад. України. - X., 2001. -С. 38.

Отже, з огляду на те, що протиріччя, учасниками яких висту­пають конкретні носії юридичних прав та обов'язків (державні органи, їх представники, фізичні та юридичні особи), належать до числа соціальних конфліктів, для їх позначення існують такі цілком прийнятні та виправдані категорії, як "юридичний конфлікт" і "протиріччя між суб'єктами права". Юридичними ж колізіями є зіткнення, що виникають у рамках об'єктивного права, а також при невідповідності між нормами й опосередко­вуваними ними суспільними відносинами.

² 2 Пит. Проблема відмежування категорії колізія від суміжних правових категорій (конкуренція, прогалина тощо).

Надзвичайно важливе практичне й теоретичне значення має проблема відмежування категорії "колізія" від таких суміжних правових категорій, як "конкуренція", "прогалина" та ін. Роз­межування колізій та інших правових явищ надає можливості уникнути розчинення проблеми колізійності юридичних норм у всіх інших проблемах, пов'язаних з удосконаленням законо­давства про працю.

Конкуренція й колізія виникають, коли в законодавстві з'являються дві (чи більше) норми, покликані врегулювати одні й ті ж суспільні відносини. Але поняття "конкуренція" є шир­шим порівняно з поняттям "колізія", оскільки воно не обме­жується вимогами, які ставляться до характеру взаємовідносин норм, що суперечать одна одній. Ним охоплюється проблема вибору не тільки між розбіжними за змістом, але й тотожними правовими приписами. Тобто конкуренція може виникати між нормами, що містять як різне, так і тотожне вирішення питан­ня. Прикладом конкуренції є, зокрема аналогічні положення, що містяться щодо багатьох аспектів колективно-договірного регулювання праці в Законі України "Про колективні договори і угоди" та гл. 2 КЗпП України тощо.

Найбільшу складність стосовно відмежування їх від юри­дичних колізій становлять дублювання і прогалини у праві.

Дублювання - це множинність норм одного чи різних ієрар­хічних рівнів, які регулюють аналогічним чином одні й ті ж відносини. Труднощі в його відмежуванні від колізії полягають в тому, що ці явища мають спільні ознаки. Фактично припус­кається існування двох або декількох норм, покликаних урегу­лювати одні й ті ж відносини. Відрізняє ж ці категорії те, що при дублюванні зміст норм, що претендують на застосування, єдиний, а при колізії - він різний.

Прикладом дублювання можуть служити положення ст. 235

КЗпП України та ст. 367 ЦПК України. Відповідно до них рі­шення про поновлення на роботі незаконно звільненого або пе­реведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Єдиний спосіб відмежування дублювання від колізії полягає в чіткому усвідомленні змісту конкуруючих норм.

На практиці певні труднощі може викликати й відмінність від колізій такого явища, як прогалина. Особливої актуальності це набуває сьогодні, коли загальнотеоретична наука йде шляхом розширення межі прогалини як правового явища. Приймаючи до уваги те, що на вивченні прогалин та способів їх подолання ми зупинялися раніше, коротко зазначимо наступне.

До числа явищ, що підпадають під поняття "прогалини", не­обхідно віднести ситуації, викликані появою нових суспільних відносин, які раніше не були врегульовані законодавством. Як нами вказувалося неодноразово раніше, потрібно чіткіше під­ходити до визначення прогалини у праві, обмежити його по­няттям, що вказує на неповноту правового регулювання, а не на його суперечливість. Під прогалиною варто розуміти відсут­ність конкретного нормативного припису щодо тієї чи іншої обставини, що знаходиться в царині правового регулювання. У випадку, якщо суспільні відносини вже зазнавали правової рег­ламентації, але згодом вступили в протиріччя з чинними норма­ми, має місце колізія у праві. Разом із тим необхідно відзначити достатню умовність такого критерію розмежування колізій і прогалин, оскільки ним не може бути охоплено все різноманіт­тя суспільних відносин, не врегульованих повною мірою.

Цілком імовірне існування у праві явищ, наділених одночас­но ознаками і правової неузгодженості, і прогалини; це колізія з елементами прогалини. Прикладом такої колізії може бути ситу­ація, яка існувала до 5 липня 1995 р. з визначенням сторін тру­дового договору, при якій трудове законодавство роботодавцем визнавало тільки підприємства, установи й організації, а пізніше - власника підприємства, установи, організації або уповноваже­ного ними орган, а цивільне практично наділяло приватних під­приємців конкретними правами й обов'язками роботодавця.

Відмежування колізії від колізійної прогалини сприяє виз­начення моменту появи цих явищ. Колізія виникає одночасно з появою у праві двох суперечливих одна одній норм, причо­му констатація факту її існування не вимагає наявності яких- небудь інших додаткових умов. Колізійна прогалина можлива тільки при співпаданні одразу двох обставин - суперечності між нормами, і вирішення цієї суперечності на користь норми, що забороняє. Тільки в цьому випадку можливе виникнення си­туації, при якій які-небудь суспільні відносини залишаться не- врегульованими правом. Таким чином, колізійна прогалина не виключає існування колізії, а є лише її наслідком.

³ 3 пит.Причини виникнення колізій.

Формування цілісної уяви про природу правових колізій на­вряд чи можливе без висвітлення питання про причини їх ви­никнення. Залежно від підстави класифікації причини можуть бути поділені на внутрішні і зовнішні, об'єктивні й суб'єктивні. До числа зовнішніх, що викликають колізії, можуть бути відне­сені явища, які прямо не пов'язані із системою права і мають політичний, ідеологічний, соціально-економічний, національ- но-етнічний характер. За сучасних умов вплив зовнішніх чин­ників є особливо вагомим. Суперечності між працею й капіта­лом, цінами й доходами, економічний спад виробництва, криза державної влади, міжнаціональні конфлікти та інше неминуче знаходять відбиття в системі юридичних приписів.

На відміну від зовнішніх чинників внутрішні причини по­яви колізій пов'язані з властивостями самої правової матерії, особливостями процесу її формування. До них можна віднести: (а) недостатньо чітке розмежування повноважень між нормот- ворчими органами; (б) особливості мовної об'єктивації право­вих приписів; (в) відсутність концепції розвитку законодавства в цілому та його галузей; (в) прямі помилки законодавця. Колізії юридичних правил можуть бути зумовлені й такими чинника­ми, як-то: а) неоднорідність включеного до нормативного акта матеріалу; б) дисбаланс між загальними й конкретними, ма­теріальними і процесуальними нормами; в) перевага казуїстич­ного викладу нормативних приписів над абстрактним та ін.

Об'єктивні причини появи колізій у трудовому праві пере­важно пов'язані з властивостями відносин, що зазнають право­вого регулювання з боку трудового права, з їх здатністю існува­ти в просторі и часі, виникати, змінюватися и припинятися.

Як соціальне явище нормативного характеру, право розви­вається разом із суспільством. Діалектика суспільного розвит­ку з неминучістю призводить до того, що існуючі норматив­ні приписи рано чи пізно перестають задовольняти потреби об'єктивної реальності, у результаті чого виникає конфлікт між соціальними потребами й можливостями, що випливають зі змісту правових норм. Виникнення колізій у цьому випадку зумовлено об'єктивною неможливістю оперативного реформу­вання системи законодавства, в результаті - виникають конф­лікти між формально-юридичними положеннями й вимогами об'єктивної реальності. Прикладом можуть бути відносини, що нині складаються між працівниками й роботодавцями, пов'язані з припиненням діяльності підприємства, скороченням обсягу виробництва, проходженням процедури банкрутства.

Зміна соціально-економічної ситуації може впливати на ви­никнення колізій не тільки прямо, створюючи протиріччя між нормами й фактично сформованими відносинами, а й опосеред­ковано, через систему створюваних загальнообов'язкових пра­вил поведінки. У даному випадку має місце не тільки конфлікт між фактичними відносинами й законом, а й протиріччя між де­кількома правовими приписами, виданими в різний час, одні з яких реально відбивають існуючі умови, а інші є застарілими.

Юридична надбудова може також мати зворотний вплив на стан соціально-економічної дійсності. Приймаючи нові норми, держава має можливість моделювати суспільні відносини в необ­хідному для себе напрямку. Створюючи правила, що встановлю­ють ще не існуючі форми поведінки, законодавець стимулює роз­виток суспільних відносин у певному напрямку. Проте в цьому випадку неминуче протиріччя між нормами - новаціями й існую­чими суспільними відносинами. Як відзначав JT.C. Таль,"... усяка реформа, незалежно від її доцільності, спочатку наштовхується на інстинктивне прагнення, поки є найменша можливість, збере­гти випробувані форми життя, засвоєні правові погляди".^[64] Чим нижчою буде готовність суспільства до сприйняття перетворень, тим вищою буде гострота зазначеного конфлікту. Більше того, у випадку ігнорування об'єктивних закономірностей та основних тенденцій розвитку суспільства колізія у праві може мати руйнів­ний вплив на систему не тільки права, а й суспільних відносин, спровокувати соціальний вибух. На думку О.М. Курінного, "гір­ше поганого законодавства може бути лише теоретично гарне, яке, будучи впровадженим на непідготовлений ґрунт..., прирече­но на те, що воно фактично не буде працювати".'

Порушення єдності і внутрішньої погодженості норм у рам­ках єдиної системи права може бути й наслідком інших чин­ників, викликаних, зокрема, логічними помилками, допущени­ми при формуванні норм права, недосконалістю законодавчої техніки й законодавчого процесу в цілому. Такі причини вар­то відносити до числа суб'єктивних причин появи юридичних протиріч.

Характерною рисою вітчизняного законодавства у сфері праці останніх десятиліть є стихійність його розвитку, надмір­на залежність від потреб поточного моменту. Одна з причин формування трудового законодавства в такий спосіб полягає у відсутності єдиної науково обґрунтованої концепції його по­дальшого розвитку. Цілком очевидно, що в такій ситуації до­сить складно вирішувати вузькоспеціальні завдання розвитку правового регулювання.^{[65] [1]} Пилипенко П.Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових пра­вовідносин. - К.: Знання, 2003. - С. 8.

^[1] Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до

початку XX ст.). ЇС: Либідь, і 993. - С. 308.

Порушення єдності системи права, її роздробленість багато в чому зумовлені формуванням окремих правових приписів, а найчастіше і цілих напрямків у законодавстві в угоду вузькокор- поративним інтересам. Лобіювання правових актів давно пере­стало бути нонсенсом для законодавчого процесу в Україні. Зі збільшенням числа норм, створених під впливом окремих полі­тичних сил, регіонів, торгово-промислових корпорацій, значно зростає й ризик появи правових колізій.

-

-

³ 4 пит.Вплив юридичних колізій на нормативно-правове регулювання трудових відносин.

Цікавим і принципово важливим є питання впливу юридич­них колізій на нормативно-правове регулювання трудових від­носинах. Поява колізій вносить певний дисбаланс у роботу цьо­го організму, призводить до розриву функціональних зв'язків трудового права. Поза всяким сумнівом, переважна більшість неузгодженостей - явище для трудового права небажане, яке викликає втрату системою трудового права її органічних влас­тивостей, що ускладнює процес правозастосування. У той же час загальновизнаним є той факт, що домогтися ідеального ста­ну системи права, позбавленого будь-яких суперечностей - за­вдання практично нездійсненне. Протиріччя, що виникають з конфлікту минулого й майбутнього, негативного й позитивно­го, доцільного й недоцільного - невід'ємний атрибут існування будь-якого процесу або явища оточуючої нас дійсності, у тому числі й права. Е. Дюркгейм стверджує, що не наявність, а від­сутність конфлікту є чимось дивним і ненормальним. Усе сус­пільне життя є конфліктом, тому що воно мінливе. "Ми будемо, - зазначає він, - називати нормальними факти, які мають най­більш поширені форми; інші ж ми назвемо хворобливими або патологічними... Можна сказати, що нормальний тип збігається з типом середнім і що будь-яке відхилення від цього еталону є хворобливим і неправильним явищем".^[66]

У праві наявні дві протилежні тенденції, перша з яких - праг­нення до забезпечення єдності, узгодженості й несуперечності правової системи, друга - бажання порушити цю єдність і по­годженість. Системність права пробиває собі шлях лише як за­гальна тенденція, у будь-якій системі права існують протиріччя, архаїчні, неефективні й застарілі норми. Звідси випливає вис­новок: колізії у праві, у тому числі й трудовому, - явище неми­нуче, вони супроводжують його на всіх етапах здійснення пра­вового впливу. Яким досконалим не було б законодавство, рано чи пізно настає момент, коли новоприйняті норми вступають у протиріччя з уже діючими.

Наявність неузгодженостей у праві суттєво впливає на стан нормативного матеріалу, на правове регулювання суспільних відносин у цілому. У той же час варто визнати спрощеним під­хід, відповідно до якого колізії розглядаються винятково як негативне явище. На нашу думку, не варто їх оцінювати одно­значно.

Аналізуючи проблему впливу юридичних колізій на норма­тивно-правове регулювання трудових відносинах, слід підтри­мати точку зору тих учених-правознавців, які вважають, що колізії - явище функціональне.^{[67] [1]} Незнамова З,А. Коллизии в уголовном праве. - Екатеринбург: Изд-во

Спкег, 1994. - С. З - 4Однак констатувати наявність у юридичних колізій яких-небудь функцій можна лише з певної часткою умовності: функції в цьому випадку розглядаються як здатність непогодженостей у праві впливати на оточуючу їх як соціальну, так і правову дійсність.

Усі функції колізій норм трудового права поділяються на со­ціальні і правові. Соціальні знаходять своє вираження у їх здат­ності впливати на існування, розвиток, видозміну суспільних відносин, пов'язаних з використанням найманої праці. Правові можуть бути розглянуті з точки зору впливу, що ними завдається, безпосередньо на механізм правового регулювання, стан норма­тивно-правового матеріалу, посилення або зменшення ступеня ефективності правової регламентації трудових відносин.

Колізії у трудовому праві не можуть бути оцінені однознач­но тільки як негативне чи позитивне явище. їх існування може мати на стан нормативно-правового регулювання трудових від­носин як негативний, так і позитивний вплив. Позитивна роль існування колізій, що виникають при здійсненні правової рег­ламентації трудових відносин, полягає в наявності колізійних відносин між юридичними нормами і свідчить про існування в праві тісних внутрішньосистемних зв'язків, що дозволяють розглядати його як єдиний організм, частини якого (норми, га­лузі, правові інститути) впливають на суспільні відносини не відособлено, а як єдине ціле, що підкорюється загальним за­кономірностям розвитку й функціонування. Це, у свою чергу, дає можливість використовувати виявлені зв'язки для побудо­ви оптимальної, ефективної й економічної моделі правового регламентування, приміром, застосовувати загальні деклара­тивні чи дефінітивні правові приписи, бланкетні норми, моде­лювати юридичні конструкції, заповнювати прогалини тощо.

Так, урахування взаємозумовлюючих зв'язків між трудовим і цивільним законодавством дозволило (хоча і з деяким запіз­ненням) при визначенні сторін трудового договору замінити терміни "підприємство", "установа", "організація", що набули в цивільному праві іншого значення, категорією "власник або уповноважений ним орган", тим самим усунувши колізію між трудовим і цивільним законодавством у частині наділення ок­ремих суб'єктів господарської діяльності правом використання найманої праці.

Участь колізій у підтвердженні наявності внутрішньосис- темних зв'язків стосується не тільки взаємодії трудового права з іншими галузями, а й внутрішньої організації самої галузі тру­дового права. З огляду на існування у трудовому праві верти­кальних і горизонтальних зв'язків між нормами, які його скла­дають це дає, у свою чергу, законодавцеві можливість обирати найбільш раціональний і результативний спосіб розподілу нор­мативного матеріалу за джерелами трудового права й його час­тинами. Так, наприклад, цілком виправданими є розробка і при­йняття окремого нормативно-правового акта, який закріплює загальні засади діяльності професійних спілок. Комплексний характер Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" як джерела не тільки трудового, а й конс­титуційного права, дозволив одночасно підкреслити значимість профспілкового руху працівників як політичного інституту, еле­мента політичної системи суспільства й уникнути зайвого пе­ревантаження КЗпП України правилами, що безпосередньо не стосуються до організації трудового процесу.

Поряд з підтвердженням наявності внутрішньосистемних правових зв'язків, "учасниками" яких є норми, що регламен­тують відносини, пов'язані з застосуванням найманої праці, колізії одночасно сприяють відокремленню предмета й методу трудового права від аналогічних ознак інших галузей. У цьо­му полягає другий позитивний момент існування колізій норм, регулюючих трудові відносини. Виникаючи у праві, колізії до­сить контрастно підкреслюють розходження між відносинами і способами впливу на них, що існують в юрисдикційних полях різних галузей вітчизняної правової системи.

В останні роки в Україні склалася вкрай складна ситуація в проблемі усиновлення дітей, які залишилися без піклування батьків. Усиновлення є найбільш прийнятною формою вихо­вання таких дітей. Провадиться воно, без сумніву, в їх інтересах для створення стабільних і гармонійних умов життя. Пошуки найбільш повного забезпечення їх інтересів дуже важлива со­ціальна проблема. Від правильного вибору усиновителя, роди­ни, у яку передається дитина, залежить її доля. Помилки у цьо­му процесі можуть порушити також права й інтереси як батьків дитини, так і осіб, які бажають її усиновити (усиновителів). Закон при цьому виходить з основного принципу сімейного законодавства - пріоритетний захист прав та інтересів непов­нолітніх дітей, дотримання якого - обов'язкова умова будь-яко- го усиновлення. Під інтересами дитини при цьому розуміють­ся перш за все необхідні умови для її повноцінного фізичного, психічного й духовного розвитку. Кожна дитина - це неповтор­на особистість, без знання якої, її здібностей, задатків, захоп­лень гарне виховання неможливе. Очевидно, що кожен випа­док усиновлення суто індивідуальний. Завдання полягає в тому, щоб підібрати дитині сім'ю, де будуть максимально забезпечені її інтереси, врахувати особливості її характеру, психологічного складу, визначити її психологічну сумісність з родиною та ін. Саме з цього погляду треба підходити до вирішення питання про допустимість усиновлення. Цей припис максимально відповідаючий інтересам дитини ні в якому разі не можна розуміти у вузькому смислі як забезпе­чення задовільних матеріальних і житлових умов Мало добре її годувати, одягати, забезпечувати відповідні умови занять і від­починку, хоча і це дуже важливо. Головне - щоб дитина постійно відчувала сприятливий вплив сім'ї, батьківську любов, турботу, ласку, щоб росла людиною культурною, всебічно розвиненою. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про відпустки" (в ред. до 21 липня 2003 р.) відпустка надавалася з дня усинов­лення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) лише жінці, які усиновила новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку. Од­нак за ст. 211 Сімейного кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2003 p., усиновителем дитини може бути не лише жінка, а й чоловік. Ч. 2 ст. 213 цього Кодексу зазначає, що переважне пра­во на усиновлення дитини має подружжя як повноцінна сім'я.

Дата добавления: 2014-11-18