Розділ 6 3 страница

Певні вимоги висуваються також до зв'язків між загальни­ми і спеціальними нормами. Нормативні приписи, якими вста­новлюються будь-які винятки із загального правила, доцільно вміщувати в тому ж самому законі (нормативному акті), який закріплює це правило Дотримання названої вимоги дозво­ляє законотворчому органу проводити системний розвиток своєї волі з одного питання, а також значно полегшити процес з'ясування цієї волі на стадії тлумачення. Тільки за такої умо­ви будуть зняті всі суперечки щодо легітимності винятків, які постійно виникають на стадії правозастосування з мотивів, що виняток із загального правила не міститься в законі, що закрі­пив це правило.

Ще одна причина суперечностей між нормативними приписа­ми того ж самого законотворчого органу полягає в тому, що він нерідко встановлює винятки з чинного загального правила без внесення відповідних коректив у закон, що містить це правило. У цьому випадку виникає конкуренція загальної і спеціальної норм, що зазвичай вирішується на користь останньої. Одне із загаль­новідомих правил тлумачення норм права наказує в подібній си­туації керуватися положеннями спеціальної норми. Але на прак­тиці виникають сумніви щодо її правомірності на тій підставі, що спеціальна норма не міститься в тому ж самому законі, який закріпив загальну. І ці сумніви досить обгрунтовані. Адже мож­лива ситуація, коли законодавець допустив типову законотворчу помилку і не врахував вимог загальної статті. І ці сумніви у пра­вомірності спеціальної статті фактично роблять її бездіяльною.

Ті ж аргументи можна повторити, коли законодавець змінює загальну норму, яка зафіксована в одному законі, і при цьому залишає без зміни спеціальні правила, зафіксовані в іншому нормативному акті. Звідси виникають цілком обґрунтовані сум­ніви: пам'ятав законодавець у цьому випадку про існування спеціальної норми і саме тому підтвердив її незмінність навіть після зміни загальної чи просто припустився законотворчої по­милки, забувши про існування винятку.

Але найбільш хибним у законодавстві можна назвати випа­док, коли спеціальні правила "розкидані" в декількох норма­тивних актах, причому частина з них установлюється тим же нормативним актом, у якому закріплена загальна норма. Після того як закон, що містить загальну норму й частину спеціаль­них норм, змінюється, практично неминуче у правозастосову- вача з'являються сумніви: чи можна, як і раніше, керуватися спеціальними нормами, що були закріплені іншим норматив­ним актом?

Відзначимо ще один недолік законодавця: при формулюван­ні декількох спеціальних норм не встановлюються правила по­долання конкуренції між ними. Проектовані норми права пок­ликані не тільки заповнити прогалини правового регулювання, а й замінити (що буває найчастіше) недосконалі, недостатньо ефективні норми права. Тому, приймаючи новий закон, законо­давець повинен відразу ж подбати про те, щоб усунути можливі колізії між прийнятими і чинними нормами шляхом внесення відповідних коректив у систему чинних норм права.

У проект закону, що замінює застарілі, малоефективні нор­мативні приписи новими, більш досконалими, слід включати спеціальну статтю із зазначенням реквізитів законів та їх струк­турних частин, які визнаються такими, що втратили чинність. При цьому бажаним є повний огляд актів і точна їхня оцінка. Як справедливо, на нашу думку, відзначає Ю.О. Тихомиров, загальна вказівка на те, що раніше прийняті закони та їх час­тини, які суперечать новому закону, не діють, часто породжує нігілістичне ставлення до права і викликає розрив правонаступ- ництва, що, у свою чергу, не дозволяє досягти безперервності державного і правового розвитку, а також стабільності статусу громадян та юридичних осіб.^{[84] [1]} Тихомиров Ю.А. Коллизионное право. - М.: Изд. г-на Тихоми- роваМ. Ю., 2001.-С. 51-52.

^[1] Про реабілітацію інвалідів в Україні: Закон України від 06.10.2005 p., № 2961-IV // Відом. Верхов. Ради України. - 2006. -№2-3. - Ст. 36.

Але іноді у прикінцевих положеннях закону немає не лише переліку законів, що втратили чинність або підлягають зміні, а й навіть правила про те, що до приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами щойно прийнятого закону вони діють у частині, яка не суперечить цьому закону. Наприклад: хоча законодавство України з питань реабілітації інвалідів грунтується на Конституції України і складається з Законів Ук­раїни "Про реабілітацію інвалідів в Україні", "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії"", "Про осно­ви соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про соціальні послуги", інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у цій сфері, та міжнародних договорів Украї­ни, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Ук­раїни, у Законі України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 6 жовтня 2005 p., №2961 -IV^[85] відсутній припис, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що йому не супере­чить.

⁶ Виникає запитання: чому в законі не існує традиційного темпорального правила переваги більш пізнього нормативу над раніше прийнятим? Чи значить це, що воно не може бути застосовано щодо цього закону, в результаті чого в цьому кон­кретному випадку пріоритет має закон, який було затвердже­но раніше? Ми вважаємо, що ні. Адже це правило належить до числа правоположень, що визнаються вже протягом сторіч у переважній більшості країн світу. Тому потрібні активні дії самого законодавця, тобто пряма вказівка в законі, що як

ви­няток до приведення інших законодавчих актів у відповід­ність з нормами нового закону діють норми інших законів. А такої вказівки в нашому випадку немає. Цю думку поділяє й Ю.О. Тихомиров. Він називає правило про пріоритет пізнішого закону доктринальним, вказуючи при цьому, що зміни раніше прийнятого закону або визнання його норм такими, що супере­чать нормам нового, повинні бути наявними завжди.^[86]

Одним із найбільш проблемних питань, пов'язаних з колізія­ми у трудовому праві, є їх вирішення, яке становить собою про­цес, спрямований на досягнення однакового регулювання со­ціально-трудових відносин шляхом або остаточного усунення протиріч із системи правових приписів, або ж подолання їх у перебігу правозастосувальної діяльності.

На жаль, у науці трудового права проблема вирішення колізій юридичних приписів ще не зазнавала комплексного дослід­ження й мала скоріше фрагментарний характер. У навчальній правовій літературі висвітлення колізійності, як правило, зами­калося рамками розкриття принципу єдності і диференціації регулювання трудових відносин, дії трудового права "за колом осіб".^[87] Лише останнім часом має місце тенденція до включення в навчальні посібники за аналогією із загальнотеоретичною лі­тературою правил дії джерел трудового права в часі та просторі, а також їх ієрархічної залежності.^[88] У дослідницьких роботах, присвячених окремим проблемам трудового права, способи ви­рішення юридичних колізій хоча інколи й попадають у сферу наукових досліджень, здебільшого мають похідне, другоряд­не значення. Тим часом ця проблема становить не тільки ака­демічний інтерес; у період формування нового законодавства про працю її вирішення сприяло б підвищенню ефективності правової регламентації трудових відносин, стабілізації правоза- стосовчого процесу.

Усунення одних різновидів колізій і подолання інших здій­снюються за допомогою використання спеціальних прийомів, що існують на озброєнні як нормотворчих, так і правозасто- совчих органів. Сукупність засобів і способів, спрямованих на нейтралізацію колізій в нормах трудового права, і становить механізм їх вирішення. Не можна сказати, що в юриспруден­ції питання про формування останнього ніколи не ставилося. Як у загальній теорії права, так і в окремих галузевих науках є низка робіт, одним із предметів дослідження яких виступа­ють саме способи впливу на юридичні колізії.^[89]! Погребняк С.П. Колізії у законодавстві України та шляхи їх переборен­ня: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01 // Нац. юрид. акад. України. - X., 2001. - 201 с.; Власенко Н.А. Коллизионньїе норми в советском праве. - Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1984. - 100 с.; Незнамова З.А. Коллизии в уголовном праве. - Екатеринбург: Изд-во Спкег, 1994. -271 с.; Ершов В.В. Преодоление коллизий трудовьіх норм // Человек и труд. - 1992. - № 8 - 12. - С. 80 - 83.

^[1] Тихомиров Ю.А. Коллизионное право. - М.: Изд. г-на Тихоми­рова М.Ю., 2001. - С. 49 - 65.

На жаль, низ­ка ця дуже нечисленна. Значний крок у напрямку розробки по­няття "механізм вирішення юридичних колізій" було зроблено З.А. Незнамовою. На жаль, не всі її досягнення можуть бути сприйняті доктриною трудового права в повному обсязі та й де­які висновки, на наш погляд, мають потребу в уточненні.

Найбільш масштабним теоретичним дослідженням способів вирішення колізій є монографічна робота Ю.А. Тихомирова, у якій зроблено спробу обґрунтувати існування у правовій системі цілої комплексної галузі з аналогічною назвою. Незважаючи на те, що окремі висунуті ним ідеї, на нашу думку, спірні (особли­во ті, які випливають із визнання предметом колізійного права всіх конфліктів, охоплених правовим полем, включаючи конф­лікти суб'єктів права), положення, що стосуються подолання колізій юридичних норм, містять чимало корисної інформації. Так, серед способів, що сприяють вирішенню протиріч юри­дичних приписів, науковець називає загальні принципи права, національні й міжнародні норми. Він наводить найбільш за­гальну класифікацію колізійних норм, вказує основні напрямки вдосконалення законодавства з метою скорочення числа юри­дичних конфліктів.^{[90] [1]} Законодательная техника: Науч.-практ. пособ. / Отв. ред. Ю.А. Тихоми- ров. - М.: Городец, 2000. - С. 9 - 25.

^[1] Щербина В.І. Основні функції трудового права в умовах ринко­вих відносин. - Дніпропетровськ: Акад. митної служби України, 2005.

- 266 с.; Карпенко Д.О. Основи трудового права. - К.: А.С.К., 2003. - 656 с.; Лазор В.В. Гармонізація національного трудового законодавства з міжнарод­ним як показник цивілізованості держави і суспільства // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. (До 50-ї річниці Конвенції про за­хист прав людини та основних свобод): Тези доп. та наук, повідомлень Всеук. наук.-прак. конф. молодих учених. - X.: Нац. юрид. акад. України, 2000. - С. 67

- 69; Карташов А. Правове регулювання соціального партнерства в Україні: проблеми і перспективи // Збірник наукових праць УАДУ при Президентові України. - 2003. - Вип. 2 (№2). - С. 460 - 471.

^[1] Венедикгов B.C. Концептуальні підходи до кодифікації трудового зако­нодавства України // Право і безпека. - 2002. - №2. - С. 9 - 12; Процевсь- кий О. Чи ж є на що сподіватися? Критичний погляд науковця на проект но­вого Трудового кодексу // Юридичний вісник України. - 2004. - №9. - С. 8

Аналіз заходів, спрямованих на зниження колізійної напру­ги у праві, дозволяє дійти висновку, що серед них є, по-перше, засоби вирішення вже існуючих чи потенційних протиріч, по- друге, заходи превентивного характеру, що мають за мету за­побігти появі у праві нових неузгодженостей. І хоча лише деякі з останніх входять у колізійний механізм як такий, значення їх для досягнення однаковості в застосуванні законодавства, га­даємо, вище, аніж засобів вирішення наявних чи передбачува­них колізій. У даний час доцільно виділити два види заходів такого роду - удосконалення нормативно-правового матеріалу і відповідальність за видання нормативних актів, які суперечать чинному законодавству.^[91]

Недопущення появи тих видів невідповідностей, що розба- лансовують систему юридичних розпоряджень, для трудового права є найбільш актуальною справою, оскільки коло право- застосувачів законодавства про працю набагато ширше, ніж в інших галузей. Воно містить переважно осіб, які не мають спе­ціальних навичок роботи з нормативним матеріалом. Поряд з визнанням необхідності дотримання всіх наявних на озброєнні правотворчих органів правил законодавчої техніки при розробці нових нормативно-правових актів про працю в науці трудового права висловлено й низку конкретних пропозицій, врахування яких дозволить при формуванні нового трудового законодавс­тва значно знизити ризик виникнення "несанкціонованих" де­ржавою зіткнень юридичних норм. Практично всіма фахівцями у сфері трудового права найважливішою умовою узгодженості нормативно-правового матеріалу визнається наявність єдиної концепції перспективного розвитку трудового законодавства, побудованої на підставі зваженого врахування інтересів усіх учасників трудових відносин.^[92]

- Не викликає сумніву й необхідність фундаментальної розроб­ки Загальної частини нового Трудового кодексу України. Вклю­чення в неї положень, що стосуються цілей, завдань, принципів, сфери дії трудового права, визначення кола джерел правового регулювання праці, суб'єктів трудового права і трудових відно­син^[93],9; Чанишева Г.І. Новий Трудовий кодекс Російської Федерації: досвід для України // Актуальні проблеми політики. - Вип. 15. - Одеса: Юрид. літ., 2002.

- С.145 - 154; Лавріненко О.В. Щодо структури нового Трудового кодексу України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Харків: Нац. ун-т внутр. справ. - 2001. - Вип. 15. - С. 83 - 86; Леонова Ю. Зауважен­ня до проекту нового Трудового кодексу України // Право України. - 2004.

- №2. - С. 99 - 101.

^[1] Пилипенко П. Деякі термінологічні аспекти понятійного апарату су­часного трудового права України // Підприємництво, господарство і право.

- 2000. - № 7. - С. 64 - 67; Лавріненко О.В. Гармонізація понятійного апара­ту загального та спеціального законодавства України про працю: теоретичні аспекти проблеми // Економіка, фінанси, право. - 2005. - № 4. - С. 25 - 37; Орловский Ю.П. Теория и практика применения трудового законодательс- тва // Право и зкономика. - 1998. - №1 - С.93; Головина С.Ю. Формирова- ние понятийного аппарата трудового права // Гос-во и право. - 1998. - № 8. -С. 86-89.

^[1] Головина С.Ю. Головина С.Ю. Формирование понятийного аппарата

трудового права И Гос-во и право. - 1998. - №> 8. - С. 88.

^[1] Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. - М.: На­ука, 1989-С. 176. безумовно, сприятиме

досягненню єдності в розумінні й застосуванні всього трудового законодавства. Неодноразово в науці трудового права зверталася увага на важливість розвитку понятійного апарату цієї галузі, несуперечності використовува­ної термінології, її відповідності змісту понять, що входять в інструментарій інших галузей права.^[94] "Закони, які приймають­ся, повинні термінологічно стикуватися між собою й містити бездоганні дефініції, єдині, наскрізні для всього трудового за­конодавства, - вказує С.Ю. Головіна. - Варто враховувати та­кож той факт, що поняття трудового права використовуються й іншими галузями...".^[95]

Іншим напрямком реформування законодавства, здатним вплинути на загальну колізійну ситуацію в царині правового ре­гулювання праці, повинно стати зменшення кількості і значення в трудовому праві нормативно-правових актів виконавчих ор­ганів державної влади. На необхідність такого кроку вказувало­ся вже давно^[96], однак саме в період роботи над новим Трудовим кодексом з'явилася реальна можливість упорядкувати підзакон- ну нормотворчу діяльність. Для цього в його тексті можна було б передбачити норму, яка вказувала б на те, що виконавчі орга­ни державної влади видають нормативно-правові акти тільки на виконання законів та за дорученням законодавчого органу.

Удосконалення законодавства може виступати не тільки як профілактичний захід, за допомогою якого досягається мета - не допустити появи неузгодженостей у праві, а й як спосіб ви­рішення вже існуючих юридичних колізій. Своєрідність цього заходу як частини колізійного механізму полягає в тому, що він спрямований не на подолання, а на усунення наявних у праві неузгодженостей, причому він є винятковою прерогативою нор- мотворчих органів. Установивши наявність у праві колізійних норм, законодавець приймає одне з наступних рішень: а) скасо­вує одну з конфліктуючих норм; б) змінює один чи всі норма­тивні приписи, що претендують на застосування, так, щоб вони не вступали в конфлікт; в) скасовує всі неузгоджені між собою норми й видає нове загальнообов'язкове правило. ^[1] Власенко Н.А. Коллизионньїе норми в советском праве. - Иркутск: Изд-

во Иркут. ун-та, 1984. - С.29.

' Примітка: Відповідно до ст. 1731 КЗпП України (в редакції до 24.12.1999р.) відшкодування моральної шкоди провадиться власником або уповноваженим ним органом, якщо небезпечні або шкідливі умови праці при­звели до моральної втрати потерпілого, порушили його нормальні життєві зв'язки і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.^[97]

Усі заходи, спрямовані на подолання чи усунення колізій у трудовому праві, можуть виступати як у формі дій певних ор­ганів та осіб, так і у виді об'єктивованих у правовому середо­вищі правил загального характеру, що містять алгоритм вибо­ру однієї з декількох норм. Залежно від того, яким саме чином відбувається "нейтралізація" зіткнень юридичних приписів, можуть бути вирізнені способи й засоби вирішення колізій. Саме вони і становлять елементи колізійного механізму. До числа способів усунення і подолання колізій у трудовому праві належать удосконалення джерел трудового права шляхом пере­творення окремих нормативних приписів та їх системи в ціло­му і тлумачення правових норм. Засобами вирішення неузгод­женостей, що виникають при правовому регулюванні праці, є колізійні принципи й норми, а також вироблені судовими ор­ганами правоположення. Об'єднує всі названі явища правової дійсності загальна мета - досягти одноваріантності правового регулювання. Необхідно відзначити деяку умовність вищена- веденої класифікації елементів механізму вирішення колізій, оскільки, наприклад, удосконалення законодавства в широкому розумінні цього процесу припускає в тому числі й "збагачення" джерел права колізійними нормами, а правоположення є як би продовженням одного зі способів впливу на колізії - судового тлумачення. У той же час зазначені явища мають певну само­стійність стосовно один до одного.

Засоби і способи вирішення колізій у трудовому праві мо­жуть як стосуватися невизначеного кола юридичних приписів, так і поширювати свою дію лише на конкретні ситуації й норми. Наприклад, загальне значення для вирішення зіткнень трудових норм мають такі засоби їх подолання, як колізійні принципи й норми. Однією з останніх є найпоширеніше в сучасних вітчиз­няних нормативних актах про працю, запозичене з Конституції колізійне правило про пріоритет міжнародних договорів над на­ціональним законодавством України.

Серед випадків вирішення колізії правових норм щодо кон­кретної ситуації можна вирізнити виключення з переліку дис­циплінарних стягнень, що накладаються на порушників трудо­вої дисципліни, переведення на іншу нижчеоплачувану роботу як таке, що суперечить конституційній нормі про свободу праці. "Разове" вирішення колізій спостерігається й при виборі пере­бігу здійснення своєї діяльності правозастосовчими органами норми, що підлягає застосуванню.

Так, ще в 1995 р. при розгляді трудового спору між ТОВ "Де­сна" і працівником цього ж підприємства про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до дис­циплінарної відповідальності, районний суд м. С., зіставивши норми трудового¹ й цивільного права, що регулюють питання

відшкодування моральної шкоди, віддав перевагу останньому. І лише Законом "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" №1356-XIV від 24 грудня 1999 р. КЗпП був доповнений ст. 237, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику про­вадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Незалежно від того, за допомогою яких елементів колізій­ного механізму вирішуватиметься неузгодженість юридичних приписів, чи будуть вони спрямовані на розв'язання проблеми вибору підлягаючої застосуванню норми в конкретній ситуації або поширюватися на невизначену кількість випадків, головна вимога, що ставиться до них - це результативність, здатність зняти колізійну напругу, усунути варіантність у регулюванні од­них і тих же суспільних відносин. Позбавлені цієї властивості явища правової дійсності не можуть розглядатися як елементи механізму вирішення колізій правових норм.

Усе вищевикладене дозволяє вирізнити наступні ознаки механізму вирішення правових колізій у трудовому праві: а) колізійний механізм становить собою явище правової дійс­ності; б) він внутрішньо неоднорідний і піддається членуван­ню на окремі елементи; в) його сутність полягає у впливі на інші явища правової дійсності - юридичні колізії; г) характер їх впливу може бути двояким - повне усунення неузгодженостей правових приписів або їх подолання; д) мета їх - досягнення одноваріантності регулювання соціально-трудових відносин.

Спираючись на це, можна визначити механізм розв'язання юридичних колізій у трудовому праві як сукупність засобів і способів, за допомогою яких забезпечується результативний вплив на неузгодженості нормативно-правових приписів в сфері праці шляхом їх усунення або подолання з метою досяг­нення одноваріантності в регулюванні одних і тих же суспіль­них відносин.

Механізм вирішення колізій є універсальним і може засто­совуватися до колізій норм будь-якої галузевої належності.

У той же час не можна сказати, що колізійний механізм тру­дового права не відрізняється від аналогічної сукупності за­ходів впливу на колізії норм інших галузей. Розходження, як правило, прослідковуються у співвідношенні елементів усере­дині механізму вирішення колізій, у характері "поділу праці" між ними, а нерідко й у їхньому змісті, що зумовлено в першу чергу специфікою предмета, методу й функцій галузі, а також чисельною перевагою в ній одних різновидів колізій над інши­ми. Приміром, різноманіття форм застосування людиною своєї здатності до праці знаходить висвітлення у високому ступені диференціації правового регулювання суспільних відносин, що складаються в цій царині. Пов'язане з цим існування у сфері правової регламентації праці значного числа колізій викликає необхідність розвитку тієї частини колізійного механізму трудо­вого права й у тому напрямку, що сприятимуть вирішенню саме названого виду зіткнень правових норм. Багаторівневий харак­тер правової регламентації трудових відносин додає особливої значимості у трудовому праві ієрархічного колізійного принци­пу, а захисна функція даної галузі виступає передумовою появи у трудовому законодавстві правила, що віддає перевагу нормі, яка покращує становите працівника.

Найбільш яскраво сутність колізійного механізму як специфіч­ного явища правової дійсності виявляється в засобах і способах подолання колізій юридичних приписів. Найбільш значимими з них, як видиться, є колізійні принципи й норми, оскільки вони мають найбільший ступінь обов'язковості для правозастосувача. Не менш важливу роль у справі подолання колізій трудових норм відіграють також акта судового тлумачення.

Колізійні принципи становлять собою об'єктивно існуючі, відносно стійкі, мало залежні від розсуду законодавця правила, по суті, наднормативного характеру, що концентрують у собі в найбільш загальному вигляді основні положення, які стосуються подолання колізій. У даний час можна вирізнити п'ять головних колізійних принципів: два хронологічних - (а) "закон діє лише на майбутній час" і (б) "наступний закон скасовує попередній"; субординанійний - "пріоритет визнається за актом більш висо­кої юридичної сили"; просторовий - "діє закон місця виникнення

правовідносин"; диференційний, побудований на основі загаль­ного логічного правила співвідношення загального й окремого - "спеціальна норма має перевагу перед загальною".

Будучи правилами-основами, вони виступають базовими для конструювання колізійних норм. Одержавши законодавче закріплення, деякі колізійні принципи зберігають свій первіс­ний вид, інші ж у процесі трансформації в колізійні норми ви­дозмінюються, конкретизуються. Відбиття колізійних принци­пів у законодавстві особливо цікаво тим, що воно одночасно є свідченням наявності у праві двох протилежних тенденцій, З одного боку, розвинена система засобів подолання юридичних колізій вказує на високий ступінь організації нормативно-пра­вового матеріалу, з другого - нормативне закріплення колізій­них принципів потрібно, коли конфлікти правових норм, які переважно є дестабілізуючим роботу системи права чинником, стають звичним і закономірним явищем.

Вітчизняному трудовому законодавству колізійні норми ві­домі досить давно. У прийнятому в 1922 р. першому Кодексі законів про працю одержав конкретизацію ієрархічний колізій­ний принцип, у якому містився припис, що Правила внутріш­нього трудового розпорядку "не можуть суперечити законам і постановам про працю, а також діючому в даному підприємстві або установі колективному договору".^[98] Диференційний колізій­ний припис містився в примітці до п. 1 Тимчасових правил застосування підсобної найманої праці в трудових селянсь­ких господарствах, затверджених постановою РНК СРСР від 11 липня 1929 р.^[99] і вказував, що в куркульських господарствах застосування найманої праці регулюється спеціальним чином, відповідно до правил іншого нормативного акта.

Проілюструвати наявність колізійних норм у сучасному тру­довому праві можна, звернувшись до тексту ст. 7 КЗпП України, у якій зазначено, що особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними й геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також праців­ників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

Колізійні норми не завжди є продовженням загальних колізійних принципів. Іноді вони існують у формі винятку з ба­зового принципу спрямованого на вирішення юридичних про­тиріч. Прикладом винятку з колізійних принципів може бути п. 13 постанови РНК СРСР від 11 березня 1933 р. "Про упорядку­вання сумісництва"^[100], відповідно до якого дія даної постанови поширювалася на осіб, які були прийняті на роботу за суміс­ництвом до вступу її в силу.

Через те, що колізійні норми більше наближені до цілей і завдань, які стоять перед органами влади в конкретний історич­ний період, що вони втілені у форму загальних, обов'язкових для виконання всіма правил поведінки, при розбіжності їх зміс­ту зі змістом колізійних принципів вони мають пріоритет над останніми. Наприклад, регулювання трудових відносин з іно­земним елементом підпорядковується загальному колізійному принципу застосування закону місця виконання роботи. У той же час багато держав у певних випадках передбачають винятки з цього колізійного правила, коли, зокрема, вказується на пріо­ритет законодавства країни громадянами якої є працівники.

Таким чином, при вирішенні питання про вибір однієї з де­кількох норм, що претендують на застосування, правозастосувач у першу чергу повинен з'ясувати, чи є в законодавстві колізій­на норма, яка регламентує такого роду відносини між правови­ми приписами. І лише за відсутності спеціального формально закріпленого правила, що наказує, яким чином слід учинити в подібному випадку, особа, яка здійснює вибір норми, може вда­тися до використання загального колізійного принципу.

Поява колізійних норм може бути і не пов'язана з наявніс­тю у праві відповідного колізійного принципу. Прикладом такої норми є ст. 9 КЗпП, що встановлює недійсність умов договорів про працю, які погіршують становище працівника порівняно з законодавством України про працю. Одночасно не всі принци­пи знаходять відбиття в нормах права. Деякі маються на увазі або випливають зі змісту врегульованих правом суспільних від­носин. Так, диференційний колізійний принцип, спрямований на подолання невідповідностей між загальними, спеціальними й винятковими правовими приписами, не має свого загального для всієї галузі трудового права нормативного аналогу.

Оскільки колізійні принципи й норми, незважаючи на тісний взаємозв'язок і взаємозумовленість, здатні існувати автономно, для їх позначення може бути обрано ще один, збірний термін

- "колізійні правила".

Колізійні норми в силу того, що вони створюються зако­нодавцем, у більшій мірі, ніж колізійні принципи, зазнають змін. Зокрема, реформування системи вітчизняного права ста­ло передумовою появи таких колізійних норм, як пріоритет міжнародних правових положень над внутрішньодержавними законодавством. Статтею 8^[1] Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Українсь­кої РСР при переході республіки до ринкової економіки: Закон Української РСР від 20.03.1991 p., №871-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. - 1991. -№ 23.

Дата добавления: 2014-11-18