Розділ 6 4 страница

- Ст. 267.

^[1] Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів зако­нодавства Союзу РСР: Постанова Верховної Ради України віл 12.09.1991 p., №1545-XIІ // Відом. Верхов. Ради УРСР. - 1991. -№ 46. - Ст. 621.^[101], що містить такі положення, КЗпП України був доповнений 20 березня 1991 р.¹ У зв'язку з цим стає можливим існування у праві як постійних, так і тимчасо­вих колізійних приписів. Найбільшою стабільністю в трудово­му праві вирізняється правило, що припускає ієрархічну спів- підпорядкованість правових норм. Тимчасовою є норма, яка міститься в постанові Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавс­тва Союзу РСР" від 12 вересня 1991 р. №1545-ХІІ^[102] та встанов­лює пріоритет правових актів України над актами колишнього Союзу РСР, так як число останніх, які залишаються чинними, з кожним роком зменшується і поступово наближується до ну­льової відмітки. Однак такі акти ще продовжують відігравати велику роль. Цікавою та показовою є ситуація щодо можли­вості збільшення терміну закордонного відрядження у разі, коли підприємство направляє своїх працівників за кордон для виконання робіт, термін виконання яких, за умовами контрак­ту зовнішньоекономічної діяльності, перевищує 60 днів. Згід­но з вимогами пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 3 999 р. №663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" термін закор­донного відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів. Відповідно до роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України виконан­ня робіт за кордоном понад 60 календарних днів вважається роботою за кордоном. Як наслідок, при направленні праців­ників на роботу за кордон на термін більше 60 календарних днів до цього часу слід керуватися Правилами про умови праці радянських працівників за кордоном, що затверджені поста­новою Держкомпраці СРСР від 25.12.74 р. №365, постановою Держкомпраці СРСР від 08.06.90 р. №225 "Про вдосконалення організації та оплати праці радянських спеціалістів, відрядже­них за кордон по лінії економічного і технічного співробітниц­тва" (норми яких чинні відповідно до постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території Украї­ни окремих актів законодавства СРСР") та відповідними пос­тановою і наказом Мінпраці України (від 22.03.93 р. №16 та від 16.01.96 р. №4). Система колізійних норм - явище не тільки більш рухливе, а й структурно складніше системи колізійних принципів. Багато в чому це пов'язано зі значним впливом суб'єктивного чинника на процес її формування, диференціацією правового регулюван­ня залежно від виду предметів правової регламентації суспіль­них відносин: якщо колізійні принципи мають загальноправове значення, то колізійні норми, як правило, залежать від цілей, досягненню яких служать правові приписи, які мають колізій­ний характер.

Даючи характеристику нормам, які включені в законодавс­тво з метою вирішення правових колізій, Ю.О. Тихомиров класифікував їх на (а) норми-домінанти, що виражають юри­дичний пріоритет у випадку зіткнення різних норм; (б) норми

- заборони й норми - обмеження, коли з їх допомогою запобіга- ються колізійні ситуації; (в) нормативно встановлені процедури подолання розбіжностей і вирішення спорів; (г) норми-санкції, які застосовуються у разі порушення названих норм." Усі пере­лічені види норм можуть становити в однаковій мірі й механізм вирішення зіткнень нормативного характеру.

Той факт, що сукупність усіх існуючих на озброєнні у пра- возастосувача норм права проявляється у формі консолідованих відносно відособлених правових комплексів, дозволяє класифі­кувати всі нормативні колізійні правила, що охоплюють сфе­ру правового регулювання праці, на: а) внутрішньогалузеві, покликані вирішувати колізії норм усередині галузі трудового права; б) міжгалузеві; в) колізійні норми міжнародного при­ватного права, що стосуються регламентації праці з іноземним елементом на території України чи трудових відносин грома­дян України на території інших держав; г) норми, спрямовані на подолання зіткнень національного трудового законодавства з положеннями, виробленими міжнародним співтовариством.

Специфіка міжгалузевих колізій, полягає в тому, що можли­вості їх вирішення шляхом включення в нормативно-правовий масив спеціальних колізійних правил досить обмежені. Для встановлення того, норми якої галузі права домінують у кон­кретному випадку, використовуються, як правило, два критерії

- предметний і функціональний. Вибір однієї з декількох норм, що мають різну галузеву належність, залежить від того, пред­метом якої галузі права охоплюються підлягаючі регламентації суспільні зв'язки, досягненню якого результату повинна служи­ти правова регламентації тих чи інших видів суспільних відно­син. З огляду на об'єктивно існуючу, зумовлену закономірностя­ми розвитку системи права деяку "розмитість" меж складників її галузей, пошук відповіді на питання про те, норми якої галузі права повинні застосовуватися у випадку виникнення зіткнення між ними при врегулюванні конкретних відносин у складних, "граничних" випадках, під силу лише науці.

Не можна визнати в той же час, що законодавцем вичерпані всі можливості по створенню умов для досягнення одностай­ності в регламентації відносин, що існують на стику предметів регулювання двох або декількох галузей права, для подолання конкуренції між нормами різної галузевої належності при схо­жому предметі. Надалі в перебігу конструювання нового базо­вого кодифікованого акта трудового права з метою уніфікації правозастосовчої діяльності законодавцеві слід чіткіше окрес­лити межі дії даної галузі.

Для подолання зіткнень трудових норм, тобто тих, що скла­дають галузь трудового права, важливе значення має класифі­кація колізійних правил, поставлена в залежність від виду та властивостей норм, що вступають у конфлікт. На цій підставі можуть бути вирізнені колізійні норми, спрямовані на вирішен­ня невідповідностей між (а) правовими приписами, що діють в різні проміжки часу (хронологічні чи темпоральні); (б) нор­мативними правилами різної юридичної сили (ієрархічні чи субординаційні); (в) загальними, спеціальними й винятковими нормами (диференційні); (г) нормами, що діють на різній тери­торії або з самого початку виданими для регулювання відносин на різних територіях (просторові).

Наприклад, закріплене в ч. 2 ст. З Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" положення про те, що особливості застосування цього Закону у Збройних Силах Ук­раїни (для військовослужбовців), органах внутрішніх справ, Службі безпеки України, встановлювані відповідними зако­нами, є диференційним, а правило ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відпустки" про поширення дії цього Закону на іноземних громадян - просторовим. Можливе конструювання колізійних норм в такий спосіб, що одним приписом буде охоплено ком­плекс правил, спрямованих на подолання колізій. Наприклад, використовувані в колізійних нормах конструкції "на підставі й на виконання...", "з метою реалізації..." досить часто акумулю­ють у собі одночасно й субординаційні, і темпоральні колізійні правила.

Дуже важливу роль для дії того чи іншого (найчастіше ди- ференційного) колізійного правила в трудовому праві відіграє наявність у законі застереження щодо компетенції, яке одночас­но служить і способом легалізації, і засобом обмеження дії в трудовому праві загальних колізійних принципів. Здебільшого воно нерозривно пов'язано зі змістом самого колізійного при­пису. Так, ч. 2 ст. 147 КЗпП містить положення, відповідно до якого "законодавством, статутами і положеннями про дисциплі­ну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення". У даному випадку, вказуючи на можливість установлення для окремих категорій працівників спеціальних правил дисциплінарної відповідальності, законо­давець за допомогою використання компетенційного застере­ження визначає вид тих нормативних актів, у яких ці правила можуть бути закріплені. Порушення умов, установлених компе- тенційним застереженням, унеможливлює використання основ­ного правила - диференційного.

Ієрархічні, хронологічні, диференційні та інші колізійні норми в трудовому праві - явище, можна сказати, інтернаціо­нальне, притаманне не тільки праву України. Відповідно до положень Трудового кодексу республіки Узбекистан дія цього нормативного акта поширюється на всю територію республіки (ст. 3). На підприємствах, які повністю або частково належать іноземним юридичним чи фізичним особам, розташованим на території республіки, застосовується законодавство про працю Республіки Узбекистан (ст. 12). У ФРН діє правило, згідно з яким федеральні землі не можуть зменшувати кількості пільг і гарантій, установлених федеральним законодавством про пра­цю. Існування в об'єктивному праві різних держав аналогічних колізійних норм обумовлено тим, що вони є прямим продов­женням загальноправових колізійних принципів, побудованих також з урахуванням ієрархії юридичних правил, їх обсягу дії в часі та просторі.

Аналіз як вітчизняного, так і іноземного досвіду законодав­чого закріплення колізійних норм у трудовому праві свідчить, що здебільшого вони не можуть існувати ізольовано, у відриві від загальних правил подолання колізій, властивих тій чи іншій правовій системі. У зв'язку з цим вважаємо, що система колізій­них норм трудового права України є дворівневою.

Перший рівень повинні складати колізійні норми, які мають загальноправове значення, встановлюють правила подолання юридичних колізій без залежності від галузевої належності конфліктуючих правових приписів, що мають значення для всієї системи права. Головні з таких норм у даний час одержали своє відбиття в Конституції України.

У силу специфіки Конституції як акту, який у найбільш кон­центрованому виді закріплює засади здійснення державної вла­ди в Україні, цілком очевидно, що нею не можуть бути охоп­лені всі загальнозначущі для системи права колізійні норми. У зв'язку з цим була висловлена пропозиція про створення спе­ціального закону, що включає в себе правила подолання колізій нормативних приписів. Приміром, В.В. Єршов пропонував створити спеціальний закон "Про подолання колізій між пра­вом, законом і підзаконними актами"^[103].^[1] Ершов В.В. Преодоление коллизий трудових норм // Человек и труд.

- 1992.-№ 8- 12. -С. 80-82.

^[1] Поленина С.В., Лазарєв Б.М., и др. Инициативньїй проект Федерально­го закона о законах и иньїх нормативно-правовьіх актах РФ // Гос-во и право.

1995. -№3. - С. 57 - 68; Казьмин И.Ф., Казьмин И.Ф., Поленина С.В. «Закон о законах»: проблеми издания и содержания // Сов. гос-во и право. - 1989.

№ 12. - С. З - 9; Пиголкин А.С., Казьмин И.Ф., Рахманина Т.Н. Инициатив­ньїй проект закона «О нормативно-правовьіх актах Российской Федерации» // Гос-во и право. - 1992. -№ 7.-С. 77-85. Інші правники схиляли­ся до висновку про необхідність включення норм, спрямованих на вирішення колізій, у Закон "Про нормативні правові акти".^[104]Ми підтримуємо другу точку зору, бо це дасть можливість в од­ному комплексному законі врегулювати всі питання, пов'язані з нормативно-правовими актами, у тому числі і колізійні. У ньо­му повинні бути враховані наступні положення.

1. Усі колізійні норми, що включаються в закон, мають бути розбиті на сім блоків: крім ієрархічних, темпоральних і просто­рових закон повинен охопити також норми диференційного й процедурного характеру, а також ті, що визначають компетен­цію окремих правотворчих органів. Компетенційні норми, як і компетенційні застереження, виступають у даному випадку як допоміжні для реалізації, власне, колізійних норм. Із їх допомо­гою законодавцеві належать (а) окреслити коло відносин, ре­гулювання яких може здійснюватися тими чи іншими нормот- ворчими органами, (б) за необхідності визначити обсяг такого регулювання й (в) установити порядок делегування повнова­жень по виданню правових актів одним нормотворчим органом іншому.

2. У Законі України "Про нормативні правові акти України" для конструювання колізійних правил найбільш вдалою є фор­ма норми-пріоритету. Це зумовлено двома причинами:

а) первинним рівнем для основних колізійних норм є Кон­ституція України, в якій вони повинні бути викладені в такий спосіб, щоб у першу чергу виконувалася функція профілакти­ки, недопущення появи колізій, а лише в другу - їх подолання. Аналогічне навантаження мають нести колізійні норми галузе­вих нормативно-правових актів, що регулюють ті чи інші види суспільних відносин. Реалізації превентивної функції в більшій мірі відповідають норми-заборони, норми-зв'язки і норми-об- меження. Очевидно, що зазначеному Закону у функціональному плані належить мати певну самостійність, бо інакше втрачається сенс у його створенні. На відміну від інших актів нормативного змісту, основна мета "закону про закони" - регулювати відно­сини між нормами права; суспільні відносини, які підлягають правовій регламентації, - це його вторинний об'єкт. У зв'язку з цим на перше місце серед його функцій (у всякому разі при­таманних його колізійній частині) виходить функція подолання протиріч, що виникли в результаті порушення заборон, що міс­тяться в інших актах. У числі засобів, що сприяють досягненню цієї мети, найбільш ефективними є норми-пріоритети;

б) норми, що конкретно вказують, якому з нормативних при­писів слід віддати перевагу при виникненні колізій між ними, зручніші для правозастосувача, оскільки вони більш певні. У цьому неважко переконатися, поставивши, наприклад, в єдиний ряд три по суті рівнозначних ієрархічних колізійних правила, що становлять собою норму-зв'язок, норму-заборону й норму- пріоритет відповідно: "на підставі й на виконання Конституції та законів України, указів Президента України Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження" - "постанови Кабі­нету Міністрів України не можуть суперечити Конституції та

законам України, указам Президента України" - "у випадку протиріччя постанов Кабінету Міністрів України Конституції України, законам або указам Президента застосовується акт, що має більш високу юридичну силу". Звичайно, що за допомогою останнього правила у правозастосувача легше формується уява про модель необхідної від нього поведінки у випадку виявлення колізії. При формулюванні колізійної норми саме в такий спосіб в особи, яка вирішує колізію, як правило, не виникає питань щодо способів і порядку подолання зіткнення нормативних приписів.

Другий рівень норм, що сприяють вирішенню колізій, вини­каючих при регулюванні відносин щодо використання праці, - колізійні приписи самого трудового права. Найбільш важливі з них, безумовно, повинні одержати відбиття в кодифікованому нормативному акті, при цьому основні, що мають загальне зна­чення для всіх інститутів трудового права, - у Загальній його частині.

Не можна сказати, що нині чинний КЗпП цілком позбавлений власної колізійної бази: у ньому, зокрема, містяться норми, що виз­начають сферу дії трудового права (ст. 3), співвідношення законо­давства й договорів (статті 8, 9, 16), досить розвинуті диференційні колізійні правила (глави XII, XIII, XIV та ін.). Однак навряд чи мож­на визнати її повноцінною, такою, що відповідає рівню розвитку су­часного законодавства як у частині, що стосується змісту колізійних норм, так і з точки зору їх кількості. Ця обставина змушує уважніше підійти до питання про формування блоку колізійних правил у про­цесі створення нового Трудового кодексу України.

На підставі узагальнення й оцінки результатів наявних нау­кових досліджень, а також даних, отриманих нами в процесі ро­боти над проблемою колізій у трудовому праві, й з урахуванням цих положень, вважаємо за можливе висловити низку пропози­цій по реформуванню законодавства в частині, що стосується побудови системи колізійних норм трудового права.

Як уже відмічалося, підвалини системи колізійних норм трудового права повинні скласти колізійні приписи Трудово­го кодексу України, які доцільно розмістити в його Загальній частині. Насамперед вони мають сприяти вирішенню двох за­вдань: а) забезпечувати взаємодію трудових норм із зовнішні­ми щодо трудового права України юридичними правилами і б) бути засобом вирішення зіткнень правових норм усередині даної галузі.

Вирішення першого завдання повинно здійснюватися за до­помогою включення в текст Загальної частини Кодексу, по-пер­ше, норм, що визначають царину дії трудового права, по-друге, правил, що встановлюють співвідношення міжнародних норм і національного трудового законодавства. Визначення сфери дії трудового права, у свою чергу, має здійснюватися в трьох на­прямках - (а) територія дії, (б) сфера застосування праці (види трудових відносин, що знаходяться під юрисдикцією даної га­лузі), (в) поширення трудового законодавства України на від­носини з іноземним елементом (іноземними громадянами, осо­бами без громадянства, організаціями, що цілком чи частково належать іноземним юридичним або фізичним особам).^{[105] [1]} Киселев И.Я. Труд с иностранньїм участием (правовьіе аспекти). - М.: МЦФЗР, 2003. - С. 114 - 142.

^[1] Мордачев В.Д. Типология норм трудового законодательства // Пробл. сов. труд, права. - Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1975. - Вьіп. 46. - С. 36. Най­більшу складність у плані конструювання становить норма, пок­ликана зафіксувати царину дії трудового права щодо здійснення трудової діяльності. На складність законодавчого визначення предмета трудового права вказував свого часу В.Д. Мордачов. "Норми-засоби визначення предмета у своїй сукупності відби­вають структуру предмета трудового права... Вони сформульо­вані в нормативно-правових актах трудового законодавства й виявляються шляхом аналізу прихованих формулювань - найме­нування глав в органічних законах (Основах, КЗпП), назв поточ­них законів тощо. Однак домогтися правового віддзеркалення предмета трудового права законодавцеві не вдається, тому що відображення становить собою історичний, отже, поступовий процес... внаслідок постійного динамічного розвитку самих тру­дових відносин", - писав він.^[106] У той же час норма, спрямована на визначення предмета трудового права, має надзвичайно важ­ливе значення для вирішення колізій міжгалузевого характеру, оскільки включення у сферу дії трудового права тих чи інших видів суспільних відносин автоматично тягне встановлення пріоритету трудових норм при їх урегулюванні.

При дослідженні проблеми міжгалузевих колізій ми згадува­ли, що трудові відносини, що попадають у царину дії трудово­го права можуть становити предмет декількох галузей. Поряд з відносинами, у врегулюванні яких трудове право посідає домі­нуюче чи рівне становище, існують відносини, де роль трудо­вого законодавства є підлеглою. Для їх позначення як предмета трудового права доцільно ввести в новому Трудовий кодексі України норму, щодо якої дія трудового законодавства або окре­мих його частин може поширюватися й на інші види відносин, пов'язаних з використанням праці, у випадках, прямо передба­чених Кодексом чи іншим законами.

Стосовно визначення сфери дії трудового права має потребу в законодавчому закріпленні й норма, яка презюмує існування трудових відносин у разі, коли вони протікають в умовах, ана­логічних передбаченим для працівників Однак усупереч сут­ності цих відносин для їх опосередкування роботодавцем обра­на форма цивільно-правового договору. До проблеми нормативного закріплення царини дії трудово­го права безпосередньо примикає питання про диференціацію правового регулювання трудових відносин. З урахуванням того, що тенденція до вилучення з цієї сфери багатьох трудових відно­син обумовлена саме необхідністю впорядкувати їх особливим чином, виникає нагальна потреба включення в Загальну частину Трудового кодексу норми, яка допускає встановлення для окре­мих категорій працівників інших ніж для всіх правил правової регламентації праці. Причому ця норма повинна бути універсаль­ною й охоплювати як працівників, які потребують підвищеного захисту, так і осіб, для яких може бути передбачена додаткова відповідальність чи на яких законодавством можуть бути покла­дені додаткові обов'язки. Введення такої норми в Загальну час­тину Кодексу є обов'язковим ще й тому, що в трудовому праві диференційний принцип не має абсолютного характеру. Застосу­вання правила, яке встановлює пріоритет спеціальної норми над загальною при регулюванні трудових відносин можливе не завж­ди, оскільки його дія обмежена принципом непогіршення становища працівника. Крім загальної колізійної норми, розміщеної в першому розділі Кодексу, норми, покликані допомогти подолан­ню зіткнень юридичних приписів, що регламентують відносини з різним обсягом, можу ть бути використані також для регламен­тації відносин у рамках окремих інститутів трудового права (нап­риклад, тих, що допускають установлення для окремих категорій працівників спеціального порядку притягнення до дисциплінар­ної відповідальності чи розгляду трудових спорів, та ін.). Диференційні колізійні норми в даному випадку виступають у якості тих, що конкретизують колізійне правило загально­го характеру. З огляду на те, що частина колізійних приписів (ієрархічних, темпоральних, компетенційних) у трудовому праві виконує саме таку функцію - конкретизації й уточнен­ня загальних правил подолання зіткнень правових норм, - усі колізійні норми можуть бути умовно поділені на (а) похідні від загальноправових колізійні приписи і (б) власні, специфічні (спеціальні) колізійні норми.

Похідні від загальноправових колізійні приписи трудового права можуть не тільки конкретизувати загальне правило подо­лання колізій, а й у необхідних випадках дублювати або допов­нювати його. Дублювання загальних колізійних приписів (чи їх частини) необхідне в тих випадках, коли вони мають вагоме практичне значення для певної галузі права або коли їх введен­ня служить меті створення логічно завершеної системи галузе­вих колізійних норм Таким колізійним приписом для трудового права може стати норма, що встановлює порядок дії норматив­но-правових актів про працю в часі. Багаторівнева природа регулювання трудових відносин, на­явність у системі джерел трудового права нормативних актів, не властивих іншим галузям, вимагають доповнення загальної ієрархічної колізійної норми правилами подолання можливих зіткнень між традиційними джерелами права і джерелами, влас­тивими винятково галузі, що регулює відносини у сфері вико­ристання праці. Із цією метою в статті, присвяченій норматив­но-правовим актам про працю, є сенс вказати на такі нормативні джерела регулювання трудових відносин, як колективні договори та угоди, локальні нормативні акти. У Кодексі необхідна також стаття, що встановлює співвідношення різних джерел трудового права між собою. Стержнем визначення такого співвідношення, очевидно, повинна стати закріплена в Конституції України, за­гальна субординаційна залежність між цими джерелами.

Особливий інтерес становлять спеціальні колізійні норми трудового права, у яких знаходить своє відбиття специфіка предмета, методу, джерел і функцій цієї галузі. Значимість спе­ціальних колізійних приписів трудового права полягає не тільки в тому, що вони підкреслюють своєрідність останнього, висту­паючи як би його візитною карткою в колізійних відносинах, а й у тому, що вони впливають на зміст колізійних норм, похідних від загальних колізійних правил. Іззгаданих вище спеціальними колізійними нормами трудового права можна вважати правила, що визначають царину дії даної галузі щодо сфери здійснення трудової діяльності.

Центральне колізійне правило трудового права, відповідно до якого перевага віддається нормам, що встановлюють більш сприятливі умови праці для працівників, заснована на визнанні допустимості зміни їх становища тільки вбік поліпшення, також належить до числа спеціальних колізійних норм цієї галузі. Для зручності подальшого викладу умовно назвемо це колізійне пра­вило "статусним", оскільки його сутність знаходить вираження у встановленні правил подолання колізій, що виникають у зв'язку зі зміною правового стану (статусу) працівника. Своєрідність цього колізійного правила полягає в тому, що воно має дві взає­модоповнюючі й у той же час не тотожні форми нормативно­го вираження: одну становить заборона погіршення становища працівника, другу - допустимість установлення працівникові додаткових порівняно з законодавством пільг і гарантій. У чин­ному трудовому законодавстві це правило знайшло відбиття у статтях 9 та 9 КЗпП України. У ст. 9, зокрема, встановлюється: "Умови договорів про працю, які погіршують становище пра працівників порівняно з законодавством України про працю, є не­дійсними", а ч. 1 ст. 9 зазначає: "Підприємства, установи, ор­ганізації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників".

Цілком очевидно, що на сучасному етапі розвитку законо­давства принципу пріоритету умов, більш сприятливих для пра­цівника, уже доволі тісно в рамках наведеної вище норми. Цей факт в науці трудового права визнається багатьма вченими.^[107] "На нашу думку, - пише В.І. Миронов, - необхідно вже зараз внести зміни... про те, що при колізії приписів законодавства, незалеж­но від того, яким органом вони прийняті, підлягає застосуван­ню норма права, що створює більш сприятливі умови для пра­цівника".^[108] На жаль, незважаючи на простоту й привабливість, формулювання норми в запропонованому вище вигляді навряд чи є можливим. Принцип пріоритету правил, що встановлюють для працівника підвищений рівень гарантій, не може бути абсо­лютизований. По-перше, це зумовлено існуючими компетенцій- ними обмеженнями по створенню норм, регулюючих відносини у певних сферах (наприклад, на місцевому рівні не може бути змінено порядок вирішення трудових спорів, нехай навіть він і буде більш пільговим для працівників). По-друге, наділення працівника додатковими правами або пільгами може негатив­но відбитися на становищі роботодавця чи інших зобов'язаних щодо працівника суб'єктів, за рахунок яких буде здійснюватися надання такого роду прав чи пільг. У випадках, коли це супере­чить правилам, що містяться в акті більш високої юридичної сили, таке поліпшення становища працівника навряд чи є при­пустимим. У зв'язку з цим необхідний диференційований підхід до закріплення в новому Трудовому кодексі правил про пріори­тет норм, поліпшуючих становище працівника. На нашу думку, це має бути комплекс норм, що стосуються правових приписів різного рівня - центрального, місцевого, локального. Усупереч наявній в доктрині трудового права думці про необхідність пе­ренесення положень ст. 9 у главу, що регулює договори й уго­ди', вважаємо за можливе збереження їх у Загальній частині Ко­дексу. Це дозволить досягти певної єдності в побудові системи колізійних приписів трудового права, відобразить наступність у закріпленні статусного колізійного правила на різних рівнях нормативного регулювання трудових відносин.^[109]

При конструюванні в новому Кодексі приписів, аналогіч­них тим, що зараз містяться у ст. 9 КЗпП, необхідно врахувати критичні зауваження, висловлені в юридичній літературі щодо термінів, які використовуються у чинній нормі. Наприклад, В.М. Скобєлкін пише: "Не можна визнати вдалим використання у ст. 5 (аналогічна норма міститься у ст. 9 КЗпП України - О.Я.) терміна "недійсність". Правило про недійсність умов догово­ру перейшло з КЗпП РСФСР 1922 р. А той акт використовував цивільно-правовий інститут недійсності угод. Однак у цивіль­ному законодавстві питання недійсності та його наслідків від­регульовані в достатній мірі докладно... Трудове законодавство обмежується лише загальною вказівкою про недійсність умов договорів про працю".^[110][1] Смолярчук В.И. Источники советского трудового права. - М.: Юрид. лит., 1978. - С. 36.

^[1] Скобелкин В.Н. Трудовьіе правоотношения. - М.: Юрист, 1999. -С. 304. Навряд чи можна погодитися з вислов­леним у правовій літературі думкою, що для вирішення питань, пов'язаних з недійсністю договорів про працю, можуть застосо­вуватися норми цивільного права про недійсність угод^[111]. Викли­кає сумнів і доцільність введення в трудове право за аналогією з цивільним положень, що стосуються порядку й наслідків виз­нання недійсними договорів про працю.^[112] Ершова Е.А. Применение гражданского права к трудовьім отношениям // Труд, право. - 1998. - № 4. - С. 28.

^[1] Безина А.К. Вопросьі теории трудового права и судебная практика. - Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1976. - С. 34.

^[1] Тихомиров Ю.А. Коллизионное право. - М.: Изд. г-на Тихоми- роваМ.Ю., 2001.-С. 58Правильнішою нам вбачається позиція, що в трудовому праві слід вести мову не про недійсність, а про незаконність тих чи інших договорів або умов. У вчених-трудовиків викликає дорікання також використовуване в розглянутій статгі стосовно умов трудового договору словоспо­лучення "погіршують становище", оскільки при оцінці комплек­су умов договору, одні з яких погіршують становище працівника, а інші наділяють його додатковими правами й пільгами, важко визначити, чи погіршується його стан у цілому. Тому в новому Трудовому кодексі варто конкретизувати, у чому саме може вира­зитися таке погіршення.

При співставленні правила, що визначає ієрархію актів, ре­гулюючих трудові відносини, і спеціального колізійного при­нципу, що передбачає пріоритет норм, поліпшуючих станови­ще працівника, вплив, що завдається останнім на запозичені з числа загальноправових колізійні приписи, стає достатньо оче­видним: відповідно до загального правила домінує норма, що посідає більш високе місце в ієрархії нормативних актів, однак, якщо орган нижчого підпорядкування в рамках своєї компетен­ції видасть норму, яка поліпшує стан працівника, перевага буде віддаватися саме останній.

Дата добавления: 2014-11-18