Розділ 6 5 страница

Ще одним дуже значимим спеціальним колізійним приписом трудового права може стати правило, що встановлює пріори­тет кодифікованого акта над іншими, що стосуються правово­го регулювання праці. Таке колізійне правило Ю.О. Тихомиров пропонує йменувати як "принцип пріоритету базового закону", оскільки його визнання сприяє консолідації галузевого законо­давства.^[113]

Розростання нормативно-правового масиву, тенденція пе­рерозподілу регулятивного навантаження на користь законів призводить до збільшення числа юридичних колізій у горизон­тальній площині - між нормами актів, виданих вищим пред­ставницьким органом державної влади. З урахуванням засобів, що є в арсеналі існуючого колізійного механізму, можливості подолання такого роду колізій дуже обмежені: зіткнення норм рівної юридичної сили, виданих у різний час, може вирішува­тися лише на підставі правила або хронологічного (наступний закон скасовує попередній), або диференційного, що встанов­лює пріоритет спеціальних норм над загальними. Та й резуль­тат, отриманий за допомогою таких правил, може й не відбива­ти справжніх намірів законодавця. В умовах збільшення числа актів комплексного характеру ризик деформації в системі пра­вового регулювання трудових відносин підвищується багато­разово насамперед у силу того, що при створенні такого роду актів становиться складним урахування уже діючих правових приписів: усі вони діють у різних сферах.

Виникають труднощі також із застосуванням наявних колізійних правил. Зокрема, дуже складно вирішуваним постає питання, які норми стосовно одна до одної (галузевого чи ком­плексного акта) є спеціальними, а які загальними. У зв'язку з цим виникає потреба введення в механізм правового регулю­вання елементів, що стабілізують процес правової регламента­ції суспільних відносин. Одним із таких елементів і є правило, що встановлює пріоритет базового закону. Підкреслюючи не­обхідність посилення ролі останнього, J1.0. Сироватська вка­зує: "Окремі закони, що регулюють трудові відносини, повинні прийматися, тільки коли вони стосуються при цьому й інших галузей права, тобто виступають комплексними".^[114][1] Сьіроватская Л.А. О предстоящем реформировании трудових отноше- ний // Труд, право. - 1998. - № 2 - С. 74.

^[1] Скобелкин В.Н. Трудовьіе правоотношения. - М.: Юрист, 1999. -С. 305.

' Ершов В.В. Преодоление коллизий трудовьіх норм // Человек и труд. - 1992.-№ 8- 12. -С. 83.

Тенденція до включення в галузеві кодифіковані акти норм, що закріплюють їх пріоритет щодо інших нормативних актів певної галузі, просліджується досить чітко. На даний час такі правила діють у багатьох галузях вітчизняного права. Не зай­вим також буде його включення до нового Трудового кодексу України. Для цього в Загальну частину Кодексу доцільно ввести правило, згідно з яким у випадку протиріччя, що виникло між яким-небудь нормативним актом і Трудовим кодексом, засто­суванню підлягає норма Кодексу (до речі, при формулюванні цього правила не слід забувати і про принцип непогіршення становища працівника). З метою забезпечення нормального функціонування даного положення Кодекс потребує ще як міні­мум двох доповнень. Перше має полягати в закріпленні в його тексті правила про те, що будь-які зміни законодавства з питань, що належать до царини дії Кодексу, можуть здійснюватися тіль­ки шляхом внесення до нього відповідних змін чи доповнень.^[115]Друге передбачає включення у правові приписи, що регулюють конкретні види трудових і пов'язаних з ними відносин, у необ­хідних випадках такого застереження: "якщо інше не передба­чено законом..." Останнє дозволить забезпечити диференційо­ваний підхід до регулювання відносин, що виникають у зв'язку з використанням праці.

Характеризуючи колізійні норми як засіб вирішення су­перечностей правових приписів, важливо згадати про існуван­ня ще однієї дуже складної проблеми - подолання колізій при одночасному збігу декількох їх видів. Незважаючи на те, що багато конфліктів правових норм існують саме в такій формі, об'єднуючій у собі в один і той же час, приміром, субордина- ційну й темпоральну колізії чи темпоральну й диференційну, питання про правила вирішення подібного роду правових не­відповідностей залишається одним із самих малодосліджених у юридичній науці, і не тільки у вітчизняній.

Головна причина неможливості (а на сучасному етапі роз­витку як системи права, так і правової думки нам це вбачаєть­ся саме неможливим) побудови єдиної універсальної, логічно вивіреної схеми, придатної для подолання будь-яких поєднань правових невідповідностей, криється в самому характері та­ких правових явищ, як колізії юридичних приписів, колізій­ні принципи й колізійні норми. Перші, будучи наслідком як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників, становлять собою дуже неоднорідну правову спільність, яка з неминучістю тяг­не необхідність використання цілого комплексу різноманітних засобів для їх вирішення. Колізійні принципи - продукт бага­товікового розвитку юриспруденції, який робить їх, по-перше, стабільними, по-друге, аксіоматичними, не потребуючими спе­ціальних обґрунтувань для їх використання. Колізійні норми формуються в конкретний історичний період і характеризують­ся більшою залежністю (а) від цілей і форм здійснення право­вого впливу в цілому на певній території й у визначений період і (б) від цілей і завдань, що стоять перед кожним правовим ком­плексом, який входить у єдину систему права. У зв'язку з цим зміст колізійних норм кожної галузі і загальних колізійних при­нципів можуть значно відрізнятися, аналогічним чином може не збігатися і зміст самих колізійних норм, діючих у різний час чи спрямованих на подолання колізій юридичних приписів, що регулюють різні види відносин. Процес подолання складних видів колізій, як правило, зазнає одночасного впливу всіх вище- перелічених чинників.

Саме ця обставина, з нашої точки зору, дає можливість при вирішенні складних видів колізій користуватися поки тільки казуальним способом підбору необхідних правил, заснова­ним на встановленні необхідного співвідношення між нор­мами права в кожному конкретному випадку. Спроби науков­ців якимось чином уніфікувати способи подолання складних колізій навряд чи можуть бути визнані вдалими. Наприклад, В.В. Єршов пропонує при виникненні темпоральних та ієрар­хічних колізій трудових норм пріоритет віддавати визнані вдалими. Наприклад, В.В. Єршов пропонує при виникненні темпоральних та ієрар­хічних колізій трудових норм пріоритет віддавати нормі, що має більш високу юридичну силу. Протиріччя між темпоральною і змістовною нормами викликає необхідність віддавати перевагу спеціальній нормі. Таким чином, у випадку збігу колізій пріо­ритет має норма, що діє на даній території і має більш високу юридичну силу, потім - виключаючим і спеціальним нормам і, нарешті, нормам, прийнятим пізніше".¹ Але наявність у праві такого правила навряд чи здатна розв'язати проблему подолан­ня складних видів колізій трудових норм: по-перше, через те, що ним охоплюються далеко не всі можливі у трудовому праві види збігів правових невідповідностей, по-друге, тому що при конструюванні запропонованої схеми не враховані особли­вості, що притаманні деяким колізіям, зокрема диференційним, що робить вирішення питання про напрямок подолання таких колізій багатоваріантним. Перше твердження, на наш погляд, не вимагає доказів, а підтверджується викладеними нами вище міркуваннями.

Зупинимося на іншому. За приклад візьмемо найпростішу диференційну колізію: відповідно до загального правила нор­мальна тривалість робочого часу становить 40 год. на тиждень. З метою охорони праці окремих категорій працівників (осіб ві­ком від 16 до 18 років та осіб, зайнятих на роботах з шкідливи­ми умовами праці) для них установлена скорочена тривалість робочого часу (36 годин). У цьому випадку має місце проста диференційна колізій, що вирішується на підставі правила: спеціальна норма має пріоритет перед загальною. Гіпотетично припустимо, що в норму, встановлюючу загальну тривалість робочого часу, актом, виданим пізніше, вноситься зміна, що збільшує норму робочого часу з 40-ка до 42-х год. на тиждень. Чи вплине це на реалізацію спеціальних правил про скорочену тривалість робочого часу? Думаємо, що ні.

Розглянемо іншу ситуацію. Припустимо, що пізнішим зако­ном загальна тривалість робочого часу не збільшиться, а змен­шиться і стане замість 40-ка годин, як це передбачено в раніше виданому акті, 35 год. У цьому разі (як і в наведеному вище) спостерігатиметься збіг двох видів колізій - диференційної і темпоральної. Думаємо, що вирішуватися вона, на відміну від першого випадку, повинна на підставі не диференційного, а темпорального правила, оскільки слідування диференційному правилу суперечитиме цілям введення в закон спеціальної нор­ми: становище осіб, які забезпечуються підвищеним захистом, стане гірше положення всіх інших працівників. Звідси можна зробити висновок, що правило про пріоритет диференційно­го колізійного принципу над темпоральним не є абсолютним. Вирішення питання про перевагу якого-небудь одного з них належить здійснювати в кожному конкретному випадку з ура­хуванням того, у якому напрямку відбувається зміна правового регулювання в більш пізньому законі і як це співвідноситься з цілями, для досягнення яких створено спеціальні норми.

Як бачимо більшість із складних колізій трудового права ви­магає індивідуального, чітко диференційованого підходу до їх розв'язання. Разом із тим не можемо цілком заперечувати на-явність абсолютних залежностей між колізійними приписами. Наприклад, ієрархічне колізійне правило має безумовний пріо­ритет щодо темпорального. У трудовому праві з урахуванням спеціальних колізійних норм поряд з названим вище можливі й інші абсолютні залежності колізійних правил між собою. Так, коли збігаються темпоральна колізія й колізія базового закону з іншими нормативними актами про працю, за аналогією ієрар­хічну перевагу має правило пріоритету базового закону. При регламентації відносин, що становлять виключний предмет тру­дового права, колізія між нормами різних галузей вирішується на підставі правила про пріоритет трудового законодавства, а ієрархічне, темпоральне, диференційне чи яке-небудь інше пра­вило в даному випадку не застосовується.^[116] Гаврилов 3. Ответственность работников, разгласивших служебную или коммерческую тайну // Рос. юст. - 2000. - № 2. - С. 15.

У той же час варто визнати, що такого роду незмінних, пос­тійно діючих правил подолання складних колізій у трудовому праві зовсім мало. У більшості, збіг колізій тих самих видів може вирішуватися по-різному залежно від ситуації. Вплив на вибір правила подолання складної колізії можуть мати (а) вид відносин, регульованих нормами, що вступають у колізію, (б) наявність чи відсутність компетенційних застережень та ін. Приміром, при співгтаданні статусного колізійного правила, відповідно до якого перевагою володіє норма, що встановлює сприятливіші для працівника умови, і ієрархічного пріоритет повинно бути віддано останньому. Статусне правило матиме пе­ревагу лише в тому разі, якщо конфліктуюча норма, яка поліп­шує становище працівника, прийнята з дотриманням умов, що містяться в компетенційному застереженні.

Проілюструємо це прикладом. У колективному договорі на 2003-2004 роки ВО "Хімпромсервіс" містилося правило, від­повідно до якого батькам, які мають дитину-інваліда, щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 кален­дарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Ос­кільки таке формулювання не цілком відповідало аналогічному правилу, закріпленому в ст. 19 Закону відпустки жінці, яка працює і має дитину-інваліда, на практиці виникло запитан­ня: у випадку, коли обидва батьки дитини-інваліда працюють в об'єднанні, чи належить ці 7 днів надавати кожному з батьків чи в сукупності на сім'ю.

Районний суд, що розглядав спір, який виник у зв'язку з цим, посилаючись на положення ч. 1 ст. 9 КЗпП України, що допускає можливість установлення на підприємстві додаткових порівняно з законодавством пільг і гарантій для працівників, визнав, що 7 додаткових днів відпустки має отримувати кожен з батьків, які мають дитину-інваліда. Але апеляційний суд, не погодившись із таким рішенням, у своїй ухвалі вказав: "При ви­несенні рішення районним судом неправильно були застосовані норми матеріального права. Задовольняючи вимоги позивачів, суд послався на положення ч. 1 ст. 9 КЗпП, однак не врахував, що в ній міститься вимога, відповідно до якої встановлення до­даткових пільг для працівників можливе лише за умови їхнього фінансування за рахунок власних коштів підприємства... Оскіль­ки в колективному договорі ВО "Хімпромсервіс" не визначено, за рахунок яких коштів повинно здійснюватися фінансування додаткових пільг, ч. 1 ст. 9 КЗпП у даному випадку застосуван­ню не підлягає..."^[117]с.384

Отже, пріоритет статусного колізійного правила щодо ін­ших правил подолання колізій у випадку, коли юридичні при­писи співпадають, буде мати місце лише за умови, якщо воно має необхідну легітимність. Аналогічним чином у трудовому праві вирішується й питання зі встановленням переваги дифе- ренційного колізійного правила: наприклад, при співпадінні диференційна колізія та ієрархічний диференційний принцип діятимуть лише в тому випадку, коли спеціальна норма прий­нята з дотриманням правил, установлених у компетенційному застереженні.

З урахуванням викладеного можна зробити висновок: на сьогодні в трудовому праві (як і в системі вітчизняного права в цілому) немає реальної можливості нормативного закріплення правил подолання складних видів колізій. Єдиним, найбільш ефективним способом їх вирішення, ймовірно, ще довгий час, залишатиметься судове й доктринальне тлумачення.

Колізії правових норм, зокрема, норм трудового права, мо­жуть також вирішуватися за допомогою різноманітних видів тлумачення, однак найбільш значимим з них є те, що дається су­довими органами. Слід зазначити, що таке трактування не тіль­ки виступає способом подолання колізій, виявлених у перебігу правозастосувальної діяльності, а й створює передумови для подальшого вдосконалення законодавства. "Нині судова прак­тика залишається одним з головних постачальників правової інформації про стан та ефективність чинного законодавства", - не без підстав робить висновок O.K. Безіна. ^[1] Безина А.К. Судебная практика в механизме правового рєгулирования трудовьіх отношений рабочих и служащих па зтапе развитого социалнзма: Автореф. дис.... д - ра юрид. наук. - М., 1979. - С. 24.^[118]

Є сенс вирізнити декілька різновидів судового тлумачення, що виступають засобом вирішення колізій трудових норм. При­чому їхня класифікація можлива із застосуванням різних кри­теріїв у залежності (а) від місця в судовій системі України ви­рішуючого колізію судового органу; (б) від об'єкта, у перебігу впливу на який здійснюється подолання колізій; (в) від виду пра­вових норм, між якими вирішується зіткнення, та ін. Вважаємо, що найповнішу інформацію про діяльність судових органів по вирішенню колізій у трудовому праві можна одержати на під­ставі побудови системи видів тлумачення залежно від чинника, умовно названого нами як "інтенсивність впливу на юридичну колізію", що інтегрує в себе відразу дві властивості актів су­дового трактування, які відрізняють їх один від одного: це (а) рівень конкретизації правових норм і (б) ступінь обов'язковості положень, вироблених судовими органами. Вирішуючи ті чи інші конфлікти юридичних приписів, вони мають на них різний вплив. Одне, коли колізія вирішується Конституційним Судом України і, по суті, з моменту винесення судового рішення при­пиняє своє існування на всій території України стосовно всіх справ, що вирішуються на підставі колись колізуючих норм справ. Зовсім інше, коли невідповідність змісту правових при­писів долається при розгляді конкретної справи судовим орга­ном нижчої ланки судової системи. У цьому випадку інформа-

ція про результат подолання колізії, як правило, не виходить за рамки конкретного судового розгляду і не впливає на подальше застосування конфліктуючих норм іншими органами.

Першим рівнем судового тлумачення як засобу подолання колізій трудових норм, на наш погляд, є казуальне трактування, здійснюване органами правосуддя нижчої й середньої ланки су­дової системи України (районними й апеляційними судами).

Другим рівнем є казуальне тлумачення правових норм, здій­снюване Верховним Судом України. Воно хоча й мало чим відрізняється по своїй суті від вищевказаного способу тракту­вання, проте значно більше впливає на подолання колізій у тру­довому праві. Більш високий ступінь впливу, що здійснюється Верховним Судом України казуальним тлумаченням, забезпе­чується його авторитетом і доступністю результатів даного ним трактування для чисельних правозастосовуючих органів та осіб. Такого роду тлумачення має особливе значення для вирішення тих видів колізій, що не можуть бути подолані іншим способом або щодо яких можливості їх вирішення за допомогою інших заходів, що входять у колізійний механізм, дуже обмежені. Нап­риклад, серед опублікованих Верховним Судом України казусів, що стосуються вирішення спорів, випливаючих із трудових правовідносин, спостерігається досить значна кількість справ, розгляд яких передбачає необхідність подолання протиріч між нормами різної галузевої належності.

Третім рівнем судового трактування, що є способом вирішен­ня колізій у трудовому праві, ми пропонуємо вважати колізійні положення, які містяться в актах узагальнюючого характеру - постановах і роз'ясненнях Пленумів Верховного Суду України, що стосуються подолання зіткнень конкретних, прямо названих судом норм права.

На четвертому рівні подолання колізій правових приписів, що регулюють трудові відносини, відбувається за допомогою включення в узагальнюючі інтерпретаційні акти Верховного Суду України колізійних положень загального значення. На підтвердження цього можна послатися на постанову Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 p., №9 "Про за­стосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

На кожному наступному рівні судового тлумачення, що виступає способом вирішення колізій трудових норм, інтен­сивність впливу на них зростає. Якщо у всіх вищеназваних ви­падках судом здійснюються дії, спрямовані винятково на подо­лання конфліктів правових приписів, що не ставлять під сумнів існування в праві колізуючих норм, то четвертий рівень судово­го трактування як засіб нейтралізації колізій у трудовому праві припускає не тільки подолання зіткнення правових норм, а й створення реальних передумов для їх усунення. Іменуючи тако­го роду рішення судових органів правоприпиняючими, можна їх поділити на рішення судів загальної юрисдикції про визнан­ня незаконними тих чи інших актів нормативного характеру і рішення Конституційного Суду України.

Таким чином, можемо зробити висновок, що судове тлума­чення посідає не останнє місце в системі заходів, спрямованих на вирішення колізій у трудовому праві. Діяльність судових ор­ганів по усуненню й подоланню останніх не тільки дуже зна­чима для досягнення єдності в застосуванні трудового законо­давства, а й досить різноманітна. У той же час варто визнати, що не всі резерви цього способу вирішення колізій використані законодавцем повною мірою. Більш поглиблений аналіз законо­давства і правозастосовчої практики свідчить, що існує низка обставин, що суттєво обмежують можливість вдатися саме до цього способу вирішення правових невідповідностей.

Висновки

Демократичні перетворення, що відбулися в Україні зумови­ли перегляд традиційних уявлень юридичної науки радянського й сучасного періодів про право та його джерела. В результаті висвітлення в цьому монографічному дослідженні питань щодо сучасного стану та перспектив розвитку джерел трудового пра­ва, проведеного на основі аналізу поглядів науковців, положень чинного законодавства, автором сформульовані наступні вис­новки та пропозиції:

1. Джерела трудового права слід розглядати в двох аспек­тах. Перший - полягає у формальному підході. При ньому під джерелами трудового права слід розуміти весь масив загаль­новідомих та внутрішньоструктурованих форм встановлення і виразу нормотворчими органами, в тому числі і за участі представників працівників, загальнообов'язкових правил по­ведінки, які регулюють трудові та інші пов'язані з ними від­носини.

Розгляд джерел трудового права у формальному аспекті містить у собі характеристику змісту втілених у певні форми приписів законодавства про працю. Однак норми права ство­рюються для втілення в суспільні відносини, на регулювання яких вони спрямовані. Таким чином, джерела трудового права матеріалізуються в конкретній мережі правовідносин. З точки зору матеріального аспекту, джерела трудового права виявля­ються в тих відносинах, що складають предмет даної галузі права. Матеріальний аспект проблеми джерел трудового права припускає висвітлення процесу їх реалізації, тобто їх прояву в конкретних правовідносинах.

2. Ознаками джерел трудового права є: (а) формальна виз­наченість, (б) загальнообов'язковість, (в) загальновідомість, (г) внутрішня структурованість.

3. Системний аналіз дослідження джерел трудового права дає можливість (а) ширше відобразити механізм впливу норм права на відносин у сфері праці, (б) повніше виявити юридичні аспекти взаємодії нормотворців, (в) глибше встановити внут­рішні зв'язки в нормативному масиві, (г) зрозуміти взаємоза­лежність між правовими реаліями и оточуючими соціальними явищами, процесами, на які вони впливають.

4. Ознаками системи джерел трудового права є: а) обумов­леність суспільних відносин, які регламентуються цією сис­темою, предметом і методом правового регулювання праці; б) цілісність, тобто організаційно-структурна відокремленість усієї системи джерел трудового права України; в) неадитивність (принципова незвідність регулятивних властивостей системи до суми регулятивних властивостей її елементів); г) числен­ність джерел трудового права як елементів цієї системи; д) пев­на самостійність кожного джерела трудового права, зумовлена сферою впорядкування й компетенцією нормотворця, що його прийняв; е) точно визначене становище кожного джерела трудо­вого права в системі джерел цієї галузі; є) структурна упорядко­ваність елементів (джерел) розглядуваної системи, що визначає їх функціональні взаємозв'язки і взаємозалежності.

5. Нормативність конституційних приписів обумовлена тим, що вони акумулюють, узагальнюють найважливіші соціальні, економічні й політичні явища та процеси матеріального й ду­ховного життя суспільства, а також дають їм оцінку.

6. Міжнародні договори у сфері правового регулювання пра­ці поділяються на ті, які (а) виконуються самостійно й (б) само­стійно виконуватися не можуть.

Якщо в договорі немає вказівки на те, що для його реалізації необхідно видати внутрішньодержавні акти, то незалежно від ступеня абстрактності положень, які містяться в міжнародному договорі, він визнається самовиконуваним.

7. Колізії з міжнародно-правовим елементом поділяються на три групи.

Перша група виникає в тому випадку, коли національне тру­дове законодавство не містить аналогів міжнародних норм. Друга група колізій становить собою колізії між правилами національного й міжнародного характеру. Третя група колізій пов'язана з розбіжністю обсягів змісту міжнародних і внутріш­ньодержавних нормативно-правових приписів.

8. Рішення Європейського суду, інтерпретуючи положення Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо розглянутих справ, висловлюють правову позицію й фак­тично доповнюють нормативним змістом положення Конвенції, визначають критерії прав людини, встановлюють їх межі. Ці рі­шення мають подвійну нормативну природу. У випадках, коли Суд при вирішенні справи приходить до висновку, що певні по­ложення трудового законодавства України суперечать нормам Конвенції, національним судам до внесення відповідних змін до трудового законодавства України в аналогічних ситуаціях належить керуватися цим рішенням Євросуду. Такі рішення служать джерелом трудового права України. Викладена в них позиція щодо інтерпретації положень Конвенції по конкретній справі за своєю правовою природою є судовим прецедентом і повинна враховуватися національними судами при прийнятті при розгляді справ.

9. Основними рисами кодифікаційної діяльності є:

1) вона здійснюється компетентними правотворчими органа­ми держави, а тому має державно-владний, офіційний характер і є різновидом правотворчості;

2) її об'єктом є група нормативно-правових приписів, що ма­ють спільний предмет правового регулювання;

3) вона зумовлена потребами суспільного розвитку й такою властивістю об'єктивного юридичного права, як його систем­ність;

4) змістом цієї діяльності є переробка форми і змісту норма- тивно-правових приписів, їх узгодження й об'єднання в єдиний цілісний комплекс;

5) вона становить собою процес, який складається з певних послідовних дій (операцій), стадій та етапів;

6) це діяльність, яка здійснюється на підставі певних при­нципів, за допомогою відповідних засобів, із застосуванням конкретних правил кодифікації.

7) її результатом є створення кодифікаційних актів, тобто єдиних, внутрішньо узгоджених за змістом і юридично цілісних нормативно-правових актів;

8) метою кодифікаційної діяльності є створення якісних нормативно-правових актів, а в цілому - вдосконалення зако­нодавства.

Кодифікаційна діяльність - це зумовлений потребами сус­пільного розвитку й системністю права, здійснюваний на під­ставі певних принципів правотворчий процес по переробці змісту й форми групи чинних нормативно-правових приписів, їх узгодження та об'єднання в єдиному кодифікованому акті з метою вдосконалення законодавства.

10. Новий Трудовий кодекс має стати домінуючим законо­давчим актом, регулюючим трудові відносини всіх працівників, які працюють за трудовим договором.

В ньому необхідно вирішити проблему - досягнення опти­мального поєднання інтересів працівників і роботодавців при забезпеченні належного захисту прав та інтересів працівників і збереження ефективного суспільного виробництва. Кодексу на­лежить стимулювати працівників до високопродуктивної праці відповідно до укладених трудових договорів і захищати їх від сваволі роботодавців. При цьому такий захист не повинен бути надмірним і перешкоджати розвитку виробництва, створенню нових робочих місць, а також ставати на заваді працевлашту­ванню осіб, які шукають роботу.

В кодексі слід провести наступне співвідношення держав­ного й договірного регулювання соціально-трудових відносин, як-от:

- за державою зберігається право закріплення й конкрети­зації в трудовому законодавстві конституційних положень, ос­новних процедур і комплексу загальнообов'язкових для засто­сування гарантій трудових прав працівників;

- на рівні колективно-договірного регулювання визначають­ся галузеві, регіональні та інші особливості організації праці й реалізації трудових гарантій;

- індивідуально-договірне регулювання стає способом виз­начення за участю працівника безпосередніх умов його праці і стимулювання.

Кодекс має не стільки проголошувати й фіксувати рівні й нормативи охорони праці, пільги й компенсації, скільки стиму­лювати розвиток економіки, що, у свою чергу, створить умови для реального забезпечення вищезазначених норм. Прийняття Трудового кодексу дозволить упорядкувати трудові відносини, підвищить їх гнучкість, розвантажити роботодавця від еконо­мічно невиправданих витрат на забезпечення гарантій і компен­сацій працівникам.

11. Нині завершується формування предмету та методу про­цесуального трудового права.

Його предмет складають процесуальні, процедурні й ор­ганізаційні відносини. До особливостей методу відносяться: а) численність суб'єктів правозастосувальної діяльності та не­однорідність їх правової природи; б) здійснення одним і тим же органом в одних випадках основних, в інших - допоміж­них функцій; в) складна структура деяких правозастосувачів; г) особливий режим правового регулювання суспільних відно­син по вирішенню трудових спорів (використання примирних процедур)та ін.

12. Зводом процесуальних правил захисту прав і свобод гро­мадянина в сфері праці повинен стати Трудовий процесуальний кодекс України.

Складовою частиною цього кодексу мають стати норми, які регламентують нагляд, контроль за дотриманням законодавства про працю, а також відповідальність роботодавця (посадових осіб, що виконують організаційно-розпорядницькі функції із застосування найманої праці) за порушення трудового законо­давства. Крім того, доцільно, щоб до його складу входили нор­ми, які регулюють примирливо-третейські способи вирішення трудових конфліктів, а також норми, що встановлюють способи самозахисту трудових прав працівників.

13. При розробці вітчизняного закону "Про трудові суди" слід врахувати як існуючу в Україні судову систему, так і досвід європейських країн в створенні галузевого правосуддя.

В розділі "Загальні положення" закону "Про трудові суди слід зафіксувати (а) завдання галузевого правосуддя в області вирішення трудових спорів і конфліктів як індивідуального, так і колективного характеру; (б) триступеневу систему судочинс­тва (суди першої й другої інстанції, Верховний суд); (в) компе­тенцію трудових судів; (г) сторони і учасники процесу.

В розділі "Організація трудових судів" буде відображена структура судів першої і другої інстанцій, а також Верховного суду. Головна відмінність складів судів буде полягати в тому, що в них в якості засідателів будуть приймати участь представники від профспілок і організацій роботодавців на паритетних заса­дах від головуванням професійних суддів.

Дата добавления: 2014-11-18