Тема 6. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав

Тести

Теми рефератів і доповідей

Запитання і завдання для самоперевірки

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Які фактори сприяли Великим географічним відкриттям?

2. Хто і коли відкрив чи здійснив:

а) морський шлях до Індії;

б) відкрив Америку;

в) першу кругосвітню подорож.

3. Які задачі вирішувались в процесі «початкового нагромадження капіталу»?

4. Які зміни відбулися в систему землеволодіння в українських землях в результаті національно-визвольної війни 1648 – 1654 рр?

5. Які типи мануфактур існували в Україні в ХVІ – першій половині ХVІІ ст.

6. Яких загальних принципів дотримувались меркантилісти?

7. Чому теорію раннього меркантилізму можна розцінювати як теорію «грошового балансу», а ідеї пізніх меркантилістів – як теорію «торговельного балансу»?

8. Чому французький меркантилізм стали називати кольбертизмом?

1. Найважливіші географічні відкриття ХV – ХVІ ст.

2. особливості початкового нагромадження капіталу в Англії

3. Економічна система Запорозької Січі.

4. Особливості розвитку меркантилізму в Франції.

5. Економічна концепція І. Посошкова.

Виберіть правильну відповідь:

1. „Революція цін” в Європі була обумовлена:

а) розвитком товарності господарства;

б) надмірною грошовою емісією;

в) припливом значної кількості благородних металів з нового континенту;

г) зростанням споживчого попиту.

2. Перечислити головні ознаки господарського розвитку країн Західної Європи в ХVІ – ХVІІ ст.:

а) розвиток цехового ремесла;

б) формування національних та світового ринків товарів і грошей;

в) розвиток мануфактур;

г) панування феодальної форми землеволодіння.

3. Особливостями розвитку фінансової сфери мануфактурного періоду є:

а) складання державних бюджетів;

б) децентралізоване збирання податків;

в) формування державної казни за рахунок колоніальних пограбувань;

г) зростання державного боргу.

4. Що не є характерним для грошово-кредитної сфери періоду переходу до індустріального суспільства?

а) становлення банківської системи;

б) посередницька діяльність міняйл;

в) виникнення фондових бірж;

г) використання індосаменту.

5. Соціально-економічними наслідками визвольної війни Б.Хмельницького були:

а) становлення і розвиток великого землеволодіння;

б) утворення корпоративної власності;

в) погіршення становища селян;

г) зростання товарності селянських господарств.

6. Що було характерно для господарства Запорізької Січі?

а) корпоративна форма власності;

б) кріпосницька залежність селян;

в) безумовна форма спадкового землеволодіння;

г) відсутність власної грошової системи.

7. Особливість мануфактурного розвитку України пов’язана з існуванням:

а) капіталістичних мануфактур; б) кріпосницьких мануфактур;

в) державних мануфактур;

г) розсіяних та централізованих мануфактур.

8. Які з наведених визначень і характеристик меркантилізму є правильним?

а) наука про категорії та закони економічного життя;

б) перша спроба створити теорію капіталістичного способу виробництва;

в) досліджує сферу виробництва;

г) переважає практична функція (обґрунтування економічної політики);

д) предметом дослідження є сфера обігу;

е) джерелом багатства вважає лише зовнішню торгівлю;

є) єдиним справжнім багатством країни вважає гроші;

ж) провідною є ідея свободи торгівлі;

з) перше теоретичне обґрунтування політики протекціонізму;

і) економічний лібералізм значною мірою поєднує з ідеями буржуазної демократії.

9. Основні принципи раннього меркантилізму:

а) золото і скарби – сутність багатства, не можна допустити їх вивезення з країни;

б) високі ціни на експортні товари та обмеженість імпорту;

в) регулювання зовнішньої торгівлі;

г) імпорт дешевої сировини;

д) протекціоністські тарифи на імпортні товари.

10. Знайдіть відповідність:

1. А. Монкретьєн	а) теорія торгового балансу;
2. Ранній меркантилізм.	б) мануфактурна система;
3. Т. Мен.	в) „політична економія”
4. Пізній меркантилізм	г) теорія грошового балансу

(друга пол. XVIІІ – перша пол. ХІХ ст.)

· Промисловий переворот і початок капіталістичної індустріалізації Англії.

· Особливості промислового перевороту у Франції.

· Вступ Німеччини на шлях індустріалізації

· Здійснення промислового перевороту в США.

· Класична школа політичної економії.

· Еволюція класичної політичної економії в першій половині ХІХ ст. Завершення класичної традиції.

· Критичний напрям політичної економії. Формування соціалістичних ідей.

· Економічні учення західноєвропейських утопістів соціалістів.

· Виникнення і розвиток марксистської економічної теорії

Переломним моментом у розвитку продуктивних сил світу стає промисловий переворот – перехід від ручної праці до машинної, від мануфактури до фабрики. У соціальному плані головну роль почали відігравати фабриканти та люди найманої праці. Завершення промислового перевороту знаменувало остаточну перемогу індустріальної цивілізації над аграрною.

· Промисловий переворот і початок капіталістичної індустріалізації Англії.

Промисловий переворот – це світовий процес, що визначався загальними законами і одночасно мав свої особливості у кожній країні. Першою його здійснила Великобританія (1770 – 1825). В сер. XVIІІ ст. склався комплекс економічних та політичних передумов успішного здійснення промислового перевороту.

Економічні передумови:

1) високий рівень розвитку мануфактурного виробництва, обумовлений активним процесом первісного нагромадження. З'явилися спеціалізовані мануфактури для виробництва знарядь праці;

2) значні кошти, які англійська буржуазія отримувала внаслідок панування у світовій торгівлі, експлуатації колоній і работоргівлі, вкладалися в промисловість;

3) аграрний переворот і політика обгороджування земель створили резерв робочої сили, необхідної для розвитку фабричної промисловості;

4) економічне життя країни визначав єдиний широкий національний ринок, що стимулював розвиток промисловості та сільського господарства;

5) важливу роль відігравало вигідне географічне розташування Великобританія знаходилася в центрі світових торгових шляхів.

Головними політичними передумовами стали:

1) англійська буржуазно-демократична революція скасувала феодальні привілеї та відкрила шлях до капіталістичного розвитку;

2) проведення політики протекціонізму та меркантилізму.

Технічний прогрес передував промисловому перевороту та відбувався в ході його розвитку. Він почався в текстильній, поширився в металургійній промисловості, енергетиці, на транспорті. Винахід у 1785 р. механічного ткацького верстата С. Картрайта підвищив продуктивність праці майже у 40 разів. Велике значення для текстильної промисловості мали винаходи в'язальної, тюлевої, мереживної машин.

Революційну роль у розвитку промисловості відігравав винахід парової машини Дж. Уаттом (1769 р.), удосконаленої в універсальну машину подвійної дії (1784 р.). Це дало змогу широко використовувати вугілля як основне паливо, ліквідувало залежність від водяного двигуна, відкрило для промисловості нові регіони країни. На її основі американець Р. Фултон в 1807 р. створив пароплав, англієць Дж. Стефенсон – паровоз. Токарно-гвинторізний верстат Моделі (1797 р.), свердлильна машина Уілкінсона стали основою металообробного виробництва.

Початок промислового перевороту в Англії пов’язується з бавовняною промисловістю. Перша прядильна фабрика була створена в 1769 р. Бавовна почала визначати ритм британської економіки XIX ст. в цілому. З 1785 р. будівництво фабрик у бавовняній промисловості стало масовим (в 1790 р. їх налічувалось 150, а в 1868 р. – 2543), широко використовуються прядильні та ткацькі верстати. Виробництво ситцю зросло в 50 разів, ціна готового продукту зменшилася в 5 разів. Механізація суконної, швейної, галантерейної, паперової, поліграфічної галузей завершилася після 1850 р.

В англійській металургії технічне переоснащення почалося в середині XVIII ст. За 1750– 1770 рр. було побудовано 27 домен на коксі. Важливим показником успіхів промислового перевороту було поширення парових машин. У 1782 р. паровий молот з'явився на металургійному заводі, в 1785 р. парова машина була встановлена на бавовняній фабриці.

Промисловий переворот зробив неминучими зміни у засобах транспорту та зв'язку. Були поліпшені сухопутні шляхи, знайдено спосіб твердого покриття. У 20 –30-х роках XIX ст. почали використовувати парові машини на залізничному та водному транспорті. В 1829 р. була побудована залізниця між Манчестером і Ліверпулем, яка мала комерційне значення. Прискорилися темпи будівництва каналів. У 1814 р. почалося пароплавне сполучення річок Великобританії, а морське – в 30-х роках XIX ст., будівництво океанських суден – в 40 –50-х роках. У 60-х роках XIX ст. ці види транспорту стали пануючими.

У перші десятиліття XIX ст. з'явилися машинобудівні заводи з виготовлення обладнання для текстильних, паровозобудівних підприємств. У 50 –60-х роках XIX ст. істотною ознакою машинобудування став випуск засобів виробництва. У першій четверті XІХ ст. промисловий переворот завершився.

Наслідки промислової революції:

1) пануючим стає фабричне виробництво, країна з аграрної перетворюється в індустріальну. Обсяг промислового виробництва протягом першої половини XIX ст. зріс у 4 рази. Характерно, що процес створення машинного виробництва (індустріалізація) у більшості країн розпочинався в легкій промисловості і лише після тривалого періоду нагромадження відповідних капіталів у галузях, що виробляють предмети споживання, переходив у галузі, де виробляють знаряддя праці. У вугільній, металургійній, машинобудівній індустрії Великобританія зайняла панівне становище у світі, відіграючи роль "майстерні світу";

2) промислова революція змінила економічну географію Великобританії. З'явилися нові промислові райони – Ланкашир і Манчестер, Глазго. Південний Уельс, Середня Шотландія були основними центрами видобування вугілля та важкої промисловості. Лондон з 2,5 млн. населення став світовим банківським і торговельним центром;

3) зміни в соціальній сфері пов’язані з утвореннямструктури капіталістичного індустріального суспільства. Різко підвищується питома вага міського населення. Зростає чисельність промислового пролетаріату (становив 45,5% зайнятого населення);

4) значно зростає роль колоній як ринків сировини та збуту для англійської промисловості. Англія перетворюється в економічного лідера доби домонополістичного капіталізму – провідну торговельну країну, найбільшу колоніальну державу, „майстерню світу”, яка постачала свої товари у більшість країн. У цьому велику роль відіграв перехід до вільної торгівлі – фритредерства (1853 р.). Ця політика означала скасування митних зборів на сировину та напівфабрикати й зниження їх на готову продукцію, яка завозилась в країну;

5) важливим підсумком промислового перевороту було створення національних фінансово-кредитних систем, що забезпечували потреби індустріального розвитку.

У Великобританії провідна роль залишалася за Англійським банком (1694 р.), що був не лише урядовим банком, а й приватним. Після впровадження золотого стандарту (1797 р.) його білети стали замінником золотої монети. Зростає кількість приватних банків з 290 в 1797 р. до 650 в 1810 р. Виникають акціонерні банки. Зросло значення фондової біржі. У 60-х роках XIX ст. у національну економіку англійські банки вкладали приблизно 50% інвестицій.

· Особливості промислового перевороту у Франції.

Головною особливістю промислового перевороту у Франці ї був його порівняно затяжний характер. Підготовчий етап розпочався з 1805-1810 рр. XІХ ст. Промисловий переворот стримується в роки імперії та наполеонівських війн. Континентальна блокада Наполеона (1806 р.) закрила європейський, зокрема французький, ринок для англійських товарів. Через відсутність англійських машин загальмувалася механізація виробничих процесів. Це привело до уповільнення темпів промислового перевороту. Крім того, негативним чинником була також парцелярна власність на землю, обумовлена аграрним законодавством Конвенту. Дрібна земельна власність стримувала диференціацію селянських господарств, негативно впливає на розширення внутрішнього ринку та ринку робочої сили, що й гальмувало розвиток промислового виробництва.

Промисловий переворот у Франції до 1830 р. не вийшов за межі підготовчого періоду. В текстильній промисловості поширюються верстати по виробництву візерункових шовкових тканин Жаккара, льонопрядильна машина Жирара (1810 р.). Більша частина механічних верстатів працювала на дешевих гідравлічних двигунах. Починає розвиватись металургія, хоча перехід на мінеральне паливо затримується. У 20-х роках XIX ст. зародилося французьке машинобудування.

Першим етапом промислового перевороту у Франції можна вважати 30-40-і рр. XІХ ст. Зростають темпи механізації у текстильній промисловості. Збільшуються обсяги виробництва в металургійній промисловості (половина чавуну та заліза виплавляють з використанням кам’яного вугілля). Прискорюється запровадження парових двигунів. Фабрична промисловість поширилася у суконному, дзеркальному, керамічному, хімічному виробництвах, поліграфії. Розвитку металургійної та вугільної промисловості сприяє початок залізничного будівництво, яке набирало прискореного розвитку завдяки закону 1844 р. Однак технічний рівень і конкурентоспроможність залишалися ще низькими. Переважали мануфактури, маленькі майстерні кустарного типу.

Французькі промисловці, що керували внаслідок аграрного перенаселення дешевою робочою силою, були зацікавлені в найбільш повному використанні витрат праці й орієнтувались на виробництво товарів, що потребують ручного опрацювання. Тому піднесення базових виробництв було відстрочено на користь обробної промисловості, що випускає готову до споживання продукцію.Англійські ж промисловці в силу об’єктивних причин (дорога робоча сила) були змушені збільшувати капіталовитрати і спеціалізуватись на випуску тієї продукції, у виробництві якої найбільший ефект дає застосування машин. Це із самого початку привело Англію до бурхливого піднесення базових виробництв (рушійної сили промислової революції), що постачають сировину та напівфабрикати (кам’яне вугілля, метал, пряжу).

Другий (вирішальний) етап промислового перевороту (50-60-ті рр.) характеризується тим, що фабричне виробництво охопило майже всі галузі промисловості: текстильну, металургійну, хімічну, гірничу, машинобудівну. Загальний обсяг промислової продукції за 1851 – 1865 рр. зріс майже у 2 рази. Протяжність залізниць досягла 17,4 тис. км. Виникло об'єднання власників металургійних підприємств "Коміте де Форж" Залізничні товариства об'єдналися в 6 компаній. У 1855 р. в Парижі було організовано Всесвітню промислову виставку.

На відміну від Англії, припинення промислового перевороту у Франції не означало завершення індустріалізації. Країна стала лише індустріально-аграрною державою. Продовжує розвиватись залізничне будівництво, за темпами зростання важка промисловість починає випереджати легку. За розмірами промислової продукції Франція в середині XІХ ст. займала друге місце в світі після Великобританії, хоча концентрація промислового капіталу залишається незначною, що обумовлено традиційною структурою промисловості (переважним розвитком галузей, що виробляють модний одяг, предмети розкоші). Така структура, а також збереження парцелярного господарства зумовили вузькість внутрішнього ринку, що, у свою чергу, стримувало темпи економічного розвитку.

Фінансовий капітал у Франції розвивався швидше порівняно з промисловим і торговим. У 1800 р. було створено Французький банк, у 1818 р. – Ощадний банк. Створюються приватні банки. Паризька біржа перетворилася на грошовий ринок європейського масштабу. Позиковий капітал Франції за кордоном становив 10 млрд. франків.

· Вступ Німеччини на шлях індустріалізації

Промисловий переворот у Німеччині почався з великим запізненням (30-і рр. XIX ст.), що було обумовлено її попереднім економічним та політичним розвитком. Німеччина являла собою країну політично роздроблену та економічно відсталу (зберігалася феодальна системи землеволодіння, існувала цехова система). Створення Митного союзу (1833 р.), уніфікація монетного обігу і вагових систем прискорили формування та розширення національного ринку. Розпочинається промисловий переворот та низка аграрних реформ. Під впливом важких викупних платежів та втрати більшістю селян своїх земельних наділів, відбувається прискорене формування ринку робочої сили для великої промисловості.

На початковому етапі, що охоплював період з 30-х – до 50-х років XIX ст., відбулисяістотні зміни. В легкій промисловості поширюється використання ткацьких верстатів. Значних успіхів досягла гірнича та вугільна промисловість (добували більш як 3 млн. тонн вугілля, виплавляли 200 т чавуну). Поширюється використання парових двигунів. Розпочинається будівництво залізних доріг. Довжина залізниць у 1848 р. досягла 2,5 тис. км. Особливо швидко розвивався Рейнсько-Вестфальський промисловий район, в якому було зосереджено четверту частину промислових робітників Німеччини. Проте в першій половині XІХ ст. Німеччина залишається аграрною країною, а в її промисловості переважає дрібне виробництво. Велика промисловість залишається в зародковому стані.

Промисловий переворот у Німеччині завершився в 50 –70-х роках XIX ст. Значних успіхів було досягнуто в розвитку торгівлі та промисловості. Важливими галузями німецької промисловості стали гірнича, металургійна (на 9/10 працювала на коксі), хімічна, машинобудівна. Активно стимулювався державою розвиток воєнної промисловості, що обумовлено агресивною політикою Прусії. Залізничне будівництво ліквідувало роз’єднаність Німеччини. З’являються нові галузі промисловості – електротехнічна, анілінова (отримання барвників з кам’яного вугілля). Промисловий переворот мав у Німеччині стрімкий характер, фактично відбувався протягом двох десятиріч. Характерною ознакою промислового перевороту в Німеччині було те, що відбувався він на власній машинобудівній базі. Внаслідок інтенсивного грюндерства (засновництва) лише в Прусії утворилося 395 акціонерних компаній.

Економічному піднесенню Німеччини сприяла боротьба за її об'єднання, що завершилася утворенням у 1871 р. імперії на чолі з пруським королівством. Завдяки високим темпам промислового виробництва Німеччина перевершила Францію у видобуванні вугілля, виплавці чавуну, потужності парових двигунів, довжині залізничної колії і майже наздогнала Францію в оборотах зовнішньої торгівлі. На початку 70-х років Німеччина стала аграрно-промисловою державою. Переважала легка промисловість (2/3продукції). Передовою на той час була галузева структура важкої промисловості. Значну роль продовжували відігравали ремесла і домашня промисловість, в яких працювало 2 млн. осіб.

Пізній вступ Німеччини на шлях індустріалізації дав їй змогу використати технічні досягнення Англії, запозичити їх, а це забезпечувало порівняно високий рівень продуктивності праці на німецьких підприємствах. Німеччина не мала потреби повторювати всі етапи технічного розвитку, які пройшла Англія: вона відразу могла запроваджувати технічні новинки, які в самій Англії застосовувались повільно. Тому не дивно, що німецькі фабрики та заводи були спроможні успішно конкурувати як всередині країни, так і на зовнішньому ринку, з англійським.

У 50 –70-х роках набула розвитку банківська система у Німеччині. Лише в Прусії за цей час виникло 20 акціонерних банків з капіталом 94,7 млн. марок.

· Здійснення промислового перевороту в США.

Особливості промислового перевороту в США пов’язані з тим, що майже до к. XVIІІ ст. країна була колонією Англії. Промисловий переворот стримувався через ряд заходів Англії, спрямованих на збереження північноамериканської колонії як сировинної бази та ринку збуту промислових товарів метрополії. Початковий етап американської промислової революція розпочинався після завершення англо-американської війни 1812 – 1815 рр. і характеризувався несформованістю системи мануфактурного виробництва, значного розвитку ремесла та домашньої промисловості. Механізація та будівництво фабрик почалися в текстильній галузі. У 1832 р. працювало 795 бавовняних фабрик з 1200 веретенами, що забезпечили потреби країни в ситці. В 1860 р. американська бавовняна промисловість за обсягом виробництва посіла друге місце в світі після англійської. Діяло 1700 текстильних фабрик з паровими двигунами. В 20 – 30-х роках XIX ст. почалася масова механізація суконної, борошномельної, спиртової, цукрової, тютюнової галузей.

Перші сталеплавильні та прокатні заводи були побудовані в 1816 р. поблизу Пітсбурга. Однак загальний обсяг виробництва чорних металів був недостатнім. США імпортували залізо з Швеції та Росії.

Революційне значення для розвитку американської індустрії мав промисловий переворот на транспорті. Почали будувати шосейні дороги. У 1807 р. на річці Гудзон з'явився перший у світі пароплав, побудований Р. Фултоном. Перша залізниця Балтимор – Огайо почала працювати в 1830 р., в 1850 р. її протяжність досягла 15 тис. км.

Головноюособливістюпромислового перевороту в США було дуже повільне впровадження парової машини, що обумовлено великими водними ресурсами і широким використанням водяного двигуна. Перша машинобудівна компанія „Порт-Річмонд-Компані”, що виготовляла парові машини та обладнання, була створена в 1828 р. Швидко розвивалося виробництво сільськогосподарських машин, пароплавів. У 50-х роках машинобудування працювало на основі власного верстатобудування. З’являється тенденція до стандартизації, яка до сер. XІХ ст. у металургійній промисловості США відіграла істотну роль. Загалом промисловий переворот відбувався в США вкрай нерівномірно, захопив спочатку текстильну промисловість, а потім харчову. Важка індустрія часто не могла задовольнити внутрішніх потреб країни.

У 50-х роках XIX ст. в промисловості північно-східної частини США запанувала фабрична система. Обсяг промислової продукції з 1827 по 1860 р. збільшився в 8 разів. За обсягом промислового виробництва США зайняли друге місце в світі після Великобританії. Однак промисловий переворот завершився лише на півночі, де випускали 75% промислової продукції країни. Південь залишався аграрним районом з рабовласницьким плантаційним господарством, де практично не було власної промисловості. Наявність рабства звужувала внутрішній ринок, вузька бавовняна спеціалізація півдня, пристосована передусім до потреб промисловості Англії, надавала економіці США колоніального характеру.

Конфлікт між північною та південною частиною Америки виявився передусім у розбіжності інтересів представників цих двох регіонів. Плантатори півдня були зацікавлені у зниженні митних тарифів на сировину, що вивозиться, та на готову продукцію, що завозиться, тоді як підприємці півночі були зацікавлені у встановленні високих митних тарифів, здатних захистити їх продукцію від конкурентів, передусім англійських. Загострювалась боротьба за необжиті та родючі землі на Заході, за керівництво політичним розвитком країни. Все це привело до Громадянської війни (1861-1865 рр.).

Поразка півдня в Громадянській війні була наперед вирішена його економічною відсталістю. Відсутність власної промисловості, морська блокада, яка закрила шляхи імпорту озброєння та боєприпасів на південь, украй загострили ситуацію, і тривалість війни була обумовлена лише недостатньо активними воєнними діями півночі. З 1 січня 1863 р. було скасовано рабство на території півдня, ліквідовано політичну і економічну роз'єднаність США, створено сприятливі умови для розширення внутрішнього ринку.

В 60 – 80-ті роки завершився промисловий переворот на всій території США. Особливо сприятливим для економіки був період промислового піднесення 1867 – 1873 рр. На 1870 р. усі галузі промисловості були оснащені механічними двигунами, в основному паровими. Кількість промислових підприємств за 1850– 1870 рр. збільшилася з 123 до 252 тис. З'явилися нові галузі: електротехнічна, гумова, нафтодобувна та нафтопереробна. Значних успіхів досягло машинобудування, зокрема у виробництві сільськогосподарської техніки, локомотивів. Співвідношення легкої і важкої промисловості в 1880р. становило 1,8 до 1.

Значну роль у прискоренні промислового розвитку США відіграв імпорт капіталів із Європи, насамперед з Великобританії. З 1790 по 1860 р. ввіз іноземного капіталу в США оцінювався в 500 млн. дол.

Важливе значення мали територіальна експансія США і швидке зростання населення країни. За 70 років (1783–1853 рр.) територія США збільшилася в 3 рази – з 890 тис. до 3 млн. кв. миль. За 40 років (1820 – 1860 рр.) населення країни зросло більш як у 3 рази. Цьому сприяла масова імміграція з Європи (за 1860-1870 рр. іммігрувало близько 5 млн. осіб), більшість з них були молоді кваліфіковані спеціалісти, які активно включалися в економічну структуру країни. Промисловість США отримала готові кадри кваліфікованих робітників, тоді як в інших країнах створення кваліфікованої робочої сили було тривалим процесом.

Банкова система у США виникла в к. XVIII ст. У 1816 р. було засновано Державний банк США з капіталом 35 млн. дол. Диктуючи умови кредиту для купівлі землі, він захопив значні її масиви, а потім продавав за спекулятивними цінами. Це викликало загальне незадоволення і в 1836 р. цей банк було скасовано. Державні вклади розподілили між банками штатів. У 1860 р. практично в кожному місті функціонував банк.

Отже, промисловий переворот, що почався в останній третині XVIII ст. і завершився в 60 – 80-х роках XIX ст., охопив Великобританію, США, Німеччину, Францію, інші європейські країни. Було сформовано аграрно-промислове господарство, створено економічні передумови для утвердження індустріальної цивілізації. Оскільки хід промислового перевороту мав свої особливості в кожній країні, рівень їх економічного розвитку, місце в світовому виробництві були різними, що видно з таких даних.

Табл. 6.1. – Порівняльна характеристика результатів промислового перевороту в провідних країнах світу

Показник	Англія	Німеччина	Франція	США
Населення, млн. осіб	22,7	40,8	36,9	38,7
Індекс промислового розвитку (1913 р. = 100%)		21,2	33,3	11,6
Частка у світовому промисловому виробництві, %
Видобуток вугілля, млн. т	110,4			29,3
Виробництво чавуну, млн. т		1,4	1,2	1,7
Виробництво сталі, млн. т	0,2	0,2	0,08	0,7
Споживання бавовни, млн. т		80,6	134,6
Протяжність залізниць, тис. км		19,6	17,4
Потужність парових двигунів, тис. к. с.
Місце за сумарним обсягом вартості промислової продукції

· Класична школа політичної економії.

1. Загальна характеристика.

2. Економічні погляди У. Петті і П.Буагільбера – засновників класичної політекономії. в Англії і Франції.

3. Характеристика школи фізіократів.

4. А. Сміт – засновник „чистої” економічної теорії та концепції економічного лібералізму.

5. Економічне вчення Д. Рікардо.

· Загальна характеристика школи класичної політичної економії.

Економічна наука як система знань виникла з появою капіталістичного способу виробництва і формуванням ринку, насамперед в Англії і Франції. У результаті грабіжницького процесу експропріації селянство втрачало землі і поповнювало армію найманої праці. У промисловості у різних галузях поширювалось мануфактурне виробництво. Важливою галуззю застосування капіталу стала зовнішня торгівля. Англія займалась грабіжництвом колоній, збагачуючи буржуазію.

Капітал підкорив собі економіку, перебудував усі суспільні відносини. У торговельній політиці панував меркантилізм. З розвитком мануфактур виникли нові джерела прибутку. У ХVІ ст. стало зрозумілим, що теорія і практика не відповідають один одному. Підкорення торговельного капіталу промисловому вимагало заміни теорії меркантилізму, яка ідеалізувала сферу обігу. Так розпочинається критика меркантилізму, і виникає класична політична економія, перед якою були поставлені питання:

· звідки береться багатство у буржуазному суспільстві;

· формулювання відносин капіталістичного виробництва у вигляді категорій і законів;

· довести, що ці закони більш зручні для виробництва багатства, ніж закони феодального суспільства.

На відміну від меркантилістів, які займались узагальненням поверхових явищ, які відбуваються у сфері обігу, класична політична економія вивчала внутрішні економічні зв'язки. Теоретичні дослідження переносяться від обігу до виробництва. Джерело суспільного багатства вбачають не в обміні, а у виробництві – праці, яка водночас і є мірилом вартості (трудова теорія вартості).

За загальноприйнятою оцінкою класична політекономія зародилась в к. ХVІІ (Англія) – початку ХVІІІ ст., а вичерпала свої можливості в останній третині ХІХ ст.

Умовно класичну школу можна розділити на чотири періоди:

1. З кінця ХVІІ до другої половини ХVІІІ ст. Це етап істотного розширення сфери ринкових відносин, аргументованого спростування ідей меркантилізму. Головні представники цього періоду – У. Петті та П. Буагільбер, школа фізіократів.

2. Остання третина ХVІІІ ст. панує вчення про „природний порядок”, стихійну дію об’єктивних економічних законів – А. Сміт, Д. Рікардо

3. Перша половина ХІХ ст. глибока переробка та переосмислення основних ідей і концепції А. Сміта. Представники – Д. Мілль, Ж.Б. Сей, Т. Мальтус, Н. Сеніор.

4. Завершальний етап класичної політекономії – друга половина ХІХ ст. – К. Маркс, Ф. Енгельс узагальнили кращі досягнення школи. В цей час з’являються більш прогресивні напрямки економічної думки – „маржиналізм” (к. ХІХ ст.) та „інституціоналізм” (початок ХХ ст.)

Рис. 6.1. Етапи розвитку класичної школи політекономії

Головні ознаки:

1. Використання концепції економічного лібералізму, котра базується на принципах невтручання держави в економічні процеси, необмеженої свободи конкуренції підприємців.

2. Переважає аналіз проблем сфери виробництва у відриві від сфери обігу, що стало причиною недооцінки закономірного зв’язку між даними сферами.

3. Виробка і застосування прогресивних методологічних прийомів дослідження включаючи причинно-наслідковий (каузальний), дедуктивний, індуктивний, логічну абстракцію.

4. На відміну від меркантилісті намагались виявити механізм формування вартості товарів та коливання цін на ринку не в зв’язку з „істотною природою” грошей та їх кількістю в країні, а в зв’язку з витратами виробництва (кількістю затраченої праці). Але витратний принцип визначення рівня цін не враховував потреб споживачів в тому чи іншому благі.

5. Категорія „вартість” визначалась єдиною вихідною категорією економічного аналізу. Таке спрощення аналізу і систематизації привело до пошуку лише внутрішніх причин господарського добробуту без врахування психологічних, моральних, правових та інших факторів соціального середовища.

6. Досліджують проблему економічного зростання і підвищення добробуту населення, намагаються обґрунтувати динамізм і рівноважний стан економіки країни. Але при цьому не використовують математичний аналіз, методи математичного моделювання.

7. Гроші, котрі традиційно вважалися штучним винаходом людей, в період класичної економії визнані товаром. Серед функцій грошей виділяють головну – засіб обігу.

· Економічні погляди У. Петті і П.Буагільбера – засновників класичної політекономії в Англії і Франції.

Дата добавления: 2014-11-20