Уільям Петті (1623 – 1687) . Англія

Як учасник завоювання Ірландії Англією Петті залишив своїм нащадкам близько 50 тис. акрів землі, а економічній науці – цілий ряд економічних трактатів (60 – 80-і рр. ХVІІ ст. "Трактат про податки і збори" 1662 р., "Політична арифметика" 1676 р., "Дещо про гроші" 1682 р. Якщо у ранніх працях Петті легко знайти меркантилізм, то в останніх його не має.

У процесі досліджень економічних відносин використовував новий метод-прагнув проникнути у глибину явищ, намагався перейти від опису явищ до аналізу їх суті, показати причинну залежність економічних явищ. Таким чином поклав початок розробці методу наукової абстракції в економічній теорії.

Основою господарства вважав матеріальне виробництво (у ньому створюється багатство), а сфера обігу забезпечує його розподіл.

Вперше чітко формує принципи трудової теорії вартості. Джерелом вартості є праця. Цьому присвячене його вчення про "природну ціну".

"Природна ціна" – вартість тієї кількості благородного металу, яка обмінюється на вироблений товар. Помилка Петті: вважав що вартість створюється не всякою працею, а тільки тією, яка витрачається на виробництво золота і срібла (прирівнює вартість товарів і вартість благородного металу). Петті ще не відрізняв мінової вартості і вартості від ціни.

Заробітну плату зводив до мінімуму засобів існування. І хоча ця теза сама по собі невірна, однак заслуга Петті полягає у тому, що він підходить до проблеми зарплати економічно, хоче визначити об'єктивно її величину.

Прибуток підприємців і землевласників характеризує поняттям „рента”, яка є надлишком над витратами виробництва. Дав перше розуміння диференційної ренти, вважаючи, що вона виникає у сільському господарстві у зв'язку з різною родючістю ділянок землі і різним місце розташуванням відносно ринків збуту.

Поставив, але не розв'язав проблему грошового обігу. Був прихильником кількісної теорії грошей, дійшов до висновку, що зайва кількість грошей в обігу є шкідливою.

У галузі економічної політики залишався у полоні меркантильних ідей. Він надавав великого значення розвитку зовнішньої політики й активного торгового балансу для залучення багатств в Англію.

П'єр Лепезан де Буагільбер (1646 – 1714) – родоначальник політичної економії у Франції.

Головні роботи – "Роздрібна торгівля у Франції", "Подробиці про Францію в період царювання Людовика 14" та ін.

Намагається розібратися у причинах низького рівня життя у провінціях Франції на рубежі ХVІІ – ХVІІІ ст. Бачив тяжке становище села й оголосив себе "адвокатом сільського господарства" (саме з цих позицій підходив до розгляду економічних питань). Засуджує меркантилізм, висловлювався за високі ціни на хліб, які б відповідали інтересам селян і земельних власників і покривали витрати виробництва.

Створив свою „систему” – серія реформ буржуазно-демократичного характеру.

1. Пропонує провести податкову реформу – зміну регресивної форми оподаткування на пропорційну або прогресивну.

2. Пропонував звільнити внутрішню торгівлю від обмежень, що розширить внутрішній ринок, що сприятиме поділу праці, посиленню обігу товарів і грошей.

3. Рекомендував дозволити необмежений вивіз хліба за кордон і заборонити ввезення його із-за кордону.

Економічні закономірності шукав не в сфері обігу, а в сфері матеріального виробництва, основою якого вважав сільське господарство. Не розумів прогресивної ролі капіталізму, не зрозумів природу товарного виробництва.

Особлива заслуга теорії Буагільбера – є родоначальником трудової теорії вартості у Франції. Зробив спробу дізнатися, за яких умов обмін здійснюватиметься на справедливих засадах. Вважав, що за допомогою вільної конкуренції встановлюються правильні пропорції у розподілі праці між різними галузями господарства. Розрізняв "істину вартість", в основі якої лежить кількість затраченої праці, і ринкову ціну, яка відхиляється від цієї вартості внаслідок грошей, що опосередковують обмін товарів. Отже, гроші є причиною того, що товари обмінюються. Тому пропонував замінити метал паперовими грошима, сподіваючись таким чином повернутися до справедливого обміну. Протиставлення товару і грошей розвинув майже через 100 років французький економіст-соціолог П.Ж.Прудон.

Дата добавления: 2014-11-20