Загальна характеристика школи фізіократів

З середини ХVІІІ ст. Франція стрімко рухалася на зустріч Великій буржуазній революції. У тісному зв'язку з буржуазною просвітительською філософією (Вольтер, Дідро, Руссо) і як реакція на меркантилізм виникає економічна школа фізіократів. Школа ця проіснувала всього 20 років, проте ідеї її поширилися майже по всьому континенту, особливо в країнах з переважним аграрним розвитком.

Засновник і голова школи – Франсуа Кене (1694 – 1774), він не тільки заклав основи фізіократизму, а ще сформулював його економічну політичну програму. Видатні представники школи – А.Р. Тюрго і В.М. Мірабо.

Фізіократи – походить від грецьких слів physis (природа) і kratos (влада) Центром економічних суперечностей визнали сільське господарство, (безземельне селянство, грошовий та натуральний оброк, низькі ціни на хліб та ін.). Фізіократи зайнялись рішенням аграрного питання.

Піддавали критиці меркантилізм, фізіократи вважали, що увага уряду має бути зосереджена не на розвитку торгівлі і нагромадженні грошей, а на створення достатку "продукції землеробства", в чому й полягає справжнє багатство нації.

Центральне місце у вченні фізіократів посідає вчення про так званий чистий продукт, яким фізіократи вважали надлишок над витратами виробництва. Однак цей чистий продукт, на їхню думку, виникає тільки в землеробстві (промисловість та інші сфери народного господарства чистого продукту не дають, вони тільки переробляють те, що дає сільське господарство). Звідси єдиною продуктивною галуззю є землеробство.

Фізіократи уявляли суспільство як природне, "фізичне" явище, розвиток якого відбувається відповідно до законів "природного порядку", встановлених, на їхню думку, богом.

Сучасне їм суспільство фізіократи поділяли на три класи:

1)"продуктивний клас", представники якого створюють чистий продукт (доход) – працівники землеробства;

2)"земельні власники" – одержувачі земельної ренти (феодали, король, церква);

3)"безплідний клас" – решта професій, які не належать до землеробства.

Історичною заслугою фізіократів є аналіз капіталу. Проаналізувавши речовий склад капіталу, вони вперше розділили капітал на основний і оборотний. Основний називали "початковими авансами" (витрати на сільськогосподарські машини, будівлі, робочу худобу). Оборотний капітал у них називається "річними авансами" (витрати на насіння тощо). „Річні аванси" входять у витрати виробництва повністю, а "початкові" – частинами (1/10 частиною). Заслугою було й те, що цей поділ застосований тільки до продуктивного капіталу. На їх думку капітал у промисловості є "безплідним" (не дає "чистого продукту").

З функцій грошей фізіократи визначали тільки функцію засобу обігу, а функцію нагромадження вважали шкідливою для суспільства. Кількість грошей в обігу ставили в залежність від відтворення. Маса грошей в обороті може збільшуватись лише пропорційно росту виробництва.

Франсуа Кене (1694 – 1774) першим спробував поставити і розв’язати проблему відтворення і реалізації сукупного продукту в своїй роботі „Економічна таблиця ” (1758 р.). Це була, по суті, перша в історії спроба створити економічну макромодель, де відобразив процес річного відтворення опосередкованого обігом, враховуючи поділ суспільства на класи. Кене показав різницю вартісної і натуральної форми сукупного суспільного продукту.

Ідея цієї праці полягає у необхідності дотримання та обґрунтованого прогнозування певних народногосподарських пропорцій у структурі економіки.

Дата добавления: 2014-11-20