Галицько-Волинська держава

Хронологія подій. Відносно централізована Руська держава у першій третині XII ст. розпадається на окремі князівства, які продовжують вести міжусобні війни. Київ втрачає свою колишню могутність, політичну вагу і звання об'єднавчого центру Русі. Зі складу Руської держави виділяються неза­лежні Чернігівське, Новгород-Сіверське, Переяславське, Волинське та Гали­цьке князівства, кордони яких розташовані в межах сучасної України. За дво­ма останніми, після їх об'єднання, в історичній літературі міцно закріпився титул "спадкоємниці Київської Русі".

Маючи тісні зв'язки між собою, Галицьке і Волинське князівства трива­лий час існували самостійно. Спроби об'єднання двох сусідніх князівств заве­ршувалися невдачею. Лише у 1199 волинському князю Роману Мстиславови­чу вдалося об'єднати Галичину та Волинь.

Утворення Галицько-Волинської держави та приєднання до неї Києва стало подією великої історичної ваги. Недаремно літописець називав Романа великим князем, "царем на Русі", "самодержцем всея Русі", причому термін "самодержець" вперше в літописі вжито щодо нього.

Зі смертю Романа Мстиславовича в 1205 році розпочинається новий ви­ток розбрату, чвар, князівсько-боярських міжусобиць, який, зрештою завер­шився у 1238 році черговим об'єднанням Галичини та Волині і утвердженням його в місті Києві. Ці події пов'язані з іменем сина Романа Мстиславовича — Данила Галицького. Саме йому вдалося створити державу, яка викликала по­вагу з боку західноєвропейських правителів і обережність у войовничого про­тектора — Золотої Орди.

Особливості політичного розвитку. Галицько-Волинське князівство стало одним із найпомітніших державних утворень на землях роздробленої Русі, що успадкувало її державно-правові традиції. Саме західно-руські землі продовжували залишатися носіями основних рис суспільного ладу та держав­ного устрою, що донедавна були притаманні відносно єдиній Руській державі. Водночас політичний розвиток Галицько-Волинського князівства відзначався своєрідністю та неповторністю, що вирізняв його з-поміж інших князівств, створених після розпаду Русі. До таких особливостей можна віднести:

- значну роль галицького боярства в управлінні князівством. В окремі пе­
ріоди історії Галицько-Волинської держави князь потрапляв в політичну зале­
жність від бояр. Від їхньої волі нерідко залежала доля князівського столу (за­
прошення чи зміщення князів), переміщення князів із Галича до Володимира
чи навпаки, як це сталося із Романом Мстиславовичем, недопущення до спад­
коємної влади його дружини та двох синів. Основою економічної могутності
бояр було зосередження в їхніх руках великої земельної власності, яка прино­
сила значні прибутки. Другим джерелом збагачення служили вищі адміністра­
тивні посади, що були пов'язані з неконтрольованою системою кормління;

- могутність боярства відобразилась на ролі постійного інституту держа­
вної влади — Боярської ради, відомої в Галицько-Волинській землі з першої
половини XIV ст. Вона скликалася князем за згодою боярської верхівки. Не
будучи вищим органом центральної влади, Боярська рада відігравала велику
роль у політичному житті цієї землі. Так, з першої половини XIV ст. стало ді­
яти правило, за яким закон вступав у силу лише після ухвалення його Боярсь­
кою Радою і підписання князем;

- в організації місцевого управління боярству також належала виняткова
роль. Воно привласнило собі право роздавати міста і волості, наділяти земельни­
ми ділянками. Навіть Данилу Романовичу не вдалося припинити цю практику;

- вплив Золотої Орди на Галицько-Волинське князівство був значно мен­
шим, ніж на інші руські князівства. Якщо для північно-руських земель (Воло­
димира, Суздаля, Рязані) "татарське ярмо" тривало до 1480 року, то Галичина,
Волинь і більша частина українських земель позбулася його значно раніше;

- Галицько-Волинське князівство не поділялось на уділи. В період після
1245 року формою правління на цій території став своєрідний дуумвірат (спі­
льне правління двох великих князів). Під рукою Данила перебувала Галичина,
Дорогочинська, Белзька та Холмська земля на Волині, а під впливом Василька
знаходився Володимир разом з більшою частиною Волині;

- відомий єдиний випадок, коли князівським столом заволодів боярин не
династично-князівського походження. У 1210 році князем Галицьким став бо­
ярин Владислав, який, правда, незабаром був страчений;

- значний вплив на формування суспільно-політичних відносин у Галиць-
ко-Волинському князівстві здійснювало західноєвропейське право. Достатньо
сказати, що така суспільна верства як лицарство, формувалося за правилами, що

складається в країнах Західної Європи. Саме з Угорщиною, Литвою, Ватиканом, насамперед, підтримували найтісніші контакти галицько-волинські правителі;

- існування віче, яке, на відміну від Новгородської землі, не мало істот-ічоння. Спроби князя Данила скликати його у 1231, 1235 роках і знай- ■щ в нього підтримку для боротьби з боярством виявилися марними;

галицько-руські землі були рано відірвані від торгового шляху "із варяг і греки". Однак цей фактор ніяк не відбився на господарській системі князівсства. Навпаки, це стало поштовхом до розвитку міст і зростання чисельності шокого населення. Оскільки за етнічним складом воно було неоднорідним, млі їм організовувалося за общинним принципом, який в подальшому переро­сте в цеховий.

Галицько-Волинська держава має велике значення для історії українсько-го народу. Вона не тільки продовжила державницьку традицію Руської дер­жави, а й досягла значного політичного, економічного, культурного розвитку, ■йшовши на передові позиції серед країн Східної Європи.

Джерела права. У Галицько-Волинській державі в основному зберегла­ся правова система, що функціонувала на Русі як до її розпаду, так і в князівс­твах, створених на її руїнах. Відомості про інші правові джерела надзвичайно.купі. Вони, безумовно, були, однак, монголо-татарська навала, потім литов­сько-польські завойовники планомірно знищували історичні, правові, культу­рні пам'ятки українського народу. Таким чином, окрім давньоруських джерел права, у Галицько-Волинському князівстві мали застосування й інші норма­тивно-правові акти. Йдеться про правові пам'ятки, що дійшли до наших днів:

- "Грамота князя Івана Ростиславовича (Берладника) 1134 року".
Вона регламентувала правове становище іноземних купців під час перебуван­
ня їх на території князівства, встановлювала пільги для купців із Болгарії;

- "Рукописання (заповіт) князя Володимира Васильковича 1287 ро­
ку". В ньому повідомляється про передачу князівських володінь разом з екс­
плуатованим населенням своїм спадкоємцям. Серед спадкоємців фігурує ім'я
дружини князя, якій він передавав не родові маєтності, а куплені;

- "Уставна грамота Волинського князя Мстислава Даниловича 1289
року", яка регламентувала розміри та норми повинностей міського населення
на користь князя.

На території Галицько-Волинського князівства саме в цей період набуває поширення німецьке право, яке отримало назву магдебурзького. За ним міста звільнялися від управління і суду, земельних власників, на чиїй території зна­ходилися. Першими право на самоврядування отримали у 1324 році міста Во-лодимир-Волинський, а в 1339 році — Санок.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Розкрийте позицію сучасних дослідників щодо походження державності у
східних слов'ян.

2. Вкажіть, які суспільні верстви належали до категорії залежних, розкрийте
механізм втрати ними вільного статусу.

3. Яка форма правління притаманна Руській державі?

4. Перелічіть правові пам'ятки місцевого походження і запозичені з інших
правових систем. Які галузі права вони врегульовували?

5. Який зміст вкладався законодавцем в поняття "лицо"?

6. Які види договорів укладалися в Руській державі?

7. Які види злочинів характерні для періоду, що вивчається?

8. Охарактеризуйте систему покарань на Русі та мету, яку вона пересліду­
вала.

9. Які Вам відомі форми досудового процесу? Розкрийте їх зміст.

10. Назвіть особливості суспільного ладу та державного устрою Галицько-
Волинської держави.

11. Пригадайте, які правові пам'ятки Галицько-Волинської держави зберег­
лися до наших днів?

12. Із рекомендованої чи іншої літератури випишіть у зошит основні віхи
державотворчої діяльності Галицько-Волинського князя Данила Романовича.

Додатки

Питання Чи існують інші погляди на формування державності у східних слов'ян?

Відповідь Так, існують. Зокрема, засновником норманської теорії похо­дження державності були німецькі вчені, які намагалися обгрунтувати думку про заснування Русі представниками скандинавського племені норманів (варягів).

Антинорманську концепцію обстоював російській вчений М. Ломоносов. Зш та його прибічники стояли на позиціях пріоритетності саме слов'янського сегмента в заснуванні Руської держави.

В останні роки на Заході з'явилася т. зв. теорія пантюркизму, ідеологи якої пропонують узагалі відмовитися від версії слов'янського походження Русі. На \ню думку, поляни були не слов'янами, а хозарами (народ, що розселявся у по-

; Дону та Волги). Одна із їхніх родових гілок, мовляв, стала спадкоємницею Кия, який заснував Київ.

Питання Чи допускався самосуд на Русі?

Відповідь Так, в одному випадку, але він був обмежений низкою умовнос-

Злодія могли скарати на смерть лише тоді, коли застануть уночі на місці

пня злочину. Однак, як зазначено в Руській правді, "якщо спіймають і за-

иють до світанку, то вести на князівський двір. А коли уб'ють, а люди бачи­ти злодія зв'язаним, то платити 12 гривень".

Питання Яка номінальна вартість руської гривні?

Відповідь За 40 гривень можна було придбати 23 коней, або 40 корів, або 400 баранів.

Про форми досудового розслідування на Русі:

"Статті "Руської правди" про заклич, звід гоніння сліду надавали можливості потерпілому самому проводити попередні слідчі дії.

Заклич передбачав оголошення на торжищі про факт викрадення речі. Як­що впродовж трьох днів після закличу її у когось знаходили, останній вважався відповідачем. Він зобов'язаний був не лише повернути річ, а й сплатити 3 гривні штрафу.

Звід. З одного боку, це засіб відведення підозри від особи, на яку вона впа­ла. З іншого, це метод пошуку відповідача шляхом опитування осіб, які певний час володіли викраденою річчю.

Єдиної думки щодо сутності зводу в дослідників донині немає. Проте біль­шість опирається на авторитет відомого правника XIX ст., професора універси­тету Святого Володимира у м. Києві М.Владимирського-Буданова, який таким чином визначав зміст описаного інституту руського права:

Якщо потерпілому вдалося встановити особу, яка певний час володіла ви­краденим майном, вона мала відвести від себе підозру, вказавши на іншу, в якої ці речі придбала. Те саме мала вчинити й інша підозрювана особа. Третя пови-

нна була виплатити власникові вартість предмета пошуку і вести далі звід влас­ними силами. Існувало три варіанти закінчення цієї процедури:

1. Якщо останній підозрюваний не зміг довести законність придбання речі,
він визнавався злодієм, на нього накладався штраф, частиною з якого компенсу­
валися грошові витрати тій особі, яка купила крадену річ;

2. Він був спроможний довести законність придбання, але не знав тієї осо­
би, в якої її придбав;

3. Звід приводив до кордонів держави.

В останніх двох випадках підозрюваний міг відвести від себе підозру, запро­сивши двох свідків, які могли під присягою підтвердити законність придбання. Після цього річ відбиралася, а її недобросовісний власник міг продовжувати звід.

Гоніння сліду полягало у розшукувані злочинця за залишеними ним сліда­ми. Відповідальність покладалася на тих осіб, у чиїх маєтностях річ знайдена. Якщо слід губився в общині, то вона мала знайти злочинця, а коли не знаходи­ла— сплачувала дику віру на користь князя. Якщо слід втрачався взагалі, то пошуки припинялися.

Захарченко П.П. Київська Русь: державний устрій, суспільний лад та ос­новні риси права //Історія України. — 2002. — Лютий.

Підсумковий тест модуля:

1. Знайдіть відповідник терміну "задушні люди".

а) вільні люди, що служили князю за договором;

б) соціальна група, що потрапила в рабство внаслідок полону;

в) особи, що потрапили в боргову залежність;

г) невільники, що отримали волю за заповітом.

2. Яке із нижчеперелічених стягнень сплачувалося на користь потерпілого?

а) віра;

б) урок;

в) продаж;

г) епітимії.

3. Який із перелічених видів договорів не зафіксований історичними та пра­
вовими пам'ятками Руської держави?

а) договір поклажі;

б) договір особистого найму;

в) договір обміну;

г) договір купівлі-продажу.

4. У разі вчинення злочину і незатримання злочинця відповідальність на Ру­
сі покладалася на

а) общину, на чиїй території був здійснений злочин;

б) посадника, який допустив вчинення злочину;

в) ніхто не відповідав;

г) потерпілого, який не зумів затримати злодія.

5. Назвіть найчисельнішу суспільну верству у Київській Русі.

а) рядовичі;

б) холопи;

в) закупи;

г) смерди.

6. Назвіть основні джерела права України-Руси.

а) судові грамоти, "Коротка правда";

б) звичаєве право, "Руська правда", міжнародні договори;

в) "Поучіння Володимира Мономаха", "Грамота князя Івана Ростиславови­
ча", "Слово о полку Ігоревім".

7. Вкажіть основні досудові форми кримінального процесу, що застосува­
лися в Київській Русі.

а) судовий вирок, тяжба, "віра";

б) "заклич", "звід", "гоніння сліду";

в) судові дебати, дізнання, пошуки відповідача;

г) обшук, ставка віч-на-віч, тяжба.

8. Розташуйте у хронологічному порядку імена Великих князів Київських
згідно з їхнім перебуванням на київському столі.

а) Мстислав, Ярослав Мудрий, Володимир, Мономах;

б) Ігор, Володимир Великий, Ярослав Мудрий;

в) Олег, Святослав, Ігор.

9. Хто із руських князів став першим українським королем?

а) Святослав Ігоревим;

б) Олександр Невський;

в) Данило Романович;

г) Ярослав Мудрий.

10. Експансіоністська політика яких держав призвела до остаточної втрати
Україною-Руссю своєї державності?

а) Тевтонський орден, Золота орда, Московське царство;

б) Туреччина, Московське царство, Угорщина;

в) Кримське ханство, Угорщина, Австрія;

г) Золота Орда, Литва, Польща.

Дата добавления: 2014-11-20