Види собівартості

Важливою є класифікація витрат за стаття­ми калькуляції. Статті - це затрати, які від­різняються між собою функціональною рол­лю у виробничому процесі і місця виник­нення. За статтями витрат визначають со­бівартість одиниці продукції, тобто кальку­ляцію.

Відповідно до згаданих стандартів перелік статей калькуляції є таким: |

· Сировина і матеріали (за міну­сом зворотних відходів)

· Паливо і енергія на технологічні цілі.

· Заробітна плата виробничих ро­бітників (основна і додаткова).

· Відрахування на соціальні захо­ди виробничих робітників.

· Загальновиробничі витрати.

· Адміністративні витрати.

· Підготовка і освоєння виробництва.

· Інші виробничі витрати.

· Витрати на збут (позавиробничі витрати).

Цей перелік може бути більш широким і деталізованим, або, навпаки, вужчим, залежно від галузі промислового виробництва, його специфіки.

Слід звернути увагу на те, що перелічені елементи витрат і калькуляційні статті використовуються в бухгалтерському обліку при списанні відповідних витрат на встановлені рахунки. І тому з метою уникнення двоякого тлумачення складу «пірат вони наводяться у суворій відповідності до Національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні.

Проте в економічній практиці з метою більш повного і точного врахування усіх видів витрат на виробництво і збут продукції при складанні калькуляції може використовува­ти. більш детальна класифікація калькуляційних статей. Вона може включати витрати на:

• сировину і матеріали (за мінусом зворотних відходів);

• куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби;

• паливо і енергію на технологічні цілі;

• заробітну плату основних виробничих робітників;

• відрахування на соціальні заходи із зарплати основних виробничих робітників;

• підготовку і освоєння виробництва продукції;

• зношування інструмента і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати;

• утримання і експлуатацію машин та устаткування;

• загальновиробничі витрати;

• загальногосподарські витрати;

• втрати внаслідок технологічно неминучого браку;

• інші виробничі витрати;

• позавиробничі (комерційні) витрати.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елемен­тів витрат полягає в тому, що в першому випадку враховуються тільки витрати на даний виріб, а в другому - всі витрати підприємства, незалежно від того, де і на які погреби вони були здійснені.

Детальніше щодо методики обчислення основних статей калькуляції йтиметься далі.

Управління витратами передбачає цілеспрямований вплив на формування витрат, контроль за їх рівнем та еко­номічне стимулювання їхнього зниження.

Система у правління витратами включає:

- пошук та виявлення чинників, що впливають на еко­номію усіх видів ресурсів;

- нормування витрат ресурсів;

- планування витрат за їхніми видами;

- облік та аналіз витрат;

- економічне стимулювання економії ресурсів та зни­ження витрат.

За кожен елемент цієї системи відповідають певні виконавці, структурні підрозділи підприємства. Вони розробляють комплекс заходів, спрямованих на зниження сукуп­них витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Собівартість продукції як грошовий вираз затрат під­приємства на виробництво і реалізацію продукції характе­ризує ефективність всього процесу виробництва на підпри­ємстві, оскільки у ній відображаються:

• рівень організації виробничого процесу;

• технічний рівень;

• продуктивність праці та інше.

Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, ви­значення економічної ефективності організаційно-техніч­них заходів, встановлення цін на продукцію. За умов само­фінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.

Дата добавления: 2014-12-08