Концептуальне проектування БД. 1 страница

104 – 135

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни

«Інформаційні системи і

технології у фінансах»

для студентів напряму підготовки

6.030508 «Фінанси і кредит»

заочної форми навчання

Рекомендовано методичною комісією за напрямом підготовки

6.030508 «Фінанси і кредит»

протокол № 3

від 25 листопада 2011 р.

Рівне – 2012

Конспект лекцій з дисципліни «Інформаційні системи і технології у фінансах» для студентів напряму підготовки6.030508 «Фінанси і кредит» заочної форми навчання / Подлевський А.А. – Рівне: НУВГП. – 2012. – 104 с.

Упорядники: Подлевський А.А., ст. викладач

Відповідальний за випуск: Павлов В.І., д.е.н., професор, зав. кафедрою фінансів і економіки природокористування

Зміст	Стор.
Загальні положення
Тема 1.Інформаційні системи та їх роль в управлінні економікою
Тема 2.Економічна інформація і засоби її формалізованого опису
Тема 3.Інформаційні технології обробки економічної інформації
Тема 4.Організація інформаційних баз систем обробки економічної інформації
Тема 5.Організаційно-методичні основи створення і функціонування систем управління фінансами
Тема 6. Автоматизована система фінансових розрахунків
Тема 7.Автоматизація обробки інформації у податковій службі
Тема 8.Автоматизована інформаційна система Державної казначейської служби України
Тема 9.Автоматизація обробки інформації у страховій сфері
Тема 10.Автоматизація інформаційних систем управління фінансами підприємницьких структур
Тема 11. Автоматизація інформаційних систем у банківських установах
Тема 12. Інформатизація фінансового ринку
Тема 13. Міжнародна електронна мережа міждержавних розрахунків SWIFT
Рекомендована література

© Подлевський А.А., 2012

© НУВГП, 2012

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Мета вивчення дисципліни є підготовка майбутніх фінансистів до ефективного використання сучасних інформаційних технологій в процесі розв'язання завдань своєї професійної області. До задач вивчення дисципліни входить формування теоретичних знань та практичних навичок відповідно до поставленої мети.

Засвоєння дисципліни дозволить майбутнім фахівцям забезпечити необхідний рівень вивчення і аналізу економічної інформації за рахунок ефективного використання сучасних інформаційних технологій.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен

з н а т и:

· сутність інформаційних систем та їх значення в управлінні сучасними організаціями;

· сучасний стан і тенденції розвитку інформаційних технологій;

· основні стандартні інформаційні технології та інструментальні засоби їх реалізації;

· типологію інформаційних систем в галузі фінансів;

· технологію автоматизації діяльності фінансиста;

в м і т и:

· створювати прості інформаційні системи управління фінансами на базі різних пакетів прикладних програм;

· визначати найбільш ефективні форми використання інформаційних систем та комп'ютерних технологій при вирішенні професійних завдань;

· опрацьовувати фінансову інформацію за допомогою стандартних інформаційних технологій;

м а т и н а в и ч к и:

· використання різних інформаційних систем для вирішення професійних завдань;

· самостійного освоєння нових інформаційних систем за допомогою літератури та вбудованих довідкових систем або навчаючих програм.

ТЕМА 1. ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ТА ЇХ РОЛЬ В УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІКОЮ

1. Поняття інформації та інформаційної системи.

2. Концептуальні основи ІС. Поняття системи автоматизованого управління економічними об’єктами.

3. Класифікація інформаційних систем.

4. Структура автоматизованих інформаційних систем.

5. Роль ІС в управлінні економікою.

1. Поняття інформації та інформаційної системи

Термін «інформація» поширений не лише в усіх галузях науки, а й у повсякденному житті людей. Інформація супроводжує людину на кожному її кроці. В найбільш широкому смислі інформація – це будь-які відомості про будь-який об’єкт, явище чи процес. Коли виходити з того, що інформація – це подані певним чином повідомлення, які виникають під час здійснення певного виду людської діяльності, то можна розглядати наукову, технічну, економічну, соціальну, політичну, військову та інші види інформації.

Слово інформація походить від латинського слова «informatio» – виклад, роз’яснення, тлумачення, подання, поняття, обізнаність, просвіта.

Інформація – це сукупність відомостей про факти, об’єкти, події та ідеї, які мають цілком певне значення, її можна створювати, передавати, зберігати, шукати, приймати, розмножувати, обробляти, знищувати. Водночас інформацію можна визначити як сукупність символів-образів, які мають змістове значення. Вона є одним із видів ресурсів, які використовуються людиною в трудовій діяльності та побуту. Як ресурс вона має всі властивості: має ціну, коштує грошей, її можна продавати, купувати, загалом становить інтереси багатьох груп людей, бізнесу, може цікавити конкурентів, опонентів тощо.

Інформаційний ресурс – це особливий вид ресурсу, що ґрунтується на ідеях і знаннях, нагромаджених у результаті науково-технічної діяльності людей і поданих у формі, придатній для збору реалізації та відтворення.

Інформація – це сукупність відомостей (даних), які сприймають з навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи. Для реалізації процесів обробки інформації необхідні носії інформації, передавач, канал зв’язку, приймач і одержувач інформації. Сукупність цих елементів утворює так звану інформаційну систему (надалі ІС).

Призначення ІС – це автоматизація розрахунків, що виражається через людино-машинне розв'язування економічних завдань.

2. Концептуальні основи ІС. Поняття системи автоматизованого управління економічними об’єктами

Сукупність інформаційних підсистем, що характеризують управління об'єктом загалом, утворює ІC. Вона є структурною одиницею вищого рівня і цілком охоплює всю інформацію об'єкта (цеху, підприємства, установи, організації, галузі).

IС містить у собі такі основні частини:

1) сукупність економічних даних на відповідних носіях, організованих певним способом;

2) методи, способи, технічні засоби й технології збирання, обробки, зберігання, пересилання інформації та її надання користувачам.

Залежно від застосовуваних технічних засобів обробки інформації розрізняють ручні, механізовані та, у разі використання автоматів, насамперед ЕОМ, автоматизовані ІС (АIС).

Автоматизована інформаційна система (АІС) – організаційно-технічна система, яка забезпечує вироблення рішень на основі автоматизації інформаційних процесів у різних сферах діяльності (управлінні, проектуванні, виробництві тощо) або їх сполученнях.

Функція ІС - це сукупність дій ІС, яка спрямована на досягнення зазначеної мети. Перелік функцій конкретної ІС залежить від сфери її діяльності, об'єкта управління, призначення її та ін. Наприклад, в ІС управління фінансами країни виокремлюють дві основні функції: планування бюджету і виконання бюджету.

Компонент (підсистема) ІС - це її частина, що виділена за зазначеною ознакою або сукупністю ознак і розглядається як єдине ціле. Компоненти комп'ютерної системи за своїм призначенням передусім поділяються на забезпечувальні і функціональні. Забезпечувальні містять у собі організаційне, методичне, технічне, математичне, програмне, інформаційне, лінгвістичне, правове та ергономічне забезпечення. Функціональний підхід до структури ІС дає змогу виокремити підсистеми (компоненти) в разі різного визначення поняття «функція управління». Найбільшого поширення набуло створення функціональних підсистем за ознакою управління об'єктами (елементами) виробничого процесу і за ознакою стадій управління.

Так, у першому випадку формуються функціональні підсистеми, наприклад управління технічною підготовкою виробництва, основним виробництвом, допоміжним виробництвом, матеріальними та трудовими ресурсами і т. ін.

У другому випадку з позицій стадій управління виділяються функціональні підсистеми прогнозування, перспективного планування, оперативного управління, бухгалтерського обліку і т. ін. Що ж до призначення будь-якої функціональної підсистеми ІС, то воно єдине - розв'язування економічних задач прийняття управлінських рішень, що базується на результатах обробки даних.

Задача в комп’ютерній ІС або задача обробки даних визначається як функція чи її частина, що є формалізованою сукупністю автоматичних дій, виконання яких приводить до результатів заданого виду. Наприклад, задачею в АСУП може бути нарахування відрядної заробітної плати бригаді, облік розрахунків з постачальниками сировини, облік валютних операцій і т. ін.

За функціями управління розрізняють планові, облікові, контрольні задачі, задачі нормування показників, складання звітності і т. ін.

За характером перетворення інформації задачі в ІС поділяються на обчислювальні, імітаційні, підтримки прийняття рішень.

За роллю у процесі управління розрізняють інженерно-технічні, економічні та інформаційно-довідкові задачі.

За математичною суттю задачі ІС поділяються на оптимізаційні, прямого розрахунку та інформаційно-пошукові.

В основній своїй масі задачі сучасної комп'ютерної ІС належать до задач прямого розрахунку. Для них характерні великі розміри та складність вхідних даних, проста методика розрахунку й одноваріантність розв'язування.

За можливістю формалізованого опису задачі ІС поділяються на формалізовані та неформалізовані. Розв'язування перших можна описати у вигляді математичних формул та залежностей, а щодо других цього зробити не можна.

За регулярністю розв'язування задачі ІС поділяються на систематичні, епізодичні та випадкові.

3. Класифікація інформаційних систем

Загальноприйнятої класифікації ІС досі не існує, тому їх можна класифікувати за різними ознаками. Найбільш поширеними протягом тривалого часу були такі класифікаційні угрупування систем:

· За рівнем або сферою діяльності: державні, територіальні (регіональні), галузеві, об’єднань, підприємств або установ, технологічних процесів.

· Залежно від засобів вирішення інформаційної проблеми:

- ручні (обробка обліково-економічної інформації здійснюється вручну),

- напівмеханізовані (обробку обліково-економічної інформації виконували за допомогою обчислювальних машин з ручним введенням даних),

- механізовані (обробку обліково-економічної інформації виконували за допомогою обчислювальних машин з механізованим введенням даних, зафіксованих на машинних носіях. це перфораційні обчислювальні машини, котрі експлуатувалися на машинно-рахункових станціях),

- автоматизовані (частина функцій управління або обробки даних здійснюється автоматично, а частину здійснює людина),

- автоматичні (усі функції управління й обробки даних здійснюють технічними засобами без участі людини).

· За функціями, що виконуються: інформаційно-пошукові (довідкові) системи, системи управління, системи моделювання (системи штучного інтелекту), навчальні та екзаменуючи системи, експертні системи.

· Залежно від галузі застосування: медичні, економічні, соціальні, лінгвістичні.

· За характером перетворення інформації: обчислювальні, імітаційні, підтримки прийняття рішень.

· За математичною суттю: прямого розрахунку, інформаційно-пошукові, оптимізаційні.

· За можливістю формалізованого опису: формалізовані та неформалізовані. Розв'язування перших можна описати у вигляді математичних формул та залежностей, а щодо других цього зробити не можна.

· За регулярністю розв'язування задачі: систематичні, епізодичні та випадкові.

· За сферою застосування:

- системи для наукових досліджень;

- системи автоматизованого проектування;

- системи організаційного управління;

- системи управління технологічними процесами.

Відомчі ІС державного апарату мають спеціальні назви.

4. Структура автоматизованих інформаційних систем

Автоматизація ІС може здійснюватися в різних масштабах – від окремих інформаційних процесів і процедур оброблення даних, задач або комплексів задач управління до створення функціонально повних АІС.

Функціонально повні АІС включають автоматизацію всіх підсистем, функцій і комплексів задач.

Як і будь-яка складна система, АІС складається з елементів – підсистем, які можна розглядати як АІС нижчого рівня, що складаються з елементів. У зв'язку з наявністю в АІС великої кількості елементів виникає необхідність визначення їхньої структури.

Загалом під структурою ІС розуміють характеристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв'язків між її елементами.

Види структур ІС:

Ø Функціональна структура – це структура, елементами якої є підсистеми (компоненти), функції ІС або її частини, а зв'язки між елементами – це потоки інформації, що циркулює між ними під час функціонування ІС.

Ø Технічна структура – це структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів ІС, а зв'язки між елементами відбивають інформаційний обмін.

Ø Організаційна структура – це структура, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв'язки між елементами – інформаційні, субпідрядності та взаємодії.

Ø Документальна структура – це структура, елементами якої є неподільні складові і документи ІС, а зв'язки між елементами – взаємодії, вхідності і субпідрядності.

Ø Алгоритмічна структура – це структура, елементами є алгоритми, а зв'язки між алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів.

Ø Програмна структура – це структура, зв'язки між елементами якої реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі.

Ø Інформаційна структура – це структура, елементами якої є форми існування і подання інформації у системі, а зв'язки між ними – операції перетворення інформації в системі.

Структура АІС – внутрішня організація системи при поділі її на частини, виявлення зв'язків між цими частинами. Структуру АІС утворюють безліч елементів і відносин між ними. Найзагальнішим поділом АІС є виділення в ній забезпечувальної та функціональної частин.

При виділенні функціональних підсистем в АІС необхідно дотримуватися таких вимог:

- межі задач, які утворюють підсистему, не повинні перетинатися;

- задачі, що розв'язуються в підсистемах, мають бути тісно пов'язані між собою в інформаційному плані, тобто при їх розв'язуванні має використовуватися єдина вхідна інформація, а результати розв'язання одних задач мають використовуватися для розв'язання інших;

- результати розв'язання повинні мати єдиного споживача.

При виділенні функціональних підсистем АІС мають бути визначені їхні параметри:

- мета функціонування підсистеми;

- вид керованих ресурсів;

- особливості показників, що розраховують у підсистемі;

- підрозділи, які здійснюють управління

Функціональна структура АІС є домінуючою. Серед функціональних підсистем можна виділити:

- управління маркетинговою діяльністю (УМД);

- автоматизовану систему наукових досліджень (АСНД);

- управління технічною підготовкою виробництва (УТПВ);

- техніко-економічне планування (ТЕПл);

- оперативне управління основним виробництвом (ОУОВ);

- управління матеріально-технічним постачанням (УМТП);

- управління реалізацією та збутом (УРЗ);

- бухгалтерський облік (БО);

- управління кадрами (УК);

- аналіз фінансово-господарської діяльності (АФГД).

Для експлуатації функціональних підсистем потрібні відповідні ресурси, які створюють забезпечувальні підсистеми АІС.

5. Роль ІС в управлінні економікою

Сучасні економічні інформаційні системи створюються для обробки великих обсягів інформації при жорстких обмеженнях на час видачі результатів. Вони мають складну формалізацію процедур прийняття рішень для більшості задач, високий ступінь інтеграції елементів, які входять до складу системи, велику кількість зв’язків між елементами, характеризуються гнучкістю і можливістю модифікації.

В економіці роль нервової системи відіграють інформаційні потоки. Порушення в потоках інформації призводять до перебоїв як в роботі конкретного підприємства, так і всього господарства, а без достовірної, повної та своєчасної інформації неможливо керувати будь-яким виробництвом.

За системного підходу структурні складові управління такі: 1) керуюча система, або суб’єкт управління (СУ); 2) керована частина, або об’єкт управління (ОУ); 3) IС, через яку, власне, i відбувається зв’язок між СУ та ОУ.

Сучасний етап використання засобів обчислювальної техніки в управлінні економікою характеризується переходом від централізованої до розподільної (персональної) обробки даних завдяки масовому використанню персональних ЕОМ (ПЕОМ), або персональних комп'ютерів (ПК), і побудованих на їх основі обчислювальних мереж і систем. Особливістю ПК є їх доступність широкому загалу користувачів, універсальність використання при виконанні різних функцій управління, автономна експлуатація.

Сучасному етапу використання засобів обчислювальної техніки притаманна така особливість: взаємодія людини і ЕОМ дає змогу створити нову інформаційну технологію управління, для якої характерна людино-машинна процедура прийняття рішень. При цьому змінюються методи професійної діяльності спеціалістів, соціально-психологічні навантаження, ритм праці і в перспективі створюються умови для зміни структури економічних служб та переходу до цільового принципу управління.

ТЕМА 2. ЕКОНОМІЧНА ІНФОРМАЦІЯ І ЗАСОБИ ЇЇ ФОРМАЛІЗОВАНОГО ОПИСУ

1. Суть та особливості економічної інформації.

2. Види економічної інформації.

3. Властивості економічної інформації.

4. Класифікація та кодування економічної інформації.

1. Суть та особливості економічної інформації

Усі процеси життєдіяльності людського суспільства відбуваються за допомогою інформації, яка є формою зв'язку між об'єктом, що передає повідомлення, і тим, який прийматиме його. У теорії автоматизованого оброблення інформації її розглядають як сукупність знань, що є об'єктом нагромадження, реєстрації, передачі, збереження, оброблення.

В економічному комплексі функціонують науково-технічна, економічна, правова, адміністративна та інші види інформації.

Економічна інформація (ЕІ) ­­– один з найбільш масових різновидів інформації, що відображає процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг.

Вона чисельно характеризує стан виробничо-господарської та фінансової діяльності об'єкта реальних і вартісних показників, циркулюючи у виробничій та невиробничій сферах, органах управління. За допомогою економічної інформації можна простежити взаємозв'язки між ланками національного господарства, напрями його розвитку, налагодити ефективне управління ним. Ці особливості суттєво відрізняють її від економічних даних. В об'єктивній економічній реальності постійно відбуваються події, що трактуються як будь-яка зміна стану економічного об'єкта. Ці події породжують повідомлення, що можуть бути відображені на будь-якому носію в будь-якій знаковій системі.

Економічні дані – це сукупність повідомлень про реальні економічні події, факти, не співвіднесені з можливостями їх використання.

Економічні дані стають інформацією, якщо їх споживач розв'язує певне завдання управління. Іншими словами, економічна інформація – це економічні дані, які використовуються в управлінні.

Також економічна інформація – це сукупність повідомлень економічного характеру, які можуть бути зафіксовані, передані, перетворені, збережені й використані для управління економічним об’єктом та економікою в цілому [13, С. 4]. Об’єми ЕІ як виду інформації постійно зростають. ЕІ – це інформація, яка відображає явища економічне життя суспільства.

Фінансова інформація (ФІ) є різновидом ЕІ. Їй притаманні ті ж властивості, що й іншій ЕІ: Водночас ФІ має свій специфічний зміст через те, що вона пов’язана з економічною діяльністю фінансових і банківських установ по обслуговуванню клієнтури і впливає на показники економічної діяльності останніх. Цей вплив здійснюється опосередковано через аналіз, контроль, ревізію діяльності економічних об’єктів, які безпосередньо беруть участь у виробництві або в наданні послуг. Водночас фінансово-кредитна установа (ФКУ) не може функціонувати без управління власною діяльністю. Згідно з цим ФКУ слід розрізняти власну ЕІ, пов’язану з діяльністю такої установи, та інформацію, що стосується обслуговуваної клієнтури.

У ФКУ необхідно розглядати всю інформацію, яка циркулює там. При цьому може йтися про підсистеми обробки безпосередньо лише кредитної або лише фінансової інформації і про комплекси автоматизації управління діяльністю установи.

2. Види економічної інформації

Класифікація економічної інформації:

І. За стадіями виникнення:

· первинна – виникає безпосередньо в результаті виробничо-господарської діяльності;

· вторинна (похідна) – створюється обробкою первинної інформації, первинної разом із вторинною або лише вторинної.

ІІ. За технологією обробки:

· вхідна – це первинні дані, подані у вигляді документів та даних на носіях;

· вихідна – є результатом розв’язування задачі з перетворення вхідних даних, і видається безпосередньо користувачеві або передається до інших систем;

· проміжна – призначена не для цілей управління, а відіграє допоміжну роль (наприклад, показує кількість оброблених об’єктів, етап обробки).

ІІІ. За способом передавання розрізняють інформацію, яка передається:

· кур’єром,

· поштою,

· телефоном, телетайпом, факсом,

· по каналах зв’язку (включаючи електронні, оптичні, радіозв’язок тощо).

IV. За ступенем стабільності використання та зберігання:

· постійна;

· умовно-постійна – поновлення за період зберігання становить не більше 10 %;

· змінна.

V. За участю у функціях управління:

· прогнозна – відображає ймовірне твердження про майбутній стан господарських процесів із високим ступенем вірогідності;

· планово-договірна – описує господарські процеси, що мають відбутися в заданому часовому періоді (пов’язана з функцією планування);

· облікова – відбиває господарські процеси, що вже здійснилися, а також їхній фактичний стан (пов’язана з функціями оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку);

· нормативна – регламентує межі витрат матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів, встановлення складу та структури об'єктів виробництва, послідовність технологічних операцій та ін. (пов’язана з функцією підготовки виробництва);

· розцінкова – включає ціни, розцінки, тарифи, які встановлено на матеріали, продукцію, виконання роботи;

· довідкова – призначена для деталізації господарських процесів, їх якісного розшифрування і доповнення різними відомостями;

· таблична – містить коефіцієнтні величини або заздалегідь обчислені значення.

3. Властивості економічної інформації

ЕІ має такі властивості:

· переважання алфавітно-цифрових знаків, як форми подання даних, із зображенням числових величин у дискретному вигляді;

· значні розміри перероблюваної інформації;

· необхідність одержання великої кількості підсумків при обробці одних і тих самих даних за різними критеріями;

· ЕІ залежить від економічного об’єкта;

· необхідність оформлення результатів у формі, зручній для сприйняття людиною (значне поширення документів як носіїв вхідних та вихідних даних);

· необхідність стиснення розмірів при передачі з нижньої ланки управління до вищої;

· переважання арифметичних та логічних операцій при обробці інформації і вимога високої точності результатів обчислення (арифметичні (+, –, /, *) – 40%, логічні (вибірки за ознаками, сортування, групування тощо) – 60%);

· необхідність нагромадження інформації і тривалого її зберігання.

4. Класифікація та кодування економічної інформації

Для того, щоб забезпечити організацію та формалізоване подання економічної інформації, її пошук і обробку, а також для скорочення обсягів оброблюваних даних потрібна їх попередня класифікація і кодування.

Класифікація і кодування – це дві невіддільні частини одного процесу – перекладу різноманітної економічної інформації з природної мови на формалізовану мову ЕОМ. У процесі згаданого перекладу вони виконують різні функції. Для їх поглибленого вивчення слід навести основні терміни й поняття, використовувані в цій області.

Класифікація – поділ множини об'єктів на частини за їх подібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами.

У процесі класифікації використовуються такі поняття:

Система класифікації – сукупність методів і правил класифікації та їхній результат.

Об'єкт класифікації – елемент класифікованої множини.

Ознака класифікації – властивість або характеристика об'єкта, за якою виконується класифікація.

Значення ознаки – якісне або кількісне вираження ознаки класифікації.

Класифікаційне угруповання – частина об'єктів, яка виділена під час класифікації. Найпоширенішими є такі назви класифікаційних угруповань: клас, підклас, група, підгрупа, вид, підвид, тип.

Ступінь класифікації – етап класифікації при ієрархічному методі, у результаті якого формується сукупність класифікаційних угруповань (або результат чергового поділу об'єктів одного класифікаційного угруповання).

Глибина класифікації – кількість ступенів класифікації. Класифікація використовується для упорядкування змісту і взаємозв'язку економічних показників, які переробляються в ІС за допомогою ЕОМ.

Основні системи класифікації економічної інформації:

1. Ієрархічна – це система, в якій поділ множини об’єктів на підмножини виконується послідовно згідно із заданими ознаками. Первинна множина об’єктів спочатку поділяється на підмножини, утворені за однією ознакою, котра може набувати різних значень. Далі кожна здобута підмножина поділяється на групи за значеннями наступної ознаки. Ці групи, у свою чергу, поділяються на підгрупи за наступними ознаками і т.д. Отже, між виділеними групами об’єктів встановлюється певна ієрархія. При цьому кожна підмножина (і об’єкт) належить лише одній вищій множині. Дана система характеризується глибиною, тобто кількістю заданих ознак класифікації.

Переваги: простота, наочність, логічність побудови, добра пристосованість до ручної обробки. Недоліки: жорсткість структури (через фіксованість ознак і порядку їх розміщення), складність включення нових ознак, необхідність великого резерву місткості.

2. Фасетна – полягає в паралельному поділі множини об’єктів на незалежні підмножини (класифікаційні угруповання). Послідовність створення класифікаційних угруповань задається фасетною формулою Ф=(ф1,ф2,... фn). Одні й ті самі об’єкти можуть входити до різних підмножин Хі. Обов’язковим є неповторюваність ознак. Переваги: гнучкість її структури, можливість включення нових фасет і виключення старих. Недоліки: нетрадиційність і складність її використання в разі ручної обробки даних, недостатньо повне використання місткості з огляду на непрактичність багатьох можливих комбінацій фасет.

Дата добавления: 2014-12-08