Податкові правовідносини в Україні

Фінансово-правовий режим не може успішно використовувати безризикову модифікацію податкової системи як одного з базових сегментів. Податкові правовідносини посідають особливе місце в механізмі фінансового регулювання. Саме податки є основним важелем, за допомогою якого створюються державні грошові фонди та матеріальні умови для існування і функціонування влади. У цьому полягає їхня фіскальна функція.

Формування дохідної частини державного бюджету на основі стабільного і децентралізованого утримання перетворює державу на найбільший економічний об`єкт. Податки чинять істотний вплив на відтворення, оскільки відіграють важливу роль у перерозподільних процесах: стимулюють або стримують його темпи; посилюють або послаблюють накопичення капіталу, розширюють або звужують платоспроможний попит населення. Це становить зміст регулювальної функції фіскального механізму.

Податкові правовідносини між державними фінансовими органами й особами щодо обов`язкових платежів у бюджеті всіх рівнів є суспільні відносини, які виникають під час сплати податків та інших платежів і врегульовані нормами права.

Податкові правовідносини визначають широке коло питань: форми платежу, контроль за правильністю його нарахування і вчасного внесення в бюджет тощо. Вони мають свої особливості щодо суб`єктів та об`єктів: платників податків і державних податкових органів.

Податкові правовідносини становлять механізм правового регулювання, дія якого починається від правової норми і до учасника правовідносин.

Правова схема має такий вигляд: правова норма – правосуб`єктність – юридичний факт.

Об'єктом податкових правовідносин є доходи платників податків у двох формах: коштів (прибутку) та майна.

Зміст податкових правовідносин проявляється в особливій формі зв`язку з їх учасниками (види сплати податків, пільги тощо). Цей зв`язок виражається в суб`єктивних правах та відповідних юридичних обов`язках платників податків.

Правові акти поділяють на нормативні і ненормативні.

Нормативно-правовий акт є прийнятим компетентним органом держави письмовим документом, у якому сформульовані правові норми.

Правова норма – загальне правило поведінки, встановлене (санкціоноване) державою.

Усі нормативні акти поділяються на закони і підзаконні нормативні акти.

Закон – нормативний акт, прийнятий законодавчим органом держави.

Податковий закон – правовий акт вищого органу законодавчої влади, який зобов`язує юридичних осіб і громадян сплачувати до бюджету платежі у формі податків у певному розмірі й у точно визначені строки.

Податкове законодавство України складається з:

· Конституції України;

· Податкового кодексу України;

· Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщенням товарів або послуг через митний кордон України;

· чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування;

· нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу України та законів з питань митної справи;

· рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків і зборів, прийнятих за правилами, встановленими Податковим кодексом України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Податковим кодексом України, застосовуються правила міжнародного договору.

Податковий кодекс України регулює податкові правовідносини в Україні, зокрема:

· визначає вичерпний перелік податків та зборів, що стягуються в Україні, та порядок їх адміністрування;

· платників податків та зборів, їх права та обов'язки;

· компетенцію органів контролю, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю;

· правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України;

· відповідальність за порушення податкового законодавства.

Крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Упродовж 2011 року до Податкового кодексу України, що діє з 1 січня 2011 року було внесено окремими законами України (зокрема, п'ятнадцятьма законами) багато змін та доповнень. Тому з 1 січня 2012 року починає діяти оновлений Податковий кодекс України із змінами та доповненнями станом на 1 січня 2012 року (з розділом ХV. Спеціальні податкові режими (про спрощену систему оподаткування, єдиний податок).

Підзаконні нормативні акти – акти, що містять правові норми й приймаються органами державної влади.

Такі акти називаються підзаконними, тому що вони видаються на основі і на виконання чинних законів. Це зумовлено підпорядкованістю органів державного управління за своїм правовим статусом у структурі державного управління органів вищої державної влади.

Підзаконні нормативні акти також мають обов'язково виконуватись, оскільки вони видаються для конкретизації прав і обов'язків суб'єктів правовідносин, не відображених детально в законах. Усі підзаконні нормативні акти залежно від органу, який їх видав, мають юридичну силу і територіальну дію та коло осіб.

До підзаконних актів належать:

· Укази нормативного характеру Президента України;

· постанови Верховної Ради України;

· постанови Кабінету Міністрів України;

· накази, інструкції та інші акти міністерств, відомств України, державних, регіональних та місцевих органів управління.

Підзаконні нормативні акти мають бути зареєстровані в Міністерстві юстиції України й опубліковані в офіційних виданнях.

Акти, які не пройшли державної реєстрації й не опубліковані в установленому порядку, не тягнуть за собою правових наслідків як такі, що не набрали чинності.

Ненормативні акти – акти, які не містять правових норм загального характеру. Вони є актами індивідуального застосування (наприклад, рішення суду з конкретної справи та ін.). Сутність, структура і роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку.

Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов`язки та відповідальність, які є невід`ємною частиною системи оподаткування, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні. Система оподаткування тим ефективніша, чим вона зручніша як для тих, хто сплачує податки, так і для тих, хто здійснює контрольні функції.

Міжнародна практика засвідчує, що в ринково розвинутих країнах держава за допомогою свого законодавчо-правового впливу і без будь-яких варіантів на пом`якшення, жорстко карає кожного, хто ризикнув зігнорувати обов`язок своєчасно і повною мірою сплатити належні податки. Покращити бюджетний процес, а також режим бюджетних правовідносин в Україні можливо лише за умови запровадження податкового режиму, який забезпечить справедливу податкову політику.

Дата добавления: 2014-12-08