Тема 10 3 страница

Зовнішньоторговельні операції з об'єктами авторського права охоплюють сферу духовного життя й конкретизуються в операціях з продажу та придбання прав на переклад і видання наукової та художньої літератури, постановку театральних вистав, видання нот і виконання музичних творів, спільну постановку кінофільмів, прокат і обмін кінофільмами й телепрограмами тощо. Як приклад міжнародної торгівлі об'єктами авторського права можна назвати прокат польського фільму «Вогнем та мечем» в Україні або транслювання деяких російських програм на українському телебаченні.

Незалежно від виду зовнішньоторговельної угоди, всі вони повинні бути оформлені відповідним чином. Порядок підписання та форма зовнішньоторговельної операції регулюються міжнародним правом і внутрішнім законодавством країн. Відповідно до прийнятого на сьогодні порядку зовнішньоторговельні операції повинні укладатися в письмовому вигляді.

5. Методи міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля здійснюється як напряму, так і через посередників. Торгівля напряму передбачає вільний безпосередній експорт та імпорт товарів між виробником та споживачем продукції (послуг). Така торгівля традиційно регулюється договірними документами і базується на використанні положень Конвенції ООН про Договори міжнародної купівлі-продажу товарів, яка була прийнята у 1980 р. Незважаючи на ефективність прямих зв'язків між експортерами та імпортерами, більше половини міжнародного товарного обміну здійснюється за участю посередницьких організацій.

Посередники - це фізичні чи юридичні особи, які допомагають контрагентам із різних країн укладати та здійснювати зовнішньо-торговельні угоди. Посередники активно працюють у сфері перевезень, зберігання, страхування, оренди, збуту товарів тощо. До посередників належать брокери, дилери, комісіонери, консигнатори, маклери, оптові покупці, торгові та промислові агенти. Порівняльна характеристика різних типів посередників наведена в таблиці 2.2. Основна мета залучення посередників — підвищення ефективності зовнішньоторговельних операцій.

В сучасних умовах широко використовуються також такі методи міжнародної торгівлі, що здійснюються за допомогою таких специфічних посередників, як біржі, аукціони та тендери. Набуває поширення й електронна торгівля.

Залежно від типу товару, яким торгують на міжнародних біржах, останні можна поділити на товарні, валютні та фондові. В еволюційному розвитку спочатку з'явилися товарні біржі, а потім стали формуватися валютні та фондові. Різновиди та принципи функціонування валютних та фондових бірж розглядаються в іншому розділі, а в цьому зупинимося лише на товарних біржах.

Товарна біржа являє собою постійно діючий оптовий ринок чистої конкуренції, на якому за певними правилами здійснюються операції з купівлі-продажу якісно однорідних та легко взаємозамінних товарів, що мають сталі і чітко означені риси. Перші товарні біржі з'явилися в Європі в XVI ст. Сьогодні частка біржової торгівлі у загальних обсягах світової торгівлі складає 15—20%. Найбільші міжнародні біржові центри розташовані в США, Англії та Японії, їхня доля у загальному обсязі біржової торгівлі складає понад 90%. Угоди на біржах здійснюються на стандартні партії товарів, які мають певні якісні характеристики для кожного сорту. Це дає можливість здійснювати на біржі операції не лише без огляду товару, але й взагалі укладати угоди на неіснуючий у цей момент товар.

За характером операцій біржові угоди поділяють на спот, ф'ючерсні, опціонні та комплексні. Операції спот — це угоди купівлі-продажу реального товару з невідкладною поставкою. Як правило, товар, що продається, знаходиться на одному зі складів біржі і передається покупцеві одразу ж (до двох тижнів) після укладання угоди. Ф'ючерсні операції — це угоди на товар із поставкою у майбутньому. Якщо метою контракту є дійсне придбання або продаж реального товару, тоді поставка товару буде здійснена в строк, обумовлений в угоді, і за ціною, зафіксованою на момент укладення контракту. Якщо ж ф'ючерсний контракт використовується як засіб спекуляції на біржі, то його контрагенти можуть протягом дії цього контракту здійснити зворотні операції і таким чином закрити свої позиції з прибутком чи збитком. Традиційно ф'ючерсні угоди укладаються на строк від 3 до 12 місяців, а інколи до двох та більше років. Опціонні угоди — операції, які надають право на купівлю чи продаж товару протягом установленого періоду, вони не зобов'язують сторони поставляти або приймати товар, а лише обумовлюють можливість використовувати це право за сприятливого розвитку цін на ринку. Комплексі угоди передбачають використання різних видів біржових операцій.

Залежно від мети здійснення біржової торгівлі можна виділити операції з реальним товаром, операції херджування та спекулятивні операції. Операції з реальним товаром передбачають купівлю-продаж реального товару на біржі, але в сучасній біржовій торгівлі вони займають невелику частку — до 1% всіх біржових операцій. 99 % біржового обороту складають спекулятивні операції, тобто такі, які не передбачають придбання або продажу реального товару. Основна мета таких операцій — гра на зміні цін у майбутньому на певний товар або на різниці цін на різних ринках або на різних товарах тощо. Операції хеджування здійснюються для страхування контрагентів від можливих витрат у випадку зміни ринкових цін при укладанні угод на реальний товар.

Біржі мають універсальний чи спеціалізований характер залежно від того, наскільки широкою номенклатурою товарів вони торгують. Для універсальних бірж характерна широка товарна номенклатура, для спеціальних — вузька (в основному за групами товарів). Серед провідних універсальних бірж — Чикагська, Лондонська, Токійська, Сінгапурська товарні біржі. До спеціалізованих можна віднести Лондонську біржу металів, Нью-Йоркську торгову біржу, Паризьку товарну-біржу. Незважаючи на подібність функцій цих організацій, а також видів операцій та технік біржової торгівлі, серед міжнародних товарних бірж немає однакових. Різниця обумовлена історією створення й розвитку бірж та чинним національним законодавством.

Міжнародні аукціони являють собою спеціально організований, періодично діючий ринок, на якому здійснюються операції купівлі-продажу шляхом змагання між покупцями. У формі аукціонів здійснюється торгівля товарами, які мають індивідуальні властивості та особливості. Основні товари, які пропонуються та купуються на міжнародних аукціонах, — це чай, тютюн, квіти, овочі та фрукти, вироби з натурального хутра, риба, колекційні раритети та деякі ін. Роль аукціонів у міжнародній торгівлі невелика. Історично так склалося, що для кожного аукціонного товару є свої центри аукціонної торгівлі. Наприклад, для хутра це - Санкт-Петербург, Нью-Йорк, Монреаль, Лондон тощо. Організаторами товарних аукціонів можуть бути окремі великі торгові компанії, спілки чи асоціації продавців або спеціальні брокерські аукціонні фірми.

Розрізняють декілька основних видів аукціонів: прямий, голландський, аукціон своєї ціни, оптовий та зворотний. Прямий аукціон, або як його ще називають «англійський», базується на підвищенні ціни. Він проходить гласним чи негласним способом. При гласному способі ведучий аукціону оголошує номер лота, називає початкову ціну і запитує: «Хто більше?» Щоразу покупці підвищують ціну на величину, яка не нижче мінімальної надбавки, зазначеної у правилах проведення торгів. Якщо ніхто не хоче більше підвищувати ціну, головуючий тричі запитує «хто більше?» та ударяє молотком, підтверджуючи, що цей лот дістається останньому покупцю, який запропонував найвищу ціну за товар. При негласному способі аукціоніст піднімає ціну на певну величину після одержання від покупця заздалегідь узгодженого знака, який свідчить про згоду підняти ціну. Як і в першому випадку, товар дістається тому, хто запропонував за нього найвищу ціну, а ім'я покупця зберігається в таємниці.

Голландський аукціон — це аукціон із пониженням ціни. Його суть полягає в тому, що спочатку аукціоніст установлює максимальну ціну на товар, а потім щоразу знижує її на певну величину. Ціна зменшується до моменту, коли хтось із покупців не перерве зниження, погодившись купити товар за зазначеною ціною. Таким чином, лот дістається покупцю, який першим скаже «так». Голландські аукціони часто проходять із використанням електронної системи голосування.

Аукціон своєї ціни є закритим типом торгів. Інколи його ще називають дискримінаційним. Кожний з учасників виставляє лише одну заявку і виграє тій, хто запропонував найвищу ціну.

Оптові аукціони - це такі аукціони, на яких продавець може виставляти багато одиниць товару одночасно. Оптові аукціони поділяють на аукціони «янкі» (своєї ціни) та голландські. На відміну від аукціону «янкі», при якому кожний покупець, що виграв, платить ту ціну, яку назвав, у голландському аукціоні всі покупці, які виграють торги, платять лише мінімальну ціну з цін, що були визначені виграшними. Наприклад, продавець виставив на торги 5 комп'ютерів, 5 покупців-переможців зробили ставки на 1 комп'ютер кожний. Вища ціна становила 1 200 дол., нижча з виграшних — 980 дол. У першому випадку кожний покупець заплатить ту ціну, яку вказав, а в другому — усі отримають комп'ютері за ціною 980 дол., незважаючи на те, що найвища ціна була 1 200 дол.

На зворотних аукціонах покупці виставляють замовлення та товари, які їм необхідні, а продавці змагаються, пропонуючи кращу ціну чи умови.

Міжнародні торги (тендери) — це змагальна форма закупівлі товару, за якої покупець (замовник) оголошує конкурс для продавців (постачальників) з різних країн на товар із визначеними техніко-економічними характеристиками та/або умовами. За результатами конкурсу визначається переможець — продавець, який запропонував найвигідніші цінові умови для покупця, з яким й укладається контракт. Тендери є поширеним засобом розміщення замовлень на будівництво промислових та інших об'єктів, на постачання машин та устаткування. Міжнародні торги використовуються також для вибору іноземних партнерів при створенні спільних підприємств. Найчастіше такий метод закупок використовують країни, що розвиваються, де існує високий ступінь втручання держави у сферу зовнішньої торгівлі. Організаторами торгів часто виступають державні установи, муніципалітети, а інколи — великі приватні компанії. Використання тендерів як методу розміщення замовлень на імпорт товарів та послуг дає змогу покупцю здійснювати закупки більш ефективно порівняно з традиційним способом, економити кошти та час при дотриманні гарантії якості, вигідних умов поставки та інших умов угоди.

Залежно від способу залучення учасників та гласності результатів торгів у сучасній міжнародній торгівлі використовують два основних види тендерів: відкриті та закриті. Відкриті торги часто називають публічними, тому що інформація про їх проведення публікується в засобах масової інформації, а до участі в них допускаються всі бажаючі. Відкриті торги є формою розміщення замовлень на відносно нескладне обладнання й послуги, які пропонуються багатьма компаніями. До участі в закритих торгах допускається обмежене коло учасників. Запрошення на тендери

розсилаються безпосередньо найвідомішим постачальникам та підрядчикам, які мають авторитет на міжнародному ринку. Закриті торги проводяться на поставки дорогого обладнання з високими технічними характеристиками та складні підрядні роботи, які потребують високої кваліфікації. Інколи виділяють також одиничні торги, суть яких полягає у тому, що замовник (покупець) звертається по черзі до потенційних виконавців (продавців) і зупиняється на тому, чиї умови його найбільше влаштовують.

Електронна торгівля охоплює комерційні транзакції, що здійснюються за допомогою Інтернету, тобто передбачає продаж та придбання товарів і послуг через всесвітню комп'ютерну мережу. Електронна торгівля є важливою складовою електронного бізнесу, який охоплює всі аспекти он-лайн операцій, включаючи окрім торгівлі електронні комунікації, маркетинг, рекламу, логістику, менеджмент запасів тощо.

Сфера електронного бізнесу постійно зростає, з'являються нові області його застосування, проте на сьогодні сформувалися два основні його сектори: оптова торгівля або торгівля між підприємствами (Ьизіпезз (о Ьизіпезз, В2В) та роздрібна або торгівля для індивідуальних користувачив {Ьизіпезз (о сизіотег, В2С). За розмірами сектор оптової торгівлі значно більший, ніж роздрібної торгівлі, на нього припадає понад 90% всіх он-лайн операцій. Водночас, обидва напрями швидко зростають. Зокрема, у США у 2004 р. темпи росту В2В сектору склали майже 14%, В2С — 22%, тоді як загальні темпи росту оптової торгівлі не перевищували 9%, а роздрібної торгівлі та послуг — 7%. За обсягами сектор он-лайн оптової торгівлі становив 1,8 трлн дол., роздрібної — 130 млрд дол.

Як частина електронної торгівлі розвивається міжнародна електронна торгівля, але вона складає невелику частку в загальному обсязі міжнародної торгівлі.

Сфера міжнародної електронної торгівлі охоплює он-лайн транзакції, які ведуть до переміщення товарів чи послуг через національні кордони, тобто призводять до імпорту/експорту товарів та послуг. Наприклад, бронювання готелю через Інтернет для подорожі до Єгипту; покупка канадською компанією прав на он-лайн завантаження програмних продуктів, які розроблені українською фірмою, тощо.

Хоча міжнародна електронна торгівля забезпечує споживачів багатьма вигодами, включаючи зручності здійснення транзакцій у будь-який час, з будь-якого коп'ютера, підключенного до Інтернету, вона не гарантує повного захисту від електронних обманів, фальсифікацій, крадіжки, тому сьогодні вкладаються значні кошти у створення дієвої системи захисту он-лайн операцій. Робота ведеться принаймні у чотирьох основних напрямах: захист споживачів, захист даних та приватної інформації, безпека, методи платежу. До того ж на міжнародному рівні закладаються основи правового регулювання цієї сфери. Зокрема, в 1996 р. був прийнятий типовий закон ЮНСІТРАЛ про електронну торгівлю, в 2005 р. — Конвенція ООН про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах.

6. Ціноутворення у міжнародній торгівлі

В сучасній економічній літературі під світовими цінами розуміються ціни, за якими здійснюються експортні та імпортні операції, котрі достатньо повно характеризують стан міжнародної торгівлі конкретним товаром, тобто це ціни світових товарних ринків або великих комерційних експортно-імпортних угод, які укладаються па ринках відповідного товару в основних центрах світової торгівлі та здійснюються у вільноконвертованій валюті. Вони відображають середньосвітові умови виробництва, реалізації та споживання конкретних товарів.

Не всі ціни, за якими здійснюється світова торгівля, можна розглядати як світові. Зокрема, не є світовими ціни епізодичних, разових (одиничних) зовнішньоторгових операцій. Не можна розглядати ціни, за якими здійснюються міжнародні товарообмінні операції або поставки товарів у рамках програм державної допомоги як світові, тому що ці операції носять «зв'язаний» характер, і ціни в таких умовах можуть суттєво відхилятися від рівня цін угод, які носять комерційний характер. Ціни, за якими здійснюється торгівля в межах замкнутих економічних угруповань (навіть якщо товарообіг значний за обсягом), також не можуть вважатися світовими. Ці ціни за рахунок субсидування з боку держави можуть суттєво відрізнятися від цін інших великих постачальників цієї продукції на світовий ринок. Наприклад, це стосується цін на сільськогосподарську продукцію в країнах ЄС.

Таким чином, на практиці світові ціни — це експортні ціни основних постачальників конкретного товару та імпортні ціни в найважливіших центрах імпорту цього товару. Наприклад, на пшеницю світовими є експортні ціни Канади; нафту — експортні ціни країн-членів ОПЕК; пиломатеріали - експортні ціни Швеції; каучук — ціни Сінгапурської біржі; кольорові метали — ціни Лондонської біржі кольорових металів; хутро — ціни Лондонського та Санкт-Петербурзького аукціонів; чай — ціни аукціонів у Калькутті, Коломбо, Лондоні. Якщо на сировинні товари світову ціну визначають основні країни-постачальники, то відносно готових виробів вирішальну роль відіграють провідні фірми, що випускають та експортують певні типи та види цих виробів.

Спеціалісти по-різному пояснюють існування та формування світових цін. Зокрема, поборники класичної та неокласичної економіки вважають, що міжнародна торгівля ведеться за цінами, рівень яких стихійно складається на зовнішніх ринках під впливом попиту та пропозицій. З марксистської точки зору, в основі формування світової ціни лежить так звана інтернаціональна вартість.

Інтернаціональна вартість товару визначається суспільно необхідним робочим часом, який потрібен для його виготовлення при середньосвітових суспільно нормальних умовах виробництва, тобто використання праці середньосвітової інтенсивності та продуктивності. Причому на світовому ринку більш продуктивна праця одночасно є й більш інтенсивною внаслідок обмежених можливостей для міграції капіталу. Суспільно необхідні в інтернаціональному масштабі витрати праці складаються значною мірою під впливом умов виробництва в країнах — основних експортерах цього товару на світовий ринок. На світовому ринку діє також тенденція до перетворення інтернаціональної вартості в інтернаціональну ціну виробництва на основі формування середньої норми прибутку на капітал унаслідок руху останнього та робочої сили з однієї країни до іншої, а також спостерігається процес формування регіональної вартості за наявності відокремлених регіональних ринків.

На практиці формування світових цін складається під впливом багатьох факторів. За характером, рівнем та ступенем впливу ціноутворюючі фактори умовно можна поділити на три основні категорії: загальноекономічні, специфічні та регулюючі.

Загальноекономічні — це фактори, які діють незалежно від виду продукції та конкретних умов її виробництва та реалізації. До них відноситься економічний цикл, зміни в сукупному попиті та пропозиції, рівень інфляції тощо. Наприклад, у стадії депресії економіки ціни, як правило, не підвищуються, та навпаки, у стадії підйому, у зв'язку з перевищенням попиту над пропозицією, ціни зростають. До того ж, залежно від виду товарів і товарних груп динаміка зміни цін відрізняється. При зміні кон'юнктури найбільш різко та швидко змінюються ціни практично на усі види сировини; повільнішими є цінові зміни на напівфабрикати; ще менш змінюються ціни на продукцію машинобудівного комплексу. Наприклад, у 2000 р., коли ціни на енергетичні ресурси (перш за все, на нафту) різко зросли, а збільшення цін на товари первинного сектору досягло 15,3%, ціни на товари обробної промисловості змінилися несуттєво — зростання склало лише 3,7%.

Специфічні — фактори, що визначаються особливостями товару (його якісними характеристиками, умовами виробництва, реалізації та післяпродажного обслуговування) або типом ринку. До цієї групи входять фактори, що впливають на витрати виробництва та продажу, зокрема, інтенсивність та продуктивність праці, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ступінь концентрації виробництва, рівень конкуренції, товари замінники, гарантії та умови сервісу, а також споживчі властивості: якість, надійність, зовнішній вигляд товару (упаковка), його престижність тощо. Відомо, наприклад, що в умовах НТР ціна в абсолютних одиницях зростає практично для всіх груп товарів, однак із врахуванням так званого «корисного ефекту» (наприклад, швидкості виготовлення товару, його надійності та інших характеристик) відносна вартість товару, а отже і його ціна для споживача знижується.

Регулюючі ж фактори пов'язані з впливом держави і міжнародних організацій на рівень цін. Державне регулювання внутрішніх цін, субсидування експорту, підтримка імпорту, проведення митно-тарифної політики тощо — усе це врешті решт істотно впливає на зовнішні ціни, причому тим більше, чим більша присутність компаній цієї країни на світовому ринку. Прикладом може служити сільськогосподарська політика ЄС або США, де ефективно використовуються механізми індикативних (максимальних або мінімальних) цін на ту чи іншу продукцію сільського господарства.

Важливою особливістю світових цін є їх множинність, тобто таке положення, коли на товар однакової якості, за однакових умов постачання в одному і тому ж центрі міжнародної торгівлі діють різні ціни.

У світовій торгівлі множинність цін визначається багатьма факторами: відмінностями у торговельній політиці як за типом ринку, так і за категоріями покупців; валютною політикою країн та груп держав; рівнем протекціонізму; відмінностями в методиці визначення рівня цін; державно-монополістичними заходами (торговельно-політичними та валютними), які здійснюються урядовими організаціями, некомерційними та іншими спеціальними органами, тощо. Ціни світового ринку можна систематизувати за різними ознаками (див. табл. 2.3).

Ціна купівлі/продажу (ціна продавця або покупця) — ціна закупки чи продажу товару, що диктується покупцем або продавцем товару та пов'язана з умовами поставки товару.

Експортні/імпортні ціни встановлюються відповідно експорте­ром або імпортером на товари та послуги, що вивозяться або ввозяться та є об'єктом зовнішньоторговельної угоди.

Ціни комерційних угод фіксуються в умовах контракту купівлі/продажу товарів. Ціни за кліринговими розрахунками — це ціни, в яких враховані умови та особливості клірингу. Ціни програм допомоги — ціни, які враховують умови певних програм допомоги. За трансфертними цінами здійснюються внутрішньофірмові та внут-рішньокорпораційні операції.

Оптові ціни — ціни, що встановлюються на товар у разі продажу його великими партіями торговим та промисловим підприємствам. Роздрібні ж ціни встановлюються при продажу товару індивідуальному споживачу. В їх основі лежать витрати виробництва та обігу товарів, прибуток підприємств та торгово-збутових організацій, непрямі податки.

Ціни «вільного» ринку формуються залежно від умов конкуренції та співвідношення між попитом і пропозицією. До них відносяться, наприклад, ціни аукціонів, торгів, бірж. На відміну від цін «вільного» ринку ціни «закритих» ринків формуються за певних специфічних відношень між продавцями та покупцями. При цьому співвідношення, яке об'єктивно складається між попитом та пропозицією на певний товар, суттєво не впливає на ціни. До цін «закритих» ринків можна віднести ціни внутрішньофірмової торгівлі, ціни всередині регіональних економічних угруповань та ціни спеціальних преференційних угод.

Тверді або фіксовані ціни встановлюються у момент підписання контракту та не підлягають змінам у ході його виконання. Ковзні ціни — такі, що фіксуються при укладанні контракту і які надалі можуть бути переглянуті, якщо ринкова ціна певного товару на час його постачання зміниться. Ковзаючі ціни — це ціни, які встановлюються на момент виконання контракту шляхом перегляду базової ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, які відбулися за період виконання контракту. Ціни з наступною фіксацією застосовуються при поставках товарів, які мають тривалий термін виготовлення, вартість яких залежить від їхньої якості, а також товарів, ціна на які змінюється під впливом кон'юнктурних коливань.

Ціни нетто — чисті ціни товару за місцем їх купівлі-продажу, тобто ціни, з яких виключені всі знижки та нарахування, що пов'язані з базовими умовами поставки. Ціни споживання — суми витрат покупця, які включають до себе витрати з придбання та використання (експлуатації) товарів.

Ціни зовнішньоекономічної угоди можуть також змінюватися залежно від базових умов поставки. Базові умови поставки — це спеціальні умови, за якими визначаються зобов'язання продавця та покупця з доставки товару та встановлюється момент виконання продавцем своїх зобов'язань із поставки товару, а також визначається момент переходу відповідальності за товар та визначається момент переходу ризику випадкової загибелі або ушкодження товару від продавця до покупця. Базові умови поставки розробляються Міжнародною торговою палатою та мають назву «Міжна­родні комерційні терміни» або скорочено — умови «Інкотермс». Вони періодично переглядаються й випускаються в новій редакції. Зараз діють умови «Інкотермс» 2000 р. Усі терміни поділені на чотири групи (див. табл. 2.4).

До першої групи входить умова «з заводу-виробника», тобто коли продавець надає товари покупцю безпосередньо у своїх приміщеннях, тому ціна «з заводу» є ціною на товар, який покупець забирає зі складу продавця. Відповідно до термінів групи F

продавець зобов'язується надати товар у розпорядження перевіз­ника, якого наймає покупець. До цієї групи входять умови FСА, FАS, FОВ. Ціна FСА складається з прибутку та витрат, які несе про­давець до моменту передачі товару перевізнику. Ціна FАS включає вартість товару та витрати продавця на доставку товару та його розміщення вздовж борту судна. В ціну FОВ входять додаткові витрати продавця на розміщення товару на борту судна. Терміни групи С свідчать про зобов'язання продавця укласти договір перевезення, однак без прийняття на себе ризику випадкової загибелі чи ушкодження товару або будь-яких додаткових витрат після відвантаження товару. Найпоширенішими умовами цієї групи є СFК та СІF. Ціна СРT передбачає оплату продавцем також фрахту, а СІР — ще і страхування. Групу D формують терміни, згідно з якими про­давець несе всі витрати і приймає на себе всі ризики до моменту доставки товару в країну призначення. Наприклад, ціни DAF та DES значно більші, ніж ціна «з заводу», тому що передбачає витрати покупця на поставку товару до місця, вказаного покупцем з або без «очистки» товару для імпорту, тобто оплати митних зборів та податків і отримання необхідних документів для ввезення.

Залежно від рівня інформаційної доступності розрізняють розрахункові ціни та ціни, що публікуються. До цін, що публікуються, як правило, належать довідкові, прейскурантні ціни, біржові котировки, ціни аукціонів, торгів, фактичних угод (або контрактні ціни) і пропозиції великих фірм, а також статистичні ціни. Довідкові (індикативі) ціни — публікуються у друкованих та електронних виданнях. їхнім джерелом є економічні, галузеві газети та журнали, спеціальні бюлетені, фірмові каталоги та прейскуранти. Ціни міжнародних товарних аукціонів — це ціни, що складаються в результаті торгів у заздалегідь обраних місцях публічного продажу (партії) товарів, які були попередньо оглянуті покупцем.

Біржові котировки на відміну від цін аукціонів являють собою ціни спеціально організованого, постійно діючого ринку масових, якісно однорідних, взаємозамінних товарів. Як правило, це ціни на товари, торгівля якими проводиться на товарних біржах. У наш час вони встановлюються майже на 50 видів сировинних товарів. Ціни аукціонів та біржові котировки відображають реальні угоди, а їхня публікація носить регулярний характер за мірою проведення торговельних операцій.

Ціни торгів — це ціни, що існують при спеціалізованій формі торгівлі, яка основана на видачі замовлень на поставку товарів або укладанні підрядів на виробництво певних робіт за заздалегідь оголошеними умовами. Відмінною рисою такої форми торгівлі є наявність декількох продавців і одного покупця, який обирає найвигіднішу пропозицію, в тому числі за ціною.

Ціни фактичних угод (контрактні ціни) відображають дійсний рівень цін на товар певної якості за відповідних умов поставки та платежу. Вони, зазвичай, складають комерційну таємницю і, як правило, не публікуються, а з'являються у друкованих виданнях епізодично, лише за окремими операціями і без надання багатьох суттєвих деталей зовнішньоторговельних угод.

Ціни пропозицій крупних фірм за суттю мають довідковий характер, тому що в процесі торгування знижуються. Однак для багатьох товарів, особливо машин та обладнання, ці ціни є єдиним джерелом інформації про рівень світових цін на цьому ринку.

Статистичні ціни — середня ціна товарної одиниці, яка визначається співвідношенням вартості експорту (імпорту) до обсягу продукції, що була закуплена (поставлена). Вони являють собою статистичний показник руху цін у світовій торгівлі, який розраховується на основі економічної інформації, що міститься в загальних національних та міжнародних статистичних довідниках.

У тих випадках, коли відсутня необхідна інформація, на підставі якої може бути здійснене обґрунтування зовнішньоторговельної ціни конкретної угоди, застосовуються так звані розрахункові цінові показники. На практиці користуються декількома видами розрахунково-цінових показників: індексами експортних та імпортних цін, індексами внутрішніх оптових цін, середньо-статистичними експортними та імпортними цінами.

Дата добавления: 2014-12-10