Тема 10 5 страница

Товарна структура зовнішньої торгівлі України за роки незалежності майже не змінилася, як не змінився і перелік товарів, які забезпечують валютні надходження в країну. Основними статтями експорту були та й залишаються чорні метали та вироби з них, машини, устаткування, інші механізми, продукція хімічної та пов'язаних із нею галузей промисловості, мінеральні продукти, засоби наземного транспорту; імпорту — мінеральні продукти (у тому числі нафта, нафтопродукти, газ), машини, устаткування та інші механізми; продукція хімічної промисловості, засоби наземного транспорту, пластмаси, каучук (див. табл. 2.7).

Провідне місце в експорті продовжує займати продукція чорної металургії (більше 40%), що дає підстави говорити про певну моно-культурність, яка підвищує вразливість країни у сфері зовнішньоекономічних зв'язків. Експортний потенціал машинобудування та інших галузей обробної промисловості використовується лише незначною мірою.

Найбільшу питому вагу в імпорті має продукція паливно-енергетичного комплексу (майже 30%), що свідчить про значну залежність країни від поставок енергоресурсів із-за кордону, особливо з Росії.

Розміщення виробничих сил та товарна структура зовнішньої торгівлі впливають на масштаби участі різних регіонів у зовнішньоторгових відносинах країни. Понад 50% експорту та 50% імпорту припадає лише на три основні регіони: Донецьку, Дніпропетровську області та м. Київ.

У 2002 р. 72,5% обороту припадало на транспортні послуги та подорожі; 7,8% — на різні ділові послуги; 3,6% — на послуги зв'язку і зовсім незначна частка на фінансові, ділові, інформаційні, комп'ютерні, туристично-рекреаційні послуги, а також послуги, що пов'язані з патентами, ліцензіями, ноу-хау та іншими нематеріальними активами, які в багатьох країнах забезпечують чималий дохід. У наступні роки ситуація майже не змінилися, хоч у 2005, обсяг торгівлі послугами зріс на 23,6% порівняно з попереднім роком і становив понад 9 млрд дол. (6,1 млрд дол. — експорт, 2,9 млрд дол. — імпорт).

Розвиток співробітництва України з країнами ЄС, що гарантує доступ українським виробникам із їхньою традиційною продукцією на європейські ринки, визначає взаємне застосування режиму найбільшого сприяння у торговельних відносинах тощо.

Серед інших важливих рис сучасної світової торгівлі України виділяють також: вимушену орієнтацію України на країни СНД, що обумовлена столітніми історичними зв'язками і схожістю трансформаційних процесів, які відбуваються в країнах колишнього СРСР, і економічною зацікавленістю одна в одній; досить високий ступінь залежності країни від імпорту; поступове зменшення ступеню бартеризації зовнішньоторговельних операцій та певна невизначеність зовнішньоекономічної стратегії. Зокрема, незважаючи на скорочення питомої ваги обсягів імпортованих товарів у ВВП, залежність від зовнішніх енергоресурсів залишається, що дає можливість Росії, основному їхньому постачальнику до України, диктувати українській державі умови торгівлі даними видами товарів та інколи використовувати цю залежність у політичних цілях. Що стосується бартерних операцій, то з 1994 р. частка бартерних операцій у зовнішній торгівлі України суттєво зменшилася й на кінець 2004 р. становила близько 4%. Скорочення бартерних операцій стало можливим внаслідок того, що за останні роки приймалися різноманітні нормативні документи, спрямовані на обмеження використання бартерних операцій у зовнішній торгівлі.

Невизначеність зовнішньоекономічної стратегії залишається однією з головних проблем розвитку торговельних відносин України. Після набуття незалежності та ліквідації державної монополії зовнішньої торгівлі Україна обрала «градуалістську» стратегію розвитку, зокрема у сфері зовнішньоторговельних зв'язків. Вона досить повільно здійснювала реформи в зовнішньоекономічному секторі економіки, що дало змогу спеціалістам стверджувати, що Україна намагається зберегти стару систему управління зовнішньоторговими процесами й активно використовує різноманітні форми прямого контролю над експортом та імпортом, і впроваджуючи надмірну протекціоністську політику.

Лише після 1994 р. урядом України був обраний курс на лібералізацію зовнішньої торгівлі. За оцінками німецької консалтин­гової групи з питань економіки, на початку Україні вдалося досягти відчутних успіхів. До 1996 р. було скасовано всі кількісні обмеження експорту (наприклад, експортні квоти) та зменшені численні митні збори. Україна розпочала активну роботу в напрямку вирішення питання щодо приєднання до системи ГАТТ/СОТ. Однак, починаючи з 1996 р., в Україні було призупинено процес лібералізації торгівлі та здійснено чимало заходів у протилежному напрямку. Останніми роками рівень митних зборів знову став помітно підвищуватися. Одночасно імпорт та експорт суттєво обтяжують заходи нетарифного характеру, причому цей тягар дедалі зростає. Наприклад, імпортні товари часто підлягають складним та дорогим процедурам стандартизації та сертифікації.

Усе це свідчить про те, що поки Україна чітко не визначилася зі своєю зовнішньоторговельною стратегією і не вирішила питання: чи бути вільній торгівлі, чи протекціонізму? Разом із тим, існує точка зору, що принципи протекціонізму та вільної торгівлі в зовнішньоекономічній сфері можуть гармонійно існувати разом, якщо в Україні буде створено ефективну систему стимулів, спрямованих на ліквідацію розриву між експорто- та імпортоміскістю економіки, оптимізацію структури зовнішньої торгівлі, підвищення ефективності зовнішньоторговельних контактів та зміцнення еко­номічної безпеки держави.

Для досягнення цього необхідно, перш за все, прагнути у сфері зовнішньої торгівлі до:

— географічної диверсифікації ринків збуту;

— захисту внутрішнього ринку від надмірного вивозу недефіцитної продукції;

— розв'язання проблем, пов'язаних із продажем товарів на світовому ринку за демпінговими цінами;

— забезпечення більш високого рівня повернення валютної виручки;

— зменшення частки бартерних операцій;

— диверсифікації джерел постачання продукції з метою зменшення ресурсної залежності від монопольних постачальників;

— приведення структури імпорту у відповідність із потребами
національної економіки;

— впровадження такого режиму у сфері зовнішньої торгівлі, який був би більш відкритим, прозорим та стабільним.

Одночасно слід звернути увагу на те, що реформування зовнішнього сектора має відбуватися в межах реформування всієї структури економіки країни, зокрема, — супроводжуватися вдосконаленням відповідної інфраструктури зовнішньої торгівлі, системи її інформаційного забезпечення, створенням ефективної банківської та гнучкої кредитної системи, реалізацією заходів, які забезпечать Україні статус рівноправного члена СОТ тощо.

Міжнародний ринок послуг

Мета: Охарактеризувати економічний зміст міжнародної економіки, визначити структуру та закономірності розвитку міжнародної економіки, назвати етапи розвитку міжнародної економіки.

Час: 80 хв. Метод: Лекція Місце: Навчальна аудиторія

ПЛАН

Навчальні питання:Час викладу

Вступ…….………………………………………………...……………5хв

1. Загальна характеристика системи міжнародних послуг………10 хв.

2. Суть та класифікація послуг. Види послуг………………20 хв.

3. Особливості міжнародної торгівлі послугами………………….15 хв.

4. Державне регулювання торгівлі міжнародними послугами…15 хв.

Заключна частина……………………………………………..……15 хв.

Матеріально-технічне забезпечення: схеми, графіки, діаграми, таблиці, нормативні та законодавчі акти.

Джерела і література: 2,10,15,,20,27,35,36,38,42,51.

1. Загальна характеристика системи міжнародних послуг

Послуги – зміна в положенні інституціональної одиниці, що відбулося в результаті дій і на основі взаємної угоди з іншою інституціональною одиницею.

Під час міжнародних переговорів про лібералізацію торгівлі використовується класифікація ГАТТ/ВТО, що включає більш 600 різновидів послуг. Класифікація послуг заснована на Міжнародній стандартизованій промисловій класифікації, прийнятою Організацією Об'єднаних Націй і визнаної в більшості країн світу. Відповідно до неї послугами вважаються всі товари, включені в категорії 4-9, що називаються неторгуємі (табл. 1).

Таблиця 1.

Торгуємі і неторгуємі товари

Група товарів	Тип товарів
1. Сільське господарство, полювання, лісове господарство й рибальство 2. Видобувна промисловість 3. Обробна промисловість	Торгуємі
4. Комунальні послуги й будівництво 5. Оптова і роздрібна торгівля, ресторани й готелі 6. Транспортування, збереження й зв'язок і фінансове посередництво 7. Оборона й обов'язкові соціальні послуги 8. Утворення, охорона здоров'я і суспільні роботи 9. Інші комунальні, соціальні й особисті послуги	Неторгуємі

Велика частина з них дійсно виробляється й споживається винятково в національних рамках, тобто з погляду міжнародної економіки є неторгуємою.

І торгівля товарами, і торгівля послугами поряд з деякими іншими статтями входять у рахунок поточних операцій платіжного балансу будь-якої країни. Переговори про лібералізацію торгівлі послугами ведуться паралельно з переговорами про лібералізацію торгівлі товарами. Однак існують і серйозні якісні розходження між товарами і послугами й торгівлею ними (табл. 2).

Таблиця 2.

Розходження товарів і послуг

Товари	Послуги
Відчутні	Невловимі
Видимі	Невидимі
Піддаються збереженню	Не піддаються збереженню
Торгівля товаром не зв'язана з виробництвом	Торгівля послугами зв'язана з їхнім виробництвом
Експорт товару означає вивіз товару з митної території за кордон без зобов'язання в зворотному ввозі	Експорт послуги означає надання послуги іноземцю, тобто не резиденту, навіть якщо він знаходиться на митній території країни

Саме в силу невідчутності й невидимості більшості послуг торгівлю ними іноді називають невидимим експортом і імпортом. Більш того, на відміну від товарів, виробництво послуг найчастіше об'єднано з їхнім експортом у рамках одного контракту і вимагає безпосередньої зустрічі їхнього продавця й покупця. Однак і в даному випадку існують численні виключення. Наприклад, деякі послуги цілком відчутні (роздрукована доповідь чи консультанта комп'ютерна програма на дискеті), цілком видима (модельна чи стрижка театральне представлення), піддаються збереженню (послуги телефонного автовідповідача) і далеко не завжди вимагають прямої взаємодії покупця й продавця (автоматична видача грошей у банку по дебіторській картці).

2.Класифікація послуг

Незважаючи на всю умовність визначення поняття й класифікації послуг, багато хто з них, особливо в останні десятиліття, є предметом міжнародної торгівлі, знаходять своє відображення на рахунку поточних операцій платіжного балансу і тому є предметом розгляду наукою про міжнародну економіку. Відповідно до посібника зі складання платіжного балансу МВФ, яким користаються практично всі країни світу, до складу торгуємих послуг входять послуги, класифікація яких приведена в таблиці 3 (див. Додаток 1).

В аналітичних цілях величезна розмаїтість торгуємих послуг звичайно, групують по різних ознаках. У Світовому банку, наприклад, прийнятий розширювальний підхід до послуг, у число яких включається і рух доходу (табл. 3).

Таблиця 3.

Класифікація торгуємих послуг

Вид	Підвид	Означають платежі між резидентами й нерезидентами за:
1. Транспорт	Пасажирський	міжнародне перевезення пасажирів усіма видами транспорту й надання супутніх послуг
Вантажний	міжнародне перевезення вантажів усіма видами транспорту й надання супутніх послуг
2. Поїздки	Ділові	товари й послуги, придбані нерезидентами, що подорожують у справі (відрядження)
Особисті	товари й послуги, придбані нерезидентами, що подорожують з особистих питань (туризм)
3. Зв'язок		послуги поштового, кур'єрського, телефонного й іншого зв'язку між резидентами й нерезидентами
4. Будівництво		будівництво об'єктів за рубежем, здійснюване на тимчасовій основі резидентами
5. Страхування		страхування нерезидентів страховими компаніями – резидентами
6. Фінансові послуги		фінансове посередництво між резидентами і неризедентами (комісія за відкриття акредитивів, за обмін валюти, брокерські послуги і т.д.)
7. Комп'ютерні та інформаційні послуги		консультації в області комп'ютерних програм, інформаційні послуги (обробка даних, користування базами даних), обслуговування комп'ютерів
8. копірайт		користування правами власності (торгова марка, патент, копірайт і т.д.) і використання чи оригіналів прототипів (фільмів, рукописів) на основі ліцензії
9. Інші бізнес – послуги	Посредніч. послуги	комісію за посередництво
Лізинг	лізинг і фрахт судів, літаків без екіпажів і іншого транспортного устаткування
Інші ділові, професіонал. та техніч. послуги	правові, бухгалтерські, управлінські, рекламні, а також послуги по проектуванню, картографії, нагляду за будівництвом, захисту врожаю, розвідуванню корисних копалин і ін.
10. Особисті, культурні та рекреаційні послуги	Аудіовізуальні послуги	виробництво фільмів, радіо- і телевізійних програм, компакт-дисків, гонорари артистів
Інші	показ виставок, проведення спортивних і інших заходів
11. Урядові послуги		постачання товарів у посольства, консульства, представництва міжнародних організацій, операції ООН по підтримці світу

Послуги поділяються на:

- факторні послуги — платежі, що виникають у зв'язку з міжнародним рухом факторів виробництва, насамперед капіталу і робочої сили (доходи на інвестиції, роялті і ліцензійні платежі, зарплата, виплачена нерезидентам);

- нефакторні послуги — інші види послуг (транспорт, подорожі та інші нефінансові послуги).

Це розподіл особливий важливо для обговорення проблем регулювання міжнародної торгівлі послугами в рамках ГАТТ/ВТО, що концентруються переважно на нефакторних послугах.

Очевидно також, що надання послуг у більшості випадків відбувається одночасно з продажем чи товару здійсненням інвестицій у ту чи іншу країну. Тому у відповідності зі способами доставки послуг споживачу послуги поділяються на:

- послуги, зв'язані з інвестиціями — банківською, готельні і професійні послуги;

- послуги, зв'язані з торгівлею — транспорт, страхування;

- послуги, зв'язані поперемінно з інвестиціями й торгівлею — зв'язок, будівництво, комп'ютерні й інформаційні послуги, особисті, культурні і рекреаційні послуги.

Існує корисне з аналітичної точки зору розподіл міжнародних угод з послугами в залежності від характеру поводження продавця й покупця послуг (табл. 4).

Таблиця 4. Міжнародні угоди з послугами

	Споживач не переміщається	Споживач переміщається
Виробник не переміщається	A Транспорт, комп'ютерні й інформаційні послуги	B Поїздки (туризм), утворення і медичні послуги
Виробник переміщається	C Прямі іноземні інвестиції, тимчасова трудова міграція	D Поїздки в треті країни, організовані фірмами-нерезидентами

Як видно, дана класифікація включає не тільки послуги в традиційному змісті, але і рух факторів виробництва, що є носіями цих послуг. Деякі послуги в залежності від конкретних обставин можуть бути класифіковані в різних клітках матриці. Наприклад, транспорт може бути, віднесений до розряду В, коли іноземний турист летить на літаку місцевої авіакомпанії усередині закордонної країни, чи до розряду З, якщо резидент використовує іноземну авіакомпанію для перельоту між містами своєї країни. Розряд D являє собою специфічний випадок, коли, наприклад, український турист відпочиває на курорті, що знаходиться в Іспанії, що належить французькій фірмі.

3.Особливості міжнародної торгівлі послугами

Послуги, якщо ними торгують на світовому ринку, по своїй економічній природі нічим не відрізняються від звичайного торгуємого товару. Тому всі теорії попиту та пропозиції в міжнародній торгівлі цілком застосовні і до торгівлі нефакторними послугами. Наприклад, у моделі порівняльних переваг Рікардо класичні сукно й вино, як торгуємі товари, можуть бути цілком замінені на страховий поліс і транспортну заставну, як торгуємі послуги, якщо вони продаються нерезидентам. Послуги є різнорідними товарами, що не дозволяє об'єднати їхній усі в одну групу і затверджувати, що в області послуг одна країна має відносну перевагу перед іншою країною. Ключовим у торгівлі послугами є те, що в більшості випадків у якийсь момент повинне відбутися фізичне зіткнення покупця й продавця послуги. Тільки в цьому випадку угода міжнародної купівлі-продажу послуги відбудеться. Існує кілька механізмів здійснення угод по міжнародній торгівлі послугами

Мобільність покупця. Покупці послуг, що є резидентами однієї країни, приїжджають до продавця послуг, що є резидентом іншої країни. Мобільність покупця звичайно, не заснована на тім, що за рубежем він зможе одержати послугу, що або відсутня у його країні (туризм), або якість якої вище (утворення, медична допомога), або вартість її нижче (складування товарів, ремонт судів).

Мобільність продавця. Продавець, який є резидентом однієї країни приїжджає до покупця послуг, що є резидентом іншої країни. Мобільність продавця звичайно заснована або на тім, що його покупець знаходиться за рубежем і не може переміститися до продавця (аудиторські й бухгалтерські послуги для підприємств), або на специфіці самої послуги (будівництво).

Одночасна мобільність продавця і чи покупця мобільний характер самої послуги. І продавець, і покупець або одночасно спільно використовують послугу (міжнародна телефонна розмова), або збираються в третій країні (міжнародна конференція), або продавець робить покупцю послугу через представництво в третій країні (відряджання іноземних фахівців з московського представництва Світового банку в країни СНД для надання технічної допомоги).

Для цілей міжнародних переговорів про лібералізацію торгівлі послугами, що ведуться протягом багатьох років у рамках ГАТТ/ВТО, звичайно, використовують аналітичні класифікації послуг по фінансовому компоненті, по способах доставки і по типах міжнародних угод. Для цілей оцінки вартісних обсягів міжнародної торгівлі послугами і межстрановой порівнянності найбільше активно використовується підхід, що міститься в платіжному балансі. Обмеженість даних платіжного балансу про торгівлю послугами полягає в тім, що до початку 90-х років багато великих країн (в основному з перехідною економікою) узагалі не розраховували даних про торгівлю послугами, методологія обліку різних статей послуг сильно відрізнялася в окремих країнах, багато міжнародних операцій з послугами, роби особливо одними підрозділи фірм іншим, узагалі не включалися в статистику платіжного балансу, деякі типи угод з послугами, особливо факторними, помилково записувалися в інші статті платіжного балансу, по окремих послугах існувала статистика тільки по їхній сальдо. Тому обсяги міжнародної торгівлі послугами, що уловлюються статистикою платіжних балансів, можна думати заниженими.

Більш половини вартісного обсягу експорту послуг приходиться на міжнародний транспорт і міжнародні частки (туризм) і ділові (відрядження) поїздки. Близько 75% вартісного обсягу послуг експортується розвитими країнами, 24 — що розвиваються і перехідними і 1% — міжнародними організаціями. По оцінках секретаріату ГАТТ/ВТО, на США приходиться 16,2% світового експорту послуг, Францію — 10,2 %, Італію — 6,5 %, Німеччину — 6,4 %, Великобританію — 5,5 %, Японію — 5%. Цієї ж країни з порівнянними частками займають лідируюче положення й в імпорті послуг. Роль України в міжнародній торгівлі послугами невелика.

Отже, послуги являють собою зміну в положенні інституціональної одиниці, що відбулося в результаті дій і на основі взаємної угоди з іншою інституціональною одиницею. На відміну від товарів, виробництво послуг найчастіше об'єднано з їхнім експортом у рамках одного контракту і вимагає безпосередньої зустрічі їхнього продавця й покупця. При цьому або продавець приїжджає до покупця, або покупець до продавця, або вони рухаються назустріч один одному. Усе більше число видів послуг стає торгуємим товаром і реєструється в рахунку поточних операцій платіжного балансу будь-якої країни. Факторні послуги зв'язані з рухом факторів виробництва повинні розглядатися більш докладно, що не є метою даної курсової роботи. Міжнародна торгівля нефакторними послугами включає міжнародний транспорт, міжнародні подорожі й ряд інших видів послуг.

4.Державне регулювання міжнародної торгівлі послугами

Державне регулювання міжнародної торгівлі неминуче має свої пороки. Особливо це стосується торгівлі послугами, що у силу свого «невидимого» характеру є куди більш звабним об'єктом для зловживання, чим торгівля товарами. Це стало однієї з причин того, що з початку 80-х років розвиті країни стали постійно піднімати питання про необхідність лібералізації міжнародної торгівлі послугами, що виявилася захаращена всілякими обмеженнями навіть більше, ніж торгівля товарами.

Інструменти торгової політики, використовувані для обмеження торгівлі послугами, здебільшого ті ж, що й у торгівлі товарами. Подібність заснована на тім, що торгівля більшістю послуг супроводжує торгівлю товарами і, отже, попадає під обмеження, що накладаються на торгівлю товарами. Розходження виникають через те, що торгівля деякими послугами зв'язана не з рухом товарів, а c рухом капіталів, способи регулювання якого трохи інші, чим регулювання торгівлі товарами. Однак, як і у випадку обмеження імпорту товарів, внутрішня субсидія національним виробникам, що вводиться країною, що імпортує, вважається більш кращим методом обмеження імпорту послуг, чим імпортний тариф. А імпортний тариф як засіб обмеження імпорту послуг по своєму впливі на національну економіку чи краще дорівнює імпортній квоті в тому випадку, коли ліцензії на одержання імпортної квоти продаються на аукціоні.

Міри регулювання доступу на ринок — інструменти торгової політики, що обмежують чи забороняють іноземним фірмам-виробникам послуг оперувати на місцевому ринку.

Міри регулювання доступу на ринок здобувають у більшості випадків форму кількісних обмежень і включають:

1. Обмеження на торгівлю послугами. Наприклад, законодавча вимога про те, що всі імпортні вантажі повинні страхуватися тільки місцевими страховими компаніями. Воно автоматично усуває іноземних конкурентів із внутрішнього ринку страхових послуг для компаній, що імпортують. Відсутність конкуренції, у свою чергу, веде до завищення цін, що перекладається на експортерів і в кінцевому рахунку на споживачів імпортних товарів. Перевезення експортних вантажів і особливо каботажне плавання між портами того самого держави в багатьох країнах законодавчо закріплені за національними транспортними компаніями.

2. Уведення кількісних квот на імпорт іноземних послуг. Прикладом може служити обов'язкова кількість ефірного часу, що віддається національним радіостанціям, що є прямою дискримінацією проти іноземних радіостанцій. Чи обмеження на кількість іноземних фільмів, що можуть бути закуплені чи показані по національних телевізійних каналах протягом визначеного періоду часу.

3. Обмеження на створення на внутрішньому ринку філій іноземних компаній, що надають послуги. Наприклад, у багатьох країнах законодавство забороняє створення філій банків, страхових, туристичних і інших іноземних компаній. Іноді створювати іноземні філії не заборонена, але перелік послуг, що вони можуть надавати місцевим покупцям, законодавчо сильно обмежений. Таке законодавство використовується, коли необхідно захистити незміцнілих місцевих виробників відповідних послуг. Хоча з загальної теорії міжнародної торгівлі відомо, що найбільш кращими формами захисту в цьому випадку є внутрішнє субсидування місцевих і оподаткування іноземних виробників послуг.

4. Обмеження на пересування виробників послуг. Звичайно приймають форму державного ліцензування імпорту робочої сили, що сполучено для місцевого імпортера як із проходженням бюрократичних процедур, так і з оплатою одержання відповідної ліцензії. Прикладом можуть служити обов'язкове ліцензування і навіть тестування в багатьох країнах іноземних лікарів до того, як вони одержують дозвіл зайнятися лікувальною практикою. І в цьому випадку яка-небудь форма місцевої чи субсидії, принаймні, тарифу на імпорт є кращої в порівнянні з квотою на в'їзд.

5. Обмеження на пересування споживачів послуг. Здобувають, наприклад, форму лімітування кількості туристичних віз, що можуть видаватися нерезидентам протягом визначеного періоду часу.

Як згадувалося вище, національний режим – режим економічних відносин між державами, при якому одна держава надає іноземним фізичним і юридичним особам режим не менш сприятливий, чим режим для своїх юридичних і фізичних осіб. Найчастіше національний режим використовується у відносинах між країнами — членами інтеграційних угруповань і стосовно до вивозу капіталу. З метою регулювання міжнародної торгівлі послугами деякі країни прибігають до введення обмежень на використання цього режиму нерезидентами.

Вилучення з національного режиму — інструменти внутрішньої економічної політики, що дискримінують на внутрішньому ринку іноземних виробників послуг у порівнянні з місцевими.

Надання цінових переваг місцевим виробникам. Наприклад, у багатьох країнах уряду надають прямі цінові субсидії з бюджету місцевим виробникам послуг — туристичним, транспортним, страховим і іншим компаніям.

Надання іноземним виробникам менш сприятливих умов, чим місцевим. Наприклад, іноземні авіаперевізники можуть не одержати доступу до національної системи резервування авіаквитків і кращих аеропортів країни. Розміри обячательного чи резервування податків на операції іноземних банків можуть бути вище, ніж для місцевих.

Зусилля по лібералізації міжнародної торгівлі послугами починаються як на рівні ГАТТ/ВТО, де розглядаються проблеми регулювання торгівлі послугами в цілому, у рамках окремих галузей (цивільна авіація в рамках ИКАО), де зважуються питання торгівлі послугами, властиві для даної галузі, так і на двосторонньому рівні між окремими країнами. Лібералізація торгівлі послугами повинна розвиватися паралельно лібералізації торгівлі товарами. Свідченням цього є, наприклад те, що погана транспортна інфраструктура і міжнародний зв'язок завжди називаються в числі причин, що ускладнюють міжнародну торгівлю товарами. Але в будь-якому випадку лібералізація торгівлі послугами ґрунтується на загальній макроекономічній стабілізації в країнах, її провідних.

Отже, інструменти торгової політики, застосовувані в області торгівлі послугами, можуть бути розділені на міри регулювання доступу на ринок, що обмежують чи забороняють іноземним фірмам-виробникам послуг оперувати на місцевому ринку (обмеження на торгівлю послугами й пересування їхніх виробників і споживачів, кількісні квоти), і вилучення з національного режиму, що дискримінують на внутрішньому ринку іноземних виробників послуг у порівнянні з місцевими (цінове стимулювання місцевих виробників і дискримінація іноземних). Зусилля по лібералізації міжнародної торгівлі послугами починаються на рівні міжнародних організацій, у рамках окремих, галузей і на двосторонньому рівні між окремими країнами.

Міжнародна трудова міграція

Мета: Назвати причини міжнародної міграції робочої сили, охарактеризувати етапи міжнародної міграції, визначити сучасні центри прийняття робочої сили, розкрити наслідки переміщення трудових ресурсів, пояснити ключові принципи міжнародних міграційних процесів.

Час: 80 хв. Метод: Лекція Місце: Навчальна аудиторія

ПЛАН

Навчальні питання:Час викладу

Вступ…….………………………………………………...……………5хв

1. Причини міжнародної міграції робочої сили…………………..10 хв.

Дата добавления: 2014-12-10