Пошук інформації. Робота з каталогами

Вивчення наукової літератури розпочинається з підбору та складання списку або картотеки нормативних правових актів, підручників, навчальних посібників, монографій, журнальних та газетних статей. Необхідно передивитися у бібліотеках систематичні, алфавітні та предметні каталоги, каталоги авторефератів дисертацій, журнальних та газетних статей.

Бібліотечний каталог – це перелік бібліографічних записів документів, що наявні у фондах однієї або кількох бібліотек, що розкриває склад або зміст бібліотечних фондів. Каталог може мати карткову або електронну форму, існувати на мікроносіях або у формі книжкового видання.

В алфавітному каталозі назви книг (картки) розташовані в абетковому порядку, який визначається за першим словом бібліографічного опису видання (прізвищем автора або назвою видання, автор якого не зазначений). Алфавітний каталог може бути читацьким та службовим (в останньому зазначається кількість примірників видання, їх інвентарні номери та у яких підрозділах бібліотеки вони знаходяться).

В систематичному каталозі картки розташовані за окремими галузями знань в порядку, що визначається бібліографічною класифікацією. Під систематичним каталогом розуміють систему, що складається з двох підсистем: власне систематичний каталог та алфавітно-предметний покажчик до нього. Різновидом систематичного каталогу є каталог нових надходжень, в якому містяться назви книг, що надійшли до бібліотеки протягом останніх місяців (до 24 місяців).

В предметному каталозі назви книг розміщені за певними предметами (темами) дослідження, відображеними у рубриках. Самі рубрики і назви книг в такому каталозі слідують одна за одною в абетковому порядку.

Електронний каталог – це бібліотечний каталог на машинних носіях, що працює в реальному режимі часу й наданий у розпорядження користувачів. Електронний каталог забезпечує доступ до ресурсів каталогу не лише користувачам даної бібліотеки, але й віддаленим клієнтам. Найбільш відомими електронними каталогами є каталоги Національної бібліотеки Україні імені В.І. Вернадського (http://www.nbuv.gov.ua/db/ library_db.html); Національної парламентської бібліотеки України (http://www.nplu.org/ua/resources/ resources.htm); Державної науково-технічної бібліотеки України (http://gntb.gov.ua/ua/e/temple.html).

Бібліографічні картки, що зберігаються в каталогах, містять таку інформацію: бібліографічний опис книги; шифр ББК або УДК; шифр ISBN; авторський знак; у великих бібліотеках – індивідуальний шифр та інвентарний номер.

Коди на бібліографічних картках слугують для того, щоб знайти певну книгу серед великої кількості інших. При цьому УДК і ББК – це лише бібліотечні коди, а ISBN – це ще й гарантія того, що книгу було видано офіційно. Всі ці коди й авторський знак входять до видавничого пакету.

Видавничий пакет – це комплект бібліографічних індексів, що присвоюються книзі. Вони потрібні для реєстрації та відображення видання в каталогах бібліотек, книгарень, державних органів.

УДК– універсальна десяткова класифікація. Це система класифікації інформації, яка широко використовується у всьому світі (англійська назва – UDC, Universal Decimal Classification). Вона служить для систематизації творів літератури, науки і мистецтва, періодичної преси, документів. Також може використовуватися для організації картотек і пошуку інформації. За допомогою УДК організовуються фонди документів з усіх галузей знань у бібліотеках, видавництвах та інформаційних центрах України. Зокрема, за допомогою УДК організовані систематичні каталоги у Державній науково-технічній бібліотеці України та в бібліотеці КНУТД.

Наявність коду УДК є обов'язковою вимогою для наукової роботи. Роботи без цього класифікатора навіть не розглядаються при реєстрації в глобальних базах даних.

Головна складова частина УДК – це основні таблиці. Ієрархічний принцип побудови системи УДК базується на умовному розподілі кожного розділу або підрозділу в межах десяти цифр. Звідси й назва – десяткова.

Завдяки цьому розподілу вибудовується ієрархічна система, де всі розділи позначаються арабськими цифрами. Кожен розділ поділяється на десять більш дрібних підрозділів за допомогою додавання цифри праворуч і т.п. Це надає можливість висвітити кожну, навіть найдрібнішу, сферу людської діяльності числовим десятковим кодом. При сильній деталізації області код може бути дуже довгим. Тим не менш, система дає можливість легко додавати все нові й нові об'єкти.

У наші дні універсальна десяткова класифікація є інтелектуальною власністю міжнародного Консорціуму УДК (udcc.org). Консорціум об'єднує основних видавців таблиць УДК різними мовами.

Основний ряд класів УДК:

0. Загальний відділ

1. Філософські науки. Філософія. Психологія. Логіка

2. Релігія. Атеїзм

3. Громадські науки

338 Ціни

339.1 Загальні питання торгівлі. Ринок

4. (вільний)

5. Математика. Природничі науки

6. Прикладні науки. Медицина. Техніка

659 Реклама. Система інформації. Служба зовнішньої інформації та реклами (паблик рілейшнз)

7. Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Фотографія. Музика. Ігри. Спорт

8. Мовознавство. Філологія. Художня література. Літературознавство

9. Географія. Історія. Біографії

Наприклад, книги з маркетингу матимуть індекс УДК 339.1, 339.13, 339.138; з цінової політики – 658.8, з реклами – 659.1, з паблік рілейшнз – 659.4.

Класифікатор УДК можна знайти за адресою:

http://www.udcc.org/udcsummary/php/index.php?tag=6&lang=uk.

ББК – бібліотечно-бібліографічна класифікація. Призначена для організації бібліотечних фондів, систематичних каталогів і картотек. ББК – класифікація ієрархічна і складається з основних й типових таблиць. Поєднання цих таблиць дозволяє утворювати велику кількість понять. У ББК використовується логічна літерно-цифрова індексація на основі кирилиці та арабських цифр. Таким чином, це поєднання цифр і чисел, що позначають, до якого розділу можна віднести те чи інше видання. За допомогою ББК працівники бібліотек можуть визначити, до якого розділу відноситься книга, не читаючи її. Визначальним принципом при систематизації є зміст книги. Зокрема, за допомогою ББК організовані систематичні каталоги у Національній бібліотеці Україні імені В.І. Вернадського та у Національній парламентській бібліотеці України.

Повні таблиці ББК не видаються на папері з комерційних міркувань: вартість такого видання була б занадто високою. Середні та скорочені таблиці регулярно перевидаються зі скороченнями. У той же час безкоштовного електронного довідника цих таблиць наразі не існує, що ускладнює тотальне впровадження ББК до бібліотечної системи. Таблиці ББК існують тільки у друкованому на папері вигляді.

Основний ряд в ББК для наукових бібліотек позначений великими літерами російського алфавіту:

А 1 Загально наукове та міждисциплінарне знання

Б/Е 2 Природничі науки.

Ж/О 3 Техніка. Технічні науки.

П 4 Сільське й лісове господарство. Сільськогосподарські й лісогосподарські науки.

Р 5 Охорона здоров'я. Медичні науки.

С/Ю 6/8 Суспільні й гуманітарні науки.

С 60/ Суспільні науки в цілому. Соціальна філософія. Соціологія. Статистика. Демографія.

Т 63 Історія. Історичні науки.

У 65 Економіка. Економічні науки.

Ф 66 Політика. Політична наука.

Х 67 Право. Юридичні науки.

Ц 68 Військова справа. Військова наука.

Ч 70/79 Культура. Наука. Просвіта.

71 Культура. Культурологія.

72 Наука. Наукознавство.

73 Науково-інформаційна діяльність.

74 Освіта. Педагогічна наука.

75 Фізична культура и спорт.

76 Засоби масової інформації. Книжкова справа.

77 Соціокультурна діяльність в сфері дозвілля.

78 Бібліотечна справа. Бібліотекознавство. Бібліографія. Бібліографознавство.

79 Охорона пам'яток природи, історії та культури. Музейна справа. Архівна справа.

Ш 80/84 Філологічні науки. Художня література.

Щ 85 Мистецтво. Мистецтвознавство.

Э 86 Релігія. Містика. Вільнодумство.

Ю0/8 87 Філософія.

Ю9 88 Психологія.

Я 9 Література універсального змісту.

Наприклад. книги з маркетингу та цінової політики матимуть шифр ББК У65, з рекламної діяльності та паблік рілейшнз – Ч60 тощо.

ISBN (International Standard Book Number) – міжнародний стандартний номер книги. Це унікальний номер книжкового видання, який необхідний для розповсюдження книги в торгових мережах і автоматизації роботи з виданням.

Цей стандарт, як і ББК, був розроблений у 60-х роках ХХ століття – у 1966 році у Великій Британії. Для його створення була використана база 9-значного Стандартного номера Гордона Фостера. За всі ці роки ISBN зазнав ряд змін і у 2007-му став 13-значним, що збігається зі штрихкодом.

Всі номери ISBN в книгах, виданих до 2006 року включно, включають:

· абревіатуру ISBN;

· 10 символів, розділених дефісом або пробілом на чотири поля.

Чотири поля коду позначають:

· країну походження (або групу країн, об'єднану мовою видання); присвоює Міжнародне агентство ISBN;

· код видавництва; присвоює Національне агентство ISBN;

· унікальний номер видання;

· контрольна цифра (арабська від 0 до 9 або римська Х); присвоює національне агентство ISBN.

ISBN необхідний для того, щоб книга була зареєстрована у Книжковій палаті.

Книжкова палата України (http://www.ukrbook.net) – державна наукова установа у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності. Також Книжкова палата України є Національним агентством України Міжнародної стандартної нумерації книг (ISBN) і Міжнародної стандартної нумерації нотних видань (ISMN).

Присвоєний ISBN може знадобитися автору книги, якщо він:

· хоче вступити до Союзу письменників чи іншої літературної організації;

· захищає докторську або кандидатську дисертацію;

· хоче поширювати свою книгу через торговельні мережі.

Наприклад, книга: Котлер Ф., Келлер К.Л. Маркетинг менеджмент. – СПб.: Питер, 2006. – 816 с. має ISBN 5-469-00989-0; а її англомовний оригінал – ISBN 0-13-145757-8.

ISSN (International Standard Serial Number) – міжнародний стандартний серійний номер. Служить для нумерації періодичних видань і дозволяє ідентифікувати серійне видання незалежно від того, де воно видане, якою мовою і на якому носії. Код складається з 8 цифр.

ISSN номер потрібний для ефективного міжнародного розповсюдження видань, а також для створення штрих-коду ISSN для автоматизації торгівлі.

ISSN може отримати будь-яке періодичне видання, яке має міжнародне розповсюдження. Це може бути газета, тижневик, журнал, щорічник і навіть електронна публікація (CD, веб-сайт). Фундаментальним критерієм є періодичність: складові частини публікації видаються як відкритий набір документів з одним і тим же заголовком, терміном і на час, не обмежений заздалегідь.

Отримати цей код в Україні можна в Українському центрі сприяння реєстрації ISSN (http://issn.org.ua).

Авторський знак – це умовне позначення прізвища автора або першого слова заголовку книги. Він складається з однієї літери і двох цифр. Буква – перша з прізвища автора або заголовка. Дві цифри визначаються за спеціальними таблицями: двозначне число виводять з послідовності перших букв прізвища або заголовку книги.

Наприклад, книга Котлер Ф., Келлер К.Л. Маркетинг менеджмент. – СПб.: Питер, 2006. – 816 с. має авторський знак К73.

Авторський знак у 1916 році ввела відомий фахівець бібліотечної справи Любов Хавкіна. У книгах авторський знак знаходиться у верхньому лівому куті обороту титульного аркуша – під індексом ББК.

Стан дослідженості теми найдоцільніше розпочинати зі знайомства з інформаційними виданнями, мета випуску яких – оперативне інформування як про самі публікації, так і про найбільш суттєві сторони їх змісту. Випуском інформаційних видань займаються інститути, центри й служби науково-технічної інформації (НТІ), які охоплюють всі сфери економіки держави. В Україні систему закладів НТІ очолює УкрІНТЕІ (Український інститут науково-технічної та економічної інформації, http://www.uintei.kiev.ua).

Видання організацій цієї системи поділяються на три групи: бібліографічні, реферативні й оглядові.

Бібліографічні видання містять впорядковану сукупність бібліографічних описів, які сповіщають фахівців про видання за питанням, яке досліджується. Найбільш значним бібліографічним джерелом є «Сигнальна інформація» УкрІНТЕІ. Оперативність підготовки сигнальної інформації дуже висока – 24 номери на рік.

Реферативні видання містять публікації рефератів, тобто скорочене викладення змісту первинних документів або їх частин з основними фактичними відомостями й висновками. До реферативних видань можна віднести реферативні журнали, реферативні збірники, експрес-інформацію, інформаційні листки.

Найбільш відомим в Україні є Український реферативний журнал «Джерело», що містить реферати української наукової літератури з усіх галузей знань. Видається 4 галузеві серії, кожна з яких виходить 6 разів на рік («Природничі науки»; «Техніка. Промисловість. Сільське господарство»; «Соціальні та гуманітарні науки. Мистецтво»; «Медицина. Медичні науки». Реферативні журнали в Російській Федерації з природничих та технічних наук видає ВІНІТІ під загальною назвою «Реферативний журнал» (12 разів на рік, по окремих напрямах – 24 рази на рік).

Реферативні збірники являють собою періодичні, такі, що подовжуються, або неперіодичні видання, які містять реферати неопублікованих документів. Так, УкрІНТЕІ випускає «Збірник рефератів дисертацій, НДР та ДКР» (12 разів на рік), а також «Бюлетень реєстрації НДР та ОКР» (6 разів на рік).

Експрес-інформація – це періодичне видання журнальної або листової форми, яке містить розширені реферати найбільш актуальних опублікованих зарубіжних матеріалів й неопублікованих вітчизняних документів, що потребують оперативного висвітлення. УкрІНТЕІ випускає «Експрес-новини: наука, техніка, виробництво» (12 разів на рік).

До оглядових видань можна віднести огляд за однією проблемою, напрямом та збірник оглядів. Огляди узагальнюють відомості, що містяться у первинних документах, і є найвищим ступенем їх аналітико-синтетичної переробки. Такі видання повідомляють про стан та розвиток певної науки чи напряму практичної діяльності, відображаючи все нове, що зроблено протягом певного часу.

Здобувачу, що веде пошук літературних джерел, доцільно користуватися різноманітними бібліографічними покажчиками Національної бібліотеки Україні імені В.І. Вернадського (http://www.nbuv.gov.ua), а також виданнями Книжкової палати України імені Івана Федорова (http://www.ukrbook.net), серед яких – «Літопис книг», «Літопис газетних статей», «Літопис журнальних статей» (всі – двічі на місяць), «Літопис авторефератів дисертацій» (щоквартально), «Літопис рецензій» (раз на рік).

Велике значення для дослідників має ретроспективна бібліографія, що представлена широким колом посібників, серед яких – тематичні покажчики й огляди, внутрикнижкові та пристаттєві списки літератури, каталоги галузевих науково-технічних видань, персональна бібліографія визначних вчених тощо.

В процесі пошуку наукової інформації доцільно передивитися фахові періодичні видання за обраним напрямом дослідження, зокрема останні номери кожного року, в яких подаються переліки матеріалів, опублікованих в журналі за рік. Можна переглянути посторінкові посилання на використану літературу в монографіях, навчальних посібниках та журнальних статтях. Також важливим джерелом наукової інформації є збірники наукових праць вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких організацій, тези й матеріали науково-практичних конференцій. Цінну інформацію, особливо при дослідженні спірних питань теми, студент може отримати з рецензій на наукові роботи.

Крім того, деякі підручники, навчальні посібники, навчальні програми, плани семінарів й практичних занять з дисципліни, до якої має відношення обрана студентом тема дослідження, також містять списки нормативних актів, основної та додаткової літератури.

Дата добавления: 2014-12-10