Та б л и ця 3.4. Прийоми догляду за хворим з геміпарезом

Пасивні вправи виконуються плавно, повільно, не завдаючи болю, ізольовано в кожному суглобі. Амплітуда збільшується поступово, положення завжди протилежне контрактурі Верніке—Мана. Вправи повторюють багаторазово по 10—15 разів у кожному суглобі. У гос­трому періоді (3—4-й день) пасивні рухи починають із дистальних відділів кінцівок для поліпшення периферичного кровообігу, потім у рух утягують середні й великі суглоби.

При спастичній геміплегії (7—10-й день) пасивні вправи починають із великих суглобів, поступово переходячи на дрібні групи м'язів. Така послі­довність попереджає виникнення синкійезій і знижує м'язовий тонус.

Серед пасивних вправ необхідно виділити пасивну імітацію ходьби, що слугує підготовкою хворого до ходьби ще в період його перебування в ліж-

Виконуючи пасивні рухи, особливу увагу приділяють пригніченню синкінезій у паралізованих кінцівках (табл. 3.2).

Таблиця 3.2. Синергічні паттерни при відновленні рухів після інсульту

Верхня кінцівка	Нижня кінцівка
Згинальні синергії
Згинання у плечовому суглобі	Згинання в тазостегновому суглобі
Відведення в плечовому суглобі	Відведення в тазостегновому суглобі
Зовнішня ротація плеча	Зовнішня ротація стегна
Згинання в ліктьовому суглобі	Згинання в колінному суглобі
Супінація передпліччя	Супінація стопи
Згинання в кистьовому суглобі	Тильне згинання стопи
Згинання пальців кисті	Розгинання пальців стопи
Розгинальні	Синергії
Розгинання в плечовому суглобі	Розгинання, в тазостегновому суглобі
Приведення в плечовому суглобі	Приведення в тазостегновому суглобі
Розгинання в ліктьовому суглобі	Розгинання ноги в колінному суглобі
Пронація передпліччя	Пронація стопи
Розгинання в кистьовому суглобі	Підошовне згинання стопи
Розгинання пальців	Згинання пальців

ку: методист-реабілітолог, обхопивши руками нижню третину гомілок обох ніг, зігнутих у колінних сугло­бах, здійснює їх навперемінне згинання й розгинання в колінних і тазостегнових суглобах з одночасним! ковзанням стоп по ліжку. При рухах нижньою кінцівкою з метою поперед­
ження проявів синкінезій паретичної руки хворому
рекомендують зчепити пальці кистей рук у положен­ні "замок", або обхопити долонями ліктьові сугло­би, як це зображено на рис. 3.8 Можливо також використання такого прийому: у той час як мето
дист робить пасивні вправи в паретичній нозі, хворий за допомогою здорової руки робить паретичною рукою рух зворотний синкінетичному. Для попередження, синкінезій у нозі при виконанні рухів
верхніми кінцівками ногу з боку ураження можна
фіксувати лонгетою або рукою методиста [9].

Відновлення активних рухів. Відомо, що активну гімнастику при відсутності протипоказань починають при ішемічному інсульті через 7—10 днів, при геморагічном — через 15—20 днів від початку хвороби. Основна вимога —суворе дозування навантаження й поступове його збільшення. Дозування навантаження здійснюється амплітудою, темпом і кількістю повторень руху,ступенем фізичного напруження. Виділяють вправи на статичне напруження,при виконанні яких відбувається тонічне напруження м'яза, і вправи дина­мічного характеру, що супроводжуються виконанням рухів. При грубих парезах активну гімнастику починають із вправ статичного характеру, як найбільш легких. Ці вправи складаються з утримання сегментів кінцівки в наданому їм положенні, при цьому дуже важливо вибрати правильне вихід­не положення (табл. 3.3, рис. 3.9).

Вправи динамічного характеру виконуються в першу чергу для м'язів, тонус яких зазвичай не підвищується: для м'язів, що відводять плече, супі-

Таблиця 3.3. Вправи для статичного напруження м'язів кінцівок

№ з/л	Вправа	Вихідне положення й методика виконання
	Статичне напруження м'язів-розгиначів кисті   Статичне напруження м'язів-згиначів передпліччя	Лежачи на горизонтальній площині на спині, плече парале­льне тулубу, передпліччя зігнуте під кутом 90^е І займає вертикальне положення. Методист підтримує передпліччя хворого, який намагаєть­ся здійснити статичне напруження м'язів-розгиначів кисті   Лежачи на горизонтальній площині на спині, ллече парале­льне тулубу, передпліччя зігнуте під кутом 90* і займає вертикальне положення. Методист підтримує передпліччя в цьому положенні, взяв­шись за кисть хворого, хворий намагається здійснити стати­чне напруження м'язів-згиначів передпліччя

		Закінчення табл. 3.3
з/п	Вправа	вихідні положення й методика виконання
	Статичне напруження м'язіа-розгиначів передпліччя     Статичне напруження м'язів, що здійснюють тильне згинання стопи     Статичне напруження м'язів-розгиначів гомілки     Статичне напруження м'яз ів-згиначів гомілки Статичне напруження м'язів-згиначів стегна	| Лежачи на горизонтальній площині на спині, руку, розігнуту в ліктьовому суглобі, піднімають угору. Методист, взявшись за плече, утримує руку,у вертикальному положенні, хворий намагається здійснити статичне напруження м'язів, розгина­ючих передпліччя   Лежачи на горизонтальній площині на спині, рухи уздовж тулуба, здорова нога зігнута в колінному суглобі й упираєть­ся стопою у ліжко, паретична нога укладається на здорову, гомілка розташовується в горизонтальній площині Хворий намагається здійснити статичне напруження м'язів, що здійснюють тильне згинання стопи   Лежачи на горизонтальній площині на спині, руки уздовж тулуба, здорова нога зігнута в колінному суглобі й упираєть­ся стопою у ліжко, паретична нога укладається на здорову, потім гомілка паретичноТ ноги розгинається в колінному суг­лобі на 180° і підтримується методистом. Хворий намагаєть­ся утримати гомілку в наданому вертикальному положенні   Лежачи на животі, зігнута в колінному суглобі під кутом 90° гомілка розташовується у вертикальній площині й підтриму­ється методистом. Хворий намагається утримати гомілку в наданому вертикальному положенні Лежачи на горизонтальній площині на спині, паретична нога згинається під прямим кутому тазостегновому й колінному суглобах, гомілка підтримується методистом. Хворий нама­гається утримати стегно в наданому вертикальному поло­женні

наторів; розгиначів передпліччя, кисті и пальців; м язів, що відводять стег­но; згиначів гомілки й стопи. При виражених парезах лікувальну гімнастику починають із ідеомоторних вправ (хворий спочатку повинен подумки уявити собі заданий рух, потім спробувати виконати його, даючи словесну оцінку виконаним діям) і рухів у полегшених вихідних положеннях.

Полегшені положення передбачають усунення дії ваги кінцівки й сили тертя, що утрудняють виконання рухів. Для цього активні рухи виконують­ся в горизонтальній площині на гладкій слизькій поверхні з використанням системи блоків, гамачків і за допомогою методиста, що підтримує сегменти кінцівки нижче й вище працюючого суглоба.

Особливу увагу необхідно приділяти тренуванню ізольованих рухів у суглобах. Для цього використовують прийом легкого опору активно­му руху, що дозволяє методисту-реабілітологу диференційовано регу­лювати напруження в окремих м'язових групах (рис. 3.10—3.15). Активні рухи протидіють формуванню контрактур і відновлюють ізольовану активність рухів. Спочатку рекомендуються пасивні впра­ви, потім — у посиланні імпульсу. Закінчувати процедуру необхідно активними рухами.

Рис. 3.9. Комплекс вправ для статичного напруження м'язів: 1 — вправа для статичного напру­ження м'язіа-розгиначів кисть; 2 - вправа для статичного напруження м'язів, що здіионюють тильне згинання стопи; 3 — м'язів-згиначів передпліччя; 4 - м язів-ровгиначів передгшччя; 5 — м'язів-розгиначів гомілки; 6 — м'язів-згиначів гомілки; 7 — м'язів-згиначів стегна

Рис 3 10. Активні вправи для відновлення сили м'язів-розгиначів кисті й пальців за зростаючи­ми труднощам: 1 — вихідне положення руки на опорі; 2 — активне розгинання кисті з подолан­ням опору; 3 — активне розгинання кисті в горизонтальній площині; 4 — активне розгинання кисті у вертикальній площ""': 5 — розгинання кисті з подоланням опору.

Рис. 3.11. Розведення пальців: 1-у горизонтальній площині за допомогою; 2 — у вертикальній

площині з допомогою; З — активне розведення пальців; 4 — розведення пальців з подоланням

опору; 5 — відведення першого пальця за допомогою;

6 — активне відведення в горизонтальній

площині; 7 — активне відведення у вертикальній площині; 8 — активна супінація передпліччя

Рис. 3.12. Активні вправи для відновлення сили м'язів-згиначів гомілки за ступенем зростаючих труднощів: 1 — вихідне положення лежачи, активне згинання нижньої кінцівки в колінному й та­зостегновому суглобах; 2 — активне згинання гомілки з подоланням опору; 3 — активне згинан­ня гомілки в положенні сидячи; 4 — згинання гомілки з опором; 5 — вихідне положення стоячи; 6 — згинання гомілки у вертикальній площині; 7 — згинання гомілки з опором

Вправи виконуються повільно (4—6 разів). У вихідне положення кінців­ка повертається пасивно. Фізичні вправи починають виконувати спочатку за допомогою, потім самостійному подальшому з опором і закінчують із про-

Рис 3.13. Активні вправи для відновлення сили м'язів-розгиначів стопи: 1 — вихідне положен­ня лежачи; 2 — активне розгинання стопи в гомілковостопному суглобі; З — розгинання стопи з опором; 4 — вихідне положення сидячи; 5 — активне розгинання столи; 6 — розгинання стопи ' з опором

Рис. 3*14. Активні вправи для відновлення сили дельтоподібного м'яза за ступенем зростаючих труднощів: ї — вихідне положення лежачи; 2 — активне відведення кінцівки з оптимальним опором; З — відведення верхньої кінцівки у вертикальній площині в положенні сидячи; 4 — відве­дення верхньої кінцівки в плечовому суглобі з опором

тидією. Необхідно навчати хворого переборювати силу.тяжіння кінцівки при русі вниз. Особлива увага звертається на відновлення м'язів-розгиначів пальців; кисті й відновлення руху першого пальця (відведення, приведення, розгинання, протиставлення).

Поступово необхідно ускладнювати вихідні положення і збільшувати навантаження, однак всі реабілітаційні заходи повинні здійснюватися таким чином, аби не тільки одержати максимально можливий відновлювальний ефект, а й уникнути можливої травматизації паралізованих кінцівок хворо­го та його самого. Методичні прийоми найбільш щадного догляду за хво­рим з геміпарезом наведено в табл. 3.4.

Рис. 3.15. Активні вправи для відновлення сили триголового м'яза плеча за ступенем зроста них труднощів; 1 — вихідне положення лежачи; 2 — активне розгинання передпліччя; З активне розгинання передпліччя з оптимальним опором; 4 Щ вихідне положення сидячи; 5 активне розгинання передпліччя у вертикальній площині; 6 — активне розгинання передпліч з подоланням опору; 7 — активне розгинання передпліччя в горизонтальній площині з под ланням опору

Прийом

Методика виконання

Переміщу­вання хворо­го у ліжку     Перекочуван­ня через здоровий бік   Перекочуван­ня через паралізований бік     Перехід з положення лежачи в положення сидячи     Уставання з положення сидячи   Переміщення зі стільця у ліжко або з ліжка на стілець   «Ходьба» у положенні сидячи     Ходьба

Хворий лежить на слині, ноги зігнуті в колінних суглобах й спираються на стопи. Помічник піднімає таз хворого й перемі­щає його убік, потім за допомогою поду­шки переміщаються плечі хворого Пасивне: паралізована нога зігнута в колінному суглобі, руки хворого з'єднані разом. При перекочуванні хворого при­тримують за плече й стегно. Активне: хворий тримає руки зведеними разом, переносить паралізовану ногу через здорову, починаючи від стегна Помічник притримує ллече й коліно з паралізованого боку, хворий перено­сить здорову руху й ногу на інший бік Пасивний: хворого в положенні із зігну­тими коліньми перекочують через пара­лізований бік, При переході в положення; сидячи хворий здоровою рукою спира­ється об край ліжка. Активний: хворий лежить на паралізова­ному боці. Для того щоб сісти, він спира­ється об край ліжка здоровою рукою, у цей час помічник підтримує стегно пацієнта й спрямовує плече на здоровий бік догори Перед хворим установлюється табурет­ка. Пацієнт витягує паралізовану руку вперед, підтримуючи її здоровою рукою, нахиляється вперед так, щоб голова бу­ла перед стопами, і піднімається. Поміч­ник стої ть з боку геміпарезу, притримую­чи хворого, при цьому одна рука помічни­ка розташована на ділянці 'здорового тазостегнового суглоба, інша — на коліні паралізованої ноги Пасивне: помічник, стоячи перед хворим, обхоплює хворого за плечі, утримуючи випрямлену паралізовану руку між своїм плечем І тулубом, коліно паралізованої ноги затиснуто між коліньми помічника. Вага тіла хворого переноситься на його столи, потім помічник спрямовує плечі хворого вперед І вниз, домагаючись того, щоб стопи хворого відірвалися від підло-. ги. Потім переміщається тулуб хворого. Активне: хворий опускає ноги на підлогу, стопи перебувають на одній вертикалі з коліньми, зчеплені руки витягає вперед. Стопи відриваються від підлоги, і вага тіла переноситься вперед, хворий пере­міщається до стільця або ліжка. Помічник утримує хворого за стегна й спрямовує рух, забезпечуючи Його плавність. Для полегшення нахилу хворого поперед нього можна поставити табуретку, на яку пацієнт зможе при вставанні обпертися витягнутими руками   Пасивна: вага тіла хворого по черзі переноситься з одного боку на Інший, при цьому хворий пасивно переставляє стопи. Руки зчеплені й витягнуті вперед. Активна: хворий самостійно виконує вказані вище рухи, руки витягнуті вперед   Помічник стоїть перед хворим. Паралізо­вана рука розміщується на плечі поміч­ника, помічник підтримує паралізовану руку, підвівши свою р*уку під плече хворо­го. Інша рука помічника розташована на тазовому поясі пацієнта й спрямовує пе­ресування. Помічник може також розта­шовуватися з боку геміпарезу Й підтри­мувати плече й кисть паралізованої руки

Рис. 3.16. Доріжка зі слідами стіп і встановлених дощечокдля тренування в ходьбі.

Відновлення опорної функції, навичок ходьби й координації рухів. Через 3—4 тижні від початку захворювання з - урахуванням за­гального стану хворого необхідно розпочати відновлення навичок ходьби.

1.Імітація ходьби зігнутими ногами у вихід­ному положенні лежачи, потім сидячи.

2.Перенесення ваги тіла з однієї, ноги на ін­шу у вихідному положенні стоячи, ноги на ши­рині плечей, потім переступання з ноги на ногу.

3.Кроки на місці у нерухомої опори.

4.Положення стоячи на. паретичній нозі, здорова піднята.

5.Ходьба у нерухомої опори (спинка ліжка, бруси) з рухомою опорою (стілець, ходунці, милиця, ціпок) або без неї.

При відновленні механізму ходьби необхід­но стежити за рівномірним розподілом ваги тіла на паретичну й здорову кінцівки. Кроки повинні бути чіткими, невеликими, однаковими, без відве­дення й з опорою на всю ступню. Потім рекомендується навчати ходьби без опори, ускладнених видів ходьби (приставні кроки, переступання, ходь­ба слідами), ходьби по сходах і ходьби в поєднанні з різкими фізичними вправами (рис 3.16).

У результаті втрати узгодженості між процесами гальмування й збуд­ження в центральній нервовій системі у хворих на інсульт порушується ко­ординація рухів (атаксія). Рухи стають неточними, уповільненими, неспритними. Кожен руховий акт супроводжується тремтінням.

Дата добавления: 2014-12-16