Умови навчання дитини з аутизмом у загальноосвітній школі

Успіх соціалізації дитини з аутизмом багато в чому залежить від то­го, чи має вона і її родина постійну психологічну підтримку. У чому во­на повинна полягати, зараз добре відомо психологам і педагогам, які багато років ефективно працюють з такими дітьми. Однак це - досить вузьке коло фахівців, зосереджених в основному у великих містах, в

установах, що ведуть експериментальну роботу, і їхній досвід, на

жаль, поки широко не використовується практиками. Дитина з аутиз­мом або, принаймні, з його рисами може з'явитися в будь-якій дитячій спільноті. За сучасним даними, дитячий аутизм і близькі до нього осо­бливості психічного і соціального розвитку виявляються приблизно в 20 з десяти тисяч дітей.

Однією з причин повільного освоєння психолого-педагогічною практи­кою вже існуючих напрацювань у цій галузі є недостатнє нормативно-правове забезпечення їхнього використання. Індивідуальну підтримку, якої потребує дитина з аутизмом, важко вмістити у встановлені канони роботи психолога, вона, безумовно, виходить за їхні межі. Тому доля такої дитини дуже часто залежить від людських якостей оточуючих її людей, від їхньої доброзичливості, готовності взяти на себе зайву турботу.

Період шкільного навчання особливо важливий для таких дітей і їх близьких. Вступу до школи часто передують роки зусиль родини і фа­хівців з повернення дитини в нормальне русло життя. Звичайно, і на початку корекційної роботи, і пізніше з такими дітьми в основному по­трібно працювати індивідуально. Однак з появою хоча б найменшої можливості необхідно створювати умови, що дозволять їм спілкувати­ся з іншими дітьми і додержуватися нормальних зразків поведінки.

Досвід свідчить, що аутична дитина постійно має потребу в стиму­ляції для переходу до більш складних відносин зі світом і з людьми. Такі ситуації складно організовувати штучно, але вони є частими в звичайному нормальному житті, що постійно і природно змушує дітей «збиратися» і вирішувати нові завдання.

Таким чином, вихід дитини досить складні соціальні умови школи, у середовище звичайних дітей - це велика перемога такого учня і від­криття для нього нових можливостей розвитку. Школа дає йому не тільки знання і навички, але, насамперед, шанс навчитися жити разом з іншими людьми. Тому для таких дітей украй важливо втриматися в школі і не залишитися вдома, перейшовши на індивідуальне навчання.

Зробити це, не маючи «своєї людини» в школі - захисника, що професійно розуміє проблему і пояснює її іншим фахівцям, розкриває потенційні здібності дитини, практично неможливо.

Аутизм не пов'язаний прямо з інтелектуальними можливостями людини, тому він може ускладнювати життя як дітей із затримкою роз­витку, так і блискучих і обдарованих учнів. Досвід свідчить, що всі во­ни, навіть найрозумніші, потребують не тільки заступництва й терпіння, але і цілеспрямованої психологічної допомоги. Вона реалізується:

• у продуманій організації шкільного життя дітей;

• у підтримці вчителя;

• в індивідуальній роботі, що стимулює соціальний, емоційний та особистісний розвиток дітей;

• у підтримці їхніх родин і координації взаємодії батьків з фахівця­ми;

• у допомозі однокласникам у розумінні і прийнятті їхнього особ­ливого однокласника.

Треба сказати, якщо таку допомогу вдається налагодити, то почи­нають активно розвиватися не тільки ті діти, чиї блискучі інтелектуаль­ні здібності відразу можна побачити. З'ясовується, що гальмування і сором'язливість інших, зовні менш яскравих дітей приховують теж ці­каві індивідуальності. Стає зрозумілим, що вони з самого початку від­чували і знали набагато більше, ніж могли висловити.

Ми не будемо давати тут загальних відомостей про аутизм, про це можна довідатися зі спеціальної літератури, не будемо також констру­ювати бажану ідеальну ситуацію навчання дитини з аутизмом у школі. Розглянемо як можна більш конкретно, що ми можемо зробити для дитини з аутизмом, яка, можливо, вже прийшла до школи.

Дитині з аутизмом у школі в основному потрібно все те, що і зви­чайним дітям. їй буде легше адаптуватися, особливо на початку на­вчання, якщо в класі панує доброзичлива і спокійна атмосфера: біль­шість зривів у поведінці виникає на тлі загальної напруженості, конфлі­ктів дорослих з іншими учнями.

Для такої дитини важлива доброзичливість і симпатія, що дозво­ляють довіритися і прив'язатися до свого вчителя. Коли така дитина приходить до школи, то, як правило, вже хоче бути школярем, прагне до дітей і готова полюбити свого вчителя.

Діти-аутисти мають потребу в емоційному контакті, думка про від­сутність у них таких потреб не підтверджує жоден практичний психо­лог. Відомо, що сформовані відносини з учителем є для цих дітей мо­гутнім стимулом не тільки в навчанні, але й в емоційному і соціальному розвитку.

Так само як і іншим, хоча, можливо, і в більшій мірі, дитині-аутисту потрібна чітка і докладно розроблена організація життя в школі, на уроці, на перерві. Така організація дозволяє їй усвідомити порядок певних дій, використовувати сформовані ритуали у власний поведінці. Раптове порушення порядку для дитини з аутизмом завжди некомфортне, навіть якщо це скасування складної контрольної або несподівана цікава екскурсія.

Дбайливе ставлення до вже сформованих видів взаємодії не озна­чає, що ми прагнемо до їхньої твердої фіксації. Доведено, що дитині можна допомогти стати більш гнучкою, не руйнуючи, а поступово ускладнюючи і розвиваючи засвоєний нею порядок взаємодії, вводячи в нього усе більше можливих варіацій.

Педагог і психолог повинні вчасно надавати дитині додаткову інди­відуальну допомогу. Вона необхідна для визначення режиму засвоєння

навчальних навичок, що підходить дитині. Труднощі можуть і не з'явити­ся (частина дітей уже при вступі до школи володіє навичками читання, письма, лічби), але якщо ускладнення з'являються, то звичайно пов'яза­ні з минулими невдалими спробами навчання, з зайвим тиском, з нетер­плячістю батьків або вчителів. Першою передумовою подолання цих труднощів є досвід успішності, який ми повинні надати дитині.

Більшості таких дітей буде потрібна допомога психолога в розвитку уявлень про себе, у розумінні інших людей, в оволодінні навичками комунікації і взаємодії, у подоланні побутової непристосованості і соці­альної наївності.

Такі діти часто можуть легко засвоювати досить складну інформа­цію (весь клас, наприклад, може списувати в цієї дитини вправи з іно­земної мови), але потребують додаткової допомоги, для того щоб зро­зуміти повсякденні речі, які звичайні діти засвоюють самі в досить ран­ньому віці. Характерно, що в цьому випадку підтримка консультанта «з боку» може бути менш ефективною, ніж допомога шкільного психоло­га. Діти можуть відчувати труднощі в переносі знань і навичок із ситуа­ції спеціальних занять у природне середовище. Тому поточна допомо­га дитині в оволодінні соціальними навичками, яка надається «по ходу справи», у процесі звичайного шкільного життя, саме тоді, коли це ак­туально, найбільше їй корисна.

І, звичайно, повноцінна психологічна допомога дитині не може здійснюватися без взаємної довіри фахівців і близьких дитини, їх тісної взаємодії. З батьками досягти такого стилю взаємовідносин просто, оскільки вони вже пройшли певний шлях взаємин з фахівцями. Батьки часто справедливо підозрюють, що психолог може порекомендувати індивідуальне навчання дитини.

Відомі випадки, коли діти успішно опановували шкільну програму, перемагали на різноманітних олімпіадах і потім навчалися в інституті. Однак, насамперед, розглянемо можливі труднощі дитини з аутизмом, характерні для різних періодів її шкільного життя.

Дата добавления: 2014-11-28