Принципи класифікації відходів

Для вибору найбільш прийнятних методів переробки, утилізації і видалення відходів необхідно їх класифікувати.

Класифікація відходів – процес упорядкування даних про відходи, який включає: 1) ідентифікацію відходів відповідно до їх стану, складу і властивостей; 2) співвідношення з певним процесом утворення і видом економічної діяльності; 3) віднесення до будь-яких інших систем групування, що діють, або переліків (забруднень, вторинних ресурсів, токсикантів тощо), категорій речовин, матеріалів і інших об'єктів;
4) віднесення до певних видів переробки, утилізації і видалення відходів.

Як видно з визначення, залежно від цілей, за якими створюється класифікатор, класифікацій відходів, може бути досить багато.

Класифікація відходів проводиться за наступними ознаками:

- за ступенем збитку, що завдається НС і здоров'ю населення;

- за величиною запасу і об'ємом використання;

- за ступенем вивчення і розробленості технологій утилізації;

- за приналежністю до Переліку певного кольору;

- за Міжнародним кодом ідентифікації відходів (МКІВ);

- за національним Класифікатором відходів (КВ).

Наприклад, класифікація за місцем утворення відходів:

Виробничі відходи – це різноманітні за складом і фізико-хімічними властивостями залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися при виробництві продукції або виконанні робіт, що характеризуються потенційною споживчою цінністю (придатністю для корисного використання) і що є за своєю природою вторинними матеріальними ресурсами, використання яких у матеріальному виробництві вимагає певних додаткових операцій з метою надання їм необхідних властивостей або чіткої фіксації цих властивостей.

Для виробничих відходів виділяють декілька груп відходів за ступенем впливу на людину:

- небезпечні відходи – фізичні, хімічні або біологічні характеристики яких можуть створити або створюють значну небезпеку для НС і здоров'я людини, у зв'язку з чим виникає необхідність у спеціальних методах і способах поводження з ними;

- токсичні відходи – різновид небезпечних відходів, які при проникненні всередину організму через органи дихання, травлення або шкіру справляють отруйливий вплив, можуть спричинити затяжні або хронічні захворювання, включаючи захворювання раком;

- відходи електротехнічної промисловості, і так далі.

Класифікація за видами виробничої діяльності:

Класифікація (і позначення) відходів за агрегатним станом:

Класифікація за ступенем токсичності. Всі промислові відходи можна розділити на два види: нетоксичні і токсичні.

Оцінка небезпеки речовини здійснюється тільки експериментально спочатку на тваринах, а потім на людях. При класифікації враховується реальна і потенційна небезпека відходів. Реальнанебезпека визначається можливістю розвитку отруєння і оцінюється за значеннями експериментально встановлених показників. Потенційна небезпека визначається вірогідністю попадання екотоксиканту в організм при вдиху, з їжею або при нанесенні на шкіру.

Токсичність відходів обернено пропорційна смертельній дозі, але прямо пропорційна небезпеці впливу.

Небезпека екотоксичного впливу відходу тим вище, чим нижче значення порогу шкідливого впливу.

Екотоксичними називаються речовини або відходи, які у разі попадання в НС представляють загрозу для нього в результаті біологічного концентрування (накопичення в харчовому ланцюжку) або можуть справляти токсичний вплив на біотичні системи.

До властивостей відходів, що підвищують їх екологічну небезпеку, відносяться: 1) розчинність; 2) нестабільність; 3) летючість; 4) схильність до пилоутворення.

З існуючих класифікацій відходів за токсичністю найбільший інтерес представляє класифікація, що вживається в гігієнічній практиці. Виділяється чотири класи небезпеки, на підставі середньолетальних доз і ГДК речовин: 1-й клас небезпеки - дуже небезпечні; 2-й – високо небезпечні; 3-й - помірно небезпечні; 4-й - мало небезпечні.

1 клас (дуже небезпечні відходи) характеризується дуже високим ступенем шкідливого впливу на НС, при цьому екологічна система необоротно порушена, період відновлення її відсутній. Наявність у відходах ртуті, сулеми, хромату калію, трихлориду сурми, бенз(а)пірену, оксиду миш'яку і інших високотоксичних речовин дозволяє віднести їх до першого класу небезпеки. Прикладами відходів 1 класу є люмінесцентні лампи, ртутьвмісні прилади, гальваношлами.

2 клас (високонебезпечні відходи) характеризуються високим ступенем впливу на НС. Екологічна система сильно порушена, період відновлення складає не менше 30 років після повного усунення джерела шкідливого впливу. Наявність у відходах хлориду міді, хлориду нікелю, триокису сурми, нітрату свинцю і дає підставу віднести ці відходи до другого класу небезпеки. Прикладами відходів 2 класу небезпеки є сірчана кислота відпрацьованих акумуляторів, акумулятори з електролітом, що не злитий.

3 клас (помірно небезпечні відходи) характеризуються середнім ступенем впливу на НС. Екологічна система порушена, період відновлення не менше 10 років після зниження шкідливого впливу від існуючого джерела. Наявність у відходах сульфату міді, оксалату міді, оксиду свинцю, чотирихлористого вуглецю дозволяє віднести їх до третього класу небезпеки. Прикладами відходів 3 класу небезпеки є свинець відпрацьованих акумуляторів, відпрацьовані масла, обтиральний матеріал, забруднений маслами (при вмісті масла більше 15%).

4 клас (малонебезпечні відходи) характеризуються низьким ступенем впливу на НС. Екологічна система порушена, період самовідновлення складає не менше 3 років. Наявність у відходах сульфату марганцю, фосфатів, сульфату цинку, хлориду цинку дає підставу віднести їх до четвертого класу небезпеки. Прикладами є ТПВ від житла, відпрацьовані автомобільні шини, кускові відходи ДСП, будівельне сміття.

Клас небезпеки відходів встановлюється залежно від вмісту в них високотоксичних речовин розрахунковим методом або згідно переліку відходів, який приведено в Державному КВ.

Таблиця 2.1 – Класифікація відходів за небезпекою (ГОСТ 12.1.007-76)

Показники токсичності	Норми для класів небезпеки
дуже небезпечні	високо небезпечні	помірно небезпечні	мало небезпечні
ГДК робочої зони, мг/м³	< 0,1	0,1–1,0	1,1–10,0	> 10,0
Середня летальна доза, введення в шлунок, мг/кг	< 15	15–150	151–5000	> 5000
Середня летальна концентрація, нашкірна, мг/кг	< 100	100–500	501–2500	> 2500
Середня летальна концентрація, інгаляція, мг/м³	< 500	501–5000	5001–50000	> 50000
Коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння	> 300	300–30	29–3	< 3
Зона гострого впливу	< 6,0	6–18	18,1–54	> 54
Зона хронічного впливу	> 10	10-5	4,9-2,5	< 2,5

«Кольорова» класифікація відходів поділяється на «червоний», «жовтий» та «зелений» списки.

«Червоний» список включає відходи, ввезення яких на територію країни заборонено, а також заборонено їх транзит через територію країни. Поводження з ними регулюється Базельською конвенцією. «Червоний» список містить 96 найменувань відходів, які мають позначення R (від англ. red - червоний) і розбиті на 3 групи (А, В, С), всередині яких існує цифрова нумерація. Наприклад, в розділ А включені: медичні відходи, отримані в результаті медичного обслуговування пацієнтів у лікарнях, поліклініках і клініках; шлами бензину, що містять свинець; залишки від операцій по видаленню промислових відходів; залишки від спалювання побутових відходів; відпрацьовані травильні розчини; азбест (пил і волокна); ціаніди; синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР) і т.д.

«Жовтий» («янтарний») список включає відходи, які підпадають під регулювання відповідно до прийнятого законодавства. Список включає менш небезпечні відходи, такі як феноли, свинцеві акумуляторні батареї, що відслужили свій термін і так далі Транскордонне перевезення цих відходів, їх утилізація/видалення вимагає оформлення неповного пакету документів і розгляду його в спрощеному порядку компетентним органом. «Жовтий» список складається зі 116 найменувань відходів, які мають позначення А (від англ. amber – жовтий або янтарний) і розбиті на 4 групи (А, В, С, D), всередині яких існує цифрова нумерація. До цієї групи відносяться, наприклад: відходи металів і їх сплавів (з подальшою деталізацією); відходи гірничо-видобувної промисловості (з подальшою деталізацією); тверді пластмасові відходи (з подальшою деталізацією); відходи виробництва паперу, картону і паперової продукції (з подальшою деталізацією); відходи скла (з подальшою деталізацією) і т.д.

«Зелений» список включає відходи, транскордонні перевезення яких регулюються існуючими заходами контролю, звичайно вживаними в торгових операціях. У «зелений» список входять 235 найменувань відходів, які вважаються небезпечними при перевезеннях і експортуються (імпортуються) без будь-яких обмежень, мають позначення G (від англ. green – зелений) і розбиті на 15 груп (позначені буквами від А до О), всередині яких існує цифрова нумерація.

Класифікація небезпечних властивостей відходів наведена в
табл. 2.2.

Наказом Мінекоресурсів України від 16.10.2000 р. № 165 «Про затвердження Переліку небезпечних властивостей та інструкцій щодо контролю за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням» затверджено Перелік небезпечних властивостей відходів.

Клас ООН відповідає системі класифікації небезпечних властивостей, приведених в Рекомендаціях ООН по перевезенню небезпечних вантажів (Нью-Йорк, 1988 р.).

Таблиця 2.2 – Класифікація небезпечних властивостей відходів

Клас ООН	Код	Властивості
	Н1	Вибухові речовини. Вибухові речовини або відходи – тверді або рідкі речовини або відходи, які самі по собі здатні до хімічної реакції з виділенням газів такої температури і тиску і з такою швидкістю, що викликає пошкодження навколишніх предметів.
	Н3	Вогненебезпечні рідини («вогненебезпечні» – синонім терміну «легкозаймисті»). Це рідини, суміші рідин і рідини, які містять тверді речовини в розчині або суспензії (н-д: фарби, політури, лаки), які виділяють вогненебезпечні пари при температурі не вище 60,5^оС при випробуваннях в закритому об'ємі або не вище 65,6^оС при випробуваннях у відкритому об'ємі.
4.1	Н4.1	Вогненебезпечні тверді речовини. Тверді речовини або тверді відходи, окрім класифікованих як вибухові, які в умовах, що виникають при транспортуванні, здатні легко запалати, або можуть при терті викликати або підсилити пожежу.
4.2	Н4.2	Речовини або відходи, що здатні займатися. Речовини або відходи, що здатні мимоволі розігріватися за нормальних умов перевезення або здатні нагріватися при контакті з повітрям, а потім самозайматися.
4.3	Н4.3	Речовини або відходи, що виділяють вогненебезпечні гази при взаємодії з водою. Речовини або відходи, які при взаємодії з водою здатні самозайматися або виділяти легкозаймисті гази в небезпечних кількостях.
5.1	Н5.1	Окислюючі речовини. Речовини або відходи, самі по собі не обов'язково пальні, але за рахунок виділення кисню можуть викликати або сприяти спалаху інших матеріалів.
5.2	Н5.2	Органічні пероксиди. Органічні речовини або відходи, що містять групу –О–О–, термічно нестійкі речовини, схильні до розпаду, що самоприскорюється.
6.1	Н6.1	Отруйні речовини. Речовини або відходи, які, потрапляючи в організм через органи дихання, травлення або шкіру, здатні спричинити смерть людини або надати їй сильного негативного впливу.
6.2	Н6.2	Інфікуючі речовини. Речовини або відходи, що містять життєздатні мікроорганізми, або їх токсини, які викликають захворювання тварин або людей.
	Н8	Корозійні речовини. Речовини або відходи, які шляхом хімічного впливу можуть при безпосередньому контакті викликати серйозні пошкодження живої тканини або у разі протікання можуть викликати пошкодження інших вантажів або транспортних засобів, або спричинити інші види небезпеки.
	Н10	Виділення токсичних газів при контакті з повітрям або водою. Речовини або відходи, які при взаємодії з повітрям або водою можуть виділяти токсичні гази в небезпечних об'ємах.
	Н11	Токсичні речовини. Речовини або відходи, які при проникненні в організм через органи дихання, травлення або шкіру можуть спричиняти затяжні або хронічні захворювання, включаючи ракові.
	Н12	Екотоксичні речовини. Речовини або відходи, які у разі попадання в НС шкідливо впливають (відразу або з часом) на НС внаслідок біоакумулювання і/або мають токсичний вплив на біотичні системи.
	Н13	Речовини, що здатні яким-небудь чином після видалення утворювати інші матеріали, наприклад, шляхом вилуговування, причому ці матеріали мають будь - які із вказаних вище властивостей.

Міжнародний код ідентифікації відходів (МКІВ) класифікує відходи за: переліком небезпечних галузей (А₁₀₀-А₉₅₀); переліком небезпечних елементів (С₁- С₅₁); переліком небезпечних властивостей (Н₁- Н₁₃); причинами потенційної небезпеки (Q₁- Q₁₆); видами потенційної небезпеки (1-40); операціями, наприклад (рис. 2.1).

Рис. 2.1 – Міжнародний код ідентифікації відходів (МКІВ) за операціями.

Для присвоєння українським відходам Міжнародних кодів ідентифікації відходів Мінекоресурсів України видало інструкцію з шістьма переліками:

1 – Перелік причин утилізації (Q₁ - Q₁₆), наприклад, Q₃- продукти, у яких закінчився термін придатності;

2 – Операції з видалення і утилізації відходів – розділяє ці операції на дві категорії: D₁ - D₁₅ – операції, які не приводять до можливої рекуперації, рециркуляції, утилізації, прямого повторного або альтернативного використання відходів; R₁ - R₁₃ – операції, які можуть привести до прямого повторного або альтернативного використання відходів;

3 – Категорії потенційно небезпечних відходів (№1 - 40), наприклад №1 – речовини після анатомічних досліджень, лікарняні і клінічні відходи;

4 – Елементи потенційно небезпечних відходів (С₁ - С₅₁), наприклад, С₁₃ – сурма і сполуки сурми, С₂₁ – неорганічні ціаніди;

5 – Перелік небезпечних властивостей (Н₁- Н₁₃), який перераховує такі небезпечні властивості відходів як вибухову небезпеку, пожежну небезпеку, токсичність і ін., за наявності яких всі операції з такими відходами (перевезення, утилізація і так далі) вимагають спецконтролю;

6 – Види діяльності, які можуть приводити до утворення потенційно небезпечних відходів (А₁₀₀ – А₉₅₀), наприклад, А₁₁₁ – м'ясопереробна промисловість, А₁₆₂ – переробка нафти, А₆₅₁ – виробництво гербіцидів.

В Українському науково-дослідному інституті (НДІ) екологічних проблем (м. Харків) розроблені класифікація і створюваний на її основі класифікатор промислових відходів.

Промислові відходи пропонується підрозділяти на наступні категорії:

А – залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які в результаті здійснення технологічних процесів або робіт не можуть бути використані за прямим призначенням через зміну фізичного стану, геометричних розмірів або фракційно-дисперсного складу; а також хімічного або речовинного складу в результаті нецілеспрямованої дії систематичних або випадкових чинників;

Б – техногенні продукти, отримані при видобутку і збагаченні сировини, а також продукти, що утворюються в результаті фізико-хімічної переробки початкових матеріально-сировинних ресурсів, але не є метою виробничого процесу;

В – речовини або їх суміші, що є продуктами очищення виробничих об'єктів (технологічного устаткування, транспортних засобів, сховищ, виробничих майданчиків і так далі), а також осади, що утворюються в результаті механічного очищення стічних вод і газів, що відходять;

Г – матеріали, відпрацьовані у сфері виробничо-технічного споживання і втратили свої функціональні властивості, встановлені нормативними вимогами, зокрема, за рахунок забруднень;

Д – відпрацьовані вироби, що відносяться до оборотних ресурсів, що не відповідають початковим технічним характеристикам, зокрема через зміну функціональних властивостей матеріалів, з яких вони виготовлені.

- класифікація відходів (частина 1), що утворюються в сировинних, видобувних і оброблювальних галузях економіки (розділ А, від А1 до А30, групи 01-36);

- класифікація відходів, що утворюються у сфері побутових послуг (розділ Б, від Б1 до Б8, групи 40-90);

- класифікація послуг, пов'язаних з відходами, – (частина 2, розділ В, від В1 до В5), групи 1-5).

Окрім цього, в КВ наведено перелік компонентів, присутність яких робить місце складування небезпечним і КВ за стадіями виробництва
(рис. 2.2).

Класифікація відходів
За видом діяльності	Перелік компонентів, присутність яких робить місце складування небезпечним С01-С85	За стадіями виробництва
Виробничі	Побутові	Послуги з відходів	1 – відходи вхідних компонентів	2 – відходи виробництва	3 – відходи продукції
Розділ «А» А1-А30	Розділ «Б» Б1-Б8	Розділ «В» В1-В5
гр.01-36	гр.40-90	гр.1-5

Код для конкретного виду відходів згідно з українським КВ складається з 10 цифр, але важливо заповнити перші вісім цифр – [ХХХХ.Х.Х.ХХ].

У КВ вибрані наступні класифікаційні ознаки відходів:

- вид економічної діяльності, під час якої утворилися відходи, - перші чотири цифрові позиції (ХХХХ), їх можна знайти, окрім КВ, в довіднику «КВЕД» Держкомстату;

- фаза процесу, на якій утворилися відходи, – це п'ята цифрова позиція (ХХХХ.Х), вона може бути позначена цифрами 1-2-3;

- складовий елемент процесу, від якого утворилися відходи, – це шоста цифрова позиція (ХХХХ.Х.Х), може бути позначена цифрами 1-9;

- дві останні – сьома і восьма цифрові позиції – це код конкретного відходу, який можна знайти тільки в КВ.

Приклад використання КВ наведено у Додатку Б.