Роль держави в забезпеченні соціальних послуг

План дій Україна – ЄС заохочує розбудову сильного та дієздатного громадянського суспільства шляхом «залучення громадян до процесу прийняття рішень, а також через громадські неурядові суспільні орга­нізації (НУО)».

Важливою віхою на шляху до сильного громадянського сус­пільства є успішна співпраця НУО з органами влади. Вона приносить користь обом сторонам. У дер­жавах і з обмеженими ресурсами на соціальні послуги, НУО можуть відігравати важливу роль як агенти соціальних змін. Вони також спроможні залучити інші ре­сурси,яких не мають органи влади, та користуються більшою довірою у на­селення. Разом з тим, НУО потрібна місцева влада, яка б заохочувала діяльність НУО та зміцнювала діалог між населенням та владою.

У сучасному розумінні громадянське суспільство є, в першу чергу, особливим видом соціальної дії, а по-друге, являє той «пласт суспільства, що знаходиться між урядом, економікою та приватними господарствами, тобто той пласт, де взає­модіють асоціації, соціальні рухи та НУО, і який демонструє високий рівень суспі­льної самоорга­нізації».

Громадянське суспільство має обов’язкову складову і водночас го­ловну ознаку – систему добровільних громадських організацій (НУО), що працюють задля самоорганізації та самоврядування і захищені необхідними законами від прямого втручання і регламентації з боку держави.

Функції громадянського суспільства полягають у тому, що його інститути:

– виступають засобом самовираження громадян, їх самореалізації та самостійної реалізації власних інтересів. Оскільки громадські спілки та об’єднання розв’язують самостійно значну частину сус­пільно важливих питань, вони тим самим зменшують державі тягар проблем, які їй доводиться розв’язувати;

– виступають гарантом непорушності особистих прав громадян, дають їм впевненість у своїх силах, служать опорою у їх можливому протистоянні з державою;

– захищають інтереси певної групи у протиборстві з іншими групами та дають можливість кожній групі бути почутою;

– створюють сприятливі умови для функціонування демократичної влади, оскільки формують позицію громадян із різних питань сус­пільного життя та публічної політики, систематизують та впорядко­вують протести й вимоги людей, знаходячи основу для взаємних поступок та компромісів, та допомагають людям у разі потреби організовано протистояти неконституційним діям осіб при владі.

НУО є невід’ємною складовою громадського суспільства, роль яких в наш інформаційний час неухильно зростає. Здійснюючи свою діяльність на місцевому, національному та міжнародному рівнях, ці організації є ядром «третього» сектору, і разом із державним та бізнес-сектором сприяють загальному добробуту й розвитку міцної та стабільної держави.

НУО мають широкий спектр діяльності, до якого входить пред­ставництво й захист політичних потреб громадян, увага до потреб окремих цільових груп, надання послуг населенню, лобіювання змін у законодавстві і вплив на прийняття політичних рішень як на місце­вому, так і на державному рівнях.

З економічної точки зору НУО роблять внесок у ВВП, рівень якого знаходиться у прямій залежності від рівня демократизації і розвитку економіки і коливається від 1 до 15 %. В Україні він не досягає 1 %, що свідчить про недостатнє усвідомлення доцільності існування третього сектору.

Владні структури на місцях і НУО співпрацюють задля задово­лення потреб громади. Серед партнерів державної влади визначають органи державного та місцевого самоврядування та соціально орієнто­вані НУО.

Діяльність НУО в Україні регулюється Законом України «Про соціальні послуги», який визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, що перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги. Згідно нього отримувати соціальні послуги, перелічені у Законі, можуть тільки приватні особи. Даний Закон визначає надавачами соціальних послуг як державний, так і недержавний сектор (громадські, благодійні, релі­гійні організації та фізичні особи).

Основними видами соціальних послуг, передбачених для надання в Україні, є:

– соціально-побутові послуги;

– психологічні послуги;

– соціально-педагогічні послуги;

– соціально-медичні послуги;

– соціально-економічні послуги;

– юридичні послуги;

– послуги з працевлаштування;

– послуги з професійної реабілітації осіб із обмеженими фізичними можливостями;

– інформаційні послуги;

– інші соціальні послуги.

Соціальна робота як професія базується на певних цінностях, тобто ідеях, переконаннях, на які можна спиратися в процесі прийняття рішень. Професор із Великобританії Ш. Рамон виділяє п’ять основних цінностей соціальної роботи.

1. Наснаження. Мова йде про необхідність так працювати з клієнтами, щоб вони змогли навчитися вирішувати свої проблеми самостійно, почували себе владними над своїм життям. Часто цей термін використовують як синонім такого поняття як «надання мож­ливостей» та протистоїть поняттям «пригноблення» та «позбавлення влади». Однією з форм наснаження є залучення клієнтів до плану­вання та оцінювання послуг у соціальних службах.

У випадку, коли клієнт не має жодного впливу на організацію та планування послуги, він стає пасивним отримувачем допомоги й перетворюється на об’єкт впливу соціальних працівників. А це ще більше сприяє безпорадності та уникненню відповідальності за своє життя. Отож, наснаження – це розподіл влади й відповідальності, що веде до встановлення партнерських стосунків між клієнтом та со­ціальним працівником.

2. Насамперед – людина. Кожен клієнт має право й повинен отримати допомогу не тільки через те, що це може бути вигідним, а, в першу чергу, через те, що він людина, і це впливає на збагачення нематеріального боку життя нашого суспільства. У кожному клієнті є потенціал стати корисним і цінним для суспільства і для себе.

3. Повага до особистості. Таке ставлення до особистості не дозволяє професіо­налам сприймати будь-яких людей як менш дос­тойних і неспроможних, як залежних від їхньої допомоги. Надзви­чайно важливий прояв поваги до осо­бистості – дозволити людям робити помилки.

4. Право на самовизначення. Під цим розуміють право кожного вирішувати свої проблеми, виходячи з власних можливостей, та з того, що кожна людина краще знає саму себе. Це суперечить сте­реотипу, що професіонали краще за клієнта знають, що і як йому необхідно робити. Роль професіонала в тому, щоб поясни­ти клієнтові свої знання зрозумілою мовою, зробити їх доступними для нього.

5. Право на залежність. Кожна людина має право на взаємну залежність і під­тримку у разі потреби. Іноді люди стають залежними один від одного на якийсь час, і на це є низка причин. Зокрема, професор Ф. Парслоу, аналізую­чи цінності соціальної роботи, гово­рить про таку цінність, як здатність змі­нюватися. Мова йде про те, що без віри у зміни соціальна робота має мало сенсу. Професіонал має створити умови для змін особистості. Якщо зміни не відбуваються, то, скоріше за все, у соціального працівника не вистачає знань, умінь, можливостей для втілення цих змін.

Тобто ми приходимо до висновку, що найважливіша функція НУО – змінювати людей. У нашому, часто роз’єднаному суспільстві, в якому сусід не завжди знає сусіда, а соціальне спілкування звужене до рівня перегляду телевізора, громадські організації стимулюють со­ціальну активність і інтеграцію. Вони дають людям шанс бути актив­ними в групі, знайомитись із людьми з подібними інтересами та зна­ходити зміст і цінності в реалізації загальних цілей. Професійна кар’єра та/чи щасливе сімей­не життя є дуже важливими, але недостат­німи цілями. НУО створюються людьми для людей: вони дають відчуття спільності та підтримки їхнім членам, пропонують послу­ги фахівців і борються за права різних соціальних груп. Вони виконують ще одну над­звичайно важливу функцію: формують відчуття грома­дянської тотожності (тобто дають можливість виразити суспільні проблеми та потреби). Надзвичайно важлива роль прямої демократії в тому, що організації заповнюють прогалину, яка не може бути заповнена ані державою та її чиновниками, ані бізнесом та його менеджерами.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Правове регулювання соціальних послуг.

2. Неурядові організації в Україні.

3. Механізм фінансування неурядових організацій, що надають соціальні послуги.

Дата добавления: 2014-12-16