П Е Р Е Д М О В А. Навчальна програма курсу „Історія педагогіки” / Заг

І С Т О Р І Я П Е Д А Г О Г І К И

навчальна програма

Кривий Ріг

Навчальна програма курсу „Історія педагогіки” / Заг. редакція доктора пед. наук, проф. Л.В.Кондрашової. – Кривий Ріг, 2007. – 142 с.

Навчальний матеріал, що міститься в програмі курсу „Історія педагогіки”, компонується на основі блочно-модульного підходу. Програма адресована студентам і викладачам вищих педагогічних навчальних закладів.

Навчальну програму розглянуто та затверджено на засіданні викладачів секції „Історія педагогіки”, протокол № 1 від 13 вересня 2007 р.

Затверджено на засіданні кафедри педагогіки КДПУ, протокол № 7 від 20 вересня 2007 р.

Із суттєвими труднощами людське пізнання стикається саме у тому розділі науки, яке тлумачить історію виховання й освіти. М.Монтень

Намагання української спільноти залучитися до загальноєвропейських освітніх процесів, приєднання до Болонської угоди, орієнтири на загальнолюдські суспільні цінності потребують використання нових підходів щодо змісту та способів викладання навчальних курсів і програм навіть тих дисциплін, які здавалися багатьом поколінням викладачів і студентів вищої школи доволі сталими. Це твердження безпосередньо стосується навчального курсу „Історія педагогіки”. Історико-педагогічна обізнаність дозволяє майбутньому педагогу орієнтуватися в складному розмаїтті сучасних підходів до педагогічного процесу, збагачує палітру наявних засобів, стимулює свободу педагогічної творчості та розвиває критичність мислення. Як галузь науково-педагогічного знання, історія педагогіки потребує постійного оновлення й змістовного удосконалення, оскільки саме історико-педагогічна обізнаність є основою гуманітарної компетентності та професійної культури вчителя.

Університетський досвід викладання гуманітарних дисциплін на теренах загально-європейського освітнього простору свідчить про те, що в укладанні будь-якої навчальної програми для вищої школи слід послуговуватися принципами варіативності, гнучкості, свободи вибору - себто тими принципами, які й покликані у перспективі сформувати демократичний світогляд молодої людини, майбутнього педагога-фахівця. Прагнення найбільш оптимально задіяти вказані вище принципи щодо викладання навчального курсу „Історія педагогіки” та забезпечити реалізацію особистісно орієнтованого підходу в навчальній роботі зі студентами сьогодні повною мірою реалізуються на ґрунті кредитно-модульного навчання – „моделі організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів)[1]”.

„... Успіх у будь-якій практичній справі вимагає не тільки знань цієї справи у відповідності до вимог сьогодення, але й своєрідного історичного аспекту мислення,” – вказував наш видатний співвітчизник В.О.Сухомлинський. В укладанні програми курсу чільне місце посідає принцип історизму, у відповідності до якого кожне педагогічне явище слід розглядати у розвитку й русі, виявляючи істотні властивості, взаємозв’язки та враховуючи особливості певної історичної епохи. Звернення до досвіду минулого, до культурно-освітніх цінностей світової цивілізації дозволяє висвітлити взаємозв’язок із сучасністю, співвіднести національні здобутки з розвитком світової педагогічної думки. Історія педагогіки – це, перш за все, історія дій та вчинків окремих особистостей, видатних філософів, педагогів, літераторів, які створювали самобутні концепції розвитку й виховання людини, були фундаторами шкільної справи, сприяли створенню національних систем освіти. „Педагогічна думка завжди персоніфікована – у ній віддзеркалюється особистість її носія, з його смаками, поглядами, віруваннями та вподобаннями,[2]” – зазначає наша сучасниця, доктор педагогічних наук, професор О.В.Сухомлинська. Принцип персоніфікації історико-педагогічного знання дозволяє студентам у межах курсу не лише засвоїти певну суму фактів, явищ, а й довести на прикладі діяльності видатних постатей світової педагогічної думки, що особистість виховується лише особистістю.

Завдання навчального курсу „Історія педагогіки”:

1. Засвоєння знань про історичні умови виникнення виховання, педагогічної теорії, про основні етапи розвитку освіти й педагогіки, про погляди найбільш видатних її представників.

2. Пояснення історичного зв’язку сучасної педагогіки з передовими педагогічними системами минулого, необхідності дотримання принципу наступності та творчого використання досвіду минулих поколінь у розв’язанні проблем, які стоять сьогодні перед педагогічною наукою й практикою.

3. Засвоєння студентами методів конкретно-історичного аналізу педагогічних явищ, формування професійно-педагогічного мислення, вміння оцінити досвід минулого, виділяючи в ньому ті ідеї, які сприяють прогресу педагогічної теорії в різні історичні епохи.

4. Виявлення раціональних і гуманістично орієнтованих педагогічних засобів, усвідомлення взаємозв’язку демократизації виховання і прогресу суспільства.

Пропоновані до вашої уваги план та програма написані у відповідності до програми „ Історія педагогіки”, що рекомендована Міністерством освіти і науки України для педагогічних ВНЗ, і віддзеркалюють основні етапи розвитку зарубіжної та вітчизняної педагогіки, діяльність найбільш видатних представників педагогічної думки й освіти. Укладачі програми також брали до уваги класифікацію етапів розвитку вітчизняної історико-педагогічної науки у трактуванні академіка АПН України О.В.Сухомлинської.

Матеріал навчальної програми об’єднано у два розділи, на кожен розділ відводиться один кредит: розділ перший „Виникнення та розвиток виховання, освіти, педагогічної думки”, що містить чотири модулі (1 кредит, 56 год.); розділ другий „Українська педагогічна думка, освіта, шкільна справа: віхи розвитку” містить три модулі (1 кредит, 42 год).

Структура кожного семінару об’єднує у логічній послідовності п’ять блоків. Перші два блоки мають пропедевтичний характер: блок організації та планування навчальної діяльності передбачає, що студенти самостійно ознайомлюються з темою, метою та орієнтовним планом майбутнього семінарського заняття; блок практичної підготовки зобов’язує студентів звернутися до відповідної літератури (підручників з історії педагогіки, першоджерел, нормативних документів про освіту та шкільну справу тощо), у відповідності до плану зробити необхідні виписки, скласти конспект чи анотацію з метою поглибленого й аргументованого висвітлення проблемних питань теми, усвідомлення змісту ключових понять. Наступні два блоки пов’язані безпосередньо з характером навчальної взаємодії студентів і викладача під час семінару: дискусійно-аналітичний блок містить проблемні питання, завдання та ситуації, розв’язання яких сприяє глибинному засвоєнню основного навчального матеріалу, висвітлює особливості розуміння студентами певних історико-педагогічних проблем, удосконалює уміння здійснювати обґрунтований аналіз педагогічних концепцій видатних діячів освіти минулих часів тощо; змістовне наповнення блоку самоконтролю дозволяє студенту самостійно перевірити міцність отриманих знань щодо певної теми, завдання даного блоку можуть також використовуватися з метою здійснення модульного контролю. В останньому блоці – блоці самоосвіти – пропонується література для подальшої поглибленої індивідуальної роботи студентів щодо певної теми, написання самостійних дослідницьких робіт.

Керуючись запропонованим модульно-тематичним переліком, викладач навчального курсу „Історія педагогіки” має право самостійно визначити і остаточно формулювати навчальні теми, які подаються як лекційний матеріал (32 години), теми, які виносяться на семінарське обговорення (20 годин), а також довільно обрати теми, за якими організується самостійна та індивідуальна робота студентів. У підсумку на вивчення курсу відводиться 108 год.

Модульний контроль здійснюється у вигляді тестування; якість знань студентів наприкінці курсу перевіряється шляхом іспиту.

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

„ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ”

Дата добавления: 2014-12-17